08 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 680/697/24
Провадження № 22-ц/820/1922/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т. В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
розглянув у порядку частини 1 статті 369 ЦПК України цивільну справу № 680/697/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Свіжим Олександром Володимировичем, на заочне рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2024 року, у складі судді Олійник А.О., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому просило суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №551746471 від 08.10.2021 у розмірі 78145,20 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що 08.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 551746471 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідачка за допомогою мережі інтернет, перейшовши на офіційний сайт товариства, ознайомилася з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Виявивши бажання на отримання коштів, відповідачка подала заявку, в якій вказала свої персональні дані, номер картки для зарахування коштів та за допомогою електронного підпису підписала кредитний договір. Заповненням анкети-заяви позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту та засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем про всі умови, повідомлення про які є необхідним до вимог чинного законодавства. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перед тим як погоджувати заявку на кредитування не лише перевірило особисті дані відповідача, а також платіжну картку з метою її ідентифікації. Відповідачка підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора, зокрема 08.10.2021 о 20:05:05 год, ввівши ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи, що є підтвердженням підписання договору. Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем про всі умови кредитування. Тобто, договір про надання кредиту підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора є належним та допустимим доказом підтвердження укладення між сторонами правочину.
Відразу після вчинення дій відповідачкою, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 08.10.2021 перерахувало кошти у сумі 18000 грн на банківську картку відповідачки. Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується повідомленням АТ «Таскомбанк» про успішне перерахування коштів та зарахування коштів на картковий рахунок боржника.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 строком до 28.11.2019, який в подальшому додатковими угодами неодноразово був продовжений, зокрема до 31.12.2024.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки на загальну суму 58834,80 грн, що підтверджується реєстром права вимоги №169 від 18.01.2022.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу, строк дії якого до 04.08.2021. В подальшому було укладено між сторонами ряд додаткових угод, якими строк дії договору факторингу продовжено до 30.12.2024. Відповідно до реєстру прав вимоги до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 78145,20 грн.
04.09.2024 ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму боргу 78145,20 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №551746471 від 08.10.2021 загальна сума заборгованості становить 78145,20 грн, а саме: заборгованість по кредиту - 18000 грн; заборгованість по процентам - 60145,20 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії №551746471 від 08 жовтня 2021 року у розмірі 78145,20 грн, з яких: заборгованість по кредиту - 18000 грн, заборгованість за процентами - 60145,20 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2422,40 грн сплаченого судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідачка своєчасно не повернула кредитні кошти та не сплатила проценти за користування кредитом, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 78145,20 грн. Вказана заборгованість підлягає стягненню на користь позивача ТОВ «Юніт Капітал», оскільки до нього на підставі договорів факторингу перейшло право вимоги по кредитному договору, укладеному між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Ухвалою Новоушицького районного суду Хмельницької області від 20 червня 2025 року заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Свіжий О.В., просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково вважав, що позивачем доведено перехід права вимоги по кредитному договору до позивача, оскільки в межах строку дії договору факторингу можливе відступлення прав вимоги, в тому числі і майбутніх, але лише у разі їх визначеності, конкретності та індивідуалізації, що може бути оформлено шляхом укладення додаткових угод. Складання лише реєстру боржників та актів приймання-передачі, без укладення додаткових угод до договору факторингу, не може свідчити про належну передачу прав вимоги від клієнта та фактора. Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу, а також доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором.
Також, судом першої інстанції не повідомлено відповідачку про день, час та місце розгляду справи у встановленому порядку, що позбавило її права на надання суду доказів на підтвердження заперечень проти позовних вимог.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 25 липня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 07 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду усправах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до положень статті 369 ЦПК України за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Зазначає, що договір факторингу №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 по 31.12.2024. Предметом договору факторингу від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Представник позивача зауважує, що вказаний договір факторингу у встановленому законом порядку не визнавався недійсним. Відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. Тобто, Реєстр № 169 від 18.01.2022, що містить інформацію про боржника, підтверджує факт переходу права вимоги у визначений момент (дату його підписання). Даний реєстр укладено після виникнення кредитних правовідносин з відповідачем.
Зазначає, що предметом договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги та передача прав вимоги відбулась в межах чинності договору факторингу до 30.12.2024. При цьому, жодна норма даного договору не обмежує можливість передачі прав вимог лише тими, які існували на момент укладення договору.
