Справа № 643/14074/25
Провадження № 1-кп/643/1070/25
15.10.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі колегії:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Салтівського районного суду міста Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні, який надійшов Харківської обласної прокуратури за № 22022220000002065 від 24.06.2022 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,
-у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 111, ч.2 ст.28, ч.2 ст.111 КК України, стосовно якого здійснювалося спеціальне досудове розслідування (in absentia),-
В провадження Салтівського районного суду міста Харкова надійшли матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 111, ч.2 ст.28, ч.2 ст.111 КК України, відносно якого здійснювалося спеціальне досудове розслідування (in absentia).
Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважала можливим призначити обвинувальний акт у кримінальному провадженні до судового розслідування, посилаючись на ті обставини, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень на той час в умовах тимчасової окупації частини Харківської області та на території РФ, а тому визначити місце вчинення злочину неможливо, тому обвинувальний акт був направлений за місцем закінчення досудового розслідування, яким є Салтівський районний суд міста Харкова, оскільки орган досудового розслідування -УСБУ в Харківській області перебуває на території Салтівського району м. Харкова. Крім цього прокурор зазначила, що обвинувальний акт було затверджено 21.08.2025 заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 у службовому кабінеті Харківської обласної прокуратури, за адресою: м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4.
Захисник ОСОБА_6 прохав вирішити питання про призначення кримінального провадження до судового розгляду на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_7 в підготовче судове засідання не з'явився, був повідомлений шляхом публікації оголошення про виклик до суду в газеті центральних органів виконавчої влади України «Урядовий кур'єр», публікації оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України та на сайті офісу Генерального прокурора України.
Колегія суддів заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, прийшла до наступного висновку.
За правилами ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Місце вчинення кримінального правопорушення - це певна територія, на якій вчинюється передбачене КК України суспільно небезпечне діяння.
Органом досудового розслідування в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_7 своїми умисними і протиправними діями вчинив кримінальні правопорушення - злочини, передбачені ч. 5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 111, ч.2 ст.28, ч.2 ст.111 КК України, перебуваючи на той час в умовах тимчасової окупації частини Харківської області та у невстановленому досудовим розслідуванням місці, за межами підконтрольної території України, що свідчить про те, що органом досудового розслідування місце вчинення злочину не встановлено.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження може бути передано на розгляд до іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.
Оскільки місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, то відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження має здійснюватися судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Постановами Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у справі №334/6630/17 та від 14 липня 2022 року у справі №761/11819/2022 врегульовано питання визначення закінчення досудового розслідування.
Так, відповідно до постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі №761/1 1819/2022 певну форму закінчення досудового розслідування законодавець пов'язує з дією, яку зобов'язаний вчинити саме прокурор, а тому місцем закінчення досудового розслідування слід вважати місце вчинення прокурором відповідної дії.
З вищенаведеного вбачається, що поняття «місце знаходження органу досудового розслідування» та «місце закінчення досудового розслідування» не є тотожними.
Обвинувальний акт затверджено 21.08.2025 заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 у службовому кабінеті Харківської обласної прокуратури, за адресою: м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, що було підтверджено у суді прокурором ОСОБА_5 .
Суд враховує, що згідно з п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України порушення правил підсудності є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і підставою для скасування судового рішення у справі в будь-якому разі.
А відтак, всі інші питання, у тому числі щодо призначення до судового розгляду, мають вирішуватися належним судом, якому підсудне дане кримінальне провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.
Статтею 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», як одну із засад організації судової влади проголошено право на повноважний суд, що передбачає розгляд справи у суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, та суддею, який визначається згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. Процесуальними кодексами визначаються вимоги до складу суду. В сукупності ці правила забезпечують розгляд справи судом, встановленим законом.
Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Інтерпретація суті поняття «суд, встановлений законом» викладена Європейським судом у рішенні в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 та полягає у наступному: «п. 23. Відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява N 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року)… 24. Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)». 25. У п.п. 107-109 рішення у справі «Коем та інші проти Бельгії» Суд дійшов до висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
Визначення місця вчинення злочину не може вважатися формальним, оскільки прямо впливає на визначення суду, який уповноважений законодавчо розглядати те чи інше кримінальне провадження.
Отже, з огляду на викладене та, керуючись вимогами ст. 32 КПК України, у підготовчому судовому засіданні встановлена непідсудність даного кримінального провадження Салтівському районному суду міста Харкова.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, зокрема про направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 КПК України, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого.
Враховуючи, що місце вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , під час досудового розслідування не встановлено, досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчено слідчим відділом Управління СБ України в Харківській області, а обвинувальний акт затверджено прокурором Харківської обласної прокуратури, який перебуває не в межах територіальної юрисдикції Салтівського районного суду міста Харкова, у зв'язку з чим вказане кримінальне провадження непідсудне Салтівському районному суду міста Харкова, суд, відповідно до пункту 4 частини 3 статті 314 КПК України, доходить висновку про необхідність направлення обвинувального акту до Харківського апеляційного суду для визначення підсудності обвинувального акту.
Враховуючи наведене та, керуючись ст. 32, 34, 314, 369, 372 КПК України, колегія суддів
Направити до Харківського апеляційного суду для визначення підсудності обвинувальний акт у кримінальному провадженні, який надійшов від Харківської обласної прокуратури за № 22022220000002065 від 24.06.2022, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 111, ч.2 ст.28, ч.2 ст.111 КК України, стосовно якого здійснювалося спеціальне досудове розслідування (in absentia).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3