Справа № 216/6150/24
провадження №2/216/2425/25
06 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого, судді Чирського Г.М.,
за участю секретаря судового засідання: Смолдирева М.Є., представника відповідача, адвоката Проценко О.М. (в режимі відеоконференції), відповідача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 дистанційно, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов'язань,-
Позивач ПАТ Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошових зобов'язань зі сплати кредиту та процентів за Кредитним договором № 183/03/18-2013/4 від 02.09.2013 року та рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.02.2015 року по справі № 216/7588/14-ц в сумі 29 611,44 грн., в т.ч.: 3 проценти річних за період з 03.04.2017 року по 23.02.2022 року (включно) в сумі 7 978,41 грн.; інфляційні втрати за період з 03.04.2017 року по 23.02.2022 року (включно) в розмірі 21 633,03 грн., та понесені судові витрати по справі.
В обґрунтування позову зазначено, що 02 вересня 2013 року між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» (далі - Банк, Позивач, АБ «УКРГАЗБАНК») та ОСОБА_1 (далі - Відповідач, Позичальник) був укладений кредитний договір №183/03/18-2013/4 (надалі - Кредитний договір). Відповідно до п. 1.1, пп. 1.3.1, 1.3.2, 1.4.1, 1.4.2 Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит у сумі 61 560,00 грн. строком з 02.09.2013 року по 01.09.2018 року, із сплатою Позичальником процентів за користування кредитом, виходячи із 16,7% річних. За користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, що передбачені цим договором, процентна ставка встановлюється у розмірі 21,7% річних.
У зв'язку з невиконанням Позичальником договірних зобов'язань за Кредитним договором, АБ «УКРГАЗБАНК» вимушений був звернутися до Центрально_Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до Відповідача про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.02.2015 року по справі № 216/7588/14-ц з Відповідача на користь Позивача було стягнуто заборгованість за кредитом та процентами за Кредитним договором в сумі 58 975,21 грн. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Сплата заборгованості згідно рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.02.2015 року по справі № 216/7588/14- ц на користь АБ «УКРГАЗБАНК» здійснювалося Відповідачем протягом дев'яти років - протягом строку до 10.07.2024 року.
Таким чином, враховуючи невиконання Позичальником договірних зобов'язань, передбачених Кредитним договором, Банк змушений звернутися до суду за захистом порушеного права у спосіб, визначений частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, - шляхом присудження до примусового виконання Відповідачем обов'язку в натурі.
Ухвалою суду від 05.09.2024 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито в справі спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.11.2024 року позовні вимоги АБ «УКРГАЗБАНК» було задоволено.
Ухвалою суду від 17.06.2025 року за заявою відповідача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Проценко О.М., заочне рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.11.2024 р. скасовано, призначено розгляд справи у спрощеному порядку з викликом сторін.
30.06.2025 відповідач скористався своїм правом та надав до суду відзив на позовну заяву, в якому не визнає позовні вимоги та просить суд застосувати строк позовної давності у даній справі та відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що рішення суду про стягнення заборгованості виконувалося, щомісячне стягнення з доходів боржника проводилося. 03.07.2024 року виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із повною сплатою боржником коштів на користь стягувача. Представник відповідача зазначає, що перебіг строку трьохрічної позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором від 02.09.2013 № 183/03/18-2013/4 (основне зобов'язання) почався з 29.09.2014, коли утворилась заборгованість за цим договором і у банка виникло право на заявлення вимоги про її стягнення. Саме з цього моменту розпочався перебіг строку позовної давності й за додатковою вимогою про сплату інфляційних втрат та 3 % річних. При цьому відзначає, що позивач у межах позовної давності звернувся до суду із вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором. Поряд з цим, з вимогою про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних протягом строку позовної давності позивач до суду не звертався. Крім того, представник відповідача вважає, що оскільки сума заборгованості за кредитним договором (в тому числі відсотки, пеня за несвоєчасне повернення кредиту та пеня за несвоєчасне повернення відсотків), яка була стягнута рішенням суду, погашена в повному обсязі, то позивач позбавлений права судового захисту за цією вимогою, а відповідно і позов про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не може бути пред'явлено.
В судове засідання представник позивача не з'явилася, раніше подавши заяву про розгляд справи у їх відсутність. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить задовольнити, інших доповнень до позову немає.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення, просять відмовити в задоволенні позову, застосувати наслідки спливу позовної давності щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить таких висновків.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 02 вересня 2013 року між АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №183/03/18-2013/4. Відповідно до п. 1.1, пп. 1.3.1, 1.3.2, 1.4.1, 1.4.2 Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит у сумі 61 560,00 грн. строком з 02.09.2013 року по 01.09.2018 року, із сплатою Позичальником процентів за користування кредитом, виходячи із 16,7% річних. За користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, що передбачені цим договором, процентна ставка встановлюється у розмірі 21,7% річних. Згідно п. 4.3.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язався повертати кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами у повному обсязі у передбачені договором строки. Позичальник зобов'язався здійснювати погашення кредиту у відповідності з графіком, встановленим у додатку 2 до цього договору та сплату процентів за користування кредитними коштами шляхом сплати рівних один одному платежів у розмірі 1 537,00 грн., щомісячно з 1-ого по 10-е число кожного місяця (п. 3.1 Кредитного договору).
У зв'язку з невиконанням Позичальником договірних зобов'язань за Кредитним договором, АБ «УКРГАЗБАНК» вимушений був звернутися до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до Відповідача про стягнення заборгованості за Кредитним договором.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.02.2015 року по справі № 216/7588/14-ц, що набрало законної сили 03.03.2015 року, було встановлено наступне: укладання Позивачем і Відповідачем Кредитного договору на вищезазначених умовах; надання Банком Позичальнику кредиту у сумі 61 560,00 грн.; порушення Відповідачем зобов'язань за Кредитним договором та наявність заборгованості за кредитом та процентами в сумі 58 975,21 грн. (в т.ч.: 53 565,77 грн. - строковий кредит; 2 303,15 грн. - прострочений кредит; 759,79 грн. - строкові проценти; 2 346,50 грн. - прострочені проценти). Цим же рішенням з Відповідача на користь Позивача було стягнуто заборгованість за Кредитним договором №183/03/18-2013/4 від 02.09.2013 року станом на 29.09.2014 року, в сумі 60 001,21 (шістдесят тисяч одна гривня 21 копійка) та судові витрати по справі в сумі 600,01 грн.
Згідно постанови старшого державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про закінчення виконавчого провадження від 03.07.2024 року виконавче провадження ВП №53303672 з примусового виконання виконавчого листа №216/7588/14-ц від 03.02.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 60001,21 гривень боргу закінчено, у зв'язку із сплатою коштів в повному обсязі.
Звертаючись до суду із відповідним позовом, ПАТ АБ «Укргазбанк» вказувало, що зухваленням рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.02.2015 року по справі № 216/7588/14-ц зобов'язання Відповідача за Кредитним договором не припинилися, оскільки ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином (а не в силу ухвалення рішення суду). Зазначене рішення суду підтверджує наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором. Сплата заборгованості згідно рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.02.2015 року по справі № 216/7588/14 ц на користь АБ «УКРГАЗБАНК» здійснювалося Відповідачем протягом дев'яти років- по 10.07.2024 року. Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за період з 03.04.2017 року по 23.02.2022 року.
За результатами пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчих проваджень від 29.05.2025 року, вбачається, що наявне відкрите виконавче провадження № 77927338 від 29.04.2025 року відносно ОСОБА_1 , стягувач ПАТ АБ «Укргазбанк».
Так, за змістом ст.11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст.12 ЦК).
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст.509 ЦК).
Частиною 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому, ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК).
Крім того, ч. 1 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною першою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону, нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 04.06.2019 року у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18).
Крім того, за змістом ч. 2 ст.625 ЦК України нарахування 3% річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (постанова Верховного Суду від 22.02.2023 року у справі №757/1623/20-ц).
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання згідно рішення суду про стягнення боргу, у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625ЦК України за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №127/15672/16-ц погодилася з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.04.2018 року у справі №908/1394/17, від 16.11.2018 року у справі №918/117/18, від 30.01.2019 року у справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13.02.2019 року у справі №924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Таким чином, оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов'язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другої статті 625 ЦК України.
Як убачається з матеріалів справи, заперечуючи проти позову, стороною відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача.
Надаючи оцінку позиції відповідача, суд зазначає наступне. Так, статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).
Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв'язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19),невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову. Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду. Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 02.07.2025 року (справа № 903/602/24, провадження № 12-19гс25) зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Отже, оскільки в цій справі (ВП ВС) станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо визнаних судами обґрунтованими позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не спливла, то перебіг цього строку є зупиненим і дотепер (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).
За таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 03 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим.
Доводи відповідача та його представника про безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних протягом зазначеного періоду спростовуються викладеними висновками, які встановлюють, що Закон № 2120-ІХ виключив можливість нарахування сум за статтею 625ЦК України з 24 лютого 2022 року, однак не змінив положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ щодо продовження строку давності, зокрема за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, нарахованих до 24 лютого 2022 року, на період дії карантину. Карантин на території України скасований з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, тому позивач, звернувшись до суду в серпні 2025 року, в частині вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за період з 03 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року дотримався строків давності, які продовжувалися відповідно до Закону № 540-ІХ.
Згідно наданого позивачем розрахунку, з яким погоджується суд, за порушення виконання грошових зобов'язань зі сплати заборгованості за Кредитним договором та рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.02.2015 року по справі № 216/7588/14-ц, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, заборгованість відповідача становить 29 611,44 грн., в т.ч.: 3 % річних за період з 03.04.2017 року по 23.02.2022 року (включно) в сумі 7 978,41 грн.; інфляційні втрати за період з 03.04.2017 року по 23.02.2022 року (включно) в розмірі 21 633,03 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є повністю обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, ст. 261, 267, 512, 515, 514, 526, 530, 533, 549-551, 599, 610-612, 624, 625, 626-628 Цивільного кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНОГО БАНКУ «УКРГАЗБАНК» (код ЄДРЮОФОПГФ 23697280) 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошових зобов'язань зі сплати кредиту та процентів за Кредитним договором № 183/03/18-2013/4 від 02.09.2013 року та рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.02.2015 року по справі № 216/7588/14-ц в загальній сумі 29 611,44 грн. (двадцять дев'ять тисяч шістсот одинадцять гривень 44 коп.), а саме: 3 проценти річних за період з 03.04.2017 року по 23.02.2022 року (включно) в сумі 7 978,41 грн.; інфляційні втрати за період з 03.04.2017 року по 23.02.2022 року (включно) в розмірі 21 633,03 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНОГО БАНКУ «УКРГАЗБАНК» (код ЄДРЮОФОПГФ 23697280) понесені судові витрати по справі у розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.)
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет.
Повний текст рішення складено 06 жовтня 2025 року.
Суддя Г.М. Чирський