Фактичне відступлення прав вимоги не обмежується моментом укладення кредитного чи факторингового договору, а здійснюється на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу. Отже, позивач підтвердив факт переходу прав вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу, надавши відповідні документи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що 08 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №551746471. Договір підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора, який відправлено 08.10.2021 о 20:05:05 год.
Відповідно до п.1.1 Договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту в розмірі 18000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога». Кредитодавець надає перший транш за договором у сумі 18000 грн одразу після укладення договору, який має бути повернуто до 07.12.2021 (пункт 1.3.). Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 07.12.2021 (п. 1.7.).
Сторони погодили, що встановлений у п. 1.7 договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена (п. 1.8 Договору).
За користування кредитом позичальник зобов'язується сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, зокрема, виключно за період строку визначеного в п.1.7 договору нарахування процентів здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 % річних, що становить 1,98 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним (п.1.9, 1.9.1 Договору).
Якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 (сімсот шістдесят шість цілих п'ять десятих) процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору (п. 1.9.3 Договору).
Позичальник зобов'язаний не пізніше останнього дня дисконтного періоду (в Термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. цього Договору, оплатити всі фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом дисконтного періоду (п.1.10 Договору).
Основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а у разі якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії договору на умовах п. 1.12. договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п. 1.12.1. договору (п.1.11 Договору).
Строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.8. та п. 1.12.1. договору. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 4.2, 4.3 Договору).
В заявці на отримання грошових коштів в кредит від 08.10.2021 зазначено особисті дані ОСОБА_1 , визначена сума кредиту - 18000 грн, строк кредиту - 30 днів, номер картки для зарахування коштів НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у сумі 18000 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 08 жовтня 2021 року, а також повідомленням АТ «Таскомбанк» про здійснення переказу грошових коштів на рахунок одержувача.
Згідно з розрахунком заборгованості, сформованим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість відповідачки ОСОБА_1 , за період з 08.10.2021 по 18.01.2022 становить 58834,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 18000 грн, за процентами 40834,80 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості, сформованим ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість відповідача за період з 18.01.2022 по 04.03.2022 становить 78145,20 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 18000,00 грн, за процентами - 60145,20 грн.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 1.3. право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникають в майбутньому.
Відповідно до п. 4.1. договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.
28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2020 року.
31 грудня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду №26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року. В Додатковій угоді договір факторингу викладено в новій редакції, проте його дата залишилась незмінною - 28 листопада 2018 року. У пункті 4.1. визначено, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.
31 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду №27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, якою продовжено строк дії даного Договору до 31 грудня 2022 року.
31 грудня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду №31, згідно з якою строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2023 року.
31 грудня 2023 року сторони уклали Додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №169 від 18.01.2022 до договору факторингу №28/1118-01, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №551746471 від 08.10.2021 на загальну суму заборгованості 58834,80 грн, а саме: тіло кредиту - 18000 грн; проценти - 40834,80 грн.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
03 серпня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду №2, згідно з якою строк дії договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року продовжено до 31 грудня 2022 року.
30 грудня 2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду №3, згідно з якою строк дії договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року продовжено до 30 грудня 2024 року.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 до договору факторингу №05/0820-01, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №551746471 від 08.10.2021 на загальну суму заборгованості 78145,20 грн, а саме: тіло кредиту - 18000 грн; проценти - 60145,20 грн.
04 вересня 2024 року між ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) було укладено договір факторингу №0409/24, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити фактору права грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на стрострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №0409/24 від 04.09.2024 ТОВ «Юніт Капітал» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №551746471 від 08.10.2021 на загальну суму заборгованості 78145,20 грн, а саме: тіло кредиту - 18000 грн; проценти - 60145,20 грн.
Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №0409/24 від 04.09.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» передав, а ТОВ «Юніт Капітал» прийняв Реєстр боржників в повному обсязі.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Судом встановлено, що у пункті 5 (реквізити сторін) договору кредитної лінії від 08 жовтня 2021 року №551746471 зазначено, що договір підписано ОСОБА_1 з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.
Таким чином вказаний кредитний договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
За таких обставин, по кредитному договору, укладеному з ОСОБА_1 у письмовій формі було досягнуто згоду з істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо строку кредитування та нарахування відсоткової ставки.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо висновків суду першої інстанції в частині укладення кредитного договору між сторонами, отримання кредитних коштів та обґрунтованості нарахування процентів за користування кредитом, а апелянтка заперечує лише факт переходу до позивача права вимоги по кредитному договору до ОСОБА_1 ..
Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту переходу права вимоги за кредитним договором до позивача є необґрунтованими, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак, це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
В обґрунтування заявлених позовних вимог на підтвердження переходу до позивача ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги за договором від 08 жовтня 2021 року № 551746471 позивач надав суду документи: договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; додаткову угоду №19 від 28 листопада 2019 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс»; додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс»; додаткову угоду № 27 від 31 грудня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс»; додаткову угоду № 31 від 31 грудня 2022 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс»; додаткову угоду № 32 від 31 грудня 2023 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс»; витяг з реєстру прав вимоги № 169 від 18.01.2022; договір факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс»; додаткову угоду №2 від 03 серпня 2021 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс»; додаткову угоду №3 від 30 грудня 2022 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс»; витяг з реєстру прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року; договір факторингу №0409/24 від 04 вересня 2024 року, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс»; реєстр боржників до договору факторингу №0409/24 від 24.09.2024; акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №0409/24 від 04.09.2024.
Надані копії договорів та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним нею з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитним договором.
Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідачки на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу відповідачкою не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов'язковості виконання договору.
Наявними в матеріалах справи договорами факторингу, витягами з реєстру боржників і прав вимоги, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовується те, що позивач не набув права вимоги по кредитному договору.
З огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулась заміна кредитодавця, на підставі укладених договорів, а тому до ТОВ «Юніт Капітал», перейшло право вимоги за кредитним договором №551746471 від 08.10.2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Із змісту договорів факторингу слідує, що в пункті 1.6. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеному між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога) (клієнт) сторони погодили, що фінансування - це сума коштів, що сплачується фактором клієнту з а відступлення права вимоги на умовах цього договору.
Відповідно до п.5.2.1, п. 5.4.3 вказаного договору фактор зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснити фінансування в порядку, передбаченому цим договором. Клієнт має право призупинити фактору формування та передачу нового реєстру прав вимоги до моменту здійснення фінансування в повному обсязі за попередньо передані реєстри прав вимоги.
Згідно із п.1.6. договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, укладеному між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) визначено, що фінансування - сума коштів, що сплачується фактором клієнту за відступлення права вимоги на умовах цього договору.
Фактор зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати фінансування в порядку, передбаченому цим договором (п. 5.2.1.).
За умовами договору факторингу № 0409/24 від 04.09.2024, укладеному між ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт), сторони погодили, що розрахункова дата - це дата передачі клієнтом фактору реєстру боржників по акту прийому-передачі реєстру боржників, який підписується уповноваженими представниками обох сторін та скріплюється печатками і є невід'ємною частиною цього договору. Реєстр боржників - це інформація, що стосується боржників, оформлена за формою, встановленою в Додатку №1 (форма реєстру боржників) до цього договору. Ціна продажу - це сума грошових коштів, що сплачується фактором клієнту після підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників на умовах даного договору, розмір якої встановлюється згідно п.3.3. цього договору.
У вищевказаних договорах визначено, що момент набуття права вимоги є підписання реєстру прав вимоги або реєстру боржників та акту прийому-передачі реєстру, які наявні в матеріалах справи, тому позивач належним чином довів факт переходу права вимоги.
З урахуванням вищевикладеного, відсутність доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу від 28 листопада 2018 року, від 05 серпня 2020 року та від 04 вересня 2024 року, з урахуванням встановлених фактичних обставин даної справи, не спростовують факт набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 551746471 від 08.10.2021 року.
Не заслуговують на увагу посилання апелянтки на те, що судом не повідомлено її у встановленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи.
На виконання вимог частини 6 статті 187 ЦПК України судом першої інстанції направлено до Єдиного державного демографічного реєстру запит щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача.
Даними Єдиного державного демографічного реєстру від 18 жовтня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_1 з 30 вересня 2022 року знята з реєстрації місця проживання в АДРЕСА_1 .
Тому, суд не мав можливості встановити зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи.
Частиною 10 статті 187 ЦПК України передбачено, що якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
З огляду на те, що судом першої інстанції не встановлено зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача у справі, тому виклик відповідачки здійснювався через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, а тому судом першої інстанції не порушено процесуальний порядок повідомлення відповідачки ОСОБА_1 про дату розгляду справи.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд першої інстанції ухвалив рішення суду з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Судові витрати
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Свіжим Олександром Володимировичем залишити без задоволення.
Заочне рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 жовтня2025 року.
Судді: Т. В. Спірідонова
Р. С. Гринчук
А. М. Костенко