02 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 677/961/23
Провадження № 11-кп/820/486/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника
потерпілого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021241310000036 від 26 жовтня 2021 року, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 30 квітня 2025 року,
Цим вироком
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Ярмолинці Хмельницької області, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, особи з інвалідністю 2-ї групи, на утриманні осіб немає, пенсіонера, не має судимостей,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права займати посади, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності, окрім житла.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з часу фактичного взяття під варту ОСОБА_9 .
Ухвалено:
- стягнути з ОСОБА_9 процесуальні витрати на користь держави в сумі 14 381 грн 84 коп;
- цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Красилівський агрегатний завод» до ОСОБА_9 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити та стягнути з ОСОБА_9 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Красилівський агрегатний завод» у рахунок відшкодування завданої майнової шкоди 512 460 грн.
Судом вирішено питання речових доказів та арешту майна.
За вироком суду, ОСОБА_9 , будучи директором державного підприємства «Красилівський агрегатний завод» (надалі - ДП «КАЗ», Підприємство) (код ЄДРПОУ 14307831), який наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, будучи відповідальною особою за фінансово-господарську діяльність підприємства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів та зловживаючи своїм службовим становищем, у порушення п.17 Статуту ДП «КАЗ», ч.2 ст.75 Господарського кодексу України та Фінансового плану ДП «КАЗ» на 2014 рік, достовірно знаючи, що ДП «КАЗ», що знаходиться по вул. Правдинській (Щасливій), 1, у місті Красилові Хмельницького району Хмельницької області, не є балансоутримувачем дороги та узбіччя з боку приватного сектору на вулиці Правдинській (Щасливій) у місті Красилові Хмельницької області, 05 вересня 2014 року, перебуваючи на території ДП «КАЗ», уклав як Замовник в особі директора ДП «КАЗ» з товариством з обмеженою відповідальністю «МАЧ» (надалі - ТОВ «МАЧ») (код ЄДРПОУ 37920762), як Підрядника, в особі директора ОСОБА_10 договір підряду № 75-120 від 05 вересня 2014 року, який власноручно підписав, скріпивши підпис відтиском печатки «ДП «КАЗ» код 14307831».
Згідно з умовами даного договору Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт з благоустрою території (облаштування та ремонт асфальтного покриття дороги загальною площею 2 190 м? (дві тисячі сто дев'яносто метрів квадратних), а також відремонтувати узбіччя з боку приватного сектору по вул. Правдинській (Щасливій) у місті Красилові Хмельницької області, які Замовник в подальшому зобов'язується прийняти і оплатити такі роботи на умовах цього Договору.
Загальна сума робіт, які передбачені Договором, визначається Договірною ціною та становить 512 460 грн (п'ятсот дванадцять тисяч чотириста шістдесят грн) з урахуванням ПДВ 20%.
У подальшому, на виконання умов договору підряду № 75-120 від 05 вересня 2014 року, головний інженер ДП «КАЗ» ОСОБА_11 , якому не було відомо про протиправний умисел ОСОБА_9 , підписав платіжне доручення № 9310 від 05 вересня 2014 року з призначенням: «За благоустрій території. Рах№СФ-0000123 від 05 вересня 2014 року, в т.ч. з ПДВ 23 400» та, того ж дня, на рахунок № 26008503245200 АТ «Ощадбанк», який належить ТОВ «МАЧ», перераховано грошові кошти, що належали ДП «КАЗ» з рахунку № НОМЕР_1 , зареєстрованому в Хмельницькій філії АТ «Укрсиббанк» у сумі 140 400 грн.
Окрім цього, 16 вересня 2014 року ОСОБА_9 , реалізовуючи свій злочинний умисел, перебуваючи в приміщенні ДП «КАЗ» за адресою: Хмельницька область, місто Красилів, вулиця Правдинська (Щаслива), 1, особисто підписав платіжне доручення № 9403 від 16 вересня 2014 року з призначенням «За благоустрій території. Рах№СФ-0000124 від 15 вересня 2014 року», на підставі якого на рахунок № НОМЕР_2 АТ «Ощадбанк», який належить ТОВ «МАЧ», перераховано грошові кошти з рахунку ДП «КАЗ» № НОМЕР_1 Хмельницькій філії АТ «Укрсиббанк» у розмірі 100 000 грн.
Продовжуючи свої злочинні дії, в аналогічний спосіб 18 вересня 2014 року ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні ДП «КАЗ» за адресою: Хмельницька область, місто Красилів, вулиця Правдинська (Щаслива), 1, особисто підписав платіжне доручення № 9412 від 18 вересня 2014 року з призначенням «За благоустрій території. Рах№СФ-0000124 від 15 вересня 2014 року», на підставі якого на рахунок № НОМЕР_2 АТ «Ощадбанк», який належить ТОВ «МАЧ», перераховано грошові кошти з рахунку ДП «КАЗ» № НОМЕР_1 Хмельницькій філії АТ «Укрсиббанк» у розмірі 100 000 грн.
22 вересня 2014 року на виконання умов договору підряду № 75-120, головний інженер ДП «КАЗ» ОСОБА_11 , якому не було відомо про протиправний умисел ОСОБА_9 , підписав платіжне доручення № 9482 від 22 вересня 2014 року, з призначенням: «За благоустрій території. Рах№СФ-0000124 від 15 вересня 2014 року, та того ж дня на рахунок № НОМЕР_2 АТ «Ощадбанк», який належить ТОВ «МАЧ», перераховано грошові кошти, що належали ДП «Красилівський агрегатний завод» з рахунку № НОМЕР_1 , зареєстрованому в Хмельницькій філії АТ «Укрсиббанк», у сумі 85 000 грн.
Окрім цього, 26 вересня 2014 року в аналогічний спосіб на виконання умов договору підряду № 75-120, головний інженер ДП «КАЗ» ОСОБА_11 , якому не було відомо про протиправний умисел ОСОБА_9 , підписав платіжне доручення № 9544 від 26 вересня 2014 року, з призначенням: «За благоустрій території. Рах№СФ-0000124 від 15 вересня 2014 року», та, того ж дня на рахунок № НОМЕР_2 АТ «Ощадбанк», який належить ТОВ «МАЧ», перераховано грошові кошти, що належали ДП «КАЗ», з рахунку № НОМЕР_1 , зареєстрованому в Хмельницькій філії АТ «Укрсиббанк», у сумі 42 735 грн 59 коп.
Також 29 вересня 2014 року на виконання умов підряду № 75-120, головний інженер ДП «КАЗ» ОСОБА_11 , якому не було відомо про протиправний умисел ОСОБА_9 , підписав платіжне доручення № 9548 від 29 вересня 2014 року, з призначенням: «За благоустрій території. Рах№СФ- 0000125 від 26 вересня 2014 року», яке останній підписав та того ж дня на рахунок № НОМЕР_2 АТ «Ощадбанк», який належить ТОВ «МАЧ» перераховано грошові кошти, що належали ДП «КАЗ», з рахунку № НОМЕР_1 , зареєстрованому в Хмельницькій філії АТ «Укрсиббанк», у сумі 44 460 грн.
У вересні 2014 року (точний час у ході судового розгляду не встановлено) директор ДП «КАЗ» ОСОБА_9 , перебуваючи на території ДП «КАЗ», що на вулиці Правдинська (Щаслива), 1, у місті Красилові Хмельницької області, для підтвердження виконання робіт за вищевказаним договором власноручно підписав довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (примірної форми № КБ-За), а також акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в) №1 за вересень 2014 року, відповідно до яких вартість робіт склала 512 460 грн.
Таким чином, унаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_9 у період часу з 05 вересня 2014 року по 29 вересня 2014 року, шляхом укладання та виконання умов договору підряду № 75-120, а також вчинення дій щодо подальшого перерахунку грошових коштів на рахунок ТОВ «МАЧ», розтратив кошти ДП «КАЗ» в особливо великих розмірах на загальну суму 512 460 грн.
Своїми умисними діями, які виразилися в розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, учиненим в особливо великих розмірах, ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.191 КК України.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 просив скасувати вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 30 квітня 2025 року та закрити кримінальне провадження.
Уважав, що ухвалюючи вирок, яким ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, суд надав неправильну оцінку діям обвинуваченого, не вжив заходів для з'ясування всіх обставин подій, які інкримінуються ОСОБА_12 , фактично обмежився посиланням на досліджені докази у справі, не вдаючись до їх належного аналізу.
Судом зазначено, що обвинувачений не заперечує фактичних обставин справи, але заперечує кримінальну протиправність своїх дій, вказуючи, що він, укладаючи договір діяв як суб'єкт господарювання з метою забезпечення належного функціонування ДП «КАЗ». Однак, судом не зазначено про те, що ОСОБА_9 у своїх показаннях зазначав, що звертався до керівництва ДК «Укроборонпром» з приводу проведення ремонтних робіт і отримав відповідний дозвіл.
Судом також не зазначено про те, що ОСОБА_9 , посилаючись на вимоги Статуту, контракту та колективного договору зазначав про те, що, на його думку, він мав право здійснювати ремонтні роботи дороги по вулиці ІІравдинській, яка веде до прохідної ДП «КАЗ», для покращення саме соціальних умов працівників, з метою недопущення їх травмування при добиранні на роботу чи з роботи, що визначено частиною 4 ст.69 ГК України (Власник, органи управління підприємства зобов'язані забезпечити для всіх працівників підприємства належні і безпечні умови праці. Підприємство несе відповідальність в установленому законом порядку за шкоду, завдану здоров'ю та працездатності його працівників), а також ч.1 ст.75 ГК України (Державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку га виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік) та постанова КМ України №270 від 22 березня 2001 року «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків не виробничого характеру».
Також судом безпідставно зазначено, що директор підприємства знав, що дорога та узбіччя на вулиці Правдинській не перебували в користуванні ДП «КАЗ», бо даною дорогою користувались працівники, які добирались до території підприємства. Звернення до ТОВ «МАЧ», Красилівської міської ради та до Служби автомобільних доріг в Хмельницькій області з приводу повернення коштів не може вказувати на наявність суб'єктивної сторони, а навпаки, вказує на те, що ОСОБА_9 уживав заходи до повернення коштів, що якраз і спростовує наявність ознак ст.191 КК України.
У судовому засіданні суду першої інстанції були досліджені листи, які спрямовувались на Красилівський ЖЕК та ДП «Хмельницьку обласну службу єдиного замовника» (містяться в матеріалах кримінального провадження) з метою відшкодування коштів, витрачених на ремонт дороги на вулиці Правдинській в місті Красилові, що також в свою чергу спростовує наявність умислу на розтрату коштів ДП «КАЗ» і вказує на відсутність суб'єктивної сторони ст.191 КК України. Також, підозрюваним скеровано звернення до Хмельницької обласної прокуратури, за наслідками розгляду якого зареєстровано кримінальне провадження №42024240000000028 від 19 квітня 2024 року, що також свідчить про відсутність в обвинуваченого зацікавленості, корупційних зв'язків з ТОВ «МАЧ», бажання незаконно збагатитися за рахунок ДП «КАЗ» або обласного бюджету та намагання вжити заходів до повернення коштів на рахунок ТОВ «КАЗ».
Сторона захисту посилалася й на те, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про те, що лінія поведінки ОСОБА_9 свідчить про наявність у нього прямого умислу та корисливого мотиву.
Окрім того, захист звертав увагу на те, що суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та корисливим мотивом.
Тому в даному випадку не встановлено ознаки суб'єктивної сторони кримінального правопорушення.
Основною ознакою злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, є протиправне вилучення та безоплатне обернення викраденого майна у свою власність чи власність третіх осіб, що має продовжувати факт нестачі цих грошових коштів.
Так, ОСОБА_8 діяв в межах статуту та колективного договору, дбав про покращення умов праці працівників заводу, що включає в себе добирання на/та з роботи, враховуючи те, що витрати на ремонт дороги були здійснені в інтересах працівників заводу, про що також зазначає і ч.4 ст.69 ГК України.
Серед іншого, кошти на ремонт дороги витрачені з чистого прибутку, а не з прибутку підприємства, що відповідно до п.39 Статуту дозволено робити керівнику підприємства для покращення соціально-побутових умов працюючих на підприємстві.
На думку сторони захисту, в судовому засіданні суду першої інстанції не було встановлено доказів, які би підтверджували наявність у ОСОБА_9 умислу на привласнення і розтрату майна шляхом зловживання ним своїм службовим становищем, також дослідженими в суді доказами не доведено, що ОСОБА_9 вчинив незаконне обернення чужого майна на свою користь чи на користь інших осіб в особливо великих розмірах.
Судом першої інстанції не враховано наявність міцних соціальних зв'язків обвинуваченого ОСОБА_9 та стан його здоров'я.
Захисник посилався й на те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на здогадках та припущеннях, що, на думку захисту, має місце у даній справі.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 у запереченні на апеляційну скаргу просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 , а вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 30 квітня 2025 року - залишити без змін.
Уважав, що рішення суду першої інстанції є правомірним, обґрунтованим, мотивованим та прийнято на підставі оцінки досліджених доказів у кримінальному провадженні.
Зокрема, на думку прокурора, не заслуговують на увагу твердження сторони захисту щодо надання судом першої інстанції неправильної оцінки діям обвинуваченого та неналежного аналізу досліджених доказів.
Доводи сторони захисту про відсутність у діях обвинуваченого суб'єктивної та об'єктивної сторони вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, повністю спростовуються доказами у кримінальному провадженні.
Прокурор зазначав, що вина ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, повністю доведена в ході судового розгляду та підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме: дослідженими документами, речовими доказами, показаннями свідків та висновками експертів.
Аналіз та сукупність досліджених доказів дає підстави стверджувати, що обвинуваченому достовірно було відомо, що дорога та узбіччя з боку приватного сектору на вулиці Правдинській (Щасливій) у місті Красилові Хмельницької області не перебували на балансі державного підприємства, а тому останній розумів про неминучість заподіяння майнової шкоди підприємству, бажав настання відповідних наслідків, мав чітке уявлення про те, що саме від його конкретних діянь неминуче настануть такі наслідки, що свідчить про прямий умисел на розтрату коштів підприємства та корисливу мету.
За таких обставин, суд першої інстанції, ретельно оцінивши та дослідивши докази з точки зору належності, допустимості та достовірності у судовому засіданні, дійшов правильного висновку та правильно кваліфікував дії обвинуваченого саме за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
Помилковою позицією сторони захисту, на думку прокурора, є припущення щодо законності використання коштів підприємства на ремонт дорожнього покриття, яке нібито пов'язане з господарською діяльністю підприємства, оскільки таке твердження повністю спростовується висновком експерта від 13 травня 2024 року №СЕ-19/123- 24/4334-ЕК за результатами судово-економічної експертизи, де експерт прийшов до висновку, що видатки на ремонт дорожнього покриття, яке не перебуває на балансі підприємства, не пов'язані з господарської діяльністю такого підприємства.
Твердження сторони захисту про те, що обвинувачений, який здійснив видатки на ремонт дорожнього покриття, діяв у межах Статуту підприємства та колективного договору в частині покращення умов праці працівників підприємства, є хибним у розумінні ст.69 Господарського кодексу України.
Зокрема, забезпечення працівників підприємства належними та безпечними умовами праці здійснюється відповідно до Кодексу законів про працю України, яким чітко визнано у чому полягає та яким чином встановлюється обов'язок підприємства у забезпеченні працівників належними та безпечними умовами праці, а тому здійснення видатків на ремонт дорожнього покриття, яке не перебуває на балансі підприємства не може розцінюватись, як стверджує захист, виконанням обвинуваченим ч.4 ст.69 ГК України та для покращення соціально-побутових умов працюючих на підприємстві осіб.
Необґрунтовано стороною захисту у своїй апеляційній скарзі вказується про те, що стороною обвинувачення у зміненому обвинувачені від 23 січня 2025 року здійснюється посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 року № 1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням комунального майна і фінансових ресурсів», оскільки у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та у формулюванні обвинувачення, прокурор не вказував такий нормативно-правовий акт та не посилався на його порушення.
Неправильною є позиція сторони захисту щодо наявності повноважень в обвинуваченого, як керівника підприємства, самостійно приймати рішення про використання прибутку та здійснення видатків, що не передбачені фінансовим планом підприємства, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.75 Господарського кодексу України основним плановим документом державного комерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів.
