Справа № 342/592/25
Провадження № 2/342/506/2025
06 жовтня 2025 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді Андріюк І.Г.,
з участю секретаря судового засідання Малик Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в порядку спадкування за закономта за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги позивач мотивував тим, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 , належав колгоспному двору, головою якого була його бабка ОСОБА_4 . Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.06.2025 право власності на житлове господарство по АДРЕСА_1 не зареєстроване. Для будівництва та обслуговування житлового будинку була виділена земельна ділянка площею 0,25 га. Згідно технічного паспорта житлове господарство складається з житлового будинку, позначеного на схемі в технічному паспорті літерою «А», господарських будівель і споруд. Відповідно до звіту про оцінку ЕТВО «Придністров'я» ринкова вартість житлового господарства по АДРЕСА_1 становить 136 200 грн.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . При житті ОСОБА_4 склала заповіт, яким розділила належне їй майно між своїми онуками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини, за якими була заведена спадкова справа № 111/2019. Обоє подали заяви про відмову від спадкування за заповітом та прийняття спадщини за законом на підставі ст.1265 ЦК України, як спадкоємці п'ятої черги.
21.08.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договір про поділ спадкового майна, згідно з яким житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 , перейшов у власність ОСОБА_1 .
Приватний нотаріус Коломийського РНО Стефурак Н.Я. видала позивачу постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житлове господарство через реєстрацію спадкового житлового господарства, як колгоспного двору без визначення часток його членів.
Згідно свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 04.03.1990 спадкове житлове господарство було зареєстроване як колгоспний двір.
Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року, коли був введений в дію Закон України «Про власність». Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
У житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 були зареєстровані та проживали: голова господарства ОСОБА_4 , її син ОСОБА_6 , невістка ОСОБА_2 , внуки ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .
Згідно погосподарської книги Поточищенської сільської ради за 1991-1995 роки впродовж цих років у господарстві ОСОБА_4 за особовим рахунком № НОМЕР_1 були зареєстровані та проживали: голова двору ОСОБА_4 , її син ОСОБА_6 , невістка ОСОБА_2 , внуки ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .
Ніхто з даних осіб не звертався за виділом своєї частки у колгоспному дворі.
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день його смерті разом з ним у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована та проживала його мама ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину свого сина за законом відповідно до приписів ст.ст. 1268, 1261 ЦК України.
Спадкове житлове господарство обліковувалося як колгоспний двір та належало бабці позивача. Після смерті ОСОБА_4 позивач подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, однак оформити свідоцтво про право на спадщину на житлове господарство в нотаріальній конторі не може через реєстрацію господарства, як колгоспний двір, без визначення часток його членів, тому змушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 20.06.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , скориставшись правом, передбаченим ч.1 ст.193 ЦПК України, подали до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 та просять визнати за кожною з них право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 .
Зустрічний позов мотивований тим, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , належав колгоспному двору, головою якого була ОСОБА_4 . Станом на 15 квітня 1991 року (час припинення колгоспних дворів) у даному господарстві були зареєстровані та проживали: голова господарства ОСОБА_4 , її син ОСОБА_6 , невістка ОСОБА_2 , внуки ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . Записами у погосподарській книзі Поточищенської сільської ради за 1991-1995 роки доводиться, що у продовж цих років у господарстві ОСОБА_4 за особовим рахунком № НОМЕР_1 були зареєстровані та проживали: голова двору ОСОБА_4 , її син ОСОБА_6 , невістка ОСОБА_2 , внуки ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .
Оскільки станом на 15.04.1991 у житловому господарстві проживали 5 членів колгоспного двору, частки яких є рівними, то кожному з них належить, відповідно, по 1/5.
ОСОБА_6 належала 1/5 частка колгоспного двору. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. На день його смерті разом з ним у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 була зареєстрована та проживала його мама ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину після смерті сина, як спадкоємець першої черги за законом відповідно до приписів ст. 1268, ст. 1261 ЦК України.
ОСОБА_4 належала 1/5 частка колгоспного двору, 1/5 частку вона успадкувала після смерті сина ОСОБА_6 , як спадкоємець першої черги за законом.
