Справа № 344/18164/25
Провадження № 1-кс/344/7086/25
14 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , володільця майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 62025140150000735 від 09.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,-
13.10.2025 слідчий ОСОБА_3 за погодженням прокурора ОСОБА_5 , звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого посилається на те, що із заяви ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення, показань, наданих ним в ході проведення допитів у якості свідка, а також з інших матеріалів кримінального провадження вбачається, що начальник відділу міграційного контролю №2 (м. Івано-Франківськ) УМКПНМР Західного міжрегіонального управління ДМС України ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб із завідувачем сектору запобігання нелегальній міграції Західного міжрегіонального управління ДМС України ОСОБА_4 та перекладачем ОСОБА_8 вимагають та одержали частину неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за виготовлення/продовження строку дії посвідок на тимчасове проживання на території України.
09.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
09.10.2025 за місцем проживання ОСОБА_4 , що за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08.10.2025 проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено наступні речі, предмети та документи: постанову та протокол про вчинення адміністративного правопорушення стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також 9 купюр номіналом 100 доларів США, 5 із яких були передані учасникам протиправної схеми в рамках контролю за вчиненням злочину.
10.10.2025 вище перелічені предмети та документи визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
На підставі викладеного, у слідчого виникла необхідність в накладенні арешту на вилучені в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 400 доларів США, відмінні від тих, які передавались співучасникам кримінального правопорушення в рамках контролю за вчиненням злочину; та предмети і документи, а саме: постанову та протокол про вчинення адміністративного правопорушення стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , купюри номіналом 100 доларів США серій та номерів: QD55132126A, QD55132167A, QD55132125A, PK23781451I, PI59673966A, з метою збереження речових доказів.
Слідчий у судовому засіданні просив клопотання про накладення арешту на майно задоволити.
Володілець майна (підозрюваний) у судовому засіданні щодо задоволення клопотання поклався на думку суду.
Слідчий суддя, заслухавши учасників розгляду клопотання, дослідивши матеріали додані до клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Згідно з ч.1 ст. 167 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
П'ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025140150000735 від 09.09.2025,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Відповідно до протоколу обшуку від 09.10.2025, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області №344/17889/25 від 08.10.2025, розпочатого 09.10.2025 о 15 год 19 хв, закінченого о 17 год 20 хв, у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , було виявлено та вилучено: постанову та протокол про вчинення адміністративного правопорушення стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , 900 доларів США серій та номерів: QD55132126A, QD55132167A, QD55132125A, PK23781451I, PI59673966A, QL67032331B, QI20298395A, QJ02318824A, PD899724717C.
Постановою слідчого від 09.10.2025 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 62025140150000735 від 09.09.2025 речовими доказами: постанову та протокол про вчинення адміністративного правопорушення стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , купюри номіналом 100 доларів США серій та номерів: QD55132126A, QD55132167A, QD55132125A, PK23781451I, PI59673966A, які передавались в ході проведення контролю за вчиненням злочину.
09.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке того ж дня йому вручено.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, а саме ч. 3 ст. 368 КК України, санкція статті якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Так, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Так, відповідно до п.2 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Відтак, вилучені : постанова та протокол про вчинення адміністративного правопорушення стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , купюри номіналом 100 доларів США серій та номерів: QD55132126A, QD55132167A, QD55132125A, PK23781451I, PI59673966A, відповідають ознакам ст. 98 КПК України, як предмети, які можуть зберігати на собі сліди правопорушення та містити інші відомості, які можуть бути використані як докази факту чи обставин, що підлягають перевірці під час досудового розслідування за допомогою низки слідчих (розшукових) дій, з метою забезпечення доказової бази, перевірки встановлених обставин саме у даному кримінальному провадженні.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
При цьому, при вирішенні питання про арешт зазначеного у клопотанні майна, слідчий суддя враховує обставини, з якими закон пов'язує застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Санкція ч. 3 ст. 368 КК України, передбачає, між іншого покарання у вигляді конфіскації майна.
Згідно з ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. У такий спосіб особа, яка вчинила злочин, обмежується у праві власності на певне майно, що вона набула на законних підставах до ухвалення вироку. Це покарання передбачає вилучення як усього майна, так і його частини.
Стороною обвинувачення поза розумним сумнівом доведено наявність достатніх підстав вважати, що вказане майно належить на праві приватної власності підозрюваному, може бути конфісковано у випадку призначення судом відповідного покарання.
Відтак, враховуючи вищенаведене, а також з метою забезпечення збереження речового доказу : постанови та протоколу про вчинення адміністративного правопорушення стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , купюр номіналом 100 доларів США серій та номерів: QD55132126A, QD55132167A, QD55132125A, PK23781451I, PI59673966A, а також т конфіскації майна як виду покарання за ч. 3 ст. 368 КК України : грошових коштів в сумі 400 дол. США, клопотання підлягає до задоволення, оскільки, незастосування накладення арешту може призвести до наслідків, визначених ч. 11 ст.170 КПК України, зокрема, таких як його зникнення, втрати або пошкодження майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, а також враховуючи правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, керуючись засадами розумності та співмірності, вважаю вказаний захід забезпечення доцільним, співмірним та таким, що відповідає завданням кримінального провадження.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб слідчим суддею під час розгляду клопотання не встановлено.
При цьому належить врахувати, що арешт майна в цілому має тимчасовий характер до його скасування або ж в межах строку досудового розслідування, який спрямований на ефективне забезпечення його проведення у розумний строк, а межі досудового розслідування у часі чітко визначені ст. 219 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 98, 167, 168, 170-173, 175, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Накласти арешт на вилучені в ході проведення обшуку 09.10.2025 за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме : постанову та протокол про вчинення адміністративного правопорушення стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , купюри номіналом 100 ( сто) доларів США серій та номерів: QD55132126A, QD55132167A, QD55132125A, PK23781451I, PI59673966A, з метою збереження речових доказів, та грошові кошти в сумі 400 ( чотириста) доларів США з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (ухвали).
Повна ухвала - 15.10.2025.
Слідчий суддя
Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1