Як вбачається з Фінансового плану ДП «КАЗ на 2014 рік», видатків на фінансування робіт з благоустрою території (благоустрій та ремонт асфальтобетонного покриття дороги площею 2 190 м?), а також ремонту тротуару з боку приватного сектору на вулиці Правдинській у місті Красилові Хмельницької області не передбачалось, а обвинувачений жодних заходів щодо внесення змін до фінансового плану не ініціював та не погоджував дане питання з Державним концерном «Укроборонпром», як уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.
Зібрані в ході досудового розслідування кримінального провадження докази вчинення ОСОБА_9 вказаного кримінального правопорушення, які досліджено в суді першої інстанції, є належними та допустимими і отримані в порядку, встановленому КПК України, без порушення прав та свобод людини.
Тому, враховуючи викладене, на думку прокурора, сукупність зібраних доказів є достатніми для визнання ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, а доводи захисника є хибними та такими, що не відповідають вимогам закону.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з узагальненим викладом змісту судового рішення та доводів апеляційної скарги; обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на підтримання апеляційної скарги; заперечення прокурора ОСОБА_5 та представника потерпілого ОСОБА_6 проти апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши часткове судове слідство за клопотанням сторони захисту, колегія суддів приходить до висновку про таке.
Відповідно до положень ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з вимогами ст.374 КПК України в мотивувальній частині вироку, окрім іншого, має бути наведена оцінка доводів, на які обвинувачений послався на свій захист, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Проте ці вимоги закону під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 місцевим судом повною мірою виконані не були.
Як видно з оскаржуваного вироку, суд усупереч вимогам закону, показань обвинуваченого, представника потерпілого, свідків, письмових доказів щодо обставин розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, ретельно не перевірив та не з'ясував, належної оцінки зазначеним показанням у сукупності з іншими доказами, що є у провадженні, не дав.
При цьому суд першої інстанції, оцінюючи докази у справі, прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікував дії обвинуваченого за ч.5 ст.191 КК України, як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим в особливо великих розмірах.
Під час апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції хоча й правильно встановив фактичні обставини кримінального правопорушення, проте, помилково вважав установленим те, що вчиняючи зазначені дії, ОСОБА_9 мав злочинний умисел, спрямований на розтрату в своїх інтересах та в інтересах третіх осіб чужого майна, а тому неправильно кваліфікував його дії за ч.5 ст.191 КК України, на що обгрунтовано посилався в апеляційній скарзі захисник обвинуваченого.
Допитаний у суді першої та апеляційної інстанцій обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення не визнав і пояснив, що у 2014 році він був директором ДП «КАЗ».
З 2011 року він непокоївся за стан дороги на вулиці Правдинській, щоб покращити умови праці робітників ДП «КАЗ», відремонтував її у 2014 році, оскільки однією з основних цілей його роботи був соціальний захист людей.
Для цього був укладений договір підряду з ТОВ «МАЧ» про виконання ремонтних робіт. Підставою укладання договору було звернення людей зі скаргами та листами про незадовільний стан дороги. З директором ТОВ «МАЧ» він спілкувався особисто. За виконання робіт директор ТОВ «МАЧ» хотів передоплату. Частину накладних він підписував особисто.
З квітня 2014 року всі платіжні документи погоджувалися з ДК «Укроборонпром», від якого зауважень щодо платіжних документів не було. Також він погоджував цей ремонт з генеральним директором та заступником по економіці Державного концерну «Укроборонпром» (надалі - ДК «Укроборонпром», Концерн). Він не знав, що ця дорога і узбіччя на балансі ДП «КАЗ» не перебувають. Разом з тим, у ході подальшого судового розгляду показав, що знав, що відремонтовані дорога і узбіччя на балансі ДП «КАЗ» не перебувають, однак, не бажав знати, на чиєму балансі вони перебувають, оскільки мав бажання її відремонтувати.
Маючи намір повернути до ДП «КАЗ» кошти, які були сплачені останнім за вказаним договором ТОВ «МАЧ», він звертався до директора ТОВ «МАЧ» з проханням про повернення цих коштів. Також він звертався до органів місцевого самоврядування з проханням про компенсацію ДП «КАЗ» коштів, сплачених ним за вказаним договором.
Обвинувачений не заперечував фактичні обставини справи, зокрема, щодо обставин укладення договору підряду та проведення повної оплати за ним та те, що такі витрати не були передбачені фінансовим планом ДП «КАЗ» на 2014 рік, водночас заперечував кримінальну протиправність своїх дій. Зазначав, що, укладаючи вищевказаний договір він діяв як суб'єкт господарювання з метою забезпечення належного функціонування ДП «КАЗ». Аудиторська служба проводила перевірки і порушень у ДП «КАЗ» не було.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_9 своєї вини, його винуватість, повністю була підтверджена нижчевикладеними доказами, які суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу вироку.
Свідок ОСОБА_13 показав, що з 2007 по жовтень 2016 року працював юрисконсультом на ДП «КАЗ». За договором між ДП «КАЗ» із ТОВ «МАЧ» на ремонт дороги на вул. Правдинській підприємство перерахувало кошти останньому. Претензійна діяльність з повернення цих коштів підприємством не здійснювалась.
Свідок ОСОБА_10 у суді першої інстанції показав, що у 2014 році він перебував на посаді директора ТОВ «МАЧ». ДП «КАЗ» та ТОВ «МАЧ» уклали договір на проведення ямкового ремонту дороги. Обставин підготовки договору він не пам'ятає. Договір у м. Хмельницький привіз йому батько - ОСОБА_14 , після чого він його підписав. Посвідчив, що саме ОСОБА_14 займався питаннями узгодження всіх умов договору, обсягу та виду робіт, у цьому йому допомагав брат батька - ОСОБА_15 .
Указував, що умови договору ними були виконані, ремонт було зроблено у 2014 році, ДП «КАЗ» зауважень до роботи не мало, оплатило виконані роботи. Інших робіт на цій дорозі у 2014 році вони не проводили.
Будь-яких домовленостей про те, що Красилівська міська рада, чи служба автомобільних доріг, чи Хмельницька обласна державна адміністрація перерахують для ТОВ «МАЧ» кошти за вищевказану виконану роботу, не було. Кошти від цих суб'єктів ТОВ «МАЧ» не отримувало.
Свідок ОСОБА_15 показав, що у 2014 році після перемовин був укладений договір на ремонт дороги між ТОВ «МАЧ» та ДП «КАЗ», оскільки завод шукав підрядника. Роботи виконали за 3-7 днів. Із ОСОБА_9 особисто не спілкувався, спілкувався з інженером. Йому сказали, що потрібно зробити дорогу, оскільки люди скаржаться на поганий стан дороги. Роботу приймало два працівники від заводу. За умовами договору вони відремонтували 2 190 кв м дороги. За роботу їм заплатили спочатку аванс 140 000 грн, а вже після прийняття роботи - решту суми. У 2014 році ремонтні роботи проводили один раз, у 2015 році жодних робіт вони не проводили, тільки почистили дорогу без договору на прохання працівників заводу. ДП «КАЗ» сплатив за ремонт дороги всього 512 000 грн, від міської ради кошти не надходили.
Свідок ОСОБА_16 у суді першої інстанції повідомив, що з 2006 по 2014 рік працював головним бухгалтером ДП «КАЗ». У 2014 році ОСОБА_17 приніс рахунки, він підписав платіжні доручення і їх оплатили. Договори готували або у відділі збуту, або контрагент. Платіжні документи міг готувати фінансист, чи заступник фінансиста. Зазначив, що саме ОСОБА_9 давав вказівки на оплату. Суму на оплату також вказував ОСОБА_9 , або головний інженер.
Наголошував, що дорога була частково на балансі підприємства від воріт до основної дороги (150 метрів) та значиться у фінансових документах ДП «КАЗ». У фінансовому плані не було передбачено виконання таких робіт, про які зазначено в договорі, а тому для виконання таких робіт потрібно було би вносити зміни до фінансового плану підприємства.
