Справа № 573/1940/25
Номер провадження 2/573/614/25
15 жовтня 2025 року Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді Терещенко О.І.,
з участю секретаря судового засідання Федорченко Г.В.,
розглянув заочно у спрощеному позовному провадженні в місті Білопіллі цивільну справу за позовом АТ «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
19 вересня 2025 року до Білопільського районного суду Сумської області через систему «Електронний суд» надійшла вищевказана позовна заява «АКЦЕНТ-БАНК» (далі за текстом «А-Банк», Банк), яка мотивована тим, що 02 жовтня 2024 року між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н у вигляді заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, на підставі якої відповідачці встановлено кредитний ліміт на платіжну карту зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачка, скориставшись кредитними коштами, свої зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту та сплати відсотків належним чином не виконує, внаслідок чого у неї виник борг в сумі 35535,49 грн. У добровільному порядку ОСОБА_1 не вчиняє дій, спрямованих на погашення заборгованості. Тому позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути з відповідачки борг по кредиту та судові витрати.
Ухвалою судді від 22 вересня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження і справа призначена до судового розгляду.
Представник позивача АТ «АКЦЕНТ-БАНК» Ушакевич М.П. у судове засідання не з'явилася, у позовній заяві зазначила, що у випадку неявки у судове засідання представника позивача, просить розглянути справи без їхньої участі, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а. с. 6 зв.).
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася. За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання остання відсутня, інформації щодо своєї адреси суду не надала, а тому відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка вручена їй належним чином (а. с. 24-25).
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними у справі доказами та у заочному провадженні за згодою представника позивача.
Повно, об'єктивно та всебічно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов такого висновку.
Судом установлено, що 02 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до АТ "АКЦЕНТ-БАНК" та підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідно до якої відповідачка ознайомилася з актуальними умовами та правилами надання банківських послуг, розміщеними на сайті, у повному об'ємі; погодилася з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, умови якого їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним відкритим ключем, що буде використовуватись для накладення удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку АВаnk24 з метою посвідчення його дій згідно з Умовами та правилами надання банківський послуг (матеріали електронної справи).
Того ж дня ОСОБА_1 простим електронним підписом підписала Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» «Bolt», в якому визначені умови кредитного договору, зокрема: сума/ліміт кредиту від 1000 грн до 200 000 грн; строк кредитування 240 місяців; базова процентна ставка 40,8% на рік (матеріали електронної справи).
Згідно з довідкою за картками ОСОБА_1 було відкрито рахунок та видано 5 карток строком дії до грудня 2031 року (матеріали електронної справи).
Відповідно до довідки за лімітами ОСОБА_1 кредитний договір б/н від 02 жовтня 2024 року за період з 02 жовтня 2024 року по 29 липня 2025 року, установлено кредитний ліміт 02 жовтня 2024 року у розмірі 17000 грн, який в подальшому змінювався, востаннє 04 жовтня 2024 року до 22000 грн (матеріали електронної справи).
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статей 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати кредитного боргу та відсотків у строки, передбачені договором, належним чином не виконувала.
Із наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що станом на 22 липня 2025 року у відповідачки утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 35535,49 грн, з них: 21994,98 грн - заборгованість за кредитом та 12790,51 грн - відсотки, 750 грн - штраф (матеріали електронної справи).
Суд вважає, що факт порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної сплати кредиту у строки, передбачені договором, у судовому засіданні знайшов своє підтвердження.
Виходячи з викладеного вище, суд дійшов висновку про необхідність стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача 34785,49 грн заборгованості за кредитним договором з них: 21994,98 грн - заборгованість за кредитом та 12790,51 грн - відсотки.
Разом з цим, відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, суд вважає, що нарахування штрафу в сумі 750 грн за невиконання грошового зобов'язання за період з 02 жовтня 2024 року по 22 липня 2025 року є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.
Що стосується вимоги про стягнення 20200 грн витрат на правничу допомогу, то суд дійшов такого висновку.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до частин 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зазначена правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.
З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути 2000 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
З огляду на викладене, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути пропорційно задоволеним позовним вимогам 4329,06 грн понесених і документально підтверджених судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (а. с. 12 зв., матеріали електронної справи).
Керуючись статтями 258, 259, 263-265, 280-285 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» 34785 (тридцять чотири тисячі сімсот вісімдесят п'ять) гривень 49 копійок заборгованості за кредитним договором та 4329 (чотири тисячі триста двадцять дев'ять) гривень 06 копійок судових витрат.
Відмовити Акціонерному товариству «АКЦЕНТ-БАНК» у задоволенні позовних вимог про стягнення із ОСОБА_1 штрафу у розмірі 750 грн.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачкою до Білопільського районного суду Сумської області протягом тридцяти днів днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.
Суддя