№ справи687/1030/25
№2-а/687/16/2025
14 жовтня 2025 року селище Чемерівці
Суддя Чемеровецького районного суду Хмельницької області Борсук В.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Чемеровецької селищної ради Харкавої Катерини Павлівни про визнання незаконним рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій державного реєстратора ,-
До Чемеровецького районного суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Чемеровецької селищної ради Харкавої К.П. про визнання незаконним рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій державного реєстратора.
Вивчивши матеріали позовної заяви разом з додатками, суддя, з урахуванням підстав та предмету позову, приходить до наступного.
Так, Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК України).
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Разом з тим, суддя звертає увагу на те, що позов це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспореного права або охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у певній, визначеній законом процесуальній формі із визначенням конкретного, а не будь-якого способу судового захисту, який не суперечить закону.
Згідно з ч. 2 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.
Так, згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Від змісту позовної заяви залежать дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і проведення подальших підготовчих дій для розгляду справи у судовому засіданні та при її розгляді по суті, у тому числі і про її судову юрисдикцію та підсудність, про визначення обставин, що мають значення для її вирішення, про залучення в процес інших осіб, дослідження доказів тощо.
До відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. cт. 175, 177 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно абзацу першого п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 820/3936/16 викладено правову позицію зі змісту якої вбачається, що якщо спір у справі стосується оцінки правомірності дій (рішення) реєстратора, вчинених (прийнятого) ним під час (за результатами) розгляду заяви про державну реєстрацію за позивачем права власності на спірний об'єкт, це свідчить про публічно-правовий характер спору, який підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 в справі № 520/2834/17.
Позивачем заявлено вимогу про визнання незаконним рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій з зобов'язанням державного реєстратора провести реєстраційні дії.
З огляду на суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у цій справі дослідженню підлягають владні управлінські рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Чемеровецької селищної ради, які у межах спірних відносин діють як суб'єкти владних повноважень.
За таких обставин спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Вказані правовідносини не є спором про цивільне право і не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в даній справі наявний спір щодо оцінки рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Чемеровецької селищної ради, що свідчить про публічно-правовий характер спору, який підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 20 КАС України вказана справа не може бути розглянута в порядку адміністративного судочинства у Чемеровецькому районному суді Хмельницької області.
Враховуючи викладене суддя дійшов висновку, що у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Чемеровецької селищної ради Харкавої К.П. про визнання незаконним рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій державного реєстратора, слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 186, 259, 260, 353 ЦПК України, суддя, -
постановив:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Чемеровецької селищної ради Харкавої Катерини Павлівни про визнання незаконним рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій державного реєстратора.
Позовну заяву разом з додатками повернути позивачу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Борсук В.О.