Свідок ОСОБА_18 у суді першої інстанції показала, що з вересня по грудень 2014 року обіймала посаду заступника головного бухгалтера ДП «КАЗ». В її обов'язки входило виготовлення фінансових звітів. Для проведення платежу директор дає відповідну вказівку, після чого фінансист виготовляє платіжне доручення. Далі його підписує головний бухгалтер, після чого воно повертається до фінансиста, який відправляє його в банк.
Коли з поточного банківського рахунку ДП «КАЗ» було перераховано кошти на банківський рахунок ТОВ «МАЧ», то перед останнім утворилась дебіторська заборгованість на суму 512 460 грн. У грудні 2014 року витрати на ремонт асфальтобетонного покриття були віднесені на 152 рахунок, а потім на 10 рахунок - як дооцінка основних засобів.
Пояснювала, що на благодійну допомогу дозволяється виділяти кошти в розмірі 1% від чистого прибутку за поточний рік, у якому ця допомога надається.
Свідок ОСОБА_19 у суді першої інстанції ствердила, що обіймала посаду економіста з планування ДП «КАЗ». Показала, що фінансовий план формується до 1 червня відповідного року, після чого передається на затвердження в ДК «Укроборонпром». У плані вказуються всі види витрат, які планується понести. У план на 2014 рік витрати на дороги не закладалися. На благодійність закладається 1% від чистого прибутку від звітного, тобто, попереднього року (2013 року). А тому було перевищення витрат у 2014 році.
Згідно з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 25 жовтня 2021 року, Управлінням Служби безпеки України у Хмельницькій області у встановленому законом порядку отримано інформацію про наявність в діях колишнього директора ДП «КАЗ» ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 КК України, та направлено до Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону матеріали щодо протиправної діяльності ОСОБА_9 та ОСОБА_20 для прийняття процесуального рішення про внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування (т.1, а.м.к.п.28-29).
Згідно з витягом з ЄРДР від 26 жовтня 2021 року за № 42021241310000036 внесено відомості щодо вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України (т.1, а.м.к.п.1).
Відповідно до п.1 Статуту ДП «КАЗ» (нова редакція), затвердженого наказом ДК «Укроборонпром» від 19 березня 2012 року № 141, ДП «КАЗ» є державним комерційним підприємством, заснованим на державному майні.
У п.17 Статуту зазначається, що використання прибутку Підприємства здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану.
Поточне (оперативне) управління Підприємством здійснює його керівник (директор). У разі призначення директора Підприємства на посаду між ним та Концерном укладається контракт (п.31 Статуту).
Згідно з вимогами п.32 Статуту директор Підприємства самостійно вирішує питання діяльності Підприємства за винятком віднесених чинним законодавством України, Статутом Концерну та цим статутом, до компетенції Концерну.
Директор Підприємства, серед іншого, несе згідно з контрактом відповідальність за формування і виконання фінансових та інвестиційних планів Підприємства, результати господарської діяльності Підприємства, виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану Підприємства; діє без довіреності від імені Підприємства, представляє його інтереси у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; користується правом розпорядження майном та коштами Підприємства відповідно до чинного законодавства України; укладає договори, видає довіреності, відкриває поточні та інші рахунки в установах банків та інших кредитних організаціях у порядку, встановленому чинним законодавством України; у межах компетенції видає накази та інші акти, дає вказівки, обов'язкові для всіх підрозділів та працівників Підприємства; вирішує інші питання, віднесені чинним законодавством України, Концерном, цим Статутом та контактом з керівником Підприємства до компетенції керівника.
Підприємство діє на основі повного господарського розрахунку і самофінансування. Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності Підприємства є прибуток (дохід) (п.38 Статуту).
Чистий прибуток Підприємства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат, витрат на оплату праці, внесення до бюджету передбачених чинним законодавством України податків та інших обов'язкових платежів. Частину чистого прибутку Підприємство відраховує до Державного бюджету України. Прибуток, одержаний після сплати зазначених відрахувань, залишається у розпорядженні Підприємства (п.39 Статуту) (т.2, а.м.к.п.14-23).
Згідно з ч.2 ст.75 Господарського кодексу України, в редакції закону від 24 липня 2014 року, основним плановим документом державного комерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів.
Відповідно до наказу ДК «Укроборонпром» № 137-к від 29 травня 2014 року ОСОБА_9 призначено за контрактом на посаду директора ДП «КАЗ» з 29 травня 2014 року (т.1, а.м.к.п.189).
За наказом ДК «Укроборонпром» № 91-к від 26 травня 2017 року ОСОБА_9 з 28 травня 2017 року звільнено з роботи у зв'язку із закінченням строку трудового договору, п.2 ст.36 КЗпП України (т.1, а.м.к.п.190).
Згідно з договором підряду № 75-120 від 05 вересня 2014 року ДП «КАЗ» в особі директора ОСОБА_9 та ТОВ «МАЧ» в особі директора ОСОБА_10 уклали договір, відповідно до якого підрядник за плату замовника зобов'язався виконати комплекс робіт по благоустрою території (ремонту асфальтного покриття дороги загальною площею 2 190 м?), а також відремонтувати узбіччя з боку приватного сектору на вул. Правдинській у місті Красилові. Згідно з п.2.1 вказаного договору загальна вартість робіт складає 512 460 грн з урахуванням ПДВ (т.2, а.м.к.п.131-134).
Відповідно до довідки, вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2014 року складає 512 460 грн (т.2, а.м.к.п.135).
Згідно з актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року, ДП «КАЗ» прийняло виконані роботи по ремонту асфальтного покриття (т.2, а.м.к.п.136-137).
Відповідно до Форми № 9 до акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року, договірною ціною на будівництво (капітальний ремонт дорожнього покриття) м. Красилів Хмельницького району Хмельницької області, що здійснюється в 2014 році, складеною між ДП «КАЗ» та ТОВ «МАЧ», визначено вид договірної ціни як динамічна (т.2, а.м.к.п.138).
Відомостями бухгалтерського обліку ДП «КАЗ» підтверджується виконання будівельних робіт ТОВ «МАЧ» та перерахування ДП «КАЗ» вказаних коштів за виконані роботи згідно з договором № 75-120 від 05 вересня 2014 року на загальну суму 512 460 грн, що відображено бухгалтерськими проведеннями по дебету субрахунку 1521 «Придбання (виготовлення) основних засобів» в кореспонденції з кредитором субрахунку 3771 «Розрахунки з іншими дебіторами» (картка рахунку 3771, контрагенти: ТОВ «МАЧ» за 01 січня 2014 року - 31 грудня 2021 року ДП «КАЗ»; картка рахунку 3771, контрагенти: ТОВ «МАЧ» за 01 квітня 2014 року - 30 червня 2022 року ДП «КАЗ»; запис КЖО № 58 за № 8 грудень місяць 2014 року) (т.1, а.м.к.п.69-71).
