справа № 490/4569/25 провадження №2/489/2754/25
Іменем України
15 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (далі - ТОВ «ФК «Суперіум») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
У червні 2025 року ТОВ «ФК «Суперіум» через систему «Електронний суд» звернулось до Центрального районного суду міста Миколаєва, ухвалою якого від 12.06.2025 справу передано за підсудністю до Інгульського районного суду міста Миколаєва, з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 52737,46 грн. та понесені судові витрати на оплату судового збору в сумі 2422,40 грн.
Позовні вимоги ТОВ «ФК «Суперіум» мотивувало тим, що 07.23.2011 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» (далі - АТ «УКРСИББАНК», Банк)було укладено кредитний договір № 90921344000. Відповідно до умов кредитного договору Банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.
Згідно із договором факторингу № 285 від 09.12.2024, АТ «УКРСИББАНК» відступило ТОВ «ФК «Суперіум» право вимоги до боржників, в тому числі до за кредитним договором № 90921344000 від 07.23.2011, в якому відповідач виступаєте позичальником.
Таким чином, ТОВ «ФК «Суперіум» набуло право вимоги до відповідача та стало новим кредитором за вищевказаним договором.
У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка у відповідності до Реєстру боржників до договору факторингу становить 52737, 46 грн., яка складається із: заборгованість за основним боргом 28867, 17 грн., заборгованість за відсотками 23870, 29 грн., заборгованість за комісією 0 грн.
Вказаний в реєстрі боржників розмір заборгованості нарахований первісним кредитором до моменту передачі права вимоги і позивачем не перераховувався.
Посилаючись на наведені обставини та те, що відповідачем в позасудовому порядку борг не погашено, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості.
11.07.2025 від представника відповідача - адвоката Петровського Л.А. надійшов відзив на позов в якому просить позовну заяву залишити без задоволення.
У відзиві вказано, що відповідач не отримував жодних письмових вимог від позивача. Крім того, вже майже рік відповідач проходить службу в ЗСУ в Донецькій області та є учасником бойових дій.
До позову додано договір факторингу з реєстром боржників, але надані позивачем докази не підтверджують факту переходу права вимоги за кредитним договором, не доведено і розмір заборгованості. Тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
Останній раз відповідач користувався карткою банку у лютому 2022 року, а тому позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.
У поданій окремо від відзиву заяві від 11.07.2025 представник відповідача просив застосувати позовну давність.
22.07.2025 позивач надав відповідь на відзив, в якій вказав на безпідставність доводів представника відповідача.
Позивач заначив, що із змісту Договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково - касове обслуговування банківського/рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 90921344000 від 23.07.2011 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування тощо.
ОСОБА_1 погодилася на укладення такого договору і на таких умовах, про що свідчить підписаний власноруч відповідачем договір, анкета -заява про надання споживчого кредиту.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Факт отримання та користування кредитними коштами підтверджується випискою з особового рахунку відповідача, який був доданий до матеріалів справи разом із позовом.
У позові позивач зазначає, що розмір заборгованості за кредитним договором становить суму, що зазначена в Реєстрі боржників до договору факторингу № 285 від 09.12.2024 і з цього часу позивач жодних нарахувань боргу по тілу кредиту, відсотках, тощо не здійснював.
Отже, саме виписка з особового рахунку, яка надано первісним кредитором та яка додана до матеріалів справи підтверджує як видачу кредитних коштів, так ї їх рух, нарахування відсотків.Тобто наявну заборгованість за кредитним договором.
Доказів виконання зобов'язань за кредитним договором відповідачем суду не надано.
Відповідач не надала суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту в розмірі, визначеному кредитним договором, так і розмір боргу, що є процесуальним обов'язком боржника.
Відповідач не спростовує наявність заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору.
В реєстрі боржників до договору факторингу № 285, який був доданий до матеріалів справи, міститься зокрема інформація про боржника ОСОБА_1 : номер та дата кредитного договору, РНОКПП, номер рахунку, сума кредитного ліміту, валюта договору, розмір загальної суми заборгованості, в тому числі за основним боргом, відсотками, комісією. Зазначений документ виготовлений у вигляді витягу, та засвідчений представником позивача. Разом з тим, в цьому витягу допущена технічна помилка, тому одночасно із відповіддю на відзив додаємо належний витяг з реєстру боржників.
Позивач, як новий кредитор за кредитним договором № 90921344000 надіслав на адресу відповідача досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитом (копія вимоги додана до позову), що підтверджується описом вкладення із штемпелем поштового відділення від 20.03.2025.
Разом з тим, на думку представника позивача, неотримання відповідачем досудової вимоги не позбавляє Відповідача від обов'язку належного виконання зобов'язання, визначеного кредитним договором.
Очевидно і не викликає сумніву, що ОСОБА_1 в свій час в АТ «Укрсиббанк» отримала кредит, користувалася кредитними коштами, проте, повертати їх, як і проценти та інші платежі за кредитом, жодного бажання не має, тим самим демонструючи яскравий приклад девіантної поведінки, коли людина свідомо ігноруєне тільки норми закону, а і прийняті в нашому суспільстві норми доброчесності і порядності. Зауважимо, що вона не посилається у відзиві ні на тяжкі обставини, ні на воєнні дії чи будь-які інші вагомі причини, які унеможливили повернення нею коштів протягом тривалого часу, а натомість, відшукуючи в кредитній документації якісь неіснуючі зачіпки, намагається маніпулювати правовими нормами та робить все можливе, щоб не повертати кошти, які свого часу взяв.
У запереченнях проти заяви про застосування позовної давності від 22.07.2025 позивач вказав, що відлік строку позовної давності для стягнення боргу з ОСОБА_1 , що виник внаслідок невиконання нею зобов'язання за Кредитним договором № 90921344000, передбачений статтею 257 ЦК України почався з 29.09.2022 (з моменту останнього платежу за кредитом).
Згідно з пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 був введений карантин (дата набрання чинності 12.03.2020), дія якого неодноразово продовжувалась відповідними постановами Кабінету Міністрів України до 30.06.2023.
Отже, починаючи з 12.03.2020 строк позовної давності продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 3450-1Х від 08.11.2023), у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, керуючись пунктами 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки карантин почався на території України з 12 березня 2020 року, а воєнний стан - з 24 лютого 2022 року і безперервно тривав як на дату пред'явлення позову, так і на сьогоднішній день, можна зробити висновок про те, що загальна позовна давність щодо вимог до ОСОБА_1 , про стягнення боргу внаслідок невиконання ним зобов'язань за Кредитним договором № 90921344000, почала перебіг 22.09.2022, була продовжена 12.03.2020 на період дії карантину та призупинила свій перебіг з 24.02.2022 на період дії воєнного стану, який на сьогодні триває.
Враховуючи вищенаведене, заява сторони відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності є такою що не підлягає задоволенню.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 03.07.2025 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у справі доказами.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України не надходило.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Із матеріалів справи встановлено, що 23.07.2011 між ОСОБА_1 та АТ «УКРСИББАНК», було укладено кредитний договір № 90921344000, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит на споживчі цілі, а саме оплату товару вартістю 2783,72 грн.
За умовами пункту 3.1 договору розмір платежу за товар, що сплачується позичальником за рахунок власних коштів складає 600,00 грн.
Позичальник зобов'язується повертати плату за кредит ,інші платежі шляхом внесення платежів щомісяця відповідно до Графіку платежів, який є невід'ємною частиною цього договору, але в будь-якому випадку не пізніше 23.12.2011. При цьому, згідно умов договору може бути встановлений інший термін повернення кредиту (пункт 4 договору).
Згідно пункту 7 договору, процентна ставка встановлюється в розмірі 0,01 % річних.
За користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений договором термін процентна ставка встановлюється в розмірі 7,01 % річних, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення(пункт 7.3договору)
Згідно пункту 13 договору, у випадку позитивної кредитної дисципліни Позичальника за Договором, Банк може надати Позичальнику додатковий кредит - кредитну картку, шляхом встановлення ліміту кредитування на картковий рахунок та випуску платіжної картки до цього рахунку.
Максимальна сума кредитного ліміту кредитної картки становить 50000,00 грн. Поповнення кредитної картки позичальником здійснюється щомісяця на суму, що не менша мінімальної суми поповнення рахунку, що зазначена у виписці про операції з кредитною карткою, яку Банк направляє листом на адресу позичальника (пункт 13.4 договору).
За умовами пункту 14 договору, Позичальник просить Банк надати йому для особистих потреб на умовах цього Договору та Правил споживчого кредитування, кредит в сумі 2183,72 грн. на придбання товару, що заначений у пункті12 цього Договору.
До укладення кредитного договору відповідач оформила та підписала анкету-заяву клієнта в якій просила надати їй кредит в розмірі 2328,05 грн. на оплату товару та додатковий кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту в розмірі 50000,00 грн., строком 24 місяці із сплатою процентів в розмірі 40% річних.
Придбання товару відповідачем за ціною 2783,72 грн. підтверджується листом АТ «УКРСИББАНК» від 23.07.2011.
Користування відповідачем коштами додаткового кредиту підтверджується виписками АТ «УКРСИББАНК» за період з 26.11.2013 по 25.12.2023. З виписок и вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту у власних потребах та поповнювала грошовими коштами рахунок.
Випискою за картковим рахунком клієнта за період з 01.01.2024 по 17.06.2025. сформованою АТ «УКРСИББАНК», підтверджується, що на дату відступлення права вимоги за договором № 90921344000 від 23.07.2011 заборгованість за основним боргом становила 28867,17 грн., за процентами 23870,29 грн.
