Справа № 216/6917/24
провадження 2/216/792/25
іменем України
15 жовтня 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді Цимбалістенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Пташкіна А.Д.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
Стислий виклад позовних вимог.
Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі КПТМ «Криворіжтепломережа»), засновником та власником якого є орган місцевого самоврядування в особі Криворізької міської ради, створене з метою отримання прибутку в результаті діяльності з виробництва, транспортування, постачання та реалізації теплової енергії споживачам м. Кривого Рогу для потреби опалення та гарячого водопостачання. КПТМ «Криворіжтепломережа» відповідно до приписів Закону України «Про природні монополії» відноситься до суб'єктів природної монополії. Як монополіст такої природної монополії, згідно ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», позивач не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності можливостей на приєднання споживача до теплової енергії. На виконання своєї статутної мети КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснює постачання теплової енергії відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 . Так як будинок є багатоповерховим, опалення до приміщення здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід'ємною частиною системи опалення вказаного будинку, це свідчить про те, що відповідач отримує теплову енергію.
Відповідно до ст. 24 «Правил надання послуги з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 №830 - визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. Постачальник (позивач) згідно приписів законодавства має право здійснювати нарахування відповідачу виходячи із загального обсягу спожитої теплової енергії Q опал. буд. на опалення будівлі/будинку у розрахунковому періоді, який (обсяг) визначається за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) багатоквартирного будинку та розподіляється, згідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг:
- на потреби опалення житлових/нежитлових приміщень (Q прим.) (у разі наявності);
- опалення місць загального користування (МЗК) та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (до 31.12.2021);
- на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП) (з 01.01.2022р.);
- втрати від транзитних мереж (з 01.01.2022р.) (у разі наявності).
про що вказано позивачем у порядку нарахування заборгованості (який додається).
В п. 30 Індивідуального договору зазначено, що Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу (у т.ч. розподіл теплової енергії на загальнобудинкові потреби), визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (Офіційний вісник України, 2019, №71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. №1022, та Методики розподілу №315, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; в тому числі: - нарахування плати за місця загального користування (МЗК) + функціонування внутрішньобудинкової системи; нарахування плати на загальнобудинкові потреби (ЗБП);
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті Виконавця http://www.kpts.dp.ua/.
Заборгованість відповідача відповідно до розрахунку складає - 38643,59 грн, з яких:
- 34547,28 грн - заборгованість з з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 по 28.03.2024;
- 1079,70 грн - плата за абонентське обслуговування за період з 05.12.2021 по 30.04.2024.
Крім цього, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач нарахував відповідачу інфляційні збитки - 1672,63 грн за період з грудня 2023 по по серпень 2024 року, 3% річних - 696,87 грн з 01 грудня 2023 по 11 вересня 2024). Також, відповідно до п. 45 Договору нараховано пеню у розмірі 647,11 грн. На теперішній час борг відповідачем не сплачено, тому позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Рух справи
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 листопада 2025 року у справі відкрито провадження.
Зважаючи на предмет та ціну позову, а також інші обставини, які підлягають врахуванню у відповідності до положень пунктів 1 - 8 частини 3 статті 274 Цивільного процесуального кодексу України, дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, у зв'язку з чим, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідач про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін судом повідомлялася належним чином, але відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк, не подала до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також не подала до суду відзив на позовну.
11 листопада 2024 року на адресу суду надійшли пояснення відповідача. Відповідач не погоджується з позовними вимогами, штрафними санкціями, а також просить застосувати строк позовної давності до заявлених вимог.
Висновки суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що спірні відносини виникли у зв'язку із виконанням послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг, тому до нього мають бути застосовані норми Цивільного кодексу України, Житлового кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правила надання населенню послуг з водо-теплопостачання та водовідведення та Правила надання населенню послуг централізованого опалення холодної та гарячої води і водовідведення.
КПТМ «Криворіжтепломережа», відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі по тексту - Правила), надає населенню м. Кривого Рогу, а також підприємствам, установам і організаціям теплову енергію для потреб опалення.
Відповідачеві на праві приватної власності належить приміщення,, загальною площею 75,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №379385322 від 21 травня 2024 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Отже, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Статтею 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», встановлено, що договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем, або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) з іншим виконавцем.
