Справа № 211/916/22
провадження 2/216/155/25
іменем України
(заочне)
06 жовтня 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Цимбалістенко О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Пташкіна А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг від 26.07.2019 року у розмірі 11317,50 грн. та судових витрат.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 26.07.2019 року між ним та відповідачем було укладено Договір про надання банківських послуг «Monobank», на підставі якого відповідачу наданий кредит, який останнім своєчасно повернутий не був, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість. У зв'язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою від 04 вересня 2023 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відкрив провадження у справі № 211/916/22, вирішив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання 06 жовтня 2025 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому, у позовній заяві зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення судом.
Відповідач у судові засідання 22 листопада 2023 року, 02 лютого 2024 року, 02 травня 2024 року, 05 серпня 2024 року, 07 листопада 2024 року, 03 лютого 2025 року, 28 квітня 2025 року, 06 жовтня 2025 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за адресою реєстрації його місця проживання: АДРЕСА_1 , які були повернуті органом поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній».
Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
До повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 194/1422/19, від 23.09.2021 у справі № 757/56776/20-ц.
У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Статтею 223 ЦПК України визначені наслідки неявки учасників справи у судове засідання.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч. 4 ст. 223 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
26 липня 2019 року відповідач звернувся до Акціонерного товариства «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, в якій просив відкрити на його ім'я поточний рахунок та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у Додатку, відповідно до умов Договору. Погодилась, що Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов'язується виконувати його умови. Підтверджує, що надані нею документи є чинними та відповідають оригіналу. Засвідчує генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключим.
На підставі укладеного договору відповідачу відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні, максимальний кредитний ліміт по поточному рахунку становить 10000 грн.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача станом на 28.12.2021 року становить 11317,50 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі- ЦК) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
У статті 526 ЦК передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.
Частинами 1 та 2 ст. 1054 ЦК передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з не додержанням письмової форми, є нікчемним(ст. 1055 ЦК).
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 633 ЦК публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК).
Згідно зі ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає безпідставними посилання позивача на Умови і Правила обслуговування в АТ «Універсал Банк», паспорт споживчого кредиту та Тарифи обслуговування кредитних карт «Чорна», оскільки вони не підписані відповідачем.
Умови та Правила надання банківських послуг АТ «Універсал Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується лише до тих умов, з якими він ознайомлений.
У Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк» від 26.07.2019 не зазначена процентна ставка за користування наданими відповідачу коштами, строк на який вони видаються а також інші складові кредиту.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк» розумів відповідач та ознайомлювався і погоджувався з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту, і в якій було зазначено правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг.
Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку Акціонерному товариству «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначено моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів,
З наданого Акціонерним товариством «Універсал Банк» розрахунку вбачається, що розмір заборгованості відповідача за кредитним договором визначено з урахуванням відсотків, які нараховані згідно з умовами обслуговування рахунків фізичної особи, а тому цей розрахунок не є належним доказом щодо розміру коштів, які фактично отримані відповідачем, та його заборгованості.
Крім того, як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості, загальний залишок заборгованості за кредитом (тілом кредиту) становить 11317,50 грн. Проте, фактично ця сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались проценти на заборгованість за кредитом.
Відповідач неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені ним кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені Умовами обслуговування рахунків фізичної особи, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв'язку з чим заборгованість зростала.
При цьому, як вбачається з виписки щодо руху коштів по картці відповідача, банком також здійснювалось автоматичне списання відсотків, щомісячних платежів, списання за прострочення за кредитом, що враховано ним як заборгованість за тілом кредиту, однак фактично такою не є.
Отже, з аналізу розрахунку заборгованості та виписки по рахунку відповідача, які надані позивачем, вбачається, що банк самостійно збільшував розмір основної заборгованості, а саме списував з рахунку відповідача необумовлені умовами договору відсотки за використання кредитного ліміту та відносив їх на заборгованість за тілом кредиту.
Застосування такого алгоритму розрахунку суми боргу призвело до штучного збільшення обліковуваної суми (тіла) кредиту.
Саме в такий спосіб позивач (з урахуванням сум, які вносилися відповідачем на погашення заборгованості) визначив заборгованість за сумою кредиту в розмірі 11317,50 грн.
Втім, позивачем не надано суду доказів наявності у нього права відповідно до закону та/або належного укладеного договору здійснювати нарахування в зазначений спосіб, доказів належного узгодження цього з відповідачем, доведення до його відома таких умов нарахувань.
З огляду на надані позивачем матеріали, множинність варіантів індивідуальних умов кредитування та відсутність документального підтвердження щодо варіанту, який у передбачений законом спосіб застосовувався у відносинах з відповідачем, доводи позивача щодо умов надання коштів не можуть бути враховані. Нарахування та пред'явлення до стягнення елементів боргу поза сумою фактично наданих банком коштів, що ґрунтується на факті укладання кредитного договору, за таких умов безпідставне.
З досліджених судом розрахунків заборгованості відповідача вбачається, що на момент визначення позивачем суми боргу , з відповідача були неправомірно списано відсотки на загальну суму 7089,53 грн., внаслідок чого збільшувалась сума заборгованості за тілом кредиту.
Тобто неправильність розрахунку позивача полягає не в арифметичних діях, а в принципах та підставах нарахування боргу, що безумовно впливає на його розмір, який не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, сплачені позичальником кошти зараховувались банком у порядку черговості, передбаченому ст. 534 ЦК, зокрема спочатку на погашення процентів, а вже потім на погашення кредиту. Проте, банк не довів належними доказами узгодження між сторонами сплату, розмір та порядок нарахування процентів, що свідчить про безпідставне направлення банком сплачених позичальником коштів на погашення процентів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 у справі № 619/1384/21.
Приймаючи до уваги, що позивач безпідставно нараховував відсотки за користування кредитом і їх погашення відбувалося за рахунок тіла кредиту, внаслідок чого тіло кредиту безпідставно збільшено банком на суму нарахованих відсотків у розмірі 7089,53 грн., суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за тілом кредиту в сумі 4227,97 грн.
З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.
(4227,97 *100:11317,50=37,35%; 2481*37,35:100=926,65 грн.).
Керуючись статтями 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК Суд, -
1.Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
2.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за тілом кредиту в сумі 4227 (чотири тисячі двісті двадцять сім) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 926 (дев'ятсот двадцять шість) грн. 65 коп.
3.В іншій частині позову відмовити.
4.Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
5.Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК.
6.Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
7.Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк» ( код ЄРДПОУ 21133352; м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19).
Відповідач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).
Повний текст судового рішення складено та підписано 06 жовтня 2025 року.
Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО