Справа №491/1015/24
15 жовтня 2025 року Ананьївський районний суд Одеської області
в складі: головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьєві Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024162360000253, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 липня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 16 жовтня 2023 року органом 5123, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , уродженця, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, освіта середньо-спеціальна, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 Кримінального кодексу України,
06 липня 2024 року близько 15 години 30 хвилин ОСОБА_4 перебував біля магазину по вул. Центральній, 57, в с. Романівка Подільського району Одеської області, де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, між ним та ОСОБА_6 виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_4 виник раптовий умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень невизначеного обсягу та ступеня тяжкості потерпілому ОСОБА_6 .. В подальшому, перебуваючи біля магазину за вище вказаною адресою, в цей же день та час, реалізовуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин наблизився до ОСОБА_6 та, знаходячись напроти останнього у положенні стоячи, умисно наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя останнього, спричинивши ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи, які згідно п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Таким чином ОСОБА_4 було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 Кримінального кодексу України, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.
Після оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта судом було встановлено особу обвинуваченого та роз'яснено йому суть обвинувачення, постановлено питання обвинуваченому, чи зрозуміле йому обвинувачення, чи визнає обвинувачений себе винним, чи бажає давати показання.
На зазначене питання обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що обвинувачення йому зрозуміле, свою вину обвинувачений визнає повністю та бажає давати суду показання.
Захисник обвинуваченого підтримав його позицію.
Судом було поставлено на обговорення питання щодо визначення обсягу доказів, які будуть досліджуватися, та порядку їх дослідження.
Прокурор зазначив, що враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, добровільності позиції обвинуваченого, відсутності сумнівів у тому, що обвинувачений розуміє суть обвинувачення та не оспорює фактичні обставини справи, що підтверджується його показаннями, наданими у судовому засіданні, він вважає за можливе визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого. Також прокурор вважав за доцільне оголосити в судовому засіданні складену органом пробації досудову доповідь відносно обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 , його захисник ОСОБА_5 з запропонованим прокурором обсягом та порядком дослідження доказів погодилися.
Судом у відповідності до положень ч.3 ст.349 КПК України було з'ясовано, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснено учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
При цьому учасники судового засідання повідомили суду, що їм зрозуміло зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, їхня позиція є добровільною, та їм зрозуміло, що в подальшому вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд заслухавши думку учасників процесу, з урахуванням положень ч.2, 3 ст.349 КПК України на місці постановив ухвалу про визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та встановлення запропонованого прокурором порядку дослідження доказів, а саме: допит обвинуваченого, дослідження доказів, що характеризують особу обвинуваченого, вивчення досудової доповіді, наданої органом пробації.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що 06 липня 2024 року перебував в с. Романівка Подільського району Одеської області, де вони зібралися з друзями. До нього підійшов потерпілий та почав висловлюватись в його бік нецензурною лайкою, почав смикати його, чіплятися, а тому він один раз вдарив потерпілого в область обличчя. Обвинувачений пояснив, що він пропонував потерпілому 20000 гривень за спричинені тілесні ушкодження на лікування, однак той відмовився. Пояснив, що вину свою визнає, розкаюється, висновки для себе зробив.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав надані обвинуваченим пояснення.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, однак в матеріалах справи міститься його заява від 07 травня 2025 року, в якій він просив підготовче судове засідання та розгляд справи по суті проводити без його участі у зв'язку з сімейними обставинами. Призначення обвинуваченому покарання залишає на розсуд суду.
Після допиту обвинуваченого прокурором було оголошено та надано для долучення до матеріалів справи докази, які характеризують обвинуваченого, та підтверджують процесуальні витрати, а саме:
- копію паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 16 жовтня 2023 року органом 5123 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- вимогу на судимість, відповідно до якої ОСОБА_4 є раніше не судимою особою;
- довідку Ананьївської міської ради №04-37/2046 від 09 серпня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_4 не є депутатом Ананьївської міської ради;
- довідку Ананьївської міської ради №1036 від 08 серпня 2024 року про склад сім'ї, відповідно до якої до складу сім'ї обвинуваченого входить одна особа - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- характеристику на ОСОБА_4 , видану Ананьївською міською радою 08 серпня 2024 року за №1037, відповідно до якої обвинувачений ОСОБА_4 за місцем мешкання характеризується задовільно;
- довідку ІНФОРМАЦІЯ_2 №2529 від 08 серпня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_4 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , призовник.
Заперечень або доповнень до зазначених доказів від учасників процесу не надходило, за їх згодою зазначені докази було долучено до матеріалів справи.
Крім того, від представника Подільського районного сектора №1 Філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області надійшли матеріали досудової доповіді на обвинуваченого ОСОБА_4 із викладенням матеріалів та висновком органу пробації про те, що виправлення ОСОБА_4 можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк та не становить небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення - середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб - середній.
Після дослідження доказів, судом було поставлено питання учасникам процесу про те, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме, чи можливо закінчити дослідження доказів та перейти до судових дебатів.
На вказане питання учасники процесу повідомили, що будь-яких доповнень досудового розгляду, заяв або клопотань вони не мають, та вважають за можливе перейти до судових дебатів.
Враховуючи викладене судом без видалення до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перехід до судових дебатів.
У судових дебатах:
Прокурор Любашівської окружної прокуратури пояснив, що дії обвинуваченого кваліфіковано правильно, за місцем мешкання обвинувачений характеризується позитивно, щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, сприяв розкриттю злочину, не ухилявся від явки до органу досудового розслідування та суду, обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні, обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, а тому просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, при цьому враховуючи особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин, призначити йому покарання за ч.1 ст.122 КК України у виді 2 років позбавлення волі. При цьому, із застосуванням положень ст.75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_4 звільнити з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судових дебатах зазначив, що свою вину у вчиненні інкримінованого злочину він визнає повністю, щиро розкаюється у вчиненому, просить суворо його не карати.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 в судових дебатах зазначив, що обвинувачений свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав, щиро розкаявся, в ході досудового розслідування сприяв розкриттю злочину, кваліфікація дій обвинуваченого правильна, а тому просить призначити обвинуваченому покарання за ч.1 ст.122 КК України у виді 1 року позбавлення волі та з застосуванням положень ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік.
В останньому слові обвинувачений зазначив, що у скоєному він розкаюється.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що під час судового розгляду підтверджено факт скоєння ОСОБА_4 кримінального правопорушення, дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.1 ст.122 КК України, тобто, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Відповідно до ч.1 ст.1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.
Частиною 1 ст.50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частиною 1 ст.65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до положень ст.12 КК України злочином, вчиненим ОСОБА_4 , є ч.1 ст.122 КК України, який відповідно до ч.4 ст.12 КК України є нетяжким злочином
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно зі ст.66 КК України, суд відносить, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно зі ст.67 КК України, відсутні.
Санкцією ч.1 ст.122 КК України передбачено накладення на особу покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років.
При цьому, суд з врахуванням обставин справи та особи обвинуваченого, вважає, що з метою досягнення мети кримінального покарання, визначеної ст.50 КК України, достатнім для виправлення ОСОБА_4 буде призначення йому покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, у виді 1 року позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням..
Частиною 3 ст.75 КК України визначено, що у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Відповідно до ч.1 ст.76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Частиною 3 ст.76 КК України визначено, що на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти такі обов'язки: 1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; 2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу); 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; 5) пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб; 6) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля.
З урахуванням викладеного, покарання яке має бути призначено ОСОБА_4 , враховуючи тяжкість злочину, особу винного, та інші обставини справи, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з визначенням іспитового строку та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.ч.1, 3 ст.76 КК України.
Частиною 4 ст.76 КК України, визначено, що нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обирався.
Інші, заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальні витрати та витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.100, 349, 366-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, ст.ст.1, 12, 18, 22, 50, 65, 66, 67, 75, 76, 122 ч.1 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.ч.1, 3 ст.75 КК України засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.
У відповідності із п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В силу положень ст.165 Кримінально-виконавчого кодексу України іспитовий строк засудженому, обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 15 жовтня 2025 року.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обирався.
Інші, заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальні витрати та витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ананьївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
У відповідності до ч.15 ст.615 КПК України суд обмежився оголошенням резолютивної частини вироку, копію повного тексту вироку негайно після оголошення вручити учасникам судового провадження.
Головуюча суддя: ОСОБА_1