Справа №336/6682/25
Провадження №2/333/4316/25
10 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Холода Р.С.,
за участю секретаря судового засідання Лузанової А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (юридична адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2, код ЄДРПОУ: 40340222) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
17.07.2025 року ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» звернулося до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 869,62 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 3 028,00 грн., а також витрати на професійну правову допомогу в розмірі 9 200,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.10.2019 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета Кредиту - для особистих потреб, ліміт кредитної лінії у розмірі до 200 000,00 грн., процентна ставка становить 39,99 % річних; тип процентної ставки - фіксований.
АТ «АЛЬФА БАНК» прийняв пропозицію відповідачки на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АЛЬФА-БАНК». Тобто, відповідачка погодилася на приєднання до публічної пропозиції, підтвердила акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодилася з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання. Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачці та вона погодилася з ним, підписуючи угоду. Вказаний документ на момент отримання відповідачкою кредитних коштів містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, певних розмірах і порядку нарахування.
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором АТ «АЛЬФА-БАНК» виконало своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачці у розпорядження кредитні кошти.
При цьому, відповідачка взяті на себе зобов'язання не виконує, у зв'язку з чим, станом на 20.12.2021 року за кредитним договором існує заборгованість у розмірі 35 869,62 грн.
20.12.2021 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором до відповідачки перейшло до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС». Таким чином, позивач набув статусу кредитора за кредитним договором від 09.10.2019 року, укладеним між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачкою.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25.07.2025 року цивільну справу за вищевказаним позовом передано за підсудністю до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07.08.2025 року провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачка ОСОБА_1 до зали судового засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надала.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Судом встановлено, що 09.10.2019 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «АЛЬФА-БАНК» з офертою на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якої остання пропонує банку укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АЛЬФА-БАНК», на наступних умовах: тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії, ліміт кредитної лінії - до 200 000,00 грн.; процентна ставка за користування кредитною лінією - 39,99 % річних ; тип процентної ставки - фіксована; розмір обов'язкового мінімального платежу встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією, при цьому розмір такого платежу не може бути меншим за 50 грн.
У свою чергу, банк прийняв пропозицію відповідачки на укладення угоди, що підтверджується акцептом пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, а також підписом відповідачки в оферті про отримання акцепту пропозиції. У вказаному акцепті викладені умови аналогічні умовам оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
20.12.2021 року між AT «АЛЬФА-БАНК» (клієнт) та TOB «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» (фактор) укладено договір факторингу № 4, відповідно до якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку №1-1 до договору (п. 2.1). Право вимоги вважається відступленим фактору в день здійснення оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2. цього договору. В дату здійснення оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2. цього договору сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників, за формою встановленою в додатку №2 до цього договору (п. 2.3.). Фактор зобов'язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 12 878 944,00 грн. (п. 4.2.).
Того ж дня, «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» на виконання вимог вказаного договору факторингу перерахувало на рахунок AT «АЛЬФА-БАНК» 12 878 944,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №34291 від 20.12.2021 року.
20.12.2021 року між AT «АЛЬФА-БАНК» та TOB «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників від 20.12.2021 року.
Відповідно до виписки з додатку 1-1 до договору факторингу № 4 від 20.12.2021 року, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 09.10.2019 року у сумі 35 869,62 грн., з яких: 31 069,72 грн. - залишок по тілу кредиту; 4 799,90 грн. - залишок заборгованості за штрафними санкціями.
Випискою по рахунку ОСОБА_1 за період з 09.10.2019 року по 20.12.2021 року підтверджується факт користування відповідачкою кредитними коштами.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом станом на 11.10.2021 року за відповідачкою рахується заборгованість у розмірі 35 869,62 грн., яка складається із простроченої заборгованості за кредитом - 30 672,36 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом - 4 799,90 грн. та суми заборгованості за овердрафтом - 397,36 грн.
Суд звертає увагу, що у виписці з додатку 1-1 до договору факторингу № 4 від 20.12.2021 року та у розрахунку заборгованості зазначено однакову загальну суму заборгованості ОСОБА_1 перед кредитором, однак складові цієї суми є різними.
