Справа № 503/2048/24
Провадження №3/503/1689/24
07 серпня 2025 року м. Кодима
Суддя Кодимського районного суду Одеської області Калашнікова Т.О., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від ВПД № 1 Подільського РУП ГУНП у Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , не працюючого,
- за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Як встановлено судом, 08.09.2024 року о 12 год 10 хв. ОСОБА_1 в с.Івашків Подільського району Одеської області по вул.Тараса Шевченка допустив керування транспортним засобом марки «ВАЗ-2103» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки автомобіля у встановленому законом порядку із застосуванням технічного приладу «Драгер» із визначеним результатом згідно даних тестування 2,84% (промілє), тим самим своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9(а) Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 130 КУпАП.
У судові засідання ОСОБА_1 не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, про місце і час розгляду справи був своєчасно сповіщений належним чином. Ця обставина підтверджується відповідною поштовою кореспонденцією про вручення йому судової повістки. Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема, рішення «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. З аналізу постанови Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі №0870/8014/12 вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. За перелічених вище обставин суд вважає, що неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на судовий розгляд не має поважних причин та свідчить про ухилення останнього від участі в судовому засіданні з метою створення штучних перешкод у розгляді справи, як обраний спосіб захисту. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції. У зв'язку з вище викладеним і у відповідності до вимогст. 268 КУпАПтапункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14суд вважає за можливе розглянути справу під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст.268 КУпАПпри розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбаченіст.130 цього ж Кодексуприсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Дослідивши, оцінивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, в їх сукупності, з точки зору їх належності, достовірності та допустимості, суддя дійшов наступного висновку.
Згідно зіст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положеньКУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №323364 від 08.09.2024 року, в якому зафіксовано факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння; роздруківкою тестування приладу «Драгер» із зафіксованим результатом 2,84 проміле та актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з яких вбачається, що ОСОБА_1 погоджується із вищевказаним результатом такого огляду, на що вказує проставлений ним особистий підпис у відповідній графі тестування та акту; а також письмовими поясненнями самого порушника, наданими ним під час складання протоколу, з яких вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив обставини вчиненого ним правопорушення, що зазначені у протоколі та вказав, що перед тим як сісти за кермо транспортного засобу він вжив 1,5 л. пива. Крім того, факт керування автомобілем ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, що він і сам підтвердив, зафіксований на відеозаписі, що міститься на диску, та був відтворениий та досліджений під час судового розгляду справи.
Дослідивши, оцінивши та проаналізувавши письмові та електронні докази, які містяться в матеріалах справи з точки зору їх належності, допустимості та достатності, суддя дійшов до переконання про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.130 КУпАП.
З довідки, яка міститься в матеріалах справи встановлено, що згідно облікових даних інформаційного порталу Національної поліції України «Цунамі», державного сервісного центру «Посвідчення водія» на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідчення водія не видавалось, а відтак, до нього не може бути застосовано обов'язкове додаткове адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, його пасивного ставлення до вчиненого, ступеня його вини, майнового стану, не знаходячи обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд вважає необхідним застосувати до порушника основне адміністративне стягнення у виді штрафу в фіксованому розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, без застосування обов'язкового додаткового адміністративного стягнення у вигляді позбавлення керування транспортними засобами, що за своїм видом та мірою відповідатиме завданню та меті накладення адміністративного стягнення, і є необхідним та достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також сприяє запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Керуючись ст.ст.33,34,ч.1ст.130,ст.ст.283-285КУпАП,суддя -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.130 КУпАП, і застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч ) гривень, без позбавленням права керування транспортними засобами.
Роз'яснити правопорушнику, що штраф має бути сплачений ним не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови, з наданням до суду в цей строк документа, який підтверджує його сплату. У разі несплати штрафу, постанову про його накладення буде звернуто для примусового виконання, а з порушника стягнуто подвійний розмір штрафу.
Стягнути зі ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок в дохід Держави.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя
Кодимського районного суду Т.О. Калашнікова