Справа № 199/9918/25
(2/199/4872/25)
Іменем України
10.10.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначив, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 21.02.2007 року уклали кредитний договір № DNU0GK00001020.
Згідно договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 57575.01 доларів США на термін до 20.02.2027 р., а відповідач зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши позичальнику кредит у межах узгодженого сторонами кредитного ліміту.
ОСОБА_1 своєю чергою, не виконувала зобов'язання за Кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість.
У зв'язку з порушенням відповідачем, зобов'язань за Кредитним договором, позивач був вимушеним звернутися до суду для захисту своїх прав.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року, справа №199/6371/15-ц позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» було задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк, заборгованість за кредитним договором від 21.02.2007 року №DNU0GК00001020 у розмірі 84052,37 доларів США, яка складається з наступного: 46316,69 доларів США заборгованість за кредитом; 31625,68 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 6110,00 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом.
Рішення по справі № 199/6371/15-ц Амур-Нижньодніпровського районного суд м. Дніпропетровська набрало законної сили 05.01.2016, не оскаржувалось.
На даний час рішення не виконано, заборгованість не погашена. З 22.12.2015 року жодного платежу на погашення заборгованості відповідачем проведено не було.
ОСОБА_1 ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та заборгованість за кредитом та процентами не сплачує.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року, справа №199/6371/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк, заборгованість за кредитним договором від 21.02.2007 року №DNU0GK00001020 у розмірі 84052,37 доларів США. Зазначені грошові зобов'язання на даний час не виконані боржником, отже кредитор має право на стягнення з відповідача сум, передбачених положенням ч. 2 статті 625 ЦК України, зокрема, 3% річних, виходячи з наступного розрахунку. Невиконане прострочене основне грошове зобов'язання - 84052,37 доларів США. Відсоткова ставка: 3% річних. Дата початку нарахування: 23.02.2019. Дата закінчення нарахування: 23.02.2022. Кількість днів - 1097, період нарахування 3 роки.
Розраховується за формулою:
[Відсотки] = [Сума боргу] * [Процентна ставка] / 100 / 365 днів * [Кількість днів]
7 571,62 доларів США = [ 84052,37 ] * [3] / 100 / 365 днів * [1097]
Таким чином, сума відсотків (3% річних) згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання простроченого грошового зобов'язання за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 складає: 7571,62 доларів США, яку позивач, а також судові витрати, просить стягнути з відповідача.
Ухвалою суду від 29 липня 2025 року по справі призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 21.02.2007 року уклали кредитний договір № DNU0GK00001020.
Згідно договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язався надати Відповідачу кредит у розмірі 57575.01 доларів США на термін до 20.02.2027 р., а Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року, справа №199/6371/15-ц позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» було задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк, заборгованість за кредитним договором від 21.02.2007 року №DNU0GК00001020 у розмірі 84052,37 доларів США, яка складається з наступного: 46316,69 доларів США заборгованість за кредитом; 31625,68 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 6110,00 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом.
Рішення по справі № 199/6371/15-ц Амур-Нижньодніпровського районного суд м. Дніпропетровська набрало законної сили 05.01.2016, не оскаржувалось.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено те, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три процента річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три процента річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Таким чином, з ухваленням рішення суду про стягнення боргу, зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за кредитом не припинилося та триватиме до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання у повному обсязі. Відтак, позивач має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення.
У той же час , судом встановлено, що виконання позивальником її кредитних зобов'язань було забезпечено іпотекою належного позичальнику нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 . Дані обставини встановлені рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2023 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , яка діє у власних інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа - орган опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про виселення, яке набрало законної сили
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивач не довів, правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 3% річних за невиконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року по справі №199/6371/15-ц, оскільки не надав належного розрахунку та доказів на підтвердження наявності суми боргу, невиконання рішення в примусовому порядку, відсутність звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вирішуючи відповідно до вимог ст.141 ЦПК України питання розподілу судових витрат, з урахуванням результату розгляду справи, суд вважає за необхідне судові витрати по справі віднести за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок позивача.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня оголошення судового рішення апеляційної скарги.
Суддя В.В. Руденко