Справа № 308/11274/23
15 жовтня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бедьо В.І. за участю секретаря судових засідань Малиновська І.Ю., розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом адвоката Сочки Віталія Івановича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку,-
ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Сочки Віталія Івановича, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку, в якому просить: перевести на ОСОБА_1 права та обов'язки покупця земельної ділянки з кадастровим номером 2124886900:10:014:0041, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський р-н, територія Тийгласької сільської ради, за межами населеного пункту, контур 553, відповідно до договору купівлі-продажу укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 24.01.2023 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Деяк К.К. та зареєстровано в реєстрі за № 113, визнати ОСОБА_1 покупцем за Договором купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 24.01.2023 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Деяк К.К. та зареєстровано в реєстрі за № 113 та грошові кошти у сумі 65 837,00 грн., перерахувати з депозитного рахунку ТУ ДСА України у Закарпатській області. Які були внесені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 ; визнати ОСОБА_1 власником земельної ділянки з кадастровим номером 2124886900:10:014:004, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський р-н, територія Тийгласької сільської ради, за межами населеного пункту, контур 553, відповідно до договору купівлі-продажу укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 24.01.2023 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Деяк К.К. та зареєстровано в реєстрі за № 113; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 2124886900:10:014:004, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 01.04.20232 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Деяк К.К. та зареєстровано в реєстрі зп № 522; витребувати земельну ділянку з кадастровим номером 2124886900:10:014:004, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський р-н, територія Тийгласької сільської ради, за межами населеного пункту, контур 553 з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 та передати ОСОБА_1 та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
В обґрунтування вимог заяви позивач посилався на те, що 20 січня 2003 року між ОСОБА_2 (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Житко О.I., та зареєстрований у реєстрі за № 97. Також Договір зареєстровано в книзі реєстрації договорів оренди у відділі земельних ресурсів Ужгородського району за № 4 від 03.02.2003 року начальником відділу М.В.Попович.
Договір оренди укладений строком на 49 років. Станом на момент подання позовної заяви до суду, зазначений договір є діючим.
Земельна ділянка площею 6.22 га сільськогосподарських угідь знаходиться на території Сюртівської сільської ради Ужгородського району.
Відповідно до договору оренди, вищевказана земельна ділянка належить Орендодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія І-ЗК № 030181, виданого Ужгородською райдержадміністрацією 19.11.2002 року на підставі розпорядження голови Ужгородської райдержадміністрації № 277 від 08.08.2002 року і зареєстровано в Книзі записів Державних актів за № 899.
Орендна плата за цим договором становить 385,00 гривень за рік.
01.02.2023 року Позивачем було виявлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно на вказану земельну ділянку зареєстровано право власності відповідно до договору купівлі-нотаріусом ОСОБА_5 продажу земельної ділянки серія та номер 113, виданий 24.01.2023 року приватним Земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 2124886900:10:014:0041. Право власності зареєстровано за ОСОБА_3 .
27.06.2023 року Позивачем було виявлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно щодо цієї земельної ділянки укладено договір дарування земельної ділянки серія та номер 524 виданий 01.04.2023 року приватним нотаріусом Деяк К.К.
Тобто ОСОБА_3 було відчужено земельну ділянку ОСОБА_4 шляхом укладення фіктивного договору дарування. Проте закон не ставить наше право на звернення в суд залежним від цього факту, оскільки між Позивачем та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишилося неврегульоване питання, стосовно порушення переважного права Позивача як орендаря на придбання спірної земельної ділянки, а дії Відповідачів щодо передачі / набуття у власність спірної земельної ділянки без відмови Позивача від свого права оспорені з точки зору їх законності.
Відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 20.01.2003 року Орендар Позивач має переважне право на придбання орендованої земельної ділянки у власність.
Інші процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2023 року вказана справа передана на розгляд судді Бедьо В.І.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.07.2023 року відкрито провадження у справі, було постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Заяви (клопотання) учасників справи.
04.07.2023 року адвокатом Сочка В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову.
19.07.2023 року адвокатом Сочка В.І. подано до суду клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку.
19.07.2023 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на належну ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) земельну ділянку з кадастровим номером 2124886900:10:014:0041, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський р-н, територія Тийгласької сільської ради, за межами населеного пункту, контур 553, шляхом заборони її відчуження, переоформлення, державної реєстрації, зміни, об'єднання, поділу, виділу та зміни реєстраційних документів даної земельної ділянки.
27.07.2023 року через Канцелядію суду надійшло клопотання про витребування доказів від адвоката Сочка В.І.
Того ж дня від адвоката Сочка В.І. подано клопотання про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
07.08.2023 року надійшла апеляційна скарга подана ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Радь І.І. до Закарпатського апеляційного суду на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.07.2023 року по справі № 308/11274/23.
25.08.20223 року Ужгородський міськрайонний суд направив матеріали цивільної справи № 308/11274/23 до ЗАС.
27.12.2023 року повернуто матеріали цивільної справи № 308/11274/23 разом з постановою Закарпатського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року, згідно якої ухвалу Ужгородсьокого міськрайонного суду від 19 липня 2023 року, залишено без змін.
15.09.2025 року через підсистему «Електронний суд» представником заявника подано нотаріальну посвідчену заяву про розгляд заяви про відмову від позову по справі № 308/11274/23.
Сторони, їх представники в судове засідання не з'явились. Представник позивача справу просив розглядати без участі позивача.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 15.09.2025 року від представника заявника ОСОБА_6 надійшла нотаріально посвідчена заява про відмову від позову, датована 17.06.2025 року, зареєстрована в реєстрі за № 732 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу.
За результатами розгляду даної заяви просить суд:
- прийняти заяву ОСОБА_1 про відмову від позову у справі №308/11274/23, а судове провадження закрити;
- заходи забезпечення позову, які були вжиті в межах справи та спірної земельної ділянки за кадастровим номером 2124886900:10:014:0041 - скасувати;
- повернути ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , 50% судового збору сплаченого за подання позовної заяви по справі №308/11274/23;
- повернути ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , кошти в розмірі 65 837,00 грн., сплачені ним згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0062910039 від 30 червня 2023 року на рахунок отримувача ТУ ДСА України в Закарпатській області: UA198201720355209001000018501 код отримувача 26213408.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнання позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
За приписами ч. 3 ст. 206 ЦПК України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Пунктом 2 і пунктом 4 частини 1 стаття 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, а також у разі, коли позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
У постановах Верховного Суду від 15 січня 2025 року у справі № 511/967/24, від 23 грудня 2020 року у справі № 522/8782/16-ц викладалися подібні правові висновки про те, що логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає не чинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Таким чином, оскільки позивач відмовляється від позову, така відмова є добровільною та відповідає волі позивача, прийняття відмови від позову не порушує прав інших осіб, то її слід прийняти, а рішення суду визнати не чинним, та закрити провадження у справі.
Відповідно до частини 9-10 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 19.07.2023 (Справа № 308/11274/23) заходи забезпечення позову у виді арешту, накладеного шляхом заборони її відчуження, переоформлення, державної реєстрації, зміни, об'єднання, поділу, виділу та зміни реєстраційних документів даної земельної ділянки з кадастровим номером 2124886900:10:014:0041, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський р-н, територія Тийгласької сільської ради, за межами населеного пункту, контур 553, яка належить ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) - підлягають скасуванню.
При поданні позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. згідно з платіжною інструкцією № 4762820053 від 28.04.2023.
Стаття 142 ЦПК України регламентує розподіл судових витрат у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
Відповідно до частини першої цієї статті у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, частина перша статті 142 ЦПК України встановлює спеціальні правили, які стосуються окремих випадків повернення судового збору, зокрема, у разі відмови позивача від позову.
У частині другій статті 255 ЦПК України також міститься вказівка про те, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
У частині першій статті 264 ЦПК України перелічені питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, у тому числі і щодо розподілу між сторонами судових витрат (пункті 6).
Можна зробити висновок, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай під час вирішення питання про закінчення судового провадження, тобто у разі закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду чи вирішення спору по суті з ухваленням рішення суду.
Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо суд це питання не вирішував під час ухвалення відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.
Отже, тлумачення змісту положень частини першої статті 142, пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України та частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір» у їх системному зв'язку дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу із державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У частині другій статті 7 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Отже, відповідно до пункту 5 частини першої, частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір», якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом, сплачена позивачем сума судового збору у повному обсязі поверненню не підлягає.
Крім того, положення частини першої статті 142 ЦПК України та частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір» не містить імперативних приписів щодо можливості застосування таких норм лише у випадках відмови позивача від позову у повному обсязі, а застосовуються до тієї частини майнових та/або немайнових вимог, відмову від яких прийнято судом. До решти заявлених позовних вимог суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат має керуватись загальними правилами розподілу судових витрат, визначених статтею 141 ЦПК України.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2022 року у cправі № 910/14479/21.
На підставі частини першої статті 142 ЦПК України, частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір» клопотання представника заявника ОСОБА_6 про повернення судового збору підлягає частковому задоволенню, а саме підлягає поверненню позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею за подання позовної заяви про стягнення моральної шкоди, який становить 1 073,60 грн (2147,20 грн * 50 %).
Згідно платіжної інструкції № 0062910039 від 30.06.2023 року позивач ОСОБА_7 вніс грошові кошти у сумі 65 837,00 грн. на депозитний рахунок на р/р UA198201720355209001000018501, отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області області, ЄДРПОУ 26213408.
Депозитний рахунок суду, який відкритий в управлінні державної казначейської служби не є бюджетним рахунком, а є спеціальним реєстраційним рахунком для обліку депозитних сум. Кошти, які зараховуються на цей рахунок є власністю осіб, що їх внесли та підлягають поверненню або перерахуванню за призначенням із настанням відповідних умов.
Отже, враховуючи, що підстава для знаходження грошових коштів на депозитному рахунку відпала, так як провадження у справі закрито, вказані грошові кошти підлягають поверненню ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 13, 49, 142, 206, 255, 256, 260, 261, 354, 355 ЦПК України, суд,
Прийняти відмову позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку.
Провадження у цивільній справі № 308/11274/23 за позовною заявою адвоката Сочки Віталія Івановича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку - закрити.
Повернути з державного бюджету України ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073, 60(одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 19.07.2023 у виді арешту шляхом заборони її відчуження, переоформлення, державної реєстрації, зміни, об'єднання, поділу, виділу та зміни реєстраційних документів земельної ділянки на належну ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) земельну ділянку з кадастровим номером 2124886900:10:014:0041, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський р-н, територія Тийгласької сільської ради, за межами населеного пункту, контур 553.
Повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 65 837,00 (шістдесят п'яь тисяч вісімсот тридцять сім) гривень 00 коп., внесені ним на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації у Закарпатській області згідно платіжної інструкції № 0062910039 від 30.06.2023.
Роз'яснити, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області Бедьо В.І.