Провадження № 2/582/230/25
Справа № 582/1156/25
Копія
"07" жовтня 2025 р.
Недригайлівський районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Яковенко Н.М., за участю секретаря Ярмоленко А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача Олексій Поляков звернувся до Недригайлівського районного суду Сумської області із цим позовом та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956, 02090, місто Киів, вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а) заборгованість за кредитним договором № 689153707 від 31.03.2023 у розмірі 42646,56 грн та судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 31 березня 2023 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" і відповідачем було укладено кредитний договір № 689153707, на підставі якого остання отримала кредит. Згідно з укладеним 28.11.2018 з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" договором факторингу, ТОВ "Таліон плюс" набуло право вимоги до боржників ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", у тому числі й до ОСОБА_1 28.11.2019, 31.12.2020, 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 між ТОВ "Таліон плюс" і ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" укладалися додаткові угоди, якими неодноразово продовжувався строк дії вищевказаного договору. 10.10.2024 між ТОВ "Таліон плюс" і ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу, відповідно до якого останнє набуло право вимоги до боржників ТОВ "Таліон Плюс", зокрема, й до відповідача, яка є боржником за кредитним договором № 689153707. 08.07.2025 між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" і ТОВ "ФК "ЕЙС" укладено договір факторингу, відповідно до мов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 689153707. Відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконувала, у зв'язку з чим станом на 31.07.2025 у неї утворилася заборгованість у розмірі 42646,56 грн, з яких: 8800,00 грн - заборгованість по кредиту, 33846,56 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути із ОСОБА_2 на користь ТОВ "ФК "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором № 689153707 від 31.03.2023 у розмірі 42646,56 грн, а також понесені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та 7000,00 грн витрат на правову допомогу.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив позов розглянути без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Ухвалою від 10.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
24.09.2025 до суду представник відповідача через систему «Електронний суд» надіслала відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що позивачем не надано належних доказів, які засвідчували б факт набуття прав вимоги за кредитним договором, а саме підтвердження оплати за договорами факторингу. Зазначає, що договір № 689153707 від 31.03.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , було укладено після укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018. Крім того, просила стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9500,00 грн.
27.09.2025 представник позивача надав через систему «Електронний суд» відповідь на відзив, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити повністю, оскільки факт наявності або відсутності фінансування за відповідним договором є внутрішніми взаємовідносинами фінансових компаній. Представник вважає, що в цьому контексті важливим є те, що перехід прав вимоги відбувся після підписання сторонами відповідних Реєстрів. Навіть за умови відсутності фінансування за вищезгаданим договором перехід прав вимоги вважається таким що відбувся в момент підписання сторонами відповідних Реєстрів. Судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу просив покласти на відповідача.
Крім того, вважає, що зазначені представником витрати відповідача на професійну правничу допомогу не є співмірними, а саме: не відповідають складності справи, не є співмірними з часом, витраченим адвокатом та надання відповідних послуг. А тому, вважає стягнення правничої допомоги з ТОВ «ФК «ЕЙС» у розмірі 9500 грн необгрунтованим та завищеним стосовно складності справи.
Відповідач ОСОБА_1 та представник, адвокат Цокало Т.М., у судове засідання не прибули, остання подала на адресу суду заяву, в якій розгляд справи просила провести без участі її та відповідача, а в позові - відмовити повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні у справі докази та з'ясувавши обставини справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 31.03.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 689153707 (далі кредитний договір), за умовами п. 2.1 якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 8800,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначеному у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" (а.с. 38-47, 55-72).
Згідно п. 2.3 договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 8800,00 грн одразу після укладення договору, орієнтована дата повернення якого 30.04.2023.
Згідно паспорта споживача кредиту продукту "Смарт" до договору № 689153707 від 31.03.2023 розділу основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача строк кредитування (дисконтний період 1-65 днів, з можливістю продовження), (а.с. 52-54).
Відповідно до п. 3.1 договору позичальнику надається дисконтний період користування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримувати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання.
28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали договір факторингу № 28/1118-01. Згідно п. 8.2 договору, строк цього договору закінчується 28.11.2019, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (а.с. 127-133).
28.11.2019 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно якої сторони дійшли згоди викласти п. 8.2 договору в іншій редакції, а саме, що строк дії цього договору закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (а.с. 138).
31.12.2020 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції (а.с. 139-145). Згідно п. 2.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції від 31.12.2020) клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 1.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції від 31.12.2020), під правом вимоги розуміються права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Відповідно до п. 8.2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції від 31.12.2020) строк дії цього договору закінчується 31.12.2021, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
31.12.2021 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2022 включно (а.с. 149).
31.12.2022 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2023 включно (а.с. 150).
31.12.2023 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2024 (а.с. 151).
Відповідно до реєстру прав вимоги № 232 від 06.06.2023 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 до ТОВ «Таліон Плюс» в нього включено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 689153707 від 31.03.2023 на суму 21142,88 грн, з яких: 8800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12342,88 грн - заборгованість за процентами (а.с. 124-126).
На підтвердження розміру заборгованості відповідача перед ТОВ «Таліон Плюс» позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 689153707 від 31.03.2023, згідно з яким заборгованість станом на 06.06.2024 становить 21142,88 грн, з яких: 8800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12342,88 грн - заборгованість за процентами (а.с. 85-87).
