Справа № 683/2264/25
2-а/683/16/2025
15 жовтня 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді Лугового О.М.
з участю: секретаря Градомської Д.Р.
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Старокостянтинів адміністративну справу за позовомОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
29 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області про скасування постанови серії ЕНА №5282074 від 22.07.2025 року про накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та зобов'язання вчинити дії, а саме зобов'язання начальника Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області притягнути до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 за порушення ст.ст. 18,20 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункт 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 30.07.2025 року дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків зазначених в ухвалі, протягом п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали від 30.07.2025 року.
07 серпня 2025 року позивачем, на виконання ухвали від 30.07.2025 року, подано позовну заяву в новій редакції.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що згідно оскаржуваної постанови йому ставиться в сину те, що ОСОБА_1 , 22.07.2025 року о 07 год. 09 хв. в м.Берегове, по вул.Стефаника, керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3.в. ПДР - порушення правил користування ременями безпеки, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП.
Спірною постановою було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Позивач вважає дану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки не було належним чином проведено процедуру розгляду справи, не надано можливості ознайомитись із доказами правопорушення чи скористатись правовою допомогою адвоката, крім того матеріали справи не містять підтвердження того, що ним було здійснено дане правопорушення, доказів зворотного не надано.
Позивач не погоджується з даною постановою, та зазначає, що 22.07.2025 року дійсно його спиняли працівники поліції, на його прохання назвати причину зупинки, спочатку не називали, а згодом сказали - порушення правил користування ременями безпеки, оскільки його дочка, яка сиділа на задньому сидінні була не пристебнута ременем безпеки. На прохання ОСОБА_1 показати докази даного правопорушення працівники поліції проігнорував. На прохання ОСОБА_1 відкласти розгляд справ, щоб мати можливість ознайомитись з матеріалами справи та скористатися юридичною допомогою його повідомили що пізно, постанова вже винесена. Тому позивач вимушений звернутися до суду для захисту своїх прав, та просить позов задовольнити.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 07 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з врахуванням особливостей, визначених ст.286 КАС України.
18 серпня 2025 року ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області у справі замінено неналежного відповідача - Берегівський районний відділ поліції ГУНП в Закарпатській області, на належного відповідача - Головне управління Національної поліції в Закарпатській області.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, однак подав до суду заяву згідно якої просить, розгляд справи здійснювати без його участі. Позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак подав до суду відзив на позовну заяву, яким просить відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд ухвалив розглянути справу за відсутності сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення адміністративного позову частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Зазначені постанови судом перевірялися на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Крім того, відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Судом встановлено, що інспектором Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатської області старшим лейтенантом поліції Довжан Р.Ю. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5282074 від 22.07.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 22.07.2025 року о 07 год. 09 хв. в м.Берегове, по вул.Стефаника, керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3.в. ПДР - порушення правил користування ременями безпеки, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Тобто докази - це урегульована процесуальним законодавством, існуюча у певній процесуальній формі інформація (фактичні дані), яка надає можливість адміністративному суду, що розглядає справу, достеменно або певним чином відтворити та встановити усі обставини публічно-правового спору, які мають значення для правильного вирішення адміністративної справи.
Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням їхньої якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для ухвалення відповідного судового рішення.
Так, докази мають бути: належними (стаття 73 КАС України); допустимими (стаття 74 КАС України); достовірними (стаття 75 КАС України); достатніми (стаття 76 КАС України).
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що по справі про адміністративне правопорушення в якій винесено оскаржувану постанову протокол поліцейським не складався, докази у виді письмових пояснень не долучались. Матеріали справи фактично складаються лише із оскаржуваної постанови.
Диспозиція ч. 5 ст. 121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Судом не встановлено достатніх доказів, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зокрема об'єктивної сторони його складу, за що передбачена відповідальність ч.5 ст. 121 КУпАП. Відповідачем не доведено те, що позивач 22 липня 2025 року о 07 год. 09 хв. в м.Берегове, по вул.Стефаника, керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3.в ПДР України.
Статтею 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Слід зазначити, що сама постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення, містить лише опис обставин, які визнані поліцейським підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, без зазначення певних доказів на їх підтвердження.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17 та від 29.04.2020 року по справі № 161/5372/17.
Аналіз наведених вище положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що вина учасників дорожнього руху у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись суб'єктом владних повноважень певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.
Верховним Судом зазначено, що у справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб'єкта владних повноважень в силу приписів статті 77 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову. Докази, надані відповідачем по справі, мають бути належним чином досліджені судами першої та апеляційної інстанцій із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі № 161/5372/17, зазначено, що при винесенні покарання за порушення ПДР суди не можуть покладатися лише на свідчення інспектора поліції, який виніс постанову.
Судом встановлено, що на підтвердження факту правопорушення, який викладено у оскаржуваній постанові, відповідачем не було надано належних доказів. Не спростовано доводи позивача, про те, що він не вчиняв адміністративного правопорушення. Не доведено, що ОСОБА_1 22 липня 2025 року о 07 год. 09 хв. в м.Берегове, по вул.Стефаника, керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки.
Доказів, вказаних у ст. 251 КУпАП, по даній адміністративній справі та які б вказували на вчинення ОСОБА_1 правопорушення, вказаного у оскаржуваній постанові, в матеріалах справи немає та не здобуто в ході судового розгляду.
Крім постанови по справі про адміністративне правопорушення інших доказів, пояснень, свідчень або інших відомостей до постанови, необхідних для вирішення справи про порушення Правил дорожнього руху відповідачем суду надано не було, а сама постанова таких доказів не містить.
Незважаючи на викладення у відзиві обставин про те, що інспектором Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом Довжаном Р.Ю. було виявлено правопорушення вчинене позивачем, внаслідок чого було складено постанову серії ЕНА №5282074 від 22.07.2025 року та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП, до суду відповідачем не надано відеодоказів вчиненого позивачем правопорушення, а саме відео- чи фото- фіксацію.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, належні, допустимі, достовірні та достатні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП, у матеріалах справи відсутні.
У зв'язку з ненаданням суб'єктом владних повноважень доказів об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, здобутих та задокументованих у встановленому законом порядку, у суду відсутня можливість встановити та перевірити наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, в діях позивача ОСОБА_1 .
Таким чином, об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, зазначеного в постанові серії ЕНА №5282074 від 22.07.2025 року, не підтверджено належними та допустимими доказами, що є підставою для визнання протиправною постанови про адміністративне правопорушення, ухваленої відносно позивача, та її скасування.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Саме відповідач, повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідно до ст.9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», де Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду наведених підстав, суд дійшов висновку, що постанова серії ЕНА №5282074 від 22.07.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Щодо позовних вимог про зобов'язання начальника Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області притягнути до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, оскільки проведення службового розслідування є дискреційними повноваження керівника.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимогст. 139 КАС України.
Згідно ч. ч. 1 та 3ст. 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За умовами частини першоїстатті 143 КАС Українисуд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3ст. 139 КАС Українипередбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Беручи до уваги, що суд хоча прийшов до переконання про часткове задоволення адміністративного позову, однак про скасування оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі котрого було притягнуто до адміністративної відповідальності позивача та останнім понесено витрати з розгляду вказаної справи в суді, тому за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст.9, 77, 90, 241-246, 286 КАС України, суд,-
ухвалив:
Позовну заяву задовольнити.
Скасувати постанову інспектора Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта Довжана Роберта Юрійовича про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5282074 від 22 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, місце знаходження: 88000, вул.Ференца Ракоці, 13, м.Ужгород, код ЄДРПОУ 40108913.
Суддя