Справа № 686/23847/25
Провадження № 1-кп/686/1433/25
15 жовтня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025243000002091 01 липня 2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Крижопіль Вінницької області, громадянина України, українця, військовослужбовця ЗСУ, помічника командира частини з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 , з вищою освітою, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, жителя АДРЕСА_1 та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,
установив:
ОСОБА_5 пред'явлене обвинувачення у тому, що він, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, в порушені вимог ст. ст. 11, 12, 13, 14, 15 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 30.07.2025, близько 23 години 10 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем «BMW 528» р.н. НОМЕР_2 , рухаючись в лівій крайній смузі руху проїзної частини вул. Кам'янецької зі сторони вул. Володимирської в напрямку до вул. Героя України О. Скоблі у м. Хмельницькому в порушення вимог п.п. 2.3.(б), 2.9.(а), 10.1., 16.6. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 (далі Правил дорожнього руху), діючи протиправно недбало, тобто не передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був та міг їх передбачити, проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки, на регульованому перехресті перед поворотом ліворуч на проїзну частину вул. Героїв Маріуполя м. Хмельницького, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав перевагу в русі транспортним засобам, що рухались по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку руху прямо, внаслідок чого, виконуючи маневр лівого повороту на проїзну частину вул. Героїв Маріуполя м. Хмельницького, допустив зіткнення передньою лівою частиною керованого ним автомобіля «BMW 528» р.н. НОМЕР_2 із передньою частиною мотоцикла «Honda CBF 500» р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по проїзній частині вул. Кам'янецька зі сторони вул. Героя України О. Скоблі в напрямку до вул. Володимирська м. Хмельницького.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та порушення вимог Правил дорожнього руху водієм автомобіля ОСОБА_5 , водій мотоцикла «Honda CBF 500» д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, у вигляді:
- закритого уламкового перелому голівки проксимального кінця лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків у порожнину кульшової западини тазу та 6-ти саден шкіри: передньої поверхні колінного суглобу лівої нижньої кінцівки з переходом на передню поверхню лівої гомілки до рівня її середньої третини (1), тильної поверхні основної фаланги 1-го пальця правої стопи (1), тильної поверхні правої стопи в проекції 2-го плесне-фалангового суглобу (1), тильної поверхні цієї ж стопи в проекції 3-го плесне-фалангового суглобу (1), тильної поверхні цієї ж стопи в проекції 4-го плесне-фалангового суглобу (1), лобної ділянки голови (1).
- закритого уламкового перелому голівки проксимального кінця лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків у потерпілого ОСОБА_6 за своїм характером відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричиняють тривалий розлад здоров'я з відсутністю небезпеки для життя, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України №6 від 17.01.1995р. «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України»;
- садна шкіри передньої поверхні колінного суглобу лівої нижньої кінцівки з переходом на передню поверхню лівої гомілки, тильної поверхні основної фаланги 1-го пальця правої стопи, тильної поверхні правої стопи в проекції 2-го плесне-фалангового суглобу, тильної поверхні цієї ж стопи в проекції 3-го плесне-фалангового суглобу, тильної поверхні цієї ж стопи в проекції 4-го плесне-фалангового суглобу, лобної ділянки голови потерпілого ОСОБА_6 за своїм характером (як кожне з них окремо, так і всі вони в сукупності) відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричиняють короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності, а мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».
Своїми діями ОСОБА_5 порушив вимоги пп. 2.3.(б), 2.9.(а), 10.1., 16.6. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, зміст яких полягає у наступному:
- п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) Бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 2.9. Водієві забороняється:
а) Водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
- п. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
- п. 16.6. Повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.
Вищевказані порушення вимог безпеки дорожнього руху ОСОБА_5 , перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, а саме спричиненням середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .
За таких обставин, ОСОБА_5 , обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
15 жовтня 2025 року між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_5 укладена угода про примирення на таких умовах: потерпілий ОСОБА_6 підтверджує, що ОСОБА_5 добровільно та в повному обсязі відшкодував йому матеріальну та моральну шкоду , завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 328000 (триста двадцять вісім тисяч)гривень, приніс щирі вибачення перед потерпілим та надав іншу допомогу після вчинення кримінального правопорушення. Потерпілий ОСОБА_6 не матиме жодних претензій до обвинуваченого щодо відшкодування шкоди.
Обставинами, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і дають підстави для застосування ст.69 КК України сторони уважають добровільне відшкодування шкоди та усунення заподіяної шкоди, надання іншої допомоги потерпілому після вчинення кримінального правопорушення, щире каяття, позитивну характеристику обвинуваченого, вчинення ним злочину уперше, повне та беззаперечне визнання вини, безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України.
