Справа № 344/8722/25
Провадження № 2/344/3416/25
13 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Бабій О.М.
секретаря Волощук Є.Ю.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник «ДІДЖИ ФІНАНС», через систему «Електронний суд», звернувся до ОСОБА_1 з позовом, в якому зазначає, що 29.03.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» Вацебою Неонілою Юріївною було подано заявку на отримання кредиту № 3374655. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/.
Таким чином, відповідач уклала Договір про споживчий кредит № 3374655 від 29.03.2021 з ТОВ «МІЛОАН» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок у сумі 9000 грн.
13.09.2021 згідно умов Договору відступлення прав вимоги № 07Т ТОВ «МІЛОАН» було відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 3374655 від 29.03.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача.
Згідно Договору відступлення права вимоги, сума боргу перед новим кредитором ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є обґрунтованою та документально підтвердженою і становить 23 488.10 грн., із яких заборгованість за тілом кредиту - 8194 грн., заборгованість за відсотками - 13584.10 грн., заборгованість за комісійними винагородами 1710 грн.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язків за кредитним договором станом виникла заборгованість за кредитним договором.
Виходячи з наведеного, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 3374655 від 29.03.2021 у загальному розмірі 23 488.10 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, від відповідача не надійшло.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомила, відзиву не подала, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору, внаслідок чого правонаступник банку позивається про його відновлення шляхом стягнення з позичальника заборгованості.
ОСОБА_1 29.03.2021 звернулась до ТОВ «МІЛОАН» з метою отримання кредиту, у зв'язку з чим заповнила анкету-заяву на кредит №3374655, в якій вказала свої особисті дані.
Анкета-заява на кредит №3374655 від 29.03.2021 року містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 у ТОВ «МІЛОАН». Замовлена сума кредиту: 9000 грн.; замовлений строк кредиту 30 днів; погоджена сума кредиту:9000 грн.; погоджений строк: 30 днів; комісія за надання: 19.00%; ставка процентів: 2,% за кожен день користування (а.с.15).
На підставі поданої анкети-заяви ОСОБА_1 , цього ж дня 29.03.2021 підписала електронним цифровим підписом договір про споживчий кредит №3374655.
Відповідно до п.1. 2 договору сторони визначили, що сума (загальний розмір) кредиту становить 9000 грн.
Згідно з п.1.3-1.4 договору, сторони визначили, що кредит надається строком на 30 днів з 29.03.2021 по 28.04.2021.
Відповідно до п. 1.5.1-1.5.2 договору, комісія за надання кредиту становить 1710 грн. та нараховується за ставкою 19 % від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом становлять 5400 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно п.1.6 стандартна базова процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
У п. 1.7 визначено, що тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 договору.
Відповідно до пункту 2.1. договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно з п.2.2.3 договору, сторони погодили, що проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п.1.5.3. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п.1.5.2 процентна ставка запропонована Позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою і є меншою за стандартну ставку встановлену п.1.5.3 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, проценти протягом поточного періоду продовжують нараховуватись за стандартною ставкою згідно п.1.5.3. Договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань Позичальника зі сплати процентів протягом пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк поточного періоду, це означає, що протягом пільгового періоду Позичальнику була надана знижка/пільга, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою п.1.5.3. та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника (а.с.16-19).
Додатком №1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту - 9000 грн., проценти за користування кредитом - 5400 грн., комісія за надання кредиту - 1710 грн., разом 16110 грн. (а.с.20).
Відповідно до платіжного доручення №42626840 від 29.03.2021 ТОВ «МІЛОАН» перерахувало отримувачу ОСОБА_1 9000 грн., призначення платежу: кошти згідно договору №3374655 (а.с.22).
Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №3374655 від 29.03.2021 позивачем нараховані відсотки за період з 29.03.2021 по 19.07.2021 у сумі 23488 1 грн. (а.с.23-24).
13.09.2021 між позивачем та ТОВ «МІЛОАН» укладено Договір факторингу № 07Т у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права Вимоги до Боржників (а.с.26-28).
