Провадження № 2/470/332/25
Справа № 470/779/25
14 жовтня 2025 року с-ще Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Лусти С.А.,
за участю секретаря судового засідання Дячук А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Березнегувате в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
20 серпня 2025 року позивач звернувся до Березнегуватського районного суду з відповідним позовом до відповідача, через підсистему "Електронний суд ЄСІТС", який підписаний його представником Юхименком Ю.Ю., що діє на підставі довіреності від 02 січня 2025 року.
В позові зазначено, що 22 вересня 2020 року між ТОВ "Сучасний факторинг" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №10200864060, згідно якого відповідач отримав кредит, в розмірі 8416,70 грн. Зобов'язання по сплаті кредитних коштів відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 29 липня 2025 року виникла перед позивачем заборгованість за кредитним договором №10200864060, в розмірі 12962,16 грн. На підставі зазначеного, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Сучасний факторинг" заборгованість за кредитним договором №10200864060, в розмірі 12962,16 грн., крім того, стягнути з ОСОБА_1 судові витрати пов'язані з розглядом справи, а саме судовий збір, у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 6500,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позові зазначив про слухання справи у його відсутність та підтримання позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання також не з'явився, направив клопотання про перехід слухання справи зі спрощеного до загального позовного провадження, в якому проти позовних вимог позивача заперечував, однак ухвалою суду від 09 жовтня 2025 року вказане клопотання відповідача залишено без задоволення, відзиву на позовну заяву відповідач не направляв.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
22 вересня 2020 року між ТОВ «Сучасний Факторинг» та відповідачем в письмовій формі було укладено кредитний договір №10200864060, за яким позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти, в розмірі 8416,7 грн. на споживчі цілі, строком на 12 місяців, зі сплатою річної процентної ставки за користування кредитом 0,01 % від суми кредиту та сплатою щомісячної комісії за управління кредитом, в розмірі 4,5% від суми кредиту. Вказаний договір підписано відповідачем особисто (а.с.22-27).
Того ж дня відповідачем було підписано заяву на отримання кредиту та паспорт споживчого кредиту, де сторонами детально визначено умови кредитування, зазначені в договорі (а.с.28-31).
ТОВ «Сучасний Факторинг» виконало зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу грошові кошти шляхом сплати за товар, про що свідчить рахунок-фактура від 22 вересня 2020 року та сплати страхової премії за договором добровільного страхування від нещасних випадків від 22 вересня 2020 року, однак останній не виконав взятих на себе за договором зобов'язань, грошові кошти та відсотки за їх користування не повернув, у зв'язку з чим йому нараховано заборгованість, в розмірі 12962,16 грн. (а.с.32-34).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, з урахуванням додатку №1 до кредитного договору, відповідачу станом на 20 липня 2025 року нараховано заборгованість за вказаним кредитним договором, у розмірі 12962,16 грн., з яких: 8416,70 грн. заборгованість за тілом кредиту, 4545,46 грн. заборгованість за відсотками та комісією, в якій відсотки складають 0,46 грн. (а.с.38).
Суму заборгованості перед позивачем відповідач в добровільному порядку не сплачує.
Суд вважає, що між сторонами мають місце цивільно-правові відносини із зобов'язального права по кредитному договору.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Частина 1 ст.530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов'язання по погашенню кредитної заборгованості, розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач порушив умови кредитного договору та не в повному обсязі розрахувався за отримані грошові кошти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, в розмірі 8416,7 грн. та заборгованості за відсотками, в розмірі 0,46 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про правомірність нарахування відповідачу заборгованості за комісією за управління кредитом, в розмірі 4545,00 грн., то згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
У зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Укладеним між сторонами кредитним договором встановлено комісію за управління кредитом, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Необхідність внесення щомісячної плати за управління (обслуговування) кредитом передбачена й у графіку щомісячних платежів, який є частиною кредитного договору від 22 вересня 2020 року.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачу ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що положення кредитного договору, укладеного 22 вересня 2020 року між відповідачем та ТОВ «Сучасний Факторинг» щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
За такого нарахування відповідачу заборгованості за комісією по управлінню кредитом, в розмірі 4545,00 грн., є безпідставним, а тому у її стягненні слід відмовити.
Загальна заборгованість за кредитним договором від 22 вересня 2020 року, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача, складає 8417,16 грн., з яких 8416,7 грн. заборгованість за тілом кредиту та 0,46 грн. заборгованість за відсотками.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог позивача, суд покладає на відповідача обов'язок по відшкодуванню позивачу витрат на оплату судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, в розмірі 1573,02 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 6500,00 грн., то згідно п.1 ч.3 ст. 113 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №20/06-СФ від 20 червня 2025 року, укладеного з адвокатським бюро «Тараса Онищенка», акт приймання-передачі наданих послуг №247 до вказаного договору від 25 липня 2025 року, в якому зазначено про надані послуги позивачу за позовом до ОСОБА_1 : надання усної консультації та складання позовної заяви, в розмірі 6500,00 грн. та платіжну інструкцію від 01 серпня 2025 року про сплату за надання правової допомоги (а.с.13-18,20-21,39).
Враховуючи складність справи, що є малозначною, виконані адвокатом роботи, які не є складними та не потребують значних затрат часу, зміст позовної заяви, що є типовим для такого виду правовідносин, обсяг доданих документів, який не є значним, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу, у розмірі 6500,00 грн. не відповідають засадам розумності, співмірності, характеру наданої правової допомоги та реальності таких витрат, а тому вважає за можливе визначити їх на рівні 3000,00 грн., однак з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, стягує з відповідача на користь позивача лише 1448,09 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги.
Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг», код ЄДРПОУ 35310044, заборгованість за кредитним договором №10200864060 від 22 вересня 2020 року, станом на 20 липня 2025 року, в розмірі 8417,16 (вісім тисяч чотириста сімнадцять грн. 16 коп.) грн., з яких 8416,7 грн. заборгованість за тілом кредиту та 0,46 грн. заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг», код ЄДРПОУ 35310044, витрати по сплаті судового збору, в розмірі 1573,02 грн. та витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 1448,09 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Сторони:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг», код ЄДРПОУ 35310044, місце знаходження: вул. Велика Васильківська, 39-А м. Київ, 01024;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 14 жовтня 2025 року.
Суддя С. А. Луста