Обставин, які обтяжують покарання сторонами не встановлено.
Сторони погодили застосування обвинуваченому покарання за ч.1 ст.286-1 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 6000 (шести тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 102000 (сто дві тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Відповідно до ст.468 КПК у кримінальному провадженні можуть бути укладені угода про примирення та угода про визнання винуватості. Перша з них може бути укладена між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, друга між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. В обох випадках зміст угоди має містити узгоджене покарання та згоду сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.
Згідно із ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України з урахуванням положень ст. 12 цього Кодексу відноситься до нетяжких злочинів.
Правила призначення покарання встановлені Кримінальним кодексом України, зокрема, Розділом XI його Загальної частини. Відповідно до ч.5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. Отже, закон дозволяє зазначеним вище суб'єктам кримінального провадження самостійно визначити вид покарання яке понесе винна особа.
Суд при ухваленні вироку на підставі угоди та призначенні покарання зобов'язаний перевірити угоду на відповідність вимогам кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність. За таких обставин сторони угоди, визначаючи покарання, зобов'язані дотримуватись положень Розділу ХІ «Призначення покарання» Загальної частини КК України.
Суд установив, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, жалкує про свій вчинок та просив затвердити угоду про примирення.
Також обвинувачений ОСОБА_5 визнав розмір процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Позицію обвинуваченого підтримав його захисник ОСОБА_4 .
Суд переконався, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч.5 ст.474 КПК України, та наслідки укладення і затвердження угоди, передбачені ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та наполягає на затвердженні угоди про примирення.
Потерпілому ОСОБА_6 зрозумілі наслідки затвердження угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України та він просив затвердити угоду.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Прокурор заперечив проти затвердження зазначеної угоди про примирення з підстав невідповідності узгодженого сторонами покарання тяжкості вчинення кримінального правопорушення, а також суспільному інтересу внаслідок м'якості.
Суд зазначає, що угода про примирення є ключовим інструментом узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу. Адже сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норми права про примирення щодо конкретного випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні інтереси.
Під час примирення сторін у кримінальному судочинстві кожна зі сторін кримінально-правового конфлікту переслідує свої інтереси. Для потерпілого - це відновлення порушених прав шляхом відшкодування заподіяної злочином шкоди, для захисту якої він у кримінальному процесі наділений відповідними правами. Для обвинуваченого (підозрюваного) - це уникнення кримінальної відповідальності або призначення мінімального покарання. Держава, у свою чергу, будучи носієм публічного інтересу, регулює суспільні відносини, які є предметом кримінального процесуального права.
Зазначене відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2025 року у справі 756/2340/23, а також позиціям висловленим Верховним Судом в постанові від 06 грудня 2018 року у справі № 756/11661/17; в постанові від 15 лютого 2021 року у справі № 395/773/18; в ухвалі від 03 квітня 2023 року у справі № 607/18153/22; в ухвалі від 20 липня 2023 року у справі № 302/211/23; в ухвалі від 13 лютого 2025 року у справі № 273/753/23; в ухвалі від 28 квітня 2025 року у справі № 279/6292/24.
Щодо можливості укладення угоди про примирення у вказаній категорії справ суд ураховує правову позицією Верховного Суду, викладену в постанові від 06 грудня 2018 року (справа № 756/11661/17), згідно з якою при визначенні того, чи можна укладати угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим щодо двооб'єктних (багатооб'єктних) злочинів суд має не тільки керуватись вимогами статей 468, 469, 474 КПК України, а й встановити, чи не суперечить зміст такої угоди інтересам суспільства та чи забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення.
Аналогічного висновку про можливість укладення угоди про примирення обвинуваченого з потерпілим у кримінальному провадженні про обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України дійшов Верховний Суд у в ухвалі від 28 квітня 2025 року у справі № 279/6292/24, у постанові від 10 квітня 2025 року у справі 756/2340/23.
З огляду на викладене, суд уважає, що зміст угоди про примирення, умови та порядок її укладення відповідають вимогам ст.ст. 469, 471 КПК України, підстав для відмови в затверджені угоди не встановлено.
За приписами ч. 1 ст. 69 КК суду надано повноваження призначити більш м'яке покарання, ніж зазначене в санкції статті за відповідний злочин, виключно за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Це означає, що певні обставини (або їх сукупність) одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі про кримінальну відповідальність: вони визнані судом такими, що пом'якшують покарання, відповідно до частин 1 та/або 2 ст. 66 КК, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї протиправної поведінки. Йому притаманне не просто формальне визнання винуватим тих обставин, які ставляться в провину, та своєї винуватості, а дійсне засудження свого вчинку, готовність змінити спосіб життя і не вчиняти нових правопорушень, яке характеризує поведінку винуватого з позицій її внутрішньої переорієнтації, критичну оцінку своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, і це має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.