Платіжними інструкціями підтверджується переказ коштів ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» від ТОВ «МІЛОАН» (а.с.34-41).
Відповідно до витягу з Додатку до Договору факторингу №07Т від 13.09.2021, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №3374655 від 29.03.2021 складає 23488.10 грн., з яких: 8194 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 13584.10 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1710 грн. - сума заборгованості за комісією (а.с.30).
З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача була надіслана досудова вимога №3561507769-АВ від 27.09.2024 про заміну кредитодавця та про погашення кредитної заборгованості (а.с. 25).
Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку та має право на надання фінансових послуг.
Отже, за вище зазначених обставин позивач є новим кредитором за кредитним договором №3374655 від 29.03.2021.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованості за договором позики, а договір факторингу відповідачем не оспорювався, в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину вищезазначеного договору у цій справі (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов'язковості виконання договору (ст. 629 ЦК України).
За таких обставин, у позивача, як нового кредитора, який набув право вимоги в межах сум зазначених у договорі, наявне право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 вказаного закону).
У пункті 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В пункті 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтями 1048, 1050 ЦК України встановлено, що у випадку встановлення договором обов'язку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів.
Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно з ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що 29.03.2021 ТОВ «МІЛОАН» і ОСОБА_1 уклала договір про споживчий кредит №3374655 від 29.03.2021, який був укладений в електронній формі на суму 9000 грн.
Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 3374655 від 29.03.2021 вбачається, що відповідачем вчинялися дії по сплаті тіла кредиту, а саме: 30.04.2021 в розмірі 450 грн. та 20.05.2021 в розмірі 356 грн. Загалом: 806 грн.
Однак відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитним договором.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу за договором про споживчий кредит №3374655 від 29.03.2021 в розмірі 8194 грн.
Щодо стягнення процентів за вказаними кредитним договором суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 висловила думку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також пеню, застосовувати штрафні санкції, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Відповідно до п.1.3-1.4 договору, сторони визначили, що кредит надається строком на 30 днів з 29.03.2021 по 28.04.2021.
Згідно з п. 1.5.1-1.5.2 договору, комісія за надання кредиту становить 1710 грн. та нараховується за ставкою 19 % від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом становлять 5400 грн., які нараховуються за ставкою 2.0 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Зазначені умови цих договорів не суперечать вимогам статті 6 ЦК України, оскільки сторони є вільними при укладенні договору.
Позивач просить стягнути відсотки за кредитним договором №3374655 від 29.03.2021 в сумі 13584.10 грн. та заборгованість за комісійними винагородами 1710 грн.
Період за який нараховані відсотки становить з 29.03.2021 по 19.07.2021 (а.с.23-24), тобто відсотки нараховані поза межами строку дії договору.
Позивач зазначає. що дію договору було продовжено, оскільки згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 3374655 від 29.03.2021 вбачається, що відповідачем вчинялися дії по сплаті комісії за пролонгацію за кредитним договором, а саме:
Сплата процентів по кредиту:
30.04.2021 в розмірі 1 602 грн.;
20.05.2021 в розмірі 548 грн.
Загалом: 2 150 грн.
Сплата тіла кредиту:
30.04.2021 в розмірі 450 грн.;
20.05.2021 в розмірі 356 грн.
Загалом: 806 грн.
Сплата комісії за пролонгацію:
30.04.2021 в розмірі 100 грн.;
20.05.2021 в розмірі 450 грн.
Загалом: 550 грн.
Сплата прострочених процентів по кредиту:
18.06.2021 в розмірі 1 000 грн.;
18.06.2021 в розмірі 20 грн.
Загалом: 1 020 грн.
Разом з тим, суду не надано доказів, що відповідач здійснив дії щодо пролонгації строку кредитування, а саме за п. 2.3.1.1, що також передбачені розділом 6 Правил, сплатив комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Разом з тим, передбачено різні строки продовження кредитування та на різних умовах, здійснення дій на продовження такого виключно позивачем не відповідає природі договору.