Відповідно до картки рахунку №3771 30 грудня 2014 року за 01 січня 2014 року - 31 грудня 2021 року за благоустрій території ДП «КАЗ» перерахувало ТОВ «МАЧ» кошти в загальній сумі 512 595,59 грн, а саме:
- згідно з рахунком-фактурою №СФ-0000123 ТОВ «МАЧ» виставило ДП «КАЗ» рахунок за благоустрій території згідно договору підряду № 75-120 від 05 вересня 2014 року в розмірі 140 400 грн, в тому числі 23 400 грн ПДВ, по вказаному рахунку-фактурі №СФ-0000123 ДП «КАЗ» платіжним дорученням №9310 від 05 вересня 2014 року сплатило на користь ТОВ «МАЧ» 140 400 грн (т.2, а.м.к.п.139, 142);
- згідно з рахунком фактурою №СФ-0000124 ТОВ «МАЧ» виставило ДП «КАЗ» рахунок за благоустрій території згідно договору підряду № 75-120 від 05 вересня 2014 року в розмірі 327 735 грн 59 коп., в тому числі 54 622,60 грн ПДВ, по вказаному рахунку фактурі №СФ-0000124 ДП «КАЗ» сплатило кошти в загальному розмірі 327 735 грн 59 коп., а саме платіжними дорученням №9403 від 16 вересня 2014 року - 100 000 грн, №9412 від 18 вересня 2014 року - 100 000 грн, №9482 від 22 вересня 2014 року - 85 000 грн, №9544 від 26 вересня 2014 року - 42 735,59 грн (т.2, а.м.к.п.140, 141, 143, 144);
- згідно з рахунком фактурою №СФ-0000125 ТОВ «МАЧ» виставило ДП «КАЗ» рахунок за благоустрій території згідно договору підряду № 75-120 від 05 вересня 2014 року в розмірі 44 460 грн, в тому числі 7 410 грн ПДВ, по вказаному рахунку фактурі №СФ-0000125 ДП «КАЗ» платіжним дорученням №9548 від 29 вересня 2014 року сплатило на користь ТОВ «МАЧ» 44 460 грн. (т.2, а.м.к.п.143)
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/123-23/374-ПЧ від 13 січня 2023 року, підпис у примірнику договору підряду № 72-120 від 05 вересня 2014 року, в розділі № 10 «Юридичні адреси, платіжні реквізити Сторони підписи» на четвертому аркуші в графі «Директор заводу ОСОБА_9 » виконаний ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; підпис у примірнику довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2014 р., - в графі «М.П. Замовник» виконаний ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; підпис у примірнику акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року, на другому аркуші в графі «М.П. Замовник» виконаний ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; підпис у примірнику документу - Договірна ціна на будівництво капітальний ремонт дорожнього покриття Красилів Хмельницького району, Хмельницької області, що здійснюється в 2014 році, в графі «Керівник підприємства (організації) замовника» виконаний ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; підпис у примірнику платіжного доручення № 9403 від 16 вересня 2014 року в графі «М.П. Підпис» виконаний ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; підпис у примірнику платіжного доручення № 9412 від 18 вересня 2014 року в графі «М.П. Підпис» виконаний ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; підпис у примірнику Рахунок-фактура № СФ-0000123 в верхньому правому куті виконаний ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2, а.м.к.п.116-121).
Свідок ОСОБА_21 суду першої інстанції показав, що з 2010 по 2014 рік він був головою Красилівської районної ради. Обвинувачений ОСОБА_9 дійсно на сесії ради піднімав питання ремонту дороги на вул. Правдинській у м. Красилові, яка мала ремонтуватися за кошти місцевого бюджету.
Відповідно до розпорядження (витягу) Красилівської міської ради Хмельницької області № 08/2016-р від 04 лютого 2016 року вулиця Правдинська перейменована на вулицю Щаслива (т.1, а.м.к.п.180).
За довідкою Красилівської міської ради № 4815/08-10/21 від 21 грудня 2021 року, відповідно до рішення 33-ї сесії ради шостого скликання № 5 від 19 квітня 2013 року, балансоутримувачем відрізка дороги по вулиці Щасливій (Правдинській) на безоплатній основі є Красилівська житлово-експлуатаційна контора (надалі - Красилівська ЖЕК). Крім того, договір № 75-120 від 05 серпня 2014 року на проведення комплексу робіт по благоустрою території (облаштування та ремонт асфальтного покриття) дороги на вул. Щасливій не укладався (т.1, а.м.к.п.179).
Згідно з повідомленням Красилівської міської ради Хмельницької області № 3044 від 28 жовтня 2022 року, у 2014 році останньою не укладались договори та не отримувалась фінансова допомога на ремонт відрізку дороги на вул. Щасливій (Правдинській) у м. Красилові (т.2, а.м.к.п.102).
За довідкою Красилівської ЖЕК від 17 вересня 2014 року, дорога на вул. Булаєнка та вул. Правдинська відносяться до комунальних доріг м. Красилова, тобто, перебуває на балансі цього підприємства, а на балансі ДП «КАЗ» не перебуває (т.4, а.м.к.п.168).
Свідок ОСОБА_22 у суді першої інстанції показала, що у 2014 році була головою Красилівської міської ради Хмельницької області. Тоді був проведений ремонт вул. Правдинської (Щаслива), але кошти міською радою на цей ремонт не виділялись. ОСОБА_9 звертався до міської ради щодо потреби проведення ремонту даної дороги, але ресурсу на її проведення не вистачало. Рішенням міської ради № 2132 від 17 вересня 2014 року було затверджено кошторис на проведення ремонту на вул. Правдинській, але дані кошти мали виділятись через рішення сесії. Виділення коштів на ремонт даної дороги на сесію не виносилось і вказане рішення не було реалізоване. Затвердження кошторису - це тільки документ, який описує вартість цих робіт. Дорога дійсно потребувала ремонту і він був зроблений. Хто робив ремонт дороги їй невідомо. Звернень до Красилівської міської ради Хмельницької області від ДП «КАЗ» щодо компенсації коштів не було. Дорога перебуває на балансі Красилівської житлово-експлуатаційної контори, яка підпорядковується Красилівській міській раді Хмельницької області.
Згідно з довідкою ДП «КАЗ» № 72-10/620 від 09 серпня 2022 року вбачається відсутність документів, якими підтверджується балансоутримувач території, на якій проводився благоустрій та ремонт асфальтобетонного покриття дороги площею 2 190 м кв, а також тротуару з боку приватного сектору на вул. Правдинській м. Красилова, де проводився ремонт, бо вказані об'єкти ніколи не перебували та не перебувають на балансі ДП «КАЗ». Рішення, розпорядження, звернення органів місцевого самоврядування та/або територіальної громади м. Красилова щодо залучення ДП «КАЗ» для проведення благоустрою та ремонту асфальтобетонного покриття дороги площею 2 190 м кв, а також тротуару з боку приватного сектору на вул. Правдинській м. Красилова у підприємства відсутні (т.2, а.м.к.п.24).
Як випливає з повідомлення №316 від 18 жовтня 2022 року Красилівської ЖЕК, саме вона є балансоутримувачем відрізка дороги на вулиці Щаслива (Правдинська) (т.2, а.м.к.п.110).
Як випливає з довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Красилівський агрегатний завод» (надалі - ТОВ «КАЗ») № 72-29/1446 від 26 жовтня 2023 року, відповідно до даних бухгалтерського обліку товариства в період з 01 січня 2014 року по 26 жовтня 2023 року, на балансі товариства не обліковуються дорога(и) (т.4, а.м.к.п.226).
Відповідно до Інформації про оформлення права постійного користування земельними ділянками ДП «КАЗ», підприємство використовує земельні ділянки: кадастровий № 6822710100:01:001:0270 площею 19,8279 га - Завод (вул. Щаслива, м. Красилів); кадастровий № 6822710100:002:0057 площею 0,0215 га - Ягідка (вул. Островського, 14Б, м. Красилів); кадастровий № 6823386500:07:001:0764 площею 0,5000 га - База (вул. Берегова, 57, урочище «Калюс», с. Рудківці, Новоушицький р-н, Хмельницька обл.); кадастровий № 2124487600:05:002:0133 площею 0,3307 га - ЗЗТО (вул. Центральна, 100, с. Угля, Тячівський р-н, Закарпатська обл.); кадастровий № 2124487600:05:002:0135 площею 2,3757 га - ЗЗТО (вул. Центральна, 100, с. Угля, Тячівський р-н, Закарпатська обл.); кадастровий № 6822710100:01:001:0710 площею 0,3300 га - скважина № 4 (вул. Щаслива, 1, м. Красилів, Хмельницька обл.); кадастровий № 6822710100:014:001:1021 площею 0,3600 га - скважина № 5 (вул. Щаслива, 1, м. Красилів, Хмельницька обл.), з чого випливає, що дорога та узбіччя з боку приватного сектору на вул. Правдинській (Щасливій) на балансі підприємства не перебувають (т.1, а.м.к.п.91).
Згідно з витягом з рішення Красилівської міської ради №22 від 07 грудня 2018 року, остання надала ДП «КАЗ» у постійне користування земельну ділянку площею 0,5 га на вул. Щаслива в м. Красилові, кадастровий номер 6822710100:01:001:0994, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (т.1, а.м.к.п.93), що також не підтверджує перебування на балансі цього підприємства дороги та узбіччя з боку приватного сектору на вул. Правдинській (Щасливій) станом на вересень 2014 року.
