Справа №613/1594/25 Провадження № 2/613/807/25
15 жовтня 2025 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Уварової Ю.В.,
за участі секретаря Макушинської О.В.,
представника позивача - адвоката Варченка О.П.,
представника відповідача - адвоката Солонинки С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Богодухові цивільну справу № 613/1594/25 провадження № 2/613/807/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Варченка О.П. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача, який продовжує навчання, аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, до закінчення ОСОБА_1 навчання чи до досягнення ним двадцяти трьох років.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що на даний час він навчається на денній формі, проживає у гуртожитку. Позивач не має власного джерела доходу, через навчання він не має змоги працювати. Проте позивач потребує коштів для проживання, харчування, навчальних матеріалів та побутових витрат.
Відповідач є працездатною особою, офіційно працює, отримує стабільний дохід, не є інвалідом, утримує одну неповнолітню дитину.
Оскільки відповідач не бере участі в утриманні позивача, жодної матеріальної допомоги не надає, позивач змушений звернутися до суду.
Ухвалою суду від 18.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
08.09.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якій представник відповідача зазначила, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), починаючи з дати подання позову до досягнення 23 років за умови продовження навчання. У довідці про проживання у школі-інтернаті від 11.12.2024, наданій позивачем, зазначено, що очікувана дата закінчення навчання - червень 2026 року. Отже, задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів до 23 років (тобто до 2030 року) не підлягають задоволенню за відсутності доказів навчання до вказаного віку.
Вимоги з формулюванням «за умови продовження навчання» ґрунтуються на умовному припущенні та є неприпустимим, отже не підлягають в цій частині задоволенню. Позивач вказує, що він з матір'ю перебуває у Словаччині, де знайшли тимчасовий прихисток через збройну агресію РФ проти України. Тож позивач отримав статус особи з тимчасовим захистом, який передбачає отримання державної соціальної допомоги в Словаччині. Відповідно до Закону про допомогу в матеріальній нужді, таким особам надається допомога для забезпечення базових потреб, яка складає 86,5 євро для іноземців з дозволом на тимчасове проживання або зі статусом тимчасового захисту, дохід домогосподарств яких є нижчим за прожитковий мінімум. Вказана інформація надана веб-сайтом " UNHCR Slovakia. Help ", яким керує УВКБ ООН, Агентство ООН у справах біженців за посиланням https://help.unhcr.org/slovakia/uk/public-social-assistance/. Тобто частина потреб позивача покривається допомогою держави Словаччина. Позивач у якості доказу щомісячних витрат на проживання у гуртожитку у розмірі 69 євро та на харчування у розмірі 118 євро надав платіжні документи. З документу про оплату 69 євро не вбачається, за що позивач намагався (враховуючи відхилення операції) здійснити платіж. Даний документ не є належним та достовірним.
Поштовий переказ щодо оплати 118 євро здійснено рік тому 04.09.2024. З документу не вбачається призначення платежу, тож відношення даних витрат до предмету спору не доведено. Також не має підтвердження, що позивач несе вищевказані витрати щомісячно, враховуючи, що він навчається у школі третій рік.
Позивач зазначає, що він має потребу у періодичному відвідуванні лікаря та здачі аналізів, що є платним. При цьому, вказує на наявність у нього обов'язкової медичної страховки. Медичне страхування іноземців SAFETY передбачає, що страховик оплатить амбулаторне обстеження та лікування включно з прописаними ліками та медичними пристроями. Це вбачається з Інформаційного документу про страховий продукт «Медичне страхування іноземців SAFETY» страхової компанії UNION (додається), який розміщено в Інтернеті за посиланням https://www.union.sk/wpcontent/ uploads/2022/10/Infographic_SAFETY_UA_1.1.2022.pdf. Саме довідку цієї страхової компанії надано позивачем, в якій вказано на наявність у нього медичної страховки для іноземців SAFETY. Отже, витрати позивача, пов'язані з медичним обслуговуванням покриваються страховим полісом. Щодо документів, наданих позивачем на підтвердження обстеження та лікування акне, слід зазначити, що документ з діагнозом та рекомендаціями лікаря ОСОБА_3 містить суперечливу інформацію. Так, забори крові датовані 2024 роком, а сам документ підписаний лікарем датою 14.10.2021 р. (у перекладі дата вказана навпроти підпису лікаря). До того ж наданий документ стосується стану здоров'я позивача річної давнини. При цьому лікування призначено було лише на 30 днів. Підлягає сумніву і ціна ліків, яка дописана на документів вручну і такий запис міг бути зроблений будь-якою людиною. До того ж відсутні докази, що підтверджують придбання вказаних ліків позивачем. Документ щодо проведення та оплати обстежень від 10.03.2025 не надає інформації, які саме обстеження проведені та чи відносяться вони до заявленої позивачем дерматологічної хвороби. Отже, надані позивачем документи щодо лікування і обстеження та витрат на них не є належними, достовірними та достатніми, враховуючи давність документів, їх суперечливість та невизначеність. Посилання позивача на мінімальний дохід матері, самостійний найм нею житла, який становить половину суми її заробітку - нічим не підтверджена інформація.
