Справа № 583/4597/25
4-с/583/25/25
10 жовтня 2025 року м. Охтирка Сумської області
Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Яценко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.
державного виконавця Морозової Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №8 м. Охтирка Сумської області скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність органу примусового виконання, суб'єкт, бездіяльність якого оскаржується - Охтирський відділ державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області, -
встановив:
02.10.2025 ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаною скаргою, у якій просить визнати дії виконавчої служби незаконними в частині арешту заробітної плати та соціальних виплат на його рахунку; зобов'язати виконавчу службу негайно розблокувати кошти на його рахунку в АТ КБ «ПриватБанк», виділивши суму, що належить до заробітної плати та соціальних виплат, навіть якщо на рахунку є інші надходження; прийняти забезпечувальний захід щодо термінового розблокування зарплати до завершення розгляду справи.
Скарга вмотивована тим, що постановою старшого державного виконавця Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Євгенії Морозової про арешт коштів боржника від 19.09.2025 на рахунок ОСОБА_2 регулярно надходить заробітна плата від військової частини НОМЕР_1 та інші надходження (перекази від третіх осіб повернення коштів тощо). Охтирський відділ державної виконавчої служби Охтирського району Сумської області наклав арешт на весь рахунок, включно із сумами заробітної плати, що порушує ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки зарплата та соціальні виплати частково або повністю не підлягають стягненню. Внаслідок цього ОСОБА_2 не може отримати кошти на своє життєве забезпечення та утримання сім'ї.
07.04.2024 від державного виконавця Морозової Є.М. надійшов відзив на скаргу, у якому зазначено, що на виконанні в Охтирському відділі державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ) перебуває виконавче провадження № 79141185 з примусового виконання постанови № 619/3450/25 від 10.09.2025, виданої Дергачівським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 34000 грн. 26.09.2025 до Відділу надійшла заява боржника щодо зняття арешту з карткового рахунку НОМЕР_2 , відкритого на ім'я ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк», на який надходить заробітна плата, але боржником не було надано довідки про те, що на даний рахунок він отримує виключно заробітну плату. Додано виписку по картці за останні шість місяців по даному рахунку, у якій наявні інші надходження, окрім заробітної плати. Станом на 30.09.2025 загальний розмір заборгованості з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження складає 37684 грн. 02.10.2025 до Відділу знову надійшла заява боржника щодо зняття арешту з карткового рахунку НОМЕР_2 , відкритого на ім'я ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк», на який надходить заробітна плата, але боржником надана виписка по картці не в розширеному вигляді, а лише про надходження на картку заробітної плати. Державний виконавець стверджує, що боржником не надано документального підтвердження того, що з вказаних ним поточних рахунків стягнення заборонено законом, так як вони мають спеціальний режим окремого поточного рахунку та призначені лише для зарахування відповідних виплат на спеціальний рахунок. Також боржником не наданий рух коштів по рахунках, на які накладено арешт.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до положень ст. 450 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги.
Представник Охтирського відділу ДВС в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції державний виконавець Морозова Є.М. просила відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на аргументи, викладені у відзиві на скаргу.
Суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 19.09.2025 старшим державним виконавцем Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Євгенією Морозовою винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79141185 з примусового виконання постанови № 619/3450/25 Дергачівського районного суду Харківської області від 10.09.2025 про стягнення з ОСОБА_2 штрафу в розмірі 34000 грн на користь держави та стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 3400 грн.
Також 19.09.2025 старшим державним виконавцем Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Євгенією Морозовою винесено постанову, якою визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження загальною сумою 284,00 грн.
Постановою старшого державного виконавця Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Євгенії Морозової про арешт коштів боржника від 19.09.2025, накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_2 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 37684 грн.
Згідно з відповіддю на запит № 292897571 від 19.09.2025 Охтирським ВДВС СХ МРУМЮ до Пенсійного фонду України про фізичних осіб боржників, розмір їх пенсій та найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває боржник, та інформацію про фізичних осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про їх останнє місце роботи ОСОБА_2 отримує заробітну плату з військової частини НОМЕР_1 .
Постановою старшого державного виконавця Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Євгенії Морозової від 19.09.2025 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 , що отримує дохід у Військовій частині НОМЕР_1 , постановлено здійснювати відрахування із суми доходів ОСОБА_2 у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 37684 гривні, в тому числі виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.
26.09.2025 до Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява боржника ОСОБА_2 про зняття арешту з карткового рахунку НОМЕР_2 , відкритого на ім'я ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк», на який надходить заробітна плата.
30.09.2025 за вих. № 74142 від 30.09.2025 за підписом начальника Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мовчан Л. (виконавець Євгенія Морозова) надано відповідь про відмову у задоволенні заяви боржника у зв'язку відсутністю довідки про надходження на зазначений ним рахунок виключно заробітної плати, а з доданої виписки по картці за останні шість місяців по даному рахунку, вбачається інші надходження, окрім заробітної плати.