Суд звертає увагу на те, що оскільки умовами кредитного договору передбачено дату закінчення строку кредитування 28.04.2021 року та як вбачається із відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором - відповідач вносила кошти починаючи із 30.04.2021 року тобто, вже після закінчення строку для кредитування, у зв'язку із чим відсутні підстави для пролонгації.
У постанові об'єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що за договором про надання фінансового кредиту №3374655 від 29.03.2021 відсотки можуть бути нараховані терміном не більше 30 календарних днів, починаючи з дати укладення договору та до 28.04.2021, так як сторони є вільними в укладенні договору, тобто строку, на який були надані кредитні кошти і, враховуючи визначену фіксовану процентну ставку за кредитами, нарахування процентів має проводитися на рівні фіксованої процентної ставки.
Встановлено, що відповідно до умов кредитного договору №3374655 від 29.03.2021 сума кредиту становила 9000 грн., процентна ставка за користування кредитом 2.00 % на добу. Строк кредитування 30 днів.
Таким чином, заборгованість відповідача по несплачених відсотках за кредитним договором №3374655 від 29.03.2021 становить - 5400 грн. (9000/100 х 2.00% х 30 днів).
Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 3374655 від 29.03.2021 вбачається, що відповідачем вчинялися дії по сплаті процентів за кредитним договором, а саме:
Сплата процентів по кредиту:
30.04.2021 в розмірі 1 602 грн.;
20.05.2021 в розмірі 548 грн.
Загалом: 2 150 грн.
Сплата прострочених процентів по кредиту:
18.06.2021 в розмірі 1 000 грн.;
18.06.2021 в розмірі 20 грн.
Загалом: 1 020 грн.
Тобто фактично відповідач сплатила відсотки у загальному розмірі 3170 грн. та фактичний залишок відсотків, які підлягають до стягнення із відповідача становить 2230 грн.
Також позивач просить стягнути із відповідача заборгованість за комісіє у розмірі 1710 грн. Щодо цього суд зазначає. що згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 3374655 від 29.03.2021 вбачається, що відповідачем вчинялися дії по сплаті комісії за кредитним договором, а саме:
Сплата комісії:
30.04.2021 в розмірі 100 грн.;
20.05.2021 в розмірі 450 грн.
Загалом: 550 грн.
Враховуючи вище зазначене до стягнення підлягає заборгованість за комісією у розмірі 1160 грн.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови кредитного договору №3374655 від 29.03.2021 належним чином не виконував, суд вважає за необхідне, частково задовольнити в цій частині позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за вказаним договором у розмірі 11584 грн., з яких: 8194 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2230 грн. - заборгованість за відсотками, 1160 грн. - комісії за видачу кредиту.
Щодо понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу, суд, дійшов такого висновку.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 6000 гривень витрат на професійну правову допомогу в рамках договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025, які і заявив до стягнення з відповідача.
На підтвердження понесення витрат на оплату правової допомоги позивач надав такі докази: Договір про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025, Акт №3374655 про підтвердження факту надання правничої (правової ) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 28.03.2025, згідно якого загальна вартість послуг становить 6000 грн.: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» 3000 (2 години), складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи 2000 грн. (2 години), формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 500 грн. (0.5 години) та консультація щодо документів та доказів 500 грн. (0.5 години) (а.с.57); детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості від 31.03.2025 (а.с.23); Додаткову угоду №3374655 до Договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю КС №5618/10.
Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).
Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
В частині 1ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.
Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у даній цивільні справі у розмірі 6000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про підтвердження факту надання правничої (правової ) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг).
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2422,40 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1194.73 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 259, 223, 263, 265, 268, 273, 280-285, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження якого:04112 м.Київ. вул. Авіаконструктора І.Сікорського буд.8, код ЄДРПОУ 42649746 заборгованість за кредитним договором №3374655 від 29.03.2021 року в сумі 11 584 (одинадцять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) гривні, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1194.73 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 13.10.2025 року
Суддя Бабій О.М.