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У розумінні ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
На підтвердження умов надання кредиту відповідачці та порушення зобов'язання останньою позивач надав суду заяву виписку по рахунку відповідачки за період з 09.10.2019 року по 20.12.2021 року.
Враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку не повернуті, суд переконаний, що TOB «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та процентів.
Водночас, судом встановлено, що між розрахунком заборгованості та випискою по рахунку є деякі розбіжності.
Оскільки розрахунок заборгованості здійснений кредитором та не відповідає вимогам первинного документу, встановленим ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", наданий позивачем розрахунок заборгованості, не може бути доказом безспірності заборгованості та її розміру.
Крім розрахунку заборгованості, позивачем в підтвердження боргу відповідачки, надано виписку по рахунку останньої, яка є первинним документом та підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.
З вказаної виписки вбачається, що за період з 09.10.2019 року по 20.12.2021 року на картці відповідачки всього було витрат на суму 45 309,48 грн., з яких: 2 694,38 грн. - комісії (за переказ з картки на картку, за зняття готівки в банкоматі, за страховий пакет від фінансових ризиків та розрахунково-касове обслуговування основної картки); 15 417,05 грн. - списання процентів (за користування кредитом та за овердрафтом); 27 198,05 грн. - фактично використані кошти, а зарахувань на картку було на загальну суму 14 239,76 грн.
Однак у долучених позивачем документах, а саме: в оферті та акцепті на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, розмір комісії не зазначено.
Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.05.2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати комісії.
Досліджуючи розрахунок заборгованості та виписку по картковому рахунку відповідачки за укладеним кредитним договором, суд звертає увагу, що банк у період з 09.10.2019 року по 20.12.2021 року безпідставно проводив списання комісії, та спрямовував їх до тіла кредиту, тим самим збільшуючи його.
А тому суми списаних коштів за цей період належить відрахувати від визначеної до стягнення суми заборгованості за тілом кредиту.
На підставі викладеного, суд вважає, що сума заборгованості за кредитним договором складає 28 375,34 грн. (45 309,48 (загальні витрати по рахунку) - 2 694,38 грн. (безпідставно нарахована комісія) - 14 239,76 грн. (загальна сума, зарахована відповідачкою на рахунок), яку необхідно стягнути з відповідачки.
Розглянувши вимоги ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» про стягнення з ОСОБА_1 на їх користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 200,00 грн., суд дійшов до висновку про їх часткове задоволення, виходячи з такого.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 200,00 грн.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначена правова позиція також викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано копії: договору №03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024 року, акту №4 приймання-передачі наданих послуг від 02.06.2025 року, платіжної інструкції №2745 від 10.06.2025 року.
Розглянувши надані позивачем документи, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд виходить з того, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людиниі основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
З огляду на викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи, докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи, а також обсяг виконаних адвокатом робіт (фактично представником позивача складено тільки позовну заяву, по справі було три судових засідання, у яких представник позивача участі не приймав), суд, керуючись принципами розумності, співмірності, справедливості та верховенства права, дійшов до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3 000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме на 79,11% (28 375,34х100/35 869,62), тому необхідно стягнути з відповідачки судовий збір, у розмірі пропорційному задоволених позовних вимог, а саме: 2 395,45грн. (3 028,00х79,11/100).
Керуючись ст.ст. 526, 549, 551, 610-612, 617, 625, 629, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 280, 289 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (юридична адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2, код ЄДРПОУ: 40340222) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (юридична адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2, код ЄДРПОУ: 40340222) заборгованість за кредитним договором від 09.10.2019 року в розмірі 28 375 (двадцять вісім тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 34 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (юридична адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2, код ЄДРПОУ: 40340222) - 2 395 (дві тисячі триста дев'яносто п'ять) грн. 45 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (юридична адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2, код ЄДРПОУ: 40340222) витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст рішення складено15.10.2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя Р.С.Холод