02.10.2025 до Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знову надійшла заява боржника ОСОБА_2 про зняття арешту з карткового рахунку НОМЕР_2 , відкритого на ім'я ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк», на який надходить заробітна плата.
03.10.2025 за вих. № 74142 від 03.10.2025 за підписом начальника Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мовчан Л. (виконавець Євгенія Морозова) надано відповідь про відмову в заяві боржника у зв'язку з тим, що боржником надана виписка по картці не в розширеному вигляді, а тільки про надходження на картку заробітної плати. Боржником не було надано документального підтвердження заборони стягнення грошових коштів з вказаних ним поточних рахунків, які мають спеціальний режим окремого поточного рахунку та призначені лише для зарахування відповідних виплат на спеціальний рахунок.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 447 ЦПК України зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом України «Про виконавче провадження», так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то відповідно до статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
У частині першій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»).
Крім того, частина восьма розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові про накладення арешту зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
При цьому частина перша та друга стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу VIII Інструкції.
Відповідно до пункту 8 розділу VIII Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Отже, державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з'ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкриті після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.
При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункт 7.13 постанови).
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).
Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається Законом України «Про виконавче провадження» та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому відповідно до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов'язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.
Таким чином, законодавство покладає зобов'язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов'язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.
Відповідно до частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Частинами другою та третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.
Тлумачення вказаних норм права визначає, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності кількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.
Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.
Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21), а також у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду у справі № 444/2503/17 (провадження № 61-14767св24).
Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» ).
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 надав державному виконавцю підтверджуючі документи про те, що арешт було накладено на кошти, які є заробітною платою боржника, які розміщені на рахунку, призначеному для зарахування заробітної плати. Державний виконавець у порушення пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з грошових коштів не зняв.
Згідно з довідкою № JJVKM40P389R8052 від 02.10.2025, наданою АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 станом на 02.10.2025 має в АТ КБ «ПриватБанк» рахунок НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ), на яку отримує зарплатні виплати. Також на вказаний рахунок може бути зарахована будь-яка виплата.
Згідно з випискою по картці/рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ) за період з 01.04.2025 по 02.10.2025, наданою АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 регулярно отримував заробітну плату з військової частини НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 02.10.2025 повторно звертався до державного виконавця із заявою про скасування арешту з банківського рахунку, на який надходить заробітна плата.
З урахування наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо не скасування арешту заробітної плати та покладення на державного виконавця зобов'язання скасувати арешт грошових коштів, які є заробітною платою ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунку НОМЕР_2 , відкритому у Акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк».
З приводу доводів державного виконавця про те, що банк не визначив статус коштів та рахунку на якому вони знаходяться, як рахунок із спеціальним режимом використання і не повідомляв виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та не повернув його постанову без виконання, що було б підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів відповідно до частини четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає наступне.
Передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов'язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв'язку з забороною встановленою законом.
Наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.
Отже, звернення стягнення та накладення арешту на заробітну плату понад встановлені Законом розміри заборонено, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема й на підставі повідомлення боржника.
Залишення в силі арешту на кошти, які складають заробітну плату, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання боржником будь-яких коштів заробітної плати як єдиного джерела доходів та порушує його конституційне право на отримання винагороди за працю.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21), а також у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду у справі № 444/2503/17 (провадження № 61-14767св24).
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_2 щодо визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо не скасування арешту заробітної плати ОСОБА_1 , яка знаходиться та надходить на банківський рахунок: НОМЕР_2 , відкритому у Акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» та зобов'язання державного виконавця скасувати арешт.
Згідно з вимогами ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Отже, суд має пересвідчитися у тому, чи були оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність виконавця прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця чи ні, та чи було при цьому порушене право заявника, або не було порушено.
Зважаючи на встановлені судом обставини та досліджені матеріали виконавчого провадження, аналізуючи приведені вище норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в даному випадку державним виконавцем було допущено бездіяльність, що полягає у не винесенні постанови про скасування арешту заробітної плати, тому скарга в цій частині підлягає задоволенню.
Питання про прийняття забезпечувального заходу щодо термінового розблокування зарплати до завершення розгляду справи суд, діючи у межах повноважень, визначених ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги, вирішив шляхом зобов'язання державного виконавця скасувати арешт.
Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 76-89, 447-451 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Охтирський відділ державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Морозової Євгенії Миколаївни щодо не скасування арешту заробітної плати ОСОБА_1 , яка знаходиться та надходить на банківський рахунок: НОМЕР_2 , відкритому у Акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк».
Зобов'язати державного виконавця Охтирський відділ державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Морозову Євгенію Миколаївну скасувати арешт грошових коштів, які є заробітною платою ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунку НОМЕР_2 , відкритому у Акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк».
В іншій частині скарги відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Скаржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Заінтересована особа: державний виконавець Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Морозова Євгенія Миколаївна (адреса: вул. Снайпера,3 м. Охтирка, Сумської області, код ЄРДПОУ 34802639).
Повний текст ухвали складено 14.10.2025.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області Н.Г. Яценко