Також представник відповідача зазначила, що відповідач знаходиться у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Відповідач матеріально підтримує свою дружину, що відповідає обов'язку подружжя, встановленому Сімейним кодексом України. На утриманні відповідача знаходиться малолітня донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Родина відповідача проживала у м. Миколаєві, але через військову агресію проти України, постійні обстріли міста змушені були неодноразово переселятись. Зараз дружина з донькою тимчасово мешкають в м. Миргород, де відповідач винаймає для них квартиру. Доньці ОСОБА_6 наданий статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Також на утриманні відповідача знаходиться його мати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати відповідача є пенсіонеркою, її дохід складає лише 3323 гривні на місяць. ОСОБА_7 перенесла хірургічні операції: лапераскопічну холецистектомію (видалення жовчного міхура), дренування черевної порожнини, ампутацію матки з придатками, апендиктомію. Тож її стан здоров'я потребує додаткового нагляду та лікування. Отже, відповідач має піклуватися про матір, що є його моральним обов'язком та передбачено Сімейним кодексом України.
Відповідач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та виконує спеціальні завдання у складі Основного командного пункту угрупування сил і засобів Повітряних сил та має статус учасника бойових дій. За таких умов відповідач постійно знаходиться у відрядженнях та не має можливості проживати разом з родиною, приймати безпосередню участь і надавати допомогу дружині у побуті та вихованні доньки, що викликає збільшення фінансових витрат, які компенсують відсутність одного з батьків. Частину свого доходу відповідач витрачає на несення військової служби, зокрема на постійне придбання палива для автомобіля через постійне пересування у зв'язку з відрядженнями. Лише за останні 2 місяці витрати на паливо склали 31593,18 гривень.
Вищенаведені обставини мають істотне значення, оскільки впливають на умови життя і матеріальне становище відповідача та суттєво зменшують можливість відповідача як батька надавати допомогу.
Представник відповідача звернула увагу суду на те, що відповідач не відмовляється від виконання обов'язку щодо утримання дитини. Однак слід врахувати, що статтею 141 СК України встановлені рівні обов'язки матері і батька щодо дитини. Тож, утримання сина ОСОБА_8 має покладатись не лише на відповідача, але й здійснюватися матір'ю позивача ОСОБА_9 . Всупереч вказаній нормі позивач не довів, що відповідач може сплачувати аліменти на його утримання у розмірі, вказаному ним у позовній заяві, тобто 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно.
Також представник відповідача зазначила, що позивач заявляє до стягнення судові витрати у розмірі 7700,00 гривень, з яких 1700,00 грн. витрати, пов'язані з перекладом документів, 6000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати на переклад документів не підтверджені належними, допустимим та достовірними доказами. У позові позивач посилається на надання послуг бюро перекладів «Еталон». Однак на підтвердження витрат на послуги з перекладу наданий рахунок від 12.08.2025 від ФОП ОСОБА_10 .
Даний рахунок не є платіжним документом та не підтверджує фактичних витрат позивача, а є лише пропозицією виконавця робіт та/або підставою для сплати за виконані роботи чи ті, що мають бути виконані в майбутньому.
Відповідач заперечує щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи заявлену суму явно неспівмірною із складністю справи, часом витраченим адвокатом на надання правничої допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). Під час розподілу судових витрат просила врахувати, що адвокат Варченко О.П. має досвід адвокатської практики майже 30 років, судова практика у справах про стягнення аліментів на утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання, є сформованою та відносно сталою, що, в свою чергу, не потребувало від адвоката вивчати змінені позиції Верховного Суду, відшукувати докази для підтвердження заявлених вимог, витрачати час на деталізоване ознайомлення із матеріалами в цій справі.