Набуття прави вимоги за вказаним кредитним договором позивач підтвердив договором факторингу № 285 від 09.12.2024, згідно якого АТ «УКРСИББАНК» відступило, а ТОВ «ФК «Суперіум» набуло право вимоги до боржників, в тому числі до за кредитним договором № 90921344000 від 07.23.2011, позичальником по якому є відповідач.
17.03.2025 за вих. № 14-03/25-234 ТОВ «ФК «Суперіум» на адресу проживання відповідача (м.Миколаїв, вул. 1 Лінія, 28А, 5) направило вимогу про усунення порушень основного зобов'язання в якому повідомило про зміну кредитора в зобов'язанні та вимагало сплатити до 19.04.2025 борг за кредитним договором № 90921344000 від 07.23.2011,який станом на 17.03.2025 складає 52737,46 грн.
Згідно довідки ТОВ «ФК «Суперіум» від 10.06.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 52737,46 грн., з яких 28867,17 грн. заборгованість за основним боргом та 23870,29 грн. за відсотками.
Таким чином, позивач, як новий кредитор просить стягнути заборгованість в розмірі, яка набута ним на дату відступлення йому права вимоги.
Правове обґрунтування та мотиви суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За вимогами статті 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.
Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Дослідженими судом доказами підтверджується, що між відповідачем та АТ «УКРСИББАНК» було укладено кредитний договір, який містить умови надання разового кредиту на оплату товару та у разі успішного виконання позичальником грошових зобов'язань додаткового кредиту у вигляді відкриття рахунку позичальнику та встановлення кредитного ліміту в розмірі 50000,00 грн. з оформленням платіжної картки.
Таким чином, підписавши кредитний договір, відповідач засвідчила, що погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статті 627 ЦК України, та досягнення його сторонами згоди щодо всіх істотних умов такого договору.
Користування додатковим кредитом позивач підтвердив виписками Банками. Крім того факт користування кредитною карткою не оспорюється представником відповідача. Навпаки, ним підтверджено, що в останнє кредитною карткою відповідач користувалася у лютому 2022 року.
За змістом статей 526, 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок відповідно до умов договору, тобто, як особа, яка порушила права або законні інтереси іншого суб'єкта - кредитора, зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи звернення до суду із відповідним позовом.
Судом встановлено та підтверджується розрахунком АТ «УКРСИББАНК», що станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача за кредитним договором за основним боргом становила 28867,17 грн., за процентами 23870,29 грн., всього 52737,46 грн.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Набуття прави вимоги до відповідача підтверджується договором факторингу № 285 від 09.12.2024 та Реєстром боржників до вказаного договору, який додано до відповіді на відзив, та відповідно до якого (порядковий номер 334) до переліку боржників входить і ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором, заборгованість якого на дату відступлення права вимоги - 52737,46 грн.
Доказів того, що вказаний договір визнано недійсним, суду сторонами не надано.
Таким чином, позивачем належними і допустимими доказами доведено набуття права вимоги до відповідача, що спростовує доводи представника відповідача про недоведеність позивачем набуття права вимоги до відповідача за договором факторингу.
Безпідставними є і доводи представника і про недоведеність розміру заборгованості.
При цьому, суд звертає увагу, що представник відповідача не оспорює факт користування відповідачем кредитом.
Таким чином, враховуючи порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором та доведення позивачем набуття ним права вимоги до відповідача і розміру заборгованості, яка відповідачем належними і допустимими доказами не спростована, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню у розмірі, вказаному позивачем (52737,46 грн.).
Щодо позовної давності, про застосування якої заявлено представником відповідача.
Як вже зазначалося та підтверджено матеріалами справи і представником відповідача, в останнє кредитною карткою відповідач користувалася у лютому 2022 року. Вказане позивач не оспорюється, але позивач вважає, що строк позовної давності ним не пропущений.
Суд погоджується із доводами представника позивача та зазначає наступне.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.
Разом з тим, положеннями пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19, позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023, а положеннями пункту 19 цього розділу ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Положення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України були виключені підставі ЗаконуУкраїнивід14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності з 04.09.2025.
Таким чином, на дату звернення позивача до суду позовна давність щодо позовних вимог до відповідача не спливла, так як цей строк продовжувався на строк дії карантину та воєнного стану, а тому, враховуючи останню дату користування відповідачем кредитом (лютий 2022 року), не є пропущеним.
Інші доводи представника відповідача, зокрема і те, що відповідач є учасником бойових дій, не звільняє останню від виконання грошових зобов'язань за кредитним договором.
У зв'язку із тим, що суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі в сумі 2422,40 грн., сплачений при зверненні до суду.
Керуючись ст. ст. 4, 19, 141-142, 200, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» заборгованість за кредитним договором від 23.07.2011 в розмірі 52737,46 грн. ( п'ятдесят дві тисячі сімсот тридцять сім гривень 46 коп.) та та судовий збір в сумі 2442,40 грн. (дві тисячі чотириста сорок дві гривні 00 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» , код ЄДРПОУ 38548598, юридична адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407;
відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 15.10.2025.
Суддя І.В.Коваленко