10.10.2024 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» уклали договір факторингу № 10/1024-01, за умовами п. 2.1 якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 1.3 договору під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Відповідно до п. 8.2 договору строк дії цього договору закінчується 31.12.2024, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (а.с. 113-119).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 10/10.2024 до договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" в нього включено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 689153707 від 31.03.2023 на суму 42646,56 грн, з яких: 8800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 33846,56 грн - заборгованість за процентами (а.с. 110-112).
На підтвердження розміру заборгованості відповідача перед ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 689153707 від 31.03.2023, згідно з яким заборгованість станом на 10.10.2024 становить 42646,56 грн, з яких: 8800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 33846,56 грн - заборгованість за процентами (а.с. 82-84).
08.07.2025 між ТОВ "ФК "ЕЙС" і ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" був укладений договір факторингу № 08/07/25-Е, за умовами якого ТОВ "ФК "ЕЙС" зобов'язалося передати грошові кошти в розпорядження ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс", а останнє відступити позивачу право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників (а.с. 99-105).
Згідно з витягом з реєстру боржників № б/н від 08.07.2025 до договору факторингу 08/07/25-Е від 08.07.2025 ТОВ "ФК "ЕЙС" набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за кредитним договором № 689153707 від 31.03.2023 на суму 42646,56 грн, з яких: 8800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 33846,56 грн - заборгованість за процентами (а.с. 96-98).
За змістом виписки з особового рахунку за кредитним договором № 689153707 від 31.03.2023 ТОВ «ФК «ЕЙС» за період з 08.07.2025 - 31.07.2025 сума заборгованості склала 42646,56 грн, з яких: 8800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 33846,56 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 81).
Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Право грошової вимоги, яке не можна ототожнювати із зобов'язанням боржника, оскільки право вимоги є похідним наслідком, що виникає через невиконання боржником певного грошового зобов'язання. З вказаного слідує, що право вимоги не може існувати саме по собі.
Згідно пункту 5 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» факторинг є видом фінансової послуги.
Відповідно до статті 9 вказаного Закону фінансова послуга надається на підставі договору, який укладається, змінюється, припиняється, виконання зобов'язань за яким забезпечується відповідно до вимог цивільного законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та спеціальними законами.
Договір факторингу має такі ознаки: предметом договору є надання фінансової послуги за плату; зобов'язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» умови; мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 вказано, що визначальною ознакою договору факторингу є суб'єктний склад його учасників. Так, суб'єктний склад у договорі факторингу має три сторони:
- клієнт, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України);
- фактор, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України);
- боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором, що вбачається із ч. 1 ст. 1077 ЦК України, ст. 350 ГК України.
Згідно ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі № 914/868/17).
Також, для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанова Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №905/306/17).
Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частини перша та друга статті 95 ЦПК України).
Таким чином, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18 (провадження № 61-13587св20).
Встановлено, що договір № 689153707 від 31.03.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , було укладено після укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.
При цьому, відповідно до п. 1.3. вказаного договору під правом вимоги розуміються права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «ФК «ЕЙС» вказує, що заборгованість за кредитним договором № 689153707 від 31.03.2023 становить 42646,56 грн, з яких: 8800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 33846,56 грн - заборгованість за процентами, яку позивач просить стягнути як правонаступник первісного кредитора у спірних правовідносинах.
Разом з тим, до позову не додано докази на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01, укладеним 28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога, у тому числі і щодо оплати відповідно до реєстру прав вимоги № 232 від 06.06.2023 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 до ТОВ «Таліон Плюс», в який включено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 689153707 від 31.03.2023 на суму 42646,56 грн.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ТОВ «ФК «ЕЙС" не довело порушення його прав з боку відповідача та наявність у нього права звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки під час судового розгляду не доведено відступлення ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 689153707 від 31.03.2023 на користь ТОВ "Таліон Плюс", а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу покладаються на позивача.
Крім того, у відзиві на позов представник відповідача адвокат Цокало Т.М. зазначила, що у встановленому законом порядку відповідач бажає компенсувати за рахунок позивача ті витрати, які вона понесла на професійну правничу допомогу по даній справі. Вважає зазначений розмір гонорару адвоката в сумі 9500,00 грн є розумним та співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень частин першої другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини третя та четверта статті 137 ЦПК України).
Згідно з правилами частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови у позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу представником відповідача адвокатом Цокало Т.М. надано: ордер серії ВІ № 1336565 від 24.09.2025; копію договору №1378 про надання правничої допомоги від 11.09.2025; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2424; копію квитанції №1378 від 11.09.2025 про сплату гонорару адвокату Цокало Т.М.; детальний опис робіт (наданих послуг) від 24.09.2025, згідно якого загальна сума наданих послуг складає 9500,00, а саме: надання усної консультації (1500,00 грн), ознайомлення з матеріалами позовної заяви по справі № 582/1156/25; підготовка та написання заяв по суті - відзив по справі (7000,00 грн). При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 р. у справі № 907/357/16, від 18.12.2018 р. у справі № 910/4881/18, від 08.04.2019 р. у справі № 922/619/18.
Враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, а також відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, а також обсяг фактичних витрат, понесених стороною позивача, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 9500 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956, 02090, місто Київ, вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 500 (дев'ять тисяч п'ятсот ) грн 00 коп..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Сумського апеляційного суду у встановленому законом порядку.
Суддя:підпис З оригіналом згідно
Суддя : Н. М. Яковенко