Згідно з висновком експерта № СЕ-19/123-24/4334-ЕК від 13 травня 2024 року:
1) документально підтверджена оплата ДП «КАЗ» вартості виконаних будівельних ТОВ «МАЧ» робіт згідно договору від 05 вересня 2014 року №75-120 з благоустрою території (облаштування та ремонт асфальтного покриття дороги загальною площею 2 190 м кв (дві тисячі сто дев'яносто м кв)), а також ремонту узбіччя з боку приватного сектору на вул. Правдинській (Щасливій) у місті Красилові Хмельницької області на суму 512 595,59 грн з ПДВ;
2) фінансовим планом ДП «КАЗ» на 2014 рік видатки на роботи «з благоустрою території (облаштування та ремонт асфальтного покриття дороги загальною площею 2 190 м кв (дві тисячі сто дев'яносто м кв)), а також ремонту узбіччя з боку приватного сектору на вул. Правдинській (Щасливій) у місті Красилові Хмельницької області» не передбачені;
3) видатки, здійснені ДП «КАЗ» у сумі 512 595,59 грн на проведення робіт «з благоустрою території (облаштування та ремонт асфальтного покриття дороги загальною площею 2 190 м кв (дві тисячі сто дев'яносто м кв), а також ремонту узбіччя з боку приватного сектору на вул. Правдинській (Щасливій) у місті Красилові Хмельницької області», що виконувались згідно договору підряду № 75-120 від 05 вересня 2014 року, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства;
4) унаслідок здійснення видатків на фінансування робіт з благоустрою території (облаштування та ремонт асфальтного покриття дороги загальною площею 2 190 м кв (дві тисячі сто дев'яносто м кв), а також ремонту узбіччя з боку приватного сектору на вул. Правдинській (Щасливій) у місті Красилові Хмельницької області», згідно з договором підряду № 75-120 від 05 вересня 2014 року, яке не передбачене фінансовим планом підприємства на 2014 рік, ДП «КАЗ» завдано збитки на суму 512 460 грн з ПДВ (т.5, а.м.к.п.157-167).
Допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції експерт ОСОБА_23 підтвердив складений ним висновок експерта №СЕ-19/123-24/4334-ЕК від 13 травня 2024 року. Зазначив, що різниця між сумою витрат підприємства на проведення ремонтних робіт з благоустрою території та сумою майнової шкоди полягає в тому, що згідно договору підряду ДП «КАЗ» сплатило кошти в сумі 512 595,59 грн, водночас, робіт було виконано на меншу суму - 512 460 грн, отриману різницю було відображено на рахунках підприємства, як дебіторську заборгованість. Дебіторська заборгованість не є збитком, а є активом підприємства, оскільки ДП «КАЗ» може вимагати повернення такої суми. Указав, що державне підприємство має право здійснювати видатки згідно фінансового плану. У фінансовому плані ДП «КАЗ» видатки на ремонт частини дороги з прилеглою частиною не заплановані і не затверджені, а тому такі видатки є збитками.
Із повідомлення ТОВ «КАЗ» № 72-10/268 від 03 травня 2023 року слідує, що службові особи ДП «КАЗ» не звертались до органів управління з приводу погодження чи організації благодійної/спонсорської допомоги та не використовували зазначені кошти у 2014 році на виконання робіт по благоустрою території на вул. Правдинській у м. Красилові згідно з договором підряду № 75-012 від 05 вересня 2014 року (т.2, а.м.к.п.162-163).
Відповідно до відомостей з протоколу огляду від 21 лютого 2023 року та ілюстративної таблиці до протоколу огляду ділянки дороги на вул. Щасливій у м. Красилові, свідок ОСОБА_24 указав на відрізок дороги, на якій у 2014 році проводились ремонтні роботи з наявним асфальтним покриттям (т.2, а.м.к.п.197-199).
Згідно з відомостями з протоколу проведення слідчого експерименту від 10 березня 2023 року з додатком до нього, свідок ОСОБА_14 показав, на якому відрізку дороги проводився ремонт: від буд.1Б на вул. Щасливій у м. Красилові до перехрестя вулиць Щаслива-Грушевського, а також вказав, де саме проводився ямковий ремонт (т.2, а.м.к.п.203-204).
Відповідно до відомостей з протоколу слідчого експерименту від 10 березня 2023 року з додатком до нього, свідок ОСОБА_24 показав, на якому відрізку дороги проводився ремонт, а саме: від буд.1Б на вул. Щасливій у м. Красилові до перехрестя вулиць Щаслива-Грушевського, а також вказав на місця, де проводився ямковий ремонт (т.2, а.м.к.п.205-206).
Показання обвинуваченого щодо необізнаності про те, що дорога та узбіччя на вул. Правдинській (Щасливій) в місті Красилові Хмельницької області, на якій проводився ремонт згідно договору підряду № 75-120 від 05 вересня 2014 року, не перебувають на балансі ДП «КАЗ», суд першої інстанції обґрунтовано визнав такими, що надані обвинуваченим з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин, бо вони спростовувалися як документацією ДП «КАЗ», показаннями свідків ОСОБА_21 і ОСОБА_22 , так і показаннями самого обвинуваченого.
Згідно з вищенаведеною Інформацією про оформлення права постійного користування земельними ділянками ДП «КАЗ», вказана дорога і узбіччя не перебували в користуванні ДП «КАЗ» на час укладення договору підряду та його виконання і оплати виконаних робіт, і обвинувачений, як директор цього підприємства, не міг цього не знати.
Показання свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 про те, що обвинувачений звертався до Красилівської районної ради і до Красилівської міської ради з проханням провести ремонт вказаної дороги, які уповноважені лише здійснювати фінансування об'єктів комунальної власності, також підтверджують про обізнаність ОСОБА_9 про те, що ця дорога не перебувала на балансі ДП «КАЗ».
Також про таку обізнаність свідчать і показання самого обвинуваченого, надані суду, в яких він повідомив, що звертався до ТОВ «МАЧ» з проханням про повернення ДП «КАЗ» коштів, які воно сплатило за договором підряду № 75-120 від 05 вересня 2014 року, а також звертався до Красилівської міської ради та Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області з проханням відшкодувати вказані кошти ДП «КАЗ», хоча Красилівська міська рада та Служба автомобільних доріг в Хмельницькій області не здійснюють фінансування державних підприємств, про що обвинуваченому було відомо.
Судом переконливо з'ясовано, що виконання робіт з благоустрою та ремонту асфальтобетонного покриття дороги площею 2 190 м кв, а також тротуару з боку приватного сектору на вул. Правдинській у м. Красилові Хмельницької області на суму 512 460 грн згідно з договором підряду № 75-12 від 05.09.2014, безпосередньо не пов'язане з господарською діяльністю ДП «КАЗ», оскільки документи, якими підтверджується балансоутримувач території, на якій проводився благоустрій, та ремонт вказаної території відсутні, позаяк вказані об'єкти ніколи не перебували і не перебувають на балансі ТОВ «КАЗ».
Колективним договором на 2014-2015 р.р. представників трудового колективу ДП «КАЗ» з додатками (т.5, а.м.к.п.29-51), який є основним нормативним документом трудового колективу, котрий регулює поряд з чинним законодавством трудові, економічні відносини на підприємстві, питання соціального розвитку, оплати і охорони праці, пільг та соціальні гарантії працюючих та фінансовим планом ДП «КАЗ» на 2014 рік (зі змінами та пояснювальними записками, звітами про його виконання) (т.1, а.м.к.п.110-178), який є основним плановим документом державного комерційного підприємства, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів, видатки на роботи «з благоустрою території (облаштування та ремонт асфальтного покриття дороги загальною площею 2 190 м кв (дві тисячі сто дев'яносто м кв)), а також ремонту узбіччя з боку приватного сектору на вул. Правдинській (Щасливій) в місті Красилові Хмельницької області» не були передбачені.
Відтак, розмір збитків ДП «КАЗ» у результаті виконання робіт у 2014 році з благоустрою та ремонту асфальтобетонного покриття дороги площею 2 190 м кв, а також тротуару з боку приватного сектору на вул. Правдинській у м. Красилові Хмельницької області, згідно з договором підряду № 75-120 від 05.09.2014 року становить 512 460 грн.
Оцінивши досліджені докази, місцевий суд упевнився, що ОСОБА_9 достовірно було відомо, що дорога та узбіччя з боку приватного сектору на вул. Правдинській (Щасливій) у м. Красилові Хмельницької області не перебувають на балансі підприємства.