05.11.2021 на офіційному сайті КПТМ «Криворіжтепломережа» http://kpts.dp. ua/dogovorte.php було опубліковано договір про надання житлово-комунальних послуг, в якому передбачені предмет договору, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, строк дії договору, оплата спожитих послуг, форс мажорні обставини.
Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Статтею 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не становлено законом.
Таким чином, оскільки КПТМ «Криворіжтепломережа» надає послуги з постачання теплової енергії на підставі публічного договору про надання послуг, опублікованого на офіційному сайті КПТМ «Криворіжтепломережа», то відповідач з моменту придбання приміщення, приєдналася до умов публічного договору КПТМ «Криворіжтепломережа» і стала споживачем послуг, які надає позивач.
Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, утримання майна, яке знаходиться у власності є не правом, а обов'язком власника.
З розрахунку наданого позивачем підтверджений факт наявності заборгованості відповідача за постачання теплової енергії, яка за період з 05.11.2021 по 28.03.2024 складає 34547,28 грн, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за постачання теплової енергії у вказаному розмірі та за вказаний період ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.
Разом з цим, 01 травня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг». Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг. Платіж розраховано на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг».
З 05.11.2021 договірні відносини між КПТМ «Криворіжтепломережа» та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021, що укладений в порядку п. 11 ч. 1 ст. 1, ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017. Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:
- плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;
- плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 11 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.06.2018 року встановлено розмір плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з витратами на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі 33,74 грн. (з ПДВ), та плату за абонентське обслуговування без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі у розмірі 22,05 грн. (з ПДВ) на підставі Наказу КПТМ «Криворіжтепломережа» №712 від 03.11.2021; та з 01.12.2021 розмір плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з витратами на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі 35,19 грн. (з ПДВ), та плату за абонентське обслуговування без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі у розмірі 22,05 грн. (з ПДВ) на підставі Наказу КПТМ «Криворіжтепломережа» №791 від 30.11.2021.
Таким чином, фактично, плата за абонентське обслуговування - це витрати, які виконавець несе у процесі збуту та розподілу послуги між споживачами. Зокрема таких, як витрати на роботу абонентської служби, контролерів, плата за банківські послуги. Відповідно, до абонентської плати включено витрати на укладання договорів з абонентами, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахування та стягнення плати за спожиті комунальні послуги, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача) та інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням абонентів за індивідуальними договорами.
З розрахунку наданого позивачем підтверджений факт наявності заборгованості відповідача за абонентське обслуговування, яка за період з 05.12.2021 по 30.04.2024 складає 1079,70 грн, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за абонентське обслуговування у вказаному розмірі та за вказаний період ґрунтуються на законі та також підлягають задоволенню.
Крім цього, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Отже, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України.
Крім того, застосування положень частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в пункті 3 частини першої статті 161 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.
Так, з урахуванням положень постанови КМУ №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (зі змінами згідно з постановами КМУ №390 від 21.04.2023 та №1405 від 29.12.2023), оскільки м. Кривий Ріг не відноситься до територій, на яких ведуться бойові дії, позивач нарахував відповідачу сума інфляційних збитків за період з грудня 2023 року по серпень 2024 року, яка становить 1672,63 грн, а також 3% річних - 696,87 грн з 01.12.2023 по 14.09.2024.
Разом з цим суд не може погодитися з вказаним розрахунком з на ступних підстав.
Постановою КМУ №1405 від 29.12.2023, яка набрала чинності 30.12.2023 пункт 1 постанови КМУ №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в новій редакції: Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. №285).
Проте, до набрання чинності постановою КМУ №1405 від 29.12.2023, пунктом 1 постанови КМУ №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» було передбачено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
У даному випадку зміни, внесені постановою КМУ №1405 від 29.12.2023 у пункт 1 постанови КМУ №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлюють нові обов'язки для відповідача, зокрема зі сплати на вимогу позивача інфляційних збитків та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг, тому до набрання чинності постановою КМУ №1405 від 29.12.2023 до спірних правовідносин у справі не застосовуються.
Відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні збитки та три відсотки річних за період січня 2024 року по серпень 2024 року у розмірі 1624,15 грн, та за період з 01.01.2024 по 11.09.2024 у розмірі - 85,36 грн, відповідно.
Поряд з цим, відповідно до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 45 Індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відотка суми боргу за кожень день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Позивач до позову позивач надав розрахунок пені за період з 01.12.2023 по 11.09.2024 відповідно до якого сума пені складає 647,11 грн, який відповідачем не спростований, іншого розрахунку матеріали справи не містять, тому вимоги позивача, щодо стягнення пені у вказаному вище розмірі також підлягають задоволенню.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що вимоги позивач пред'явив за період з 05.11.2020 року по 30.04.2024 року.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст.264 ЦПК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно із приписами ст.ст. 260,261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц дійшов висновку, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Позовні вимоги КПТМ «Криворіжтепломережа» стосуються заборгованості, що утворилася у період з з 05.11.2020 року по 30.04.2024. Водночас, із вказаними вимогами позивач звернувся до суду 01 жовтня 2024 року
Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України "'«Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 «з метою запобігання поширенню на України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-, з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території країни діяв карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом» та наступними постановами КМУ з цього ж питання. В подальшому Кабінет Міністрів України постановою № 1336 від 15.12.2021 продовжив дію адаптивного карантину на території України до 31 березня 2022 року продовжено внесення змін до постанови № 1236 від 9 грудня 2020 р., постановою від 09.12.2020 №1236 продовжено дію до 30.04.2023 року. Постановою від 27.04.2023 №383 продовжено дію до 30.06.2023 року. Отже Карантин в Україні безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України). В випадку перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
При цьому, оскільки заборгованість за послуги нараховувались позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісяця платежу. А тому ця заборгованість підлягає стягненню з відповідача.
Отже виходячи з вищевикладеного та враховуючи те, що позивач КПТМ «Криворіжтепломережа» просить стягнути заборгованість за період з 05.11.2020 року по 30.04.2024 року, а також те, що строки позовної давності продовжувались на строк дії карантину тобто безперервно з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року, а представник позивача звернувся з позовною заявою 01 жовтня 2024 року, у зв'язку з чим не можуть бути застосовані наслідки пропуску строку позовної давності.
Отже, виходячи з вищевикладеного до вимог КПТМ «Криворіжтепломережа», не можуть бути застосовані наслідки пропуску строку позовної давності.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Отже, з урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 2976,22 грн.
(37983,60*100:38643,59=98,29%; 3028*98,29:100=2976,22 грн.).
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 67, 68 ЖК України, ст.ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 19, 24 Закону України «Про теплопостачання», п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 «Про затвердження Правил надання послуг з центрального опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення», ст.ст. 11, 15, 16, 257, 264, 268, 319, 322, 509, 525, 526, 527, 610, 614 ЦК України, ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 136, 141, 258-259, 263,265, 268, 274, 354-355 ЦПК України суд,-
ухвалив:
Позовну заяву комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_1 на користь комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» заборгованість за постачання теплової енергії в розмірі 37983,60 грн (тридцять сім тисяч дев'ятсот вісімдесят три гривні 60 копійок), з яких:
- 34547,28 грн (тридцять чотири тисячі п'ятсот сорок сім гривень, 28 копійок) - заборгованість з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 по 28.03.2024;
- 1079,70 грн (одни тисяча сімдесят дев'ять гривень, 70 копійок) - плата за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 30.04.2024;
- 1624,15 грн (одна тисяча шістсот двадцять чотири гривні, 15 копійок) - інфляційні збитки за період січня 2024 року по серпень 2024 року;
- 85,36 грн (вісімдесят п'ять гривень, 36 копійок) - три відсотки річних за період з 01.01.2024 по 11.09.2024;
- 647,11 грн (шістсот сорок сім гривень 11 копійок) - пеня.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» судові витрати по справі у вигляді судового збору, у розмірі 2976,22 грн (дві тисячі дев'ятсот сімдесят шість гривень, 22 копійки).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа», місцезнаходження: 50099, місто Кривий Ріг, провулок Дежньова, буд. 9, код ЄДРПОУ: 03342184;
- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення складено та підписано 15 жовтня 2025 року.
Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО