Справа № 503/910/25
Провадження № 2/503/599/25
14 жовтня 2025 року
Кодимський районний суд Одеськоїобласті у складі:
головуючого судді Калашнікової Т.О.,
при секретарях судового засідання ЧерноморецьН.С. та Поліковської О.І.,
за участю:
представника позивача - адвоката Кузьми Я.І.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима в режимі відеоконференції з власних технічних засобів за участю представника позивача - адвоката Кузьми Я.І. та відповідача ОСОБА_1 в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Кузьми Яни Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
Адвокат Кузьма Я.І., яка діє в інтересах ОСОБА_2 через підсистему «Елетронний суд» звернулася до Кодимського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, в якому просить розірвати шлюб між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , що зареєстрований 10.10.2020 року Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №2466.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10.10.2020 року між сторонами було укладено шлюб, від якого вони мають спільну малолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через півтора роки подружнього життя, а саме наприкінці 2021 року, відносини між сторонами почали погіршуватися через відсутність взаєморозуміння та різних життєвих цінностей, що в кінцевому результаті призвело до повного розриву сімейних відносин. Крім того, наприкінці 2021 року позивач почала зазнавати погроз та психологічного насильства з боку відповідача. Спільне господарство між сторонами не ведеться з 2023 року, коли позивач разом із малолітнім сином виїхала за межі території України за для безпеки свого сина через воєнні дії в Україні та від посилення психологічного насильства щодо неї з боку відповідача. На даний час позивач разом із дитиною мешкає на території Турецької Республіки. За таких обставин, на думку позивача, подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливі та суперечать інтересам кожного з подружжя. Строк на примирення надавати недоцільно. Між сторонами на даний час відсутній спір щодо поділу майна. З огляду на вищевикладене, просить позовні вимоги про розірвання шлюбу задовольнити. Крім того. просить стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом в розмірі 1211 гривень 20 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 5000 гривень.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Кузьма Я.І. підтримала заявлені нею позовні вимоги про розірвання шлюбу та стягнення з відповідача судових витрат, включаючи витрати на професійну правничу допомогу, діючи в інтересах позивача ОСОБА_2 , та наполягала на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнав частково та погодився лише на розірвання шлюбу і стягнення з нього сплаченого позивачем при зверненні до суду за даним позовом судового збору. Однак, з приводу стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу категорично заперечував, посилаючись на те, що до подання позову до суду пропонував позивачці взяти на себе всі необхідні витрати, пов'язані із процедурою розірвання шлюбу, на що остання відмовилась та уклала договір з адвокатом. Крім того, відповідач зазначив, що не погоджується з обставинами, викладеними у позовній заяві щодо застосування з його боку психологічного насильства до позивача, оскільки це не відповідає дійсності. Натомість, причиною погіршення між ним та дружиною сімейних відносин стало саме виникнення спору про визначення місця проживання їх спільного сина, якого позивач самовільно, обманним шляхом, користуючись введенням в Україні воєнного стану, вивезла за кордон, начебто, з її слів, тимчасово та для безпеки дитини, та в подальшому в Україну не повернулась.
Заслухавши учасників цивільного процесу, дослідившиматеріалисправи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 10.10.2020 року, виданого Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вбачається,що10.10.2020 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що складено відповідний актовий запис №2466. Після реєстрації шлюбу дружина своє прізвище « ОСОБА_4 » на прізвище чоловіка не змінювала.
Від шлюбу сторонни мають малолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 24.03.2021 року.
Як роз'яснив Верховний Суд України, згідно зі ст.24 цього Кодексу шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН.
Згідно ч.3 ст.105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи обґрунтування позову, а також те, що відповідач не заперечує протии розірвання шлюбу, подружжя проживають окремо один від одного та спільного побуту не ведуть, суд дійшов до висновку, що фактичні подружні стосунки сторонни припинили та не бажають їх відновлювати. Ретельний аналіз цих обставин свідчить про те, що позивач не бажає житии однією сім'єю з відповідачем. Збереження шлюбу буде суперечити їх спільним інтересам. Примушування позивача до шлюбу з ОСОБА_1 не допускається.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що строк на примирення надавати недоцільно, і шлюб між сторонами належить розірвати.
Разом з тим, під час розгляду цивільної справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення психологічного насильства відповідачем щодо позивача, на який посилається адвокат Кузьма Я.І. як на причину припинення шлюбно-сімейних відносин між сторонами, оскільки не підтверджений жодним належним та допустимим доказом у цивільній справі.
За змістом ч. 1 п.п. 1,2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір у належному розмірі 1211 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією №3994-7196-1064-2677 від 17.06.2025 року.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позов задоволений, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір сплачений останнім при зверненні до суду з позовом.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).
На виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України адвокатом позивачів разом з позовною заявою подано до суду Договір №21/25 про надання правової (правничої) допомоги від 12.06.2025 року, укладений між адвокатом Кузьмою Я.І. та ОСОБА_5 , а також детальний опис робіт (послуг) для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу таких судових витрат.
Згідно з п.п 3.1, 3.1.1, 3.2 Договору про надання правової (правничої) допомоги від 12.06.2025 року, сторони дійшли згоди, що загальний розмір гонорару за надання правової (правничої) допомоги становить 5000 гривень, який клієнт зобов'язується сплатити адвокату двома частинами: в розмірі 2500 гривень відразу після підписання договору, а другий платіж в розмірі 2500 гривень - після винесення судом рішення у справі, але не пізніше ніж після отримання рішення.
Так, запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини можуть бути використані судом в якості джерела права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 3.10.2019р. по справі № 922/445/19, дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Судом встановлено, що позивач на виконання п.3 Договору про надання правової допомоги від 12.06.2025 року сплатила адвокату Кузьмі В.П. обумовлений умовами вказаного правочину перший платіж за гонораром в сумі 2500 гривень після підписання договору. Ця обставина підтверджується копією платіжною інструкцією №764010271 від 12.06.2025 року.
Виходячи із детального опису робіт (послуг), поданий авдокатом разом із позовною заявою в порядку ст.137 ЦПК України, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, ту обставину, що розмір гонорару визначений за погодженням адвоката з клієнтом та обумовлений умовами відповідного Договору, такі витрати є реальними та співмірними з ціною позову, суд ввважає, що з відповідача на користь позивача належить також стягнути витрати на професійну правничу допомогу відповідно до п.3 Договору про надання правової допомоги від 12.06.2025 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.24, ч.3 ст.105, ст.112 СК України, ст.ст.76-81,ст.ст.137, 141,263-265,274,279 ЦПК України, суд,-
Позов адвоката Кузьми Яни Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 10.10.2020 року Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №2466 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - розірвати.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 суму сплаченого нею судового збору за звернення до суду з даним позовом в розмірі 1211 (однієї тисячі двісті одинадцять) гри 20 коп. та 5000 (п'ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Суддя Т.О. Калашнікова