Суд ураховує, у якості обставин, що пом'якшують ОСОБА_5 покарання те, що він беззастережно визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, щиро розкаявся, повністю відшкодував потерпілому шкоду та у такий спосіб усунув негативні наслідки вчиненого кримінального правопорушення, вчинив злочин уперше.
Обставин, які б обтяжували покарання суд не установив.
З урахуванням викладених обставин, беручи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, особу винного ОСОБА_5 , який позитивно характеризується по службі, є учасником бойових дій та безпосередньо брав участь у захисті територіальної цілісності України від агресії росії, за що був неодноразово відзначений, про що зазначив також і прокурор, хоча і заперечив проти затвердження угоди, враховуючи усі в сукупності обставини кримінального провадження та їх поєднання, обставини, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення та ступінь небезпечності обвинувачених для суспільства, суд, вважає можливим застосувати положення статті 69 КК України.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15 січня 2024 року у справі №722/594/22 вказала: виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу.
Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
З моральної точки зору, виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.
Отже, угоджене потерпілим і обвинуваченим покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, не суперечить інтересам суспільства, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, ній повною мірою забезпечує баланс інтересів сторін угоди про примирення для цілей норм статей 469, 474 КПК України.
А тому уважає можливим призначити ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, узгоджене сторонами покарання, із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 6000 (шести тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 102000 (сто дві тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Указане покарання на переконання суду збалансовує потреби публічного та приватного інтересів відповідно до суспільної небезпечності указаного кримінального правопорушення та його двооб'єктності, є за своїм видом та розміром, з урахуванням принципу індивідуалізації покарання та відомостей про особу обвинуваченого, суттєвим заходом кримінально-правового примусу, стримуватиме ОСОБА_5 та інших осіб від вчинення кримінально-караної поведінки та досягне мети покарання визначеній у ст..50 КК України.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2025 року (справа № 686/18839/25, провадження 1-кс/686/6665/25 ) на автомобіль марки «BMW 528», д.н.з. НОМЕР_2 та мотоцикл марки «Honda CBF 500» д.н.з. НОМЕР_3 арешт, у якому відпала потреба, в порядку ст. 174 КПК України слід скасувати.
Документально підтверджені процесуальні витрати у справі на залучення експертів в сумі 11142 грн. 50 коп. в силу ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Цивільний позов у кримінальному провадженні та клопотання про обрання обвинуваченому до набрання вироком законної сили запобіжного заходу не заявлялися.
Керуючись ст.ст.368, 370, 374, 475 КПК України, суд
ухвалив:
Затвердити угоду про примирення, укладену 15 жовтня 2025 року між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 6000 (шести тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 102000 (сто дві тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Речові докази: автомобіль марки «BMW 528», д.н.з. НОМЕР_2 та мотоцикл марки «Honda CBF 500» д.н.з. НОМЕР_3 , які поміщені на майданчик тимчасового утримування транспортних засобів за адресою:м.Хмельницький, вул.Шухевича, 120д після набрання вироком законної сили повернути особам, у яких вони були вилучені - автомобіль володільцю ОСОБА_5 , мотоцикл - власнику ОСОБА_6 ;
медичну картку стаціонарного хворого №ІХ-250701/14516 виданої на ім'я ОСОБА_6 , повернуту до КНП «Хмельницька обласна лікарня» залишити там за належністю;
компакт-диски «DVD-R» №1, DVD-R» №2 з відеофайлами, відповідно до постанови слідчого від 16.07.2025, компакт-диск «DVD-R» з одним відеофайлом відповідно до постанови слідчого від 03.07.2025, компакт-диск «DVD-R» з одним відеофайлом відповідно до постанови слідчого від 18.08.2025, компакт-диск «DVD-R» з одним відеофайлом відповідно до постанови слідчого від 11.07.2025 - зберігати у матеріалах кримінального провадження;
компакт-диск «DVD-R» із КТ знімками на ім'я ОСОБА_6 , повернутий власнику ОСОБА_7 під розписку - залишити йому за належністю.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2025 року (справа № 686/18839/25, провадження 1-кс/686/6665/25 ) на автомобіль марки «BMW 528», д.н.з. НОМЕР_2 та мотоцикл марки «Honda CBF 500» д.н.з. НОМЕР_3 - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 11142 грн. 50 коп. процесуальних витрат на залучення експерта.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_8