Справа №463/8092/25
Провадження №1-кс/463/7844/25
слідчого судді
14 жовтня 2025 року місто Львів
Cлідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , його захисника адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого першого слідчого відділу Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_5 від 30.06.2021 про закриття кримінального провадження №42018141090000022 від 09.02.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.166 КК України та з інших питань, -
встановила:
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову слідчого першого слідчого відділу Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, ОСОБА_5 від 30.06.2021 про закриття кримінального провадження №42018141090000022 від 09.02.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.166 КК України, просив скасувати зазначену постанову з мотивів та підстав викладених у скарзі.
Скаргу мотивує тим, що першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження 01.08.2024 про закриття кримінального провадження №42018141090000022 від 09.02.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.166 КК України, за фактом перевищення у 2000 році службових повноважень працівниками Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області та прокуратури Шевченківського району м.Львова щодо підміни речового доказу у кримінальній справі. 30.06.2021 слідчм ТУ ДБР винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.166 КК України. Враховуючи наведене, вважає вказану постанову незаконною та безпідставною, тому просить її скасувати. Окрім цього просив поновити строк на звернення до слідчого судді із скаргою, зобов'язати слідчого ознайомити його з матеріалами кримінального провадження та визнати порушення права на захист та доступ до правосуддя.
Протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 28.08.2025 визначено для розгляду клопотання слідчу суддю ОСОБА_1 .
Статтею 55 Конституції України кожному громадянину гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб.
Згідно зі ст. 8 Конституції України норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду за захистом конституційних прав і свобод людини гарантується.
При розгляді питання про можливість оскарження бездіяльності слідчого під час досудового розслідування суд враховує також положення міжнародно-правових норм, які є частиною національного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні питання про його права та обов'язки або при висуненні проти нього будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий судовий розгляд протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Одним з основних складових у системі справедливого судочинства є доступ до суду.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права і свободи, викладені у Конвенції, порушуються, має право на ефективний спосіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які діяли як офіційні особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 КПК України кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим кодексом.
Главою 26 КПК визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування. Частиною 1 ст. 303 КПК передбачено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора підлягають оскарженню під час досудового провадження та ким (заявником, потерпілим, підозрюваним, володільцем майна тощо) такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені.
Так, забезпечуючи принцип доступу до правосуддя, в порядку ст. 21 КПК України та ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, слідчj. суддею Личаківського районного суду м. Львова відкрито провадження та призначено скаргу до розгляду з метою з'ясування фактичних обставин скарги безпосередньо в судовому засіданні за участю сторін.
Скаргу призначено до розгляду у судове засідання на 03.09.2025, однак така була знята з розгляду з технічних причин та призначена у судове засідання на 05.09.2025. 05.09.2025 розгляд справи відкладено на 10.09.2025 у зв'язку із неявкою учасників по справі. 10.09.2025 розгляд справи відкладено на 12.09.2025 у зв'язку із неявкою учасників по справі. 12.09.2025 розгляд справи відкладено на 22.09.2025 за клопотанням скаржника у зв'язку із залученням захисника по справі. 22.09.2025 розгляд справи відкладено на 25.09.2025 у зв'язку із клопотанням захисника про відкладення розгляду справи. 25.09.2025 розгля справи відкладено 02.10.2025 у зв'язку із витребуванням матеріалів кримінального провадження. 02.10.2025 заявлено відвід головуючому судді. Ухвалою судді Личаківського районного суду міста Львова від 10.10.2025 в задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчої судді ОСОБА_1 - відмовлено. Cправу призначено до розгляду на 14.10.2025.
ОСОБА_3 у судовому засіданні вимоги скарг підтримав, з підстав викладених у них. Додатково зазначив, що оскаржувана постанова не містить відомостей про допит свідків та така є ідентичною попереднім постановам слідчого ДБР, які скасовані.
Адвокат ОСОБА_4 подану скаргу підтримав, просив таку задовольнти, а постанову слідчогопершого слідчого відділу Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_5 від 30.06.2021 про закриття кримінального провадження №42018141090000022 від 09.02.2018 скасувати, покликаючись на те, що усі попередні ухвали слідчих суддів про скасування постанов про закриття даного кримінального провадження не виконані.
Слідчий у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в суді. Причини неявки не повідомив, клопотань чи заперечень не надіслав. Скерував на адресу суду матеріали кримінального провадження №42018141090000022 від 09.02.2018.