Водночас протокол огляду предмету від 05 травня 2023 року та долучений до матеріалів справи жорсткий диск goobram Solidу state drive СХ400, ємністю 256 гб, серії № G11015345 суд першої інстанції аргументовано визнав неналежними доказами на підтвердження винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КУпАП, оскільки вони не містять відомостей про обставини, які згідно з ч.1 ст.91 КПК України підлягали доказуванню в цьому кримінальному провадженні.
Окрім цього, місцевий суд переконливо відхилив посилання сторони захисту на договір підрядних робіт № 295 від 23.12.2014, виходячи з таких міркувань.
Згідно з договором № 295 на виконання підрядних робіт ДП «Хмельницька обласна служба єдиного замовника» та ТОВ «МАЧ» уклали договір підряду, згідно з яким підрядник за плату замовника зобов'язався виконати капітальний ремонт вулиці Правдинської у м. Красилові Хмельницької області. Згідно з п.3 вказаного договору, загальна вартість робіт складає 448 382 грн з врахуванням ПДВ. Ціна робіт, що виконуються за цим договором у 2014 році, становить 240 609 грн 40 коп.
Як стверджувала сторона захисту, необхідність врахування названого договору на виконання підрядних робіт № 295 від 23.12.2014, укладеного між ДП «Хмельницька обласна служба єдиного замовника» та ТОВ «МАЧ», зумовлена тим, що предметом договору є виконання робіт по капітальному ремонту вул. Правдинської в м. Красилові Хмельницької області.
За версією сторони захисту, ДП «Хмельницька обласна служба єдиного замовника» начебто мала намір перерахувати частину коштів ТОВ «МАЧ», а те, в свою чергу - повернути їх ДП «КАЗ», оскільки були використані кошти і ДП «КАЗ», і ДП «Хмельницька обласна служба єдиного замовника» на ремонт вказаної дороги.
У цьому аспекті суд, передусім, звернув увагу на показання свідка ОСОБА_10 , який чітко та однозначно підтвердив, що ремонтні роботи ТОВ «МАЧ» у 2014 році проводилися один раз і за них заплатило ДП «КАЗ», та показання свідка ОСОБА_22 , яка показала, що кошти на ремонт вулиці Правдинської (Щаслива) у м. Красилові не виділялися і не перераховувалися. Крім того, договір на виконання підрядних робіт № 295 був укладений 23.12.2014, тобто, після спливу понад трьох місяців з часу укладення договору підряду № 75-120 від 05.09.2014, роботи за яким вже були виконані та оплачені.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_9 своїми умисними діями, які виразились у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, учиненим в особливо великих розмірах, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.191 КК України, з чим погодився місцевий суд при ухваленні вироку, навівши відповідні мотиви такого рішення.
При цьому суд, наголосив, що, діючи з прямим умислом та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, ОСОБА_9 уклав з ТОВ «МАЧ» договір підряду № 75-120 від 05.09.2014, який власноручно підписав, скріпивши підпис відтиском печатки. Надалі, в період часу з 05.09.2014 по 29.09.2014 року ДП «КАЗ» перерахувало на рахунок ТОВ «МАЧ» грошові кошти. Знаючи про ці обставини, та всеодно вчиняючи відповідні дії, розуміючи неминучість заподіяння майнової шкоди підприємству, ОСОБА_9 бажав настання відповідних наслідків, мав чітке уявлення про те, що саме від його конкретних діянь неминуче настануть суспільні небезпечні наслідки, що свідчить про вольову ознаку прямого умислу - бажання настання передбачуваних наслідків свого діяння.
Оцінюючи вказані вище докази з точки зору належності та допустимості, колегія суддів уважає, що вони спростовують доводи сторони обвинувачення та висновки місцевого суду про наявність в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, а навпаки підтверджують вчинення ним злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, з огляду на таке.
Статтею 191 КК України передбачено відповідальність за три форми вчинення злочину: привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем.
За нормативним визначенням розтратою чужого майна визнається умисне, протиправне, безоплатне, безповоротне (назавжди) обернення (витрачання) на користь інших осіб шляхом споживання, безоплатної передачі, дарування, передачі в рахунок погашення боргу тощо винною особою чужого майна, яке їй ввірено, тобто на законних підставах надано для забезпечення зберігання, використання та розпорядження ним, чи майна, яке перебуває в її віданні, тобто щодо якого вона наділена повноваженнями тільки по розпорядженню ним і його використанню.
Розтрата чужого майна шляхом зловживання службовим становищем передбачає вчинення зазначених вище дій службовою особою з використанням всупереч інтересам служби при витрачанні чужого майна наданої їй влади, організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, яке виступає способом розтрати і утворює спеціальний склад службового зловживання (ч.2 ст.191 КК України). Ці дії можуть вчинятися винною службовою особою, в тому числі, шляхом надання вказівки підлеглій особі здійснити видачу чи передачу майна третій особі.
Розтрата вчиняється шляхом активної поведінки і вважається закінченою з моменту витрачання винною особою чужого майна, в тому числі з моменту його передачі від власника до третьої особи.
У результаті розтрати чужого майна шляхом зловживання службовим становищем винна службова особа, вчинивши з використанням свого службового становища дії з незаконного вилучення із активів (фондів) юридичної особи, у якої вона обіймає посаду, майна або коштів і передачі їх третім особам (фізичним чи юридичним), фактично забезпечує збільшення їх доходів, поліпшує їх майнове становище внаслідок виникнення у них можливості безпосереднього використання незаконно отриманого ними чужого майна.
З огляду на зазначені матеріальні ознаки, дії винної особи, яка вчиняє шляхом зловживання службовим становищем розкрадання чужого майна у формі його розтрати передачі третім особам для задоволення їх корисливих інтересів, характеризуються корисливим мотивом і метою обернення чужого майна на користь третіх осіб.
Розтрата чужого майна шляхом зловживання службовим становищем здійснюється тільки з прямим умислом, коли винна особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачає їх суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.
У результаті розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем для власника цього майна виникають наслідки у вигляді тільки реальної майнової шкоди, прямих майнових збитків.
Розмежування розтрати чужого майна шляхом зловживання службовим становищем (стаття 191 КК) від зловживання службовим становищем, вчиненим в інтересах третіх осіб із заподіянням істотної шкоди або тяжких наслідків юридичній особі (стаття 364 КК), здійснюється за характером наслідків, способом їх заподіяння та за формою вини.
Зокрема, за статтею 364 КК шкода може полягати як у прямих матеріальних збитках, так і в упущеній вигоді; злочин може вчинятися як шляхом активної поведінки, так і бездіяльності; форма вини при вчиненні цього злочину може бути як умисна, так і необережна - щодо наслідків; майнова вигода винною особою отримується не внаслідок незаконного вилучення та безоплатного обернення на користь третіх осіб майна, а за рахунок незаконного використання майна, тимчасового його вилучення, приховування раніше заподіяних збитків тощо. Також зловживання службовим становищем при вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 191 КК, виступає способом розкрадання чужого майна, а при зловживанні службовим становищем, відповідальність за яке передбачена статтею 364 КК, службова особа не розкрадає чуже майно, а, діючи всупереч інтересам служби і протиправно отримуючи вигоду із свого службового становища, заподіює власникові майнову шкоду.
Таким чином, можна зробити висновок, що основні відмінності полягають в тому, що службова особа при скоєнні злочину, передбаченого статтею 364 КК України, зловживаючи своїм службовим становищем, заподіює майнову шкоду власнику за відсутності хоча б однієї ознаки розкрадання чужого майна, в тому числі, в формі розтрати шляхом зловживання службовим становищем, зокрема, за відсутності безоплатності (коли здійснюється оплатна реалізація майна, в тому числі в певних випадках за зниженими цінами), безповоротності вилучення (коли майно не витрачено та існує можливість його повернення або коли має місце його тимчасове запозичення) тощо.