Протягом життя ОСОБА_4 склала заповіт, яким розділила належне їй майно між своїми внуками ОСОБА_1 та ОСОБА_8
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини, за якими була заведена спадкова справа № 111/2019. Обоє подали заяви про відмову від спадкування за заповітом та прийняття спадщини ОСОБА_4 за законом на підставі ст. 1265 ЦК України, як спадкоємці п'ятої черги.
21.08.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договір про поділ спадкового майна, згідно з яким житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 , відійшов у власність ОСОБА_1 .
Таким чином, ОСОБА_1 претендує на 3/5 частки спадкового житлового господарства (1/5 частки своя + 2/5 частки, успадкованих від бабки).
Позивачі за зустрічним позовом для того, щоб мати змогу розпорядитися на власний розсуд своїми частками у колгоспному дворі, розташованому по АДРЕСА_1 , повинні спочатку зареєструвати своє право на це майно.
Ухвалою суду від 14.07.2025 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
Ухвалою суду від 05.08.2025 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.
Сторони у судове засідання не з'явилися.
Позивач-відповідач ОСОБА_1 06.10.2025 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, зазначивши, що позов підтримує у повному обсязі.
Відповідачі-позивачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у зустрічному позові просили судовий розгляд справи проводити без їх участі на підставі поданих письмових документів, при вирішенні первісного позову покладається на розсуд суду.
Дії учасників справи не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи. Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У Постанові Верховного Суду від 5 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зазначено, що згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення ч.5 ст.268 ЦПК України слід розуміти так: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, вважає необхідним зазначити таке.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 3 ст.5 Цивільного кодексу України (у редакції 2003 року) визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди у період з 31.01.1966 по 19.01.1996 регулювалась підзаконними нормативними актами, зокрема Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 р. і втратила чинність від 19.01.1996 на підставі наказу Держитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 р. № 56.
Зазначена інструкція передбачала державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання законної сили ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Із копії свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 04 березня 1990 р., виданого виконкомом Городенківської районної Ради народних депутатів на підставі рішення цього ж виконкому № 23 від 14 лютого 1990 р., вбачається, що в цілому жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 , дійсно належить на праві особистої власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_4 .
Те, що нерухоме майно, яке знаходиться по АДРЕСА_1 належить голові колгоспного двору ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право власності, виданого Городенківським РВК 04.03.1990 згідно рішення цього ж виконкому № 23 від 14.02.1990, реєстровий № 96, свідчить також копія інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно № 85016, виданої 28.05.2025 ОКП «КМБТІ» згідно архівних даних станом на 31.12.2012.
Верховний Суд у постановах від 03 травня 2022 року в справі № 520/5386/15-ц, від 22 листопада 2023 року в справі № 689/1693/20 та ін. зазначив, що колгоспний двір - це сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовували майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.
15 квітня 1991 року набув чинності Закон України від 07 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність», яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном.
Положення статей 17, 18 зазначеного Закону щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство.
Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за правовими нормами, які регулювали питання права власності цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, які втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в навчальному закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Відповідно до частини першої статті 120 ЦК Української РСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.
Майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам (частина перша статті 112 ЦК Української РСР).
У частині другій статті 123 ЦК Української РСР передбачено, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Отже, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь в його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору в складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини (постанови Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 688/21/17-ц, від 08 квітня 2020 року в справі № 454/1187/17-ц).
Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
За змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалася залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників. Члени колгоспу, які працювали у міжгосподарських організаціях, відносилися до суспільної групи колгоспників.
Копіями витягів з погосподарських книг Поточищенської сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки, виданих Поточищенським старостинським округом Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, підтверджується, що суспільна група господарства, розташованого по АДРЕСА_1 , - колгоспний двір, членами колгоспного двору були:
- у 1986-1990 роках (особовий рахунок № НОМЕР_2 ): голова сім'ї ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , внук ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , невістка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , внучка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , внук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ;
- у 1991-1995 роках (особовий рахунок № НОМЕР_1 ): голова двору ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , невістка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , внучка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , внук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Проте, у погосподарських книгах допущено помилку в даті народження ОСОБА_4 , та вказано ІНФОРМАЦІЯ_5 , в той час, як правильною датою її народження згідно паспорта є 19.10.1933, про що свідчить довідка № 12-420, видана 02.10.2025 Поточищенським старостинським округом Городенківської міської ради.
