Справа № 344/9488/25
Провадження № 2/344/3605/25
30 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Бородовського С.,
з участю секретаря Бурянна Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
В позові вказано: «…Під час шлюбу в подружжя народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За останній час ОСОБА_2 сім'ю матеріально не підтримує, витрати щодо забезпечення належного матеріального рівня сина несе мама - ОСОБА_1 . Відповідач перебуває в працездатному віці, являючись батьком двох неповнолітніх дітей, зобов'язаний утримувати їх до повноліття. Відповідач у відповідності до вимог закону повинен утримувати дітей, відчувати відповідальність за них, забезпечувати їм добрі умови для проживання та виховання, у тому числі, забезпечувати матеріально. ОСОБА_2 працевлаштований, працює водієм, має постійний дохід…».
Тому позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/3 частки усіх видів доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання неповнолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ними повноліття.
Стороною відповідача надано письмовий відзив, відповідно до якого відповідач працює водієм-далекобійником, самостійно утримує дітей і сім'ю, позивачка не працювала; має двох дітей від попереднього шлюбу; просив суд призначити аліменти в твердій грошовій сумі по 3700 гривень.
В ч. 4 ст. 77 ЦПК України вказано, що суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Отже суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Отже не підлягають доказуванню обставини, які визнаються сторонами.
Сторонами визнано обставини наявності у них двох дітей.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 206 ЦПК України уразі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідач частково визнав позов.
Однак відповідачем надано пояснення щодо задоволення позову в частині стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, хоча позивачем подано позов про стягнення аліментів в частці від заробітку.
Отже судом не розглядався спір про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі.
Таким чином відповідні пояснення сторони відповідача надані щодо уявного нею спору, а не за дійсним змістом підстав та предмету позову і спору.
В п. 1 ст. 13 ЦПК України вказано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В ч. 4 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже сторона відповідача сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Разом з цим відповідачем надано суду пояснення про те, що у нього є на утриманні двоє дітей в іншому шлюбі.
Відповідно до рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 02/02/2018 справа №289/1865/17 розірвано шлюб відповідача та двох дітей сторін залишено на проживанні та утриманні матері.
Таким чином не можуть стягуватись аліменти, що сумарно перевищують половину доходу відповідача. З огляду на наявність у відповідача чотирьох утриманців, з нього підлягають стягненню аліменти, що враховують потреби інших утриманців відповідача.
В ст. 2 Закону України “Про охорону дитинства» вказано, що законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
В ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства» вказано, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до п. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
В ст. 182 СК України вказано, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 206 ЦПК України уразі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже обов'язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.
В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов'язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов'язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.
Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
З відповідача слід стягнути судовий збір в сумі 1211, 20 грн. на користь держави.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
В ч. 5 ст. 268 ЦПК України вказано, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд,-
позов задовольнити частково;
стягувати з ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 аліменти в розмірі 1/4 частки усіх видів доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення старшою дитиною повноліття.;
в іншій частині позову відмовити;
допустити негайне стягнення аліментів в розмірі одного щомісячного платежу;
стягнення аліментів розпочати 29/05/2025 і здійснювати до досягнення старшою дитиною повноліття.
стягнути з ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави 1211, 20 гривень судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Бородовський С.О.