За приписами ч. 3 ст.19 ЦПК України дана справа про стягнення аліментів є малозначною, в рамках підготовки позовної заяви адвокатом не збирались додаткові докази, крім наданих безпосередньо позивачем, не направлялись запити та не вчинялись інші додаткові дії, які б могли вплинути на обсяг та відповідно вартість наданих ним послуг, відсутні документи на підтвердження оплати гонорару та на підтвердження обсягу наданих послуг.
Враховуючи викладені обставини представник відповідача вважала, що розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката у сумі 6000,00 грн. не відповідає критеріям, визначеним пунктами 1-3 ст.137 ЦПК України, отже наявні підстави для зменшення таких витрат. Відповідач вважає розумним і обґрунтованим розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 1000,00 гривень та просить зменшити до вказаного розміру розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Під час розподілу судових витрат просила суд врахувати, що відповідач має статус учасника бойових дій, посилалась на пункт 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а також на постанови Верховного суду у своїх постановах (по цивільних справах) від 27 червня 2018 року у справі №572/2088/17, від 21 березня 2018 року у справі №2-3901/08-ц, від 10 липня 2019 року у справі № 753/6459/16, від 31 липня 2019 року у справі №345/4389/16-ц, від 07 серпня 2019 року у справі № 761/6483/17.
11.09.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначив, що доводи представника відповідача щодо неправомірної вимоги про стягнення аліментів до 23 років не заслуговують на увагу, оскільки саме нормами чинного законодавства визначено, що батьки зобов'язані утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що батьки можуть надавати матеріальну допомогу.
Доводи представника відповідача про те, що позивач отримує щомісячну грошову допомогу як особа, яка перебуває під тимчасовим захистом, не відповідає дійсності та не підтверджені належними доказами. Посилання на інформацію з інтернету свідчать лише про загальну можливість отримання такої допомоги особами з тимчасовим захистом, а не доводить факту отримання її позивачем. Також зазначив, що медичне страхування є обов'язковим, за що позивач сплачує 540,20 євро на рік, що створює для нього додаткове фінансове навантаження. Також представник позивача звернув увагу, що відповідач має дружину, однак доказів того, що вона є непрацездатною, потребує стороннього нагляду відповідачем не надано. Крім того, зазначив, що статус дитини, яка постраждала внаслідок війни, не може бути підставою для зменшення розміру аліментів без надання доказів понесення додаткових витрат, пов'язаних із лікуванням такої дитини, відвідуванням відповідних спеціалістів. Крім того, відповідач не довів, що його матір перебуває на його утриманні, оскільки ним не надано доказів спільного проживання, квитанцій про оплату її лікування тощо. Щодо придбання палива для службових потреб, то враховуючи, що відповідач зберігає чеки на його придбання, то є підстави вважати, що державою компенсуються такі витрати. Представник позивача вважає, що стороною позивача надано суду всі необхідні та належні докази на підтвердження позовних вимог. Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. представник позивача зазначив, що такий розмір є обґрунтованим, розумним та співмірним зі складністю справи. Вартість послуг бюро перекладів також підтверджено належними доказами.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити. Зазначив, що стороною позивача суду надано всі докази, які підтверджують той факт, що позивач потребує матеріальної допомоги, а відповідач, в свою чергу, не довів, що він не може сплачувати аліменти у розмірі 1/4. Також звернув увагу, що позивач не є біженцем, а є іноземним студентом, соціальні виплати він не отримує.
Представник відповідача у судовому засіданні пояснила, що позивачем не надано суду доказів того, що він потребує матеріальної допомоги саме у зазначеному у позові розмірі. Відповідач не відмовляється від сплати аліментів, однак він має можливість надавати матеріальну допомогу у розмірі 1/12 від його доходу. Такий розмір обґрунтований тим, що відповідач має на утриманні малолітню доньку, дружину, непрацездатну матір. Також зазначила, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів до 23 років (тобто до 2030 року) ставить відповідача у стан невизначеності, оскільки позивачем до позову долучено довідку, у якій зазначено, що очікувана дата завершення навчання - червень 2026 року. Отже, відповідач вважає, що аліменти мають стягуватися саме до 2026 року, тобто до дати закінчення позивачем навчання. Також представник відповідача зазначила, що не оформленням позивачем соціальних виплат є добровільним вибором позивача. Крім того, просила врахувати той факт, що Сімейним кодексом України встановлено обов'язок утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання, на обох батьків.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши цивільної матеріали справи, доходить таких висновків.
Встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 /а.с.9/.