Відповідно до ч.1 ст.563 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) у разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривалось.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті «г» пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
Голова колгоспного двору ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Поточище Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 40 від 29 грудня 1986 р., про що свідчить копія повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Городенківського районного управління юстиції Івано-Франківської області.
Враховуючи вимоги ч.1 ст.563 ЦК УРСР (у редакції 1963 року), інші члени колишнього колгоспного двору продовжували на тій же підставі володіти, користуватись і розпоряджатись даним майном.
Колгоспний двір був припинений 15.04.1991, коли введений в дію Закон України «Про власність», у зв'язку з чим правового значення буде мати належність членів до колгоспного двору саме на цю дату.
Всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц.
Станом на 15.04.1991 за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані: власниця домогосподарства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , невістка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , внучка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , внук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується довідками № 12-318 від 29.07.2025 та № 12-420 від 02.10.2025, виданими Поточищенським старостинським округом Городенківської міської ради.
З наведеного слідує, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності в рівних частках по 1/5 кожному, як членам колишнього колгоспного двору, які не втратили права на частку в його майні.
Член колгоспного двору ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_11 у віці 54 роки у с. Поточище Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 26 від 10 жовтня 2012 року, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 10.12.2012 виконкомом Поточищенської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина.
Оскільки ОСОБА_6 помер після ІНФОРМАЦІЯ_12 , у вказаних правовідносинах суд застосовує норми Цивільного кодексу України 2003 року.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України). Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Згідно з ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК України). У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (ст. 1263 ЦК України). У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України). Відповідно до ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, визначено ч.1 ст.1267 ЦК України.
За ст. ст. 1268-1269 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини це: постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Частина 1 ст.1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, визначено ч.2 ст.1220 ЦК України.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ) був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з ним була зареєстрована та проживала мама ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , що стверджується довідками № 12-262 від 29.05.2025 та № 12-420 від 02.10.2025, виданими Поточищенським старостинським округом Городенківської міської ради.
Родинні відносини між спадкодавцем ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , та ОСОБА_10 , як сином та матір'ю, підтверджуються копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 24 червня 1966 р. Городенківським рай бюро ЗАГС, актовий запис № 39 від 06 жовтня 1958 р.
Із копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 , виданого 02 травня 1987 р. Поточищенським с/ЗАГС Городенківського району Івано-Франківської області, вбачається, що спадкодавець ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , та відповідачка-позивачка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , були подружжям, актовий запис № 7 від 02 травня 1987 р.
Позивач-відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є сином спадкодавця ОСОБА_6 та відповідачки-позивачки ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого 09 лютого 1991 р. Поточищенським с/ЗАГС Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 2 від 09 лютого 1991 р.
Відповідачка-позивачка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є дочкою спадкодавця ОСОБА_6 та відповідачки-позивачки ОСОБА_2 , що підтверджуються копіями: свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , виданого 12 березня 1988 р. Поточищенською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області, з якого слідує, що при реєстрації народження ОСОБА_13 присвоєно прізвище « ОСОБА_14 », актовий запис № 7 від 12 березня 1988 р.; свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_9 , виданого 24 вересня 2010 р. Поточищенською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області, з якого вбачається, що ОСОБА_15 у зв'язку із реєстрацією шлюбу змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_14 » на « ОСОБА_16 », актовий запис № 7 від 24 вересня 2010 р.
Наведене свідчить, щопозивач-відповідач ОСОБА_1 та відповідачка-позивачка ОСОБА_3 є онуками ОСОБА_10 .
ОСОБА_17 заповіту не вчиняв. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_17 є: його дочка - відповідачка-позивачка ОСОБА_3 , син - позивач-відповідач ОСОБА_1 , дружина - відповідача-позивачка ОСОБА_2 та мама ОСОБА_4 . Інших спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_17 судом не встановлено.
Діти спадкодавця: відповідачка-позивачка ОСОБА_3 , позивач-відповідач ОСОБА_1 та дружина - відповідача-позивачка ОСОБА_2 , будучи спадкоємцями першої черги за законом, спадщину після смерті ОСОБА_17 не прийняли, оскільки постійно не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та у строк, визначений ч.1 ст.1270 ЦК України, не подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини.
Право на спадкування на все належне спадкодавцю ОСОБА_17 майно одержала його мати ОСОБА_4 , як спадкоємець першої черги за законом, яка прийняла спадщину після смерті сина, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст. 1297 згаданого Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
До складу спадщини спадкодавця ОСОБА_17 входить 1/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - Городенківського) району Івано-Франківської області, що належала йому, як члену колишнього колгоспного двору.
