Справа № 686/28136/25
Провадження № 3/686/7818/25
15 жовтня 2025 року м. Хмельницький
Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Дзюбак О.В, розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , кухаря ПП «Пончик»,
за ч. 2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 , органом,який ініціював процедуру притягнення її до адміністративної відповідальності ставиться їй у вину те, що вона повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній в період з 01.09.2025 по дату складання протоколу пропустив без поважних причин навчання в КЗЗСО «Ліцей № 14» імені Івана Огієнка ХМР, що по вул. Степана Бандери, 14/1 м. Хмельницького.
Автором протоколу зазначено, що ОСОБА_1 порушила ст. 150 Сімейного кодексу України, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.184 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що їй прикро, що відбулася така ситуація, вона виховує двох дітей самостійно, розлучена. Уранці щоразу переконується, що син іде на навчання, проте за поясненнями сина, у нього існували неприязні стосунки із деякими однокласниками та він не ходив до школи , усі його друзі навчаються у іншій школі, куди був намір його перевести, проте не було вільного місця. ОСОБА_1 завжди після повернення з роботи виявляла сина вдома та він казав, що був у школі.
Натепер син ОСОБА_3 після проведеної бесіди, у тому числі із працівниками соціальної служби відвідує школу, претензій з боку класного керівника немає.
ОСОБА_1 зазначила, що буде сприяти врегулюванню указаної ситуації із керівництвом закладу освіти.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, всебічно та об'єктивно дослідивши обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов такого висновку.
Згідно із статтею 53 Конституції України повна загальна середня освіта є обов'язковою.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
На підставі ч.3 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно зі ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно зі ст.9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
У ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, з-поміж іншого, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, відповідальність за ч.1 ст. 184 КУпАП настає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх або неповнолітніх дітей.
Вказана норма КУпАП є бланкетною та лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до ч.1 ст.184 КУпАП, встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії, що становлять об'єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, та чи є особа, виходячи із норми зазначеної статті, суб'єктом даного правопорушення.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Обов'язковими ознаками складу адміністративного правопорушення є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона, а відсутність хоча б однієї з цих ознак свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини.
Об'єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т.ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Отже, ухилення від виконання батьківських обов'язків є не будь-яке діяння, а саме невиконання обов'язків чітко передбачених законодавством.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення передбаченого, ч.2 ст.184 КУпАП.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
З досліджених в судовому засіданні матеріалів адміністративної справи вбачається, що будь-яких доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 неналежності виконання нею батьківських обов'язків немає та викладений факт невідвідування неповнолітнім ОСОБА_2 навчального закладу підтвердився частково та не пов'язаний із діями чи бездіяльністю матері ОСОБА_1 , неналежного виконання нею обов'язків щодо забезпечення умов для здобуття сином освіти.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а почате підлягає закриттю в тому разі якщо, відсутня подія або склад адміністративного правопорушення.
Водночас суд зауважує, що складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положеньст.251 КУпАП, є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Саме по собі зазначення адміністративного правопорушення в протоколі не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП не доведена у зв'язку з чим, провадження у справі необхідно закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 283, 284, 294 КУпАП,
постановив:
Провадження по справі стосовно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Олександр ДЗЮБАК