Справа №443/1769/25
Провадження №2/443/1039/25
15 жовтня 2025 року суддя Жидачівського районного суду Львівської області Сливка С.І., розглянувши заяву адвоката Хром'як Уляни Вікторівни подану в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову,
Адвокат Хром'як Уляна Вікторівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася в Жидачівський районний суд Львівської області із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.
Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на об'єкти нерухомого та рухомого майна, а саме: квартиру, загальною площею 51,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1551742946215; транспортний засіб FORD EDGE, об'єм двигуна 1999 куб.см., 2017 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Подану заяву мотивує тим, що 22 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який 21 липня 2025 року рішенням Жидачівського районного суду Львівської області розірвано. За час перебування у шлюбі за спільні кошти подружжям було набуте рухоме та нерухоме майно, які відповідно до закону підлягають поділу. ОСОБА_1 має право на частку зазначеного майна та має намір реалізувати це право шляхом поділу такого.
З огляду на те, що спірне майно зареєстроване лише на відповідачку, позивач вважає, що існує реальна загроза відчуження квартири та автомобіля до завершення розгляду справи про поділ спільного майна подружжя, оскільки відповідачка не обмежена у можливості розпоряджатися спірним майном. Такі дії з боку відповідачки можуть унеможливити або істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення чи часткового задоволення позовних вимог.
У зв'язку з цим накладення арешту на квартиру та транспортний засіб, як захід забезпечення позову, є обґрунтованим, необхідним та пропорційним, та буде гарантувати реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Дослідивши подану заяву, матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті (ч.1 ст.153 ЦПК України).
Відповідно до ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п.1,2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При цьому, процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
За змістом пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Як вбачається із доводів поданої заяви, у такій не наведено жодних обґрунтованих підстав вважати, що відповідач має намір або нею здійснюються будь-які дії, спрямовані на відчуження спірного майна, а також не подано жодних доказів на підтвердження існування таких. Заявник лише припускає можливість настання в майбутньою обставин, які можуть утруднити виконання рішення суду, що не відповідає вимогам ч.6 ст.81 ЦПК України.
Таким чином, дослідивши подану заяву, зважаючи на те, що позивачем не доведено існування об'єктивних та достатніх обставин, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливе рішення суду у випадку задоволенні позову, а доводи заяву ґрунтуються виключно на припущенні можливості виникнення таких обставин в майбутньому, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви адвоката Хром'як Уляни Вікторівни подану в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.354 ЦПК України, учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Сливка С.І.