ОСОБА_4 , будучи спадкоємцем першої черги за законом, успадкувала вищезгадану частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, однак до нотаріуса за видачею їй свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно спадкодавця не зверталася. Інформаційною довідкою № 81817617 зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), виданою 10.07.2025 Городенківською державною нотаріальною конторою, підтверджується, що спадкова справа після смерті ОСОБА_17 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , не заводилася.
Згідно ч.3 ст.1296 ЦПК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Частиною 1 ст.1235 ЦК України визначено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
За заповітом, посвідченим 11 травня 2017 р. секретарем Поточищенської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстрованим в реєстрі за № 12, ОСОБА_4 , 1933 року народжена, РНОКПП: НОМЕР_10 , жителька с. Поточище Городенківського району Івано-Франківської області, все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати і на що вона за законом матиме право (жилий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, всі земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, земельний пай, що знаходиться в оренді ПФГ «Поточище») заповіла внукам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частинах кожному. Заповіт чинний, зареєстрований у спадковому реєстрі за № 61857564 (номер в реєстрі нотаріальних дій 12), що стверджується копією Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 56243602, виданої 22.05.2019 приватним нотаріусом Стефурак Н.Я.
Однак, зі змісту вищезгаданої Інформаційної довідки вбачається, що від імені ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_10 , 02.02.2015 Поточищенською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області був посвідчений заповіт, який є чинний та зареєстрований у спадковому реєстрі за № 58437353 (номер в реєстрі нотаріальних дій 3).
Відповідно до ч.2, ч.3 ст.1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Враховуючи вищенаведене, заповіт, складений ОСОБА_4 11.05.2017 (номер в реєстрі нотаріальних дій 12), скасував заповіт, складений нею 02.02.2015 (номер в реєстрі нотаріальних дій 3).
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 85 років у с. Поточище Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 4 від 21 січня 2019 року, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_11 , виданого 21.01.2019 виконкомом Поточищенської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області. Внаслідок її смерті відкрилася спадщина.
Оскільки ОСОБА_4 померла після ІНФОРМАЦІЯ_12 , у вказаних правовідносинах суд застосовує норми Цивільного кодексу України 2003 року.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) була зареєстрована та проживала одна за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується довідками № 12-263 від 29.05.2025 та № 12-420 від 02.10.2025, виданими Поточищенським старостинським округом Городенківської міської ради.
Із копії спадкової справи № 111/2019, наданої суду приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Стефурак Н.Я., вбачається, що 22.05.2019 позивач-відповідач ОСОБА_1 та 04.07.2019 відповідачка-позивачка ОСОБА_3 , будучи спадкоємцями за заповітом та п'ятої черги за законом, у строк, визначений ч.1 ст.1270 ЦК України, подали нотаріусу заяви про відмову від прийняття спадщини за заповітом та прийняття спадщини за законом після смерті баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не суперечить вимогам ч.5 ст.1275 ЦК України, відповідно до якої відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом. Родичів ближчого ступеня споріднення, які б усунули їх від права спадкування та прийняли спадщину, - судом не встановлено. Того, хто пережив подружжя, у померлої немає.
21.08.2019 позивач-відповідач ОСОБА_1 та відповідачка-позивачка ОСОБА_3 , уклали договір про поділ спадкового майна ОСОБА_4 : у власність ОСОБА_1 переходить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ; у власність ОСОБА_3 переходить земельна ділянка площею 0,8584 га, кадастровий номер 2621683400:06:002:0064, що розташована на території Поточищенської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, цільове призначення ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Городенківського районного нотаріального округу Стефурак Н.Я., зареєстрований в реєстрі за № 1526.
Позивач-відповідач ОСОБА_1 , прийнявши спадщину після смерті баби ОСОБА_4 , як спадкоємець п'ятої черги за законом, 25.02.2020 подав нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, визначене договором про поділ спадкового майна, яке складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що до складу спадщини спадкодавця ОСОБА_4 входить 2/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , 1/5 частки якого належала їй, як члену колишнього колгоспного двору, а 1/5 частки успадкована нею після смерті сина ОСОБА_6 , як спадкоємцем першої черги за законом, однак до нотаріуса за видачею їй свідоцтва про право на спадщину за законом на дану частку спадкового майна ОСОБА_4 не зверталася.
