Справа №338/1156/25
13 жовтня 2025 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі : головуючого-судді Битківського Л.М.,
з участю : секретаря Чорній К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 13620,52 грн за кредитним договором № 397935855 від 30 грудня 2021 року, укладеної між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою було укладено кредитний договір № 397935855. Договір було укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачці кредит на споживчі потреби в розмірі 10000 грн.; строк кредитування 30 днів зі сплатою в розмірі 0,01 % від суми кредиту за кожний день користування ним.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого та подальших укладених додаткових угод ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги від відповідача коштів за Кредитним договором №397935855 від 30 грудня 2021 року, право на одержання яких належить ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а ТОВ «Таліон Плюс» набув право вимоги грошових коштів від відповідача.
10 жовтня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу №10/1024-01, відповідно до умов якого та подальших укладених додаткових угод ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги від відповідача коштів за Кредитним договором №397935855 від 30 грудня 2021 року, право на одержання яких належить ТОВ «Таліон Плюс», а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набув право вимоги грошових коштів від відповідача.
08 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено Договір факторингу №08/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги від відповідача коштів за Кредитним договором №397935855 від 30 грудня 2021 року, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» набув право вимоги грошових коштів від відповідачки.
Відповідачка свої зобов'язання за договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість за кредитом. Зазначає, що станом на момент подання позовної заяви загальний розмір заборгованості відповідачки перед позивачем за кредитним договором становить 13620,52 грн, з яких: 9955,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 3665,52 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами.
Оскільки відповідачка у добровільному порядку заборгованість за вищевказаним договором не погасила, то просить позов задовольнити, стягнути з неї 13620,52 грн заборгованості, а також оплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Відповідачка ОСОБА_1 до початку розгляду справи по суті подала суду заяву у якій заявлений позов визнала частково. Вказала, що нею сплачено 10118,00 грн заборгованості за кредитним договором. Не заперечила проти стягнення решти суми заборгованості. Додатково просила зменшити суму заявлених витрат на правову допомогу. Просила проводити розгляд справи за її відсутності.
Представник позивача на розгляд справи не з'явився, у поданій заяві просив проводити розгляд справи у його відсутності, позов підтримав у повному обсязі, не заперечив щодо заочного розгляду справи.
30 вересня 2025 року на адресу суду представником позивача подано додаткові пояснення у справі. Представник позивача зазначає, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №397935855 від 30 грудня 2021 року на момент подачі позовної заяви становить 13620,52 грн. Додатково вказав, що 01 лютого 2022 року відповідачка ОСОБА_1 здійснила платіж на суму 75,00 грн., сплативши відсотки у розмірі 30,00 грн та частково тіло кредиту у розмірі 45,00 грн. З того часу тіло кредиту становить 9955,00 грн. За період з 03 лютого 2022 року по 24 лютого 2022 року було здійснено нарахування процентів у розмірі 296,66 грн. 14 лютого 2022 року відповідачка сплатила відсотки у розмірі 10043,00 грн., проте тіло кредиту не змінилось та становить 9955,00 грн. Просив позов задовольнити та стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 13620,52 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що 30 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою було укладено кредитний договір № 397935855. Договір було укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачці кредит на споживчі потреби в розмірі 10000 грн.; строк кредитування 30 днів зі сплатою в розмірі 0,01 % від суми кредиту за кожний день користування ним.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого та подальших укладених додаткових угод ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги від відповідача коштів за Кредитним договором №397935855 від 30 грудня 2021 року, право на одержання яких належить ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а ТОВ «Таліон Плюс» набув право вимоги грошових коштів від відповідача.
10 жовтня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу №10/1024-01, відповідно до умов якого та подальших укладених додаткових угод ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги від відповідача коштів за Кредитним договором №397935855 від 30 грудня 2021 року, право на одержання яких належить ТОВ «Таліон Плюс», а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набув право вимоги грошових коштів від відповідача.
08 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено Договір факторингу №08/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги від відповідача коштів за Кредитним договором №397935855 від 30 грудня 2021 року, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» набув право вимоги грошових коштів від відповідачки.
Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», загальна сума заборгованості станом на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 13620,52 грн, з яких: 9955,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 3665,52 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Так, відповідно до ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з п.1 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з положеннями пунктів 12-13 ст. 11 цього ж Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Відповідно до ч.3 ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копія, посвідчених у порядку, передбаченому законом.
Згідно з п. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Виходячи з вищевказаних норм закону, умов кредитного договору та договорів факторингу, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
За таких обставин суд вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором (договором кредитної лінії) № 397935855 від 30 грудня 2021 року в розмірі 13620,52 грн, з яких: 9955,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 3665,52 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами.
Крім того, у ст.265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України. Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, понесені позивачем судові витрати в частині сплати судового збору необхідно віднести на рахунок відповідачки, у зв'язку з чим з неї слід стягнути 2422,40 гривень судового збору за подання позовної заяви.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
На підтвердження витрат на правничу допомогу стороною позивача надано: копію договору №09/07/25-01 про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року та додаткову угоду №25770784885 до нього від 09 липня 2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 17 липня 2025 року. Із вищевказаних документів видно, що вартість наданих послуг становить 7000 грн.
Сума гонорару адвоката повинна бути такою, що відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціні позову. Для правильного визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Враховуючи те, що позивачем під час розгляду справи понесено витрати на правничу допомогу, то такі витрати підлягають стягненню з відповідачки. Разом з тим, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи. На думку суду, стороною позивача завищено розмір судових витрат за надані послуги з правової допомоги, тому стягненню підлягає вартість послуги щодо складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №397935855 від 30 грудня 2021 року в розмірі 5000 грн. В задоволенні решти вартості наданих послу слід відмовити, оскільки вивчення матеріалів справи та підготовка клопотання та адвокатського запиту, поданих разом з позовною заявою є складовою частиною послуг зі складання позовної заяви і окрема тарифікація цих дій є безпідставною.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі наведеного, ст.11, 205, 512, 514, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст. 100, 141, 263-265 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 13620,52 грн заборгованості за договором кредитної лінії №397935855 від 30 грудня 2021 року, а також - 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2422,40 грн судового збору.
В задоволенні решти позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Суддя Л.М. Битківський