Відповідно до норм КПК України неявка слідчого першого слідчого відділу Територального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши пояснення ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 , дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження №42018141090000022 від 09.02.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.166 КК України слідча суддя встановила наступне.
Правило дотримання десятиденного строку на оскарження до слідчого судді рішення слідчого має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Суд звертає увагу, що у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку.
Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності.
Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Зокрема, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
При цьому особа, яка бажає подати скаргу має діяти сумлінно для того, що б ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на оскарження рішення слідчого, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
За таких обставин, враховуючи тривалість пропуску строку, відсутність можливих негативних наслідки його відновлення для інших осіб, слід виходити з того, що у цій справі підстави для поновлення строків для оскарження рішення слідчого виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності, що не свідчить про його порушення, а тому суд поновляє строки на звернення зі скаргою.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч.1 ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа «Ассенов та інші проти Болгарії»). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справах «Танрікулу проти Туреччини» та «Ґюль проти Туреччини»).
Згідно з ч. 4 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином, закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силі наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
У п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13 січня 2011 року в справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Як вбачається з матеріалів скарги в провадженні слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_5 перебувало кримінальне провадження №42018141090000022 від 09.02.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.166 КК України.
Постановою слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_5 від 30.06.2021 вказане кримінальне провадження було закрито.
Частини 1, 2 ст. 22 КПК України передбачають, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Розглядаючи скаргу на постанову про закриття кримінального провадження з підстав неправильності та неповноти досудового розслідування, слідча суддя вважала за необхідне з метою перевірки доводів заявника оглянути матеріали кримінального провадження та надати правову оцінку процесуальним діям слідчого під час проведення досудового розслідування, за наслідками яких була винесена оскаржувана постанова.
Відтак, слідчою суддею встановлено, що слідчим за час проведення досудового слідства не проведено необхідних слідчих дій. Зокрема слідчим другого слідчого відділу Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, ОСОБА_6 надано доручення оперативному підрозділу Львівське управління ДВБ НП України, в порядку ст.ст.40, 41 КПК України про проведення слідчих (розшукових) дій від 11.12.2020, однак таке не виконане належним чином.
Крім цього, слідча суддя звертає увагу, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 02.11.2020 року постанову слідчого про закриття даного кримінального провадження було скасовано та зазначено слідчому на необхідності проведення повного досудового розслідування. Проте слідчим у даному кримінальному провадженні з моменту скасування постанови про закриття кримінального провадження від 11.06.2020 року не вчинено жодних слідчих дій та знову 30.06.2021 року провадження закрито, а саме не допитано свідків, що зазначені в ухвалі слідчого судді та вчинено жодних дій щодо їх виклику для допиту.
Надання слідчим доручення на допит таких осіб, слідча суддя суддя вважає не достатнім для забезпечення виконання такої слідчої дії.
З огляду на викладені обставини, слідчим не вжито будь-яких заходів для здобуття доказів, не надано належної оцінки існуючим доказам та не надано належної оцінки відсутності доказів.
Постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи.
Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України, слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Слідчим досудове розслідування кримінального провадження здійснено без перевірки всіх обставин кримінального правопорушення, які мають значення для об'єктивного та повного розслідування, відтак постанова про закриття кримінального провадження є передчасною, а відтак її слід скасувати.
Виходячи з того, що у своїй процесуальній діяльності згідно положень ч.5 ст.40 КПК України слідчий є самостійним, приходжу до переконання, що вимоги скаржника в частині зобов'язати слідчого ознайомити його з матеріалами кримінального провадження, виходять за межі повноважень слідчого судді, а тому до задоволення не підлягають.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
А відтак інші доводи сторін не аналізуються судом та не спростовуються, оскільки на висновки слідчої судді про наявність підстав для часткового задоволення скарги не впливають.
Керуючись вимогами ст.ст.303, 306, 307, 372 КПК України, -
постановила:
скаргу задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_3 строк на звернення із скаргою. Скасувати постанову слідчого першого слідчого відділу Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_5 від 30.06.2021 про закриття кримінального провадження №42018141090000022 від 09.02.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.166 КК України.
В решті вимог скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено о 14 год. 30 хв. 15 жовтня 2025 року.
Слідча суддя ОСОБА_1