Постановою приватного нотаріуса Городенківського районного нотаріального округу Стефурак Н.Я. від 25.02.2020 позивачу-відповідачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з посиланням на те, що вищезгадане домоволодіння належало колгоспному двору, головою якого була ОСОБА_4 . Кожному члену колгоспного двору, який проживав станом на 15 квітня 1991 року, належить відповідна частка житлового будинку. Частка померлої в даному житловому будинку конкретно не визначена, що стало підставою звернення позивача-відповідача до суду з даним позовом.
З копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 29.05.2025, вбачається, що житловий будинок споруджено в 1950 році, господарські будівлі та споруди - в 1958, 1962, 1977 роках.
Ринкова вартість житлового будинку літ. «А» загальною площею 45,4 кв, житловою площею 36,1 кв з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за вищевказаною адресою, станом на 04.06.2025 становить 136200 грн, що стверджується копією звіту про вартість майна, складеного ЕТ-ВО «Придністров'я».
За домогосподарством по АДРЕСА_1 числиться земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га, про що свідчить довідка № 12-260, видана 29.05.2025 Поточищенським старостинським округом Городенківської міської ради.
Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який набув чинності 03.08.2004, державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 431054388, сформованої 12.06.2025, вбачається, що відомості про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 відсутні.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Таким чином, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи в який передбачений законом спосіб позивач набув права власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.
Тобто, за вказаною нормою права вимога про визнання права власності може бути пред'явлена лише власником спірного майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Досліджені судом докази підтверджують, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - Городенківського) району Івано-Франківської області станом на 15 квітня 1991 року належав до суспільної групи господарств - колгоспний двір, головою якого була ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого 04.03.1990. Враховуючи, що членами колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року були ОСОБА_4 , її син ОСОБА_6 , відповідачка-позивачка ОСОБА_2 , відповідачка-позивачка ОСОБА_8 та позивач-відповідач ОСОБА_1 , тому даний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належав їм на праві спільної сумісної власності в рівних частках по 1/5 кожному.
ОСОБА_4 , як спадкоємець першої черги за законом, успадкувала після смерті сина ОСОБА_6 1/5 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , однак до нотаріуса за видачею їй свідоцтва про право на спадщину за законом на дану частку спадкового майна не зверталася. Крім того, їй належала 1/5 частка у даному житловому будинку, як члену колишнього колгоспного двору, що, з урахуванням спадщини, становить по 2/5 частки.
Позивач-відповідач ОСОБА_1 , як спадкоємець п'ятої черги за законом, успадкував після смерті баби ОСОБА_4 2/5 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , та фактично став власником, однак через те, що спадковий житловий будинок відносився до колгоспного двору і частка померлої у ньому не визначена, немає можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на дану частку нерухомого майна.
Крім того, позивачу-відповідачу ОСОБА_1 належить 1/5 частки у даному житловому будинку, як члену колишнього колгоспного двору, що, з урахуванням спадщини, становить 3/5 частки.
Також судом встановлено, що відповідачі-позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правомірно набули право власності кожна на 1/5 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , як члени колишнього колгоспного двору, оскільки не вчиняли дій, що можуть свідчити про їх відмову від права власності у порядку ст. 347 ЦК України.
Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінивши зібрані у справі докази, суд не знаходить підстав для визнання за позивачем-відповідачем ОСОБА_1 права власності на спадковий житловий будинок в цілому та приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за первісним позовом та повного задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за зустрічним позовом з підстав та в обсязі, наведеному в мотивувальній частині рішення.
На підставі ст.ст. 120, 123, 563 ЦК УРСР (1963 р.), ст.ст. 316, 317, 325, 328, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1233, 1254, 1258, 1261-1265, 1267-1270, 1273, 1275, 1296, 1297 ЦК України (2003 р.), керуючись ст. ст. 76, 81, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в порядку спадкування за законом задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , право власності на 3/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 .
Зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , право власності на 1/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , право власності на 1/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Учасники справи:
- позивач-відповідач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 ;
- відповідачка-позивачка ОСОБА_2 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_13 ;
- відповідачка-позивачка ОСОБА_3 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_14 .
Повний текст судового рішення складено 15.10.2025.
Суддя: Андріюк І.Г.