З довідок від 11.12.2025 та 10.07.2025, виданих директором школи середньої професійної політехнічної школи ім. Яна Антоніна Бату, переклад якої зі словацької мови здійснено перекладачем ОСОБА_10 , справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом Харкківського міського нотаріального округу Бєлінською К.В., вбачається, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 01.09.2023 проживає в Шкільному гуртожитку, який є частиною Середньої професійної політехнічної школи імені Яна Антоніна Бати, Штефаніка, 39, 059 21 Світ, навчається на денній формі навчання за спеціальністю 3759 К - комерційний працівник у транспорті, 3-й рік, очікувана дата завершення навчання - червень 2026 року /а.с.14-17/.
Згідно зі ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 200 СК України, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків, суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Так, позивач у позові зазначив, що він щомісячно сплачує кошти за проживанняу гуртожитку у розмірі 69 євро, на підтвердження чого додавдо позову копію платіжної квитанії /а.с.27-28/, витрати на харчування становилять 118 євро, на підтвердження чого до позову долучено копію чека про поштовий переказ з перекладом зі словацької мови на українську /а.с.29-30/.
Крім того, позивач сплачує щорічну обов'язкову медичну страховку у розмірі 540,20 євро, на підтвердження чого долучено копію довідки про наявність у ОСОБА_1 медичної страховки, копію чека про сплату за медичне страхування з перекладом зі словацької мови на українську /а.с.18-21/.
Крім того, позивач має дерматологічне захворювання, яке потребує лікування, що підтверджується копією витягу з медичної документації на пацієнта ОСОБА_1 з перекладом зі словацької мови на українську /а.с.22-23, 25/.
На підтвердження понесених позивачем витрат щодо обстеження у лікаря та лабораторних досліджень до позову долучено копію чека з перекладом зі словацької мови на українську /а.с.24, 26/
Щодо відповідача, представник у відзиві на позовну заяву зазначила, що він є військовослужбовцем, учасником бойових дій, що підтверджується копіями довідок № 646/165/1/166/пс від 28.08.2025, №646/165/1/167/пс від 28.08.2025 /а.с.71/, копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 01.05.2015 /а.с.75/.
Крім того, представник відповідача зазначила, відповідач має дружину ОСОБА_4 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію шлюбу /а.с.66/, а також малолітню доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження дитини /а.с.67/.
Крім того, представник відповідача звернула увагу на те, що малолітня донька відповідача має статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів та зазнала психологічного насильства, що підтверджується копією рішення Виконавчого комітету Липоводолинської селищної ради № 292 від 29.11.2023 /а.с.68/.
Крім того, відповідач має на утриманні непрацездатну матір, ОСОБА_7 , яка є пенсіонером, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 /а.с.70/. Крім того, матір відповідача нещодавно перенесла операцію, що підтверджується копією Довідкою, виданою КНП «Липоводолинський Центр первинної медико-санітарної допомоги» Липоводолинської селищної ради /а.с.70/.
Також представник відповідача звернула увагу на те, що відповідач частину доходу витрачає на придбання палива через постійне пересування у зв'язку з відрядженнями, на підтвердження чого до відзиву долучено копії чеків /а.с.72-74/.
У роз'ясненнях Пленуму Верховного Суду України у п. 20 Постанови від 15.05.2006 р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) зробив висновок про те, що СК України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дочки, сина суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року, справа № 199/9339/16-ц, провадження № 61-32330св18.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що задоволення позовних вимог в частині строку стягнення аліментів до 23 років не підлягають задоволенню за відсутності доказів навчання до вказаного віку, оскільки самими положеннями ст. 199 Сімейного кодексу України визначено, щ о якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Визначення кінцевої дати не узгоджується з положеннями Сімейного кодексу України, право на утримання припиняється у разі припинення навчання, що в силу об'єктивних обставин може статись і до зазначеної в довідці дати.
Доводи представника відповідача про те, що позивач отримав статус особи з тимчасовим захистом, яка передбачає отримання державної соціальної допомоги в Словаччині, та частина витрат позивача покривається допомогою держави Словаччина, також не найшли свого відображення у матеріалах справи. Інформація з веб-сайту є загальною, відомостей про те, що позивач дійсно отримує матеріальну допомогу як особа, яка знайшла тимчасовий прихисток в Словаччині через збройну агресію РФ проти України у матеріалах справи відсутні.
Крім того, посилання представника відповідача на той факт, що витрати на лікування позивача покриваються страховим полісом також матеріалами справи не підтверджено.