Слід зазначити, що Верховний Суд України раніше висловив правовий висновок про ознаки відмінності між аналізованими видами злочинів, пов'язаних із зловживанням службовим становищем. У цьому висновку Верховний Суд України, з поміж іншого, зазначив, що в тому разі, коли зловживання службовою особою своїм службовим становищем виступає способом розкрадання чужого майна, при якому винний незаконно вилучає та безоплатно обертає майно на свою користь чи користь третіх осіб, то такі дії утворюють спеціальний склад зловживання службовим становищем і мають кваліфікуватися за статтею 191 КК України. Якщо ж службове зловживання не супроводжується розкраданням чужого майна (в будь-якій формі), не пов'язується з протиправним вилученням та безоплатним оберненням його у свою власність чи власність третіх осіб, а призводить до набуття іншої вигоди, то ці дії охоплюються диспозицією статті 364 КК (справа № 5-27кс12).
Диспозицією ч.5 ст.191 КК України, серед іншого, передбачено кримінальну відповідальність за розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, учиненим в особливо великих розмірах.
Судом першої інстанції належно не враховано, що суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та корисливим мотивом. Для кваліфікації дій за ст.191 КК України, як розтрата необхідно довести, що особа, якій було ввірене чуже майно, обернула його безоплатно на свою користь і не мала наміру в подальшому повернути його або розрахуватися за нього відповідною оплатою.
Тому, сам по собі факт нестачі майна, ввіреного цій особі, якщо не встановлено причини утворення нестачі, не може бути підставою притягнення її до відповідальності за нестачу чи кваліфікації останньої як розтрати. Обов'язковою суб'єктивною ознакою розтрати майна є корисливий мотив спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, намір збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний, але під час судового розгляду такого не було встановлено, бо ДП «КАЗ» перерахувало кошти за належно виконану роботу ТОВ «Мач».
Отже, відповідальність за ст.191 КК України встановлена тільки за умисну розтрату майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, при наявності в діянні особи тільки прямого умислу, корисливих мотивів та відповідної мети.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що надані стороною обвинувачення докази та доводи прокурора не доводять поза розумним сумнівом наявність у діях ОСОБА_9 прямого умислу, корисливого мотиву та корисливої мети щодо розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, учиненим в особливо великих розмірах.
Зокрема, апеляційний суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні не було встановлено доказів, які би підтверджували наявність у ОСОБА_9 умислу на розтрату майна шляхом зловживання ним своїм службовим становищем, також дослідженими в суді доказами не доведено, що ОСОБА_9 учинив незаконне обернення чужого майна на свою користь чи на користь інших осіб в особливо великих розмірах.
Зібрані та досліджені докази не вказують на умисний характер таких дій ОСОБА_9 , а також жодним чином не доводять наявність у нього корисливого мотиву.
Обвинувачений надавав послідовні показання щодо своїх дій, заперечував злочинний умисел і корисливий мотив та вказував, що як керівник підприємства мав право зробити ремонт дороги для покращення можливості добирання на роботу та з роботи працівниками підприємства.
Утім, стороною обвинувачення не спростовано цих доводів сторони захисту.
Слід також звернути увагу на те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, що на думку колегії суддів, має місце у даній справі.
Ураховуючи наведене, в даному випадку немає достатніх підстав для кваліфікації дій ОСОБА_9 за ч.5 ст.191 КК України.
Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного.
Дослідженими апеляційним судом доказами встановлено, що дії ОСОБА_9 не були розтратою чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, учиненим в особливо великих розмірах.
Ураховуючи всі обставини вчиненого обвинуваченим злочину, колегія суддів уважає, що спростовано наявність умислу на розтрату ОСОБА_9 коштів ДП «КАЗ», що вказує на відсутність суб'єктивної сторони за ст.191 КК України.
Окрім цього, звернення та листи, які обвинувачений спрямовував до ТОВ «МАЧ», Красилівської міської ради, Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області, Красилівської ЖЕК, ДП «Хмельницька обласна служба єдиного замовника» з метою відшкодування коштів, витрачених на ремонт дороги на вулиці Правдинській в місті Красилові, навпаки, вказують на те, що ОСОБА_9 уживав заходи до повернення цих коштів, що якраз і спростовує наявність умислу на розтрату коштів ДП «КАЗ» і вказує на відсутність суб'єктивної сторони за ст.191 КК України.
Колегія суддів уважає, що сумнівний характер наявності умислу та корисливого мотиву в діях обвинуваченого не узгоджуються зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв як в положеннях ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 21 липня 2011 року - справа «Коробов проти України». У даному рішенні зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.
Отже, стороною обвинувачення не доведено роза розумним сумнівом, що в діях ОСОБА_9 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, а саме суб'єктивна сторона складу цього злочину.
Зважаючи на те, що під час розгляду кримінального провадження, в апеляційній інстанції встановлені інші ознаки вчиненого обвинуваченим злочину, дії обвинуваченого слід перекваліфікувати.
Відповідно до положень ч.3 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Колегія суддів ураховує, що межі повноважень суду щодо перекваліфікації злочину окреслені названою нормою, згідно з якою зміна кваліфікації допускається лише в бік покращення становища обвинуваченого, зокрема, шляхом застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_9 необхідно перекваліфікувати з ч.5 ст.191 КК України на ч.2 ст.364 КК України, як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом інтересам юридичної особи, що спричинило тяжкі наслідки.
Зловживання службовим становищем - це вчинене всупереч інтересам служби використання службовою особою своїх повноважень і можливостей, пов'язаних із займаною посадою.
Зловживання службовим становищем визнається злочином за наявності трьох ознак у і?х сукупності: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотноі? шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Колегія суддів уважає, що дослідженими вище доказами підтверджено наявність в діях ОСОБА_9 ознак цього складу злочину, оскільки він як директор ДП «КАЗ» використав службове становище всупереч інтересам служби, вчинив це діяння в інших особистих інтересах, чим завдав матеріальної шкоди ДП «КАЗ» у розмірі 512 460 грн, що є тяжкими наслідками (примітка 4 до ст.364 КК України).
Допитаний в судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_9 не заперечував щодо звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення у зв'язку з закінченням строків давності. Водночас вказував, що не мав на меті незаконного збагачення, як і не мав на меті незаконного збагачення третіх осіб, а вживав заходи для відшкодування витрат, понесених ДП «КАЗ».
Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного кримінального правопорушення, тобто, звільнити від кримінальної відповідальності можна лише у випадку, якщо є підстава такої відповідальності.
Згідно з положеннями ст.44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.5 ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.364 КК України, відноситься до тяжкого злочину, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.4 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_9 , учинено в період 2014 року, тобто, станом на час апеляційного розгляду строк давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, який становить десять років, уже сплив.
Отже, ОСОБА_9 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Ураховуючи, що всі умови для застосування положень ст.49 КК України, яка має імперативний (обов'язковий) характер, дотримані, обвинувачений ОСОБА_9 просив звільнити його від кримінальної відповідальності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, на підставі положень ст.49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та у зв'язку з цим закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Згідно з приписами ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Крім того, за змістом ст.129 КПК України суд наділений правом вирішення цивільних позовів у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру та позбавлений можливості вирішити цивільний позов у разі постановлення ухвали про звільнення від кримінальної відповідальності й закриття провадження.
Тому цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Красилівський агрегатний завод» до ОСОБА_9 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням слід залишити без розгляду
Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції звільняє ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього закриває, тому відповідно до приписів ст.ст.122 та 124 КПК України процесуальні витрати в розмірі 14 381 грн 84 коп підлягають віднесенню на рахунок держави.
Згідно з приписами ст.409 КПК України судове рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції підлягає скасуванню або зміні з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
За змістом ст.413 КПК України застосування закону, який не підлягає застосуванню, є неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення.
За вказаних обставин, апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 408, 417, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 30 квітня 2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_9 в частині кваліфікації його дій змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_9 з ч.5 ст.191 КК України на ч.2 ст.364 КК України.
Звільнити ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Процесуальні витрати по справі в сумі 14 381 грн 84 коп покласти на рахунок держави.
Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Красилівський агрегатний завод» до ОСОБА_9 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишити без розгляду.
Скасувати арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 червня 2023 року.
Речовий доказ: жорсткий диск goobram Solidу state drive СХ400 ємністю 256 гб, сер. № G11015345 - повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Красилівський агрегатний завод».
Паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_9 , який було передано на зберігання до ГУДМС в Хмельницькій області, повернути власнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3