Справа № 309/2578/25
Провадження № 2/309/899/25
15 жовтня 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді Сідей Я.Я.
з участю секретаря судового засідання: Свистак К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Хуст цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1
до
Хустської міської ради
про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді спадкового майна - земельної ділянки площею 0,2 га., яка розташована в урочищі «Бартуша» Хустського району Закарпатської області, яка їй належала на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 . На момент смерті матері йому не було відомо про спадкове майно, заповіт та документи на земельну ділянку позивачем було знайдено після спливу строку прийняття спадщини та по цій причині у встановлений строк позивач не звернувся до нотаріуса. Звернувшись до нотаріуса з метою прийняття спадщини за заповітом у видачі свідоцтва йому було відмовлено у зв'язку пропуском строку для подачі заяви про прийняття спадщини. Просить визначити йому додатковий строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився. У позовній заяві просив провести розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача Хустської міської ради Бредіхіна Наталія Олександрівна в судове засідання не з'явилась. Подала суду заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника за наявними матеріалами у справі. Проти заявлених позовних вимог не заперечує.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 3 ст. 1272 Цивільного Кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
В судовому засіданні судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , яка проживала у с. Іза Хустського району Закарпатської області /а.с. 11/.
11.08.2014 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем Ізянської сільської ради Пасулька О.М., зареєстрований в реєстрі за № 143, згідно якого земельну ділянку площею 0,2 га., яка розташована в ур. «Бартуша» згідно свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.6/.
Після смерті ОСОБА_2 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , відкрилась спадщина.
Так, у відповідності до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи , які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.
В силу ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.ст. 1220-1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно із ст.ст. 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Натомість судом встановлено, що позивач названих вище вимог закону не дотримався та після відкриття спадщини не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).
В той же час, відповідно до ст.ст. 1273-1275 ЦК України - спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 названого Кодексу, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.
Відповідно до ст.ст. 1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Виходячи з вище викладеного можливо зробити висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов'язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини.
Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Це є обов'язковим для обох названих видів спадкування.
У зв'язку з цим, для прийняття спадщини за заповітом слід вчинити ті ж дії, що і при спадкуванні за законом, а саме, подати до нотаріальної контори відповідну заяву, яка б свідчила про його дійсний намір прийняти спадщину в порядку спадкування за заповітом.
При цьому, такі дії теж повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.
Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред'явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Вказане у повній мірі відповідає Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 6 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача, щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про смерть спадкодавця, наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку, та доведення поважності причин пропуску строку.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 не проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, а на підставі статті 1272 ЦК України звернувся до суду із позовом про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, мотивуючи необізнаністю про існування заповіту.
Проте, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не був позбавлений можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини з часу відкриття спадщини, адже, заява могла бути подана шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори.
У позовній заяві позивач не зазначає обґрунтованих підстав, які б перешкоджали йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Враховуючи тривалість пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, а також, беручи до уваги встановлені обставини, суд вважає, що позивач не довів існування об'єктивних перешкод для прийняття спадщини, а отже, не довів, що пропуск строку для прийняття спадщини відбувся з поважних причин.
Тому, у задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України та враховуючи, що у задоволенні позову було відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 247, 263-265 ЦПК України та ст. 1272 ЦК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Хустської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Хустський районний суд.
Суддя Хустського
районного суду: Сідей Я.Я.