Враховуючи, що медичне страхування є обов'язковим, отже такий факт вказує на додаткове фінансове навантаження на позивача.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що на утриманні відповідача знаходиться його мати ОСОБА_7 , зокрема докази спільного проживання, квитанції про оплату її лікування, тощо.
Той факт, що доньці відповідача надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (зазнала психологічного насильства), також не може бути підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували понесення відповідачем витрат, пов'язаних, наприклад, із зверненням до спеціалістів у зв'язку з тим, що його донька зазнала психологічного насильства, тощо.
Щодо перебування відповідача на військовій службі, то вказаний факт також не може бути підставою для зменшення аліментів. Оскільки відповідач має дохід як військовослужбовець, суд вважає, що він може надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчатись.
Доказів на підтвердження розміру свого доходу відповідач суду не надав, однак у відзиві на позовну зазначив, що він частково визнає позовні вимоги та має змогу сплачувати аліменти у розмірі 1/12 частини від його доходів.
Відомості щодо стану здоров'я відповідача, наявності у нього рухомого/нерухомого майна у суду відсутні.
Посилання позивача на мінімальний дохід його матері, самостійний найм нею житла, який становить половину суми її заробітку також матеріалами справи не підтверджено.
Долучену до позову копію платіжного документу щодо оплати за проживання в гуртожитку суд не бере до уваги, оскільки у вказаному документі зазначено «відхилена платіжна операція».
Однак беручи до уваги довідку, видану директором середньої політехнічної школи ім. Яна Антоніна Бати, відповідно до якої ОСОБА_11 з 01.09.2023 проживає у шкільному гуртожитку, який є частиною школи, суд доходить висновку, що позивач може нести витрати, пов'язані з оплатою проживання у гуртожитку.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Визначаючи розмір аліментів на повнолітнього сина у частці від заробітку, суд враховує обставини, зазначені у ст. 182 СК України, той факт, що позивач навчається на денній формі навчання та не має змоги працювати, що свідчить про його потребу в наданні матеріальної допомоги від батьків, той факт, що відповідач є військовослужбовцем та отримує дохід, отже він може надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчатись, наявність у відповідача на утриманні малолітньої доньки, а також принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дітей, та вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги, стягувати аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку (доходів) відповідача щомісяця на час навчання ОСОБА_1 , але не більше як до досягнення ним 23 років, що є необхідним та достатнім для забезпечення потреб позивача, його фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку та лікування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Оскільки ОСОБА_2 є відповідачем у справі за позовом про стягнення з нього аліментів, яка жодним чином не стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, що передбачено нормою п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», та на спірні правовідносини не поширюється, питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, та вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Щодо витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає про таке.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача надано:
- угоду про надання правової допомоги № 21/25 від 11.07.2025, відповідно до якої адвокат Варченко О.П. зобов'язався надати правову допомогу ОСОБА_1 , зокрема щодо підготовки позовної заяви до суду, представництво інтересів у цивільному провадженні за позовом про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовужє навчатись. Умовами вказаної Угоди визначено, що клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 6000,00 грн.
- копію ордеру про надання правничої допомоги,
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд, виходячи з положень ст.137 ЦПК, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, та той факт, що стягнення витрат на правову допомогу у повному розмірі може становити надмірний тягар, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи перелік послуг, що був наданий адвокатом позивачу у цій справі, час, витрачений адвокатом на надання послуг, категорію та складність справи, наявність усталеної судової практики з розгляду подібних справ, той факт, що відповідач частково визнає вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу, а також часткове задоволення позову, суд доходить висновку, що заявлені представником позивача вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 3000,00 грн.
Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме витрати, що стосуються перекладу документів зі словацької мови на українську у сумі 1700,00 грн.
Понесення позивачем вказаних витрат підтверджуються рахунком № 4658 від 12.08.2025, який містить печатку Бюро перекладів"ЕТАЛОН", керівником якого, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є ФОП ОСОБА_10 .
Керуючись ст.ст. 182, 183, 191, 198, 199, 200 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 13, 80, 81, 141, 259, 263-265, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягувати зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 14.08.2025 на час навчання ОСОБА_1 , але не більше як до досягнення ним 23 років.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі гривень) 00 копійок, та витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот гривень) 00 копійок.
Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 судовий збір в дохід держави (Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувач Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходівбюджету 22030106) у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок.
В іншій частині відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Суддя Ю.В. Уварова