Справа №638/14765/25
Провадження № 2/638/6454/25
15 жовтня 2025 року м.Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого Зінченка О.В., за участю секретаря судового засідання Плахотничої В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 925554688 від 14.02.2022 року в розмірі 17000 грн, сплачений судовий збір в сумі 2422,40 та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.
Позов обґрунтований тим, що 14.02.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 925554688, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 22000 грн.
Кредитний договір укладено з відповідачем у електронній формі, шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами. Кредитодавець виконав умови кредитного договору та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 22000 грн шляхом перерахування на його банківську картку.
Позивач набув право вимоги до відповідача внаслідок укладення низки договорів факторингу.
Позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов'язання за умовами договору порушив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, що складає 17000 грн.
Позивач разом з позовом подав заяву в якій просив розглядати справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судові засідання не з'являється, про дату та час судового розгляду повідомлявся судом завчасно та належним чином. Відзиву щодо заявлених позовних вимог або будь-яких заяв від відповідача до суду не надходило.
В подальшому, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України судом розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик відповідача до суду, однак останній в судове засідання на вказану в оголошенні дату не з'явився, жодних заперечень проти позову, заяв про розгляд справи без його участі до суду не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.
Частиною 11 статті 128 ЦПК України передбачено, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, отже суд, з урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача розглядає справу в заочному порядку.
Під час розгляду справи судом встановлено наступне.
14.02.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 925554688, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 22000 грн із строком повернення до 16.03.2022.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Договір № 925554688 про надання кредиту підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV423AS.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало умови кредитного договору та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 22000 грн шляхом перерахування на його банківську картку, що підтверджується платіжним дорученням №602fc626-b15f-452d-a2b9-e906e479bf8c від 14.02.2022.
Позивач посилається на те, що права вимоги за вказаним кредитним договором були набуті ним внаслідок укладення 04.06.2025 між ним та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договору факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
ТОВ «Онлайн Фінанс», в свою чергу, набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на підставі Договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024, укладеного між даним товариством та ТОВ «Таліон Плюс».
Позивач у поданому позові зазначає, що ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги за кредитним договором із ОСОБА_1 на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного із первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до п. 1.3, 1.5 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта (Первісного кредитора) до боржників (Відповідача) по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.
Суд зазначає, що на момент укладення Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», кредитного договору №925554688 від 14.02.2022 із ОСОБА_1 ще не існувало.
Позивач стверджує, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог. Договори факторингу є дійсними, відповідно до законодавства, містять вимоги конкретного змісту, щодо відступлення прав вимоги до боржників, що існували на момент переходу цих прав, в порядку передбаченому договорами факторингу, в тому числі і майбутніх вимог, містить обсяг таких вимог, та обсяг прав і обов'язків сторін, сторонами досягнуто згоди щодо предмета договору факторингу, а тому позивач правомірно набув право вимоги до ОСОБА_1 .
Разом із тим, суд вважає даний висновок помилковим, виходячи з наступного.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Враховуючи, що на момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» боргові зобов'язання за кредитним договором від 14.02.2022 ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору, на час укладення договору відступлення права вимоги від 28.11.2018.
Таким чином, на час укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином.
Із вказаного слідує, що вимога на момент укладення договору мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 не було, та сторони не могли передбачити, що 14.02.2022 цим товариством буде укладено кредитний договір з відповідачем.
Отже між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору факторингу від 28.11.2018 не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов'язання відповідача, які виникли після укладення цього договору.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що ТОВ «Таліон Плюс» не набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 14.02.2022 та, відповідно, не могло його передати у подальшому, в зв'язку з чим правомірним є висновок, що позивач у даній справі ТОВ «Юніт Капітал» не набув та, відповідно, не має права вимоги до відповідача.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову належить відмовити.
За правилами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачу відмовлено в позові, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі судового збору відсутні.
Керуючись ст. 12, 43, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На заочне рішення відповідачем протягом 30 днів, з дня його проголошення, до Шевченківського районного суду м. Харкова може бути подана письмова заява про його перегляд.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ: 43541163; юридична адреса: вул. Рогнідинська, 4, літ. А, оф. 10, м. Київ, 01024.
Представник позивача: Хлопкова Марія Сергіївна, адреса: вул. Рогнідинська, 4, літ. А, оф. 10, м. Київ, 01024, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є керівником ТОВ «Юніт Капітал».
Представник позивача: Тараненко Артем Ігорович, діє на підставі договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025, адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд 6, оф. 10.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О. В. Зінченко