Справа №345/4170/25
Провадження № 2/345/1898/2025
15.10.2025 року м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючої судді Кардаш О.І. розглянувши у заочному відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Калуші цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
04.08.2025 представник ТОВ «Таліон Плюс» Томилко О.Б. звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 60 779,24 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 17.08.2024 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 452563541, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 14 700,00 грн. Проте в порушення умов договору та правил позичальник не повернув надані йому кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки. В подальшому, 28.01.2025 у відповідно до ст. 1077 ЦК України товариство відступило право вимоги за договором до товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за договором факторингу №МВ-ТП/19. З метою збереження та не розголошення персональних даних інших осіб з якими у товариства існують правовідносини, до суду надається витяг з реєстру прав вимог, в якому містяться відомості про право вимоги за договором саме про особу відповідача. Зобов'язання зі сторони кредитора за договором виконані в повному обсязі, в свою чергу відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить: 68128,70 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачу від первісного кредитора (з дати укладання договору по дату відступлення права вимоги) та розрахунком заборгованості позивача (з дати отримання права вимоги станом на дату розірвання договору). Проценти за договором після розірвання договору не нараховуються. Проте позивач, діючи в межах своїх прав, самостійно визначає обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення. Виключне право на визначення позовних вимог належить позивачу. У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути частину заборгованості за договором. Зокрема, загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення позивачем становить 60 779,24 грн., з них: заборгованість по кредиту - 14 698,92 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом - 46 080,32 грн. Розмір штрафних санкцій вказаний в загальному розрахунку заборгованості, однак, позивач не включає їх до розміру позовних вимог.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.
У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву останній не скористався, хоча ухвалу про відкриття провадження з матеріалами справи отримав особисто, що підтверджується трекінгом поштового відправлення за №0610272377882 (а.с.21), а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 17.08.2024 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 452563541 (а.с. 42-63).
Відповідно до п. 2.1 договору за цим договором кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в сумі кредитного ліміту у розмірі 14700 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання коштів та банківських металів у кредит товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» .
Згідно з п.п. 7.1, 7.2, 7.3 договору рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 27.08.2024, а саме: протягом 10 днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору. В обов'язковому порядку сума кредиту мас бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. договору. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 16.09.2029.
Базова процентна ставка складає 1,50 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,50 відсотків річних (п. 8.3 договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п'яти) років або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання (п. 11.1 договору).
Також 17.08.2024 ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору № 452563541 від 17.08.2024, в якому містяться основні умови кредитування, які знайшли своє відображення у вказаному кредитному договору (а.с. 37,38-41).
Відповідно до платіжного доручення (заяви) на переказ та зарахування грошових коштів на банківську карту отримувача від 17.08.2024 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 14700,00 грн. згідно з договором № 45256341 від 17.08.2024 (а.с. 42).
28.01.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу №МВ-ТП/19, за умовами якого ТОВ «МАНІВЕОШВИДКА ФІНАНСОВАДОПОМОГА» зобов'язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 22-26).
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги від 26.01.2025 на виконання договору факторингу до ТзОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 45256341 від 17.08.2024 на суму 5879,57 грн. (а.с. 28).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 45256341 від 17.08.2024 складеним ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за період з 17.08.2024 по 28.01.2025 у відповідача наявна заборгованість у розмірі 68 128,70 грн. (а.с. 29-36).
ТОВ «Таліон Плюс» на електронну адресу відповідача направляло повідомлення про дострокове розірвання договору № 452563541 від 17.08.2024 з 22.06.2025 та необхідність оплати всієї суми заборгованості у розмірі 68 128,70 грн. (а.с. 67).
Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно зі ст.3Закону України«Про електроннукомерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12Закону України«Про електроннукомерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Проелектронні документита електронний документообіг" та Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
У статті 526ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст.614ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст.1078ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з приписами ст. 12, ч.ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору № 452563541 від 17.08.2024, а також отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі, визначеному договором.
У вказаному договорі, а також паспорті споживчого кредиту визначені умови кредитування, про що вказано вище, де, серед іншого, обумовлений і розмір відсотків, які нараховуються на кредит, з чим відповідач погодився, підписавши їх електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Разом з тим відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за кредитним договором № 452563541 від 17.08.2024, яка становить 60 779,24 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 14 698,92 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом - 46 080,32 грн.
Водночас доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому позикодавцем кредитними коштами, а також не подав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, не заперечив щодо складових суми заборгованості, порядку та обгрунтованості їх нарахування.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач істотно порушив умови укладеного кредитного договору № 452563541 від 17.08.2024, а, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашав кредит та проценти за користування ним, а також, беручи до уваги правомірність набуття права вимоги позивачем за спірним кредитним договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором в межах заявлених позовних вимог в розмірі 60 779,24 грн.
Відповідно ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з платіжною інструкцією від 28.07.2025 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн. (а.с. 13).
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позову, то, згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути з відповідача.
Частиною другою статті 141 КПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 1 статті 133ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Приписами ч. 2 ст.137ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. позивач надав суду: договір про надання правової допомоги, ордер про надання правничої допомоги, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю, додаткову угоду № 688 від 30.12.2024 до договору про надання правової допомоги та акт приймання-передачі наданих послуг.
У постанові від 28.09.2023 у справі № 686/31892/19 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно з вимогами ст.137ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Дослідивши надані докази, враховуючи ціну позовних вимог, складність справи, яка є малозначною, та, як наслідок, розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зокрема, беручи до уваги, що єдиними процесуальними документами, складеним в рамках даної справи, є позовна заява, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн., як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, ст.ст. 512, 514, 526, 626, 628, 639, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 133, 137, 141, 259, 264-265, 268,280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (ЄДРПОУ 39700642) заборгованість за кредитним договором № 452563541 від 17.08.2024 у розмірі 60 779,24 гривень, з яких: заборгованість по кредиту - 14 698,92 грн. та заборгованість по процентах за користування кредитом - 46 080,32 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору та 3000,00 (три тисячі) гривень витрат за надання професійної правничої допомоги.
За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня
його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.