Справа № 305/973/25
Провадження по справі 2/305/431/25
про залишення позовної заяви без руху
"15" жовтня 2025 р. Рахівський районий суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді Марусяк М.О.
секретаря судового засідання Веклюк А.В.
за участі представника позивача Савчук Л.Д.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Рахів матеріали позовної заяви Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області, поданої в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про визнання недійсним наказу, скасування державних реєстрацій та повернення земельної ділянки у державну власність,-
У провадженні судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Дочинця С.І. перебувала цивільна справа за позовом Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області, поданою в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про визнання недійсним наказу, скасування державних реєстрацій та повернення земельної ділянки у державну власність.
На підставі розпорядження Рахівського районного суду Закарпатської області №30 від 14 липня 2025 року призначено повторний авторозподіл справи за №305/973/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Рахівського районного суду, Закарпатської області Марусяк М.О. для прийняття до провадження.
Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області Марусяк М.О. від 29.07.2025 прийнято справу до свого провадження. Вирішено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 11 годину 00 хвилин 15 жовтня 2025 року.
06.05.2025, представник Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Беля Л.В., надіслала через систему "Електронний суд" заяву про залишення позовної заяви прокурора без руху, обгрунтовуючи таку наступним. Зі змісту поданої прокурором позовної заяви вбачається, що спір виник щодо права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0492 площею 0,1 га, що знаходяться у власності відповідача - ОСОБА_2 право власності на яку зареєстроване на підставі наказу Головного управління № 1077-сг від 03.09.2015 та розробленого проекту землеустрою. Зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц вказала, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного й негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду. Вищевказане знайшло своє підтвердження і реалізоване в Законі України №4292-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" з внесенням змін до стаття 391 Цивільного кодексу України в редакції від 09.04.2025. Посилання прокурора на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 12.06.2019 у справі №487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, щодо ефективності обраного способу захисту, шляхом усунення перешкод у користуванні майном, є нерелевантними, оскільки вони зроблені у справах, предметом спору в яких були ділянки водного фонду. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду заволодіння громадянами та юридичними особами саме землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам Земельного кодексу України є неможливим, оскільки розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже і нового володільця (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц; від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц; від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц; від 11.09.2019 у справі № 87/10132/14-ц; від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц). Оскільки, земельна ділянка, щодо якої виник спір у цій справі, не відносяться до земель водного фонду, то і відсутні підстави для застосування вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду до даних правовідносин. Звертає увагу суду, що 09.04.2025 набрав чинності Закон України №4292-ІХ "Про внесення зм Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача. Таким чином, держава регламентувала порядок звернення органів державної влади, органів місцевого самоврядування та прокурорів до суду з позовами, направленими на вилучення майна з приватної власності інших осіб, шляхом визначення спеціального порядку звернення, що включає забезпечення прав відповідача через внесення депозиту у розмірі вартості майна, який буде спрямований на відшкодування вартості майна в разі задоволення позову. Наголошує, що вартість майна визначається експертно-грошовою оцінкою земельної ділянки, яку прокурор не надав. Долучена прокурором нормативно-грошова оцінка земельної ділянки на дату 07.03.2025 не відображає вартості спірної земельної ділянки реальної і дійсної вартості майна для відшкодування добросовісному набувачеві (відповідачеві), як того вимагає ст.177, 185 ЦПК України. Оскільки, з наявних у матеріалах позовної заяви доказів неможливо встановити вартість спірного майна станом на дату подання позову (25.03.2025), з метою визначення ціни позову, й відповідно, суми судового збору (за майнову вимогу) та суми депозиту, який має бути внесений прокурором, вважає за необхідне зобов'язати прокурора надати оцінку (експертно-грощову оцінку земельної ділянки) спірної земельної ділянки, здійснену в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви. Законодавець чітко вказав, що вартість спірного майна встановлюєтьі саме експертно-грошовою оцінкою земельної ділянки. Отже, прокурору або позивачу необхідно сплати всі несплачені суми судового збору відповідно до вартості спірного майна та внести на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, тобто експертно - грошової оцінки земельної ділянки, станом на день подання позову, а саме, 25.03.2025.
Представник позивача, Тячівської окружної прокуратури, прокурок Савчук Л.Д., у підготовчому судовому засіданні заперечувала проти залишення позову без руху.
Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом надсилання судової повістки про виклик до суду в електронний кабінет. У судове засідання не з'явився.
Відповідач, ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання повідомлення про виклик на зареєстровану адресу проживання. У судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом надсилання виклику до суду в його особистий електронний кабінет. Представник третьої особи у судове засідання не з'явився. Натомість від представника третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.
Вивчивши матеріали справи, суд, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12 березня 2025 року, набрав чинності 09 квітня 2025 року, згідно з яким ст.390 ЦК України доповнено ч.5 такого змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Частину 4 статті 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Статтю 265 ЦПК України доповнено частиною 14 такого змісту: «14. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача».
Відповідно до норм ч.11 ст.187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до положень ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій,розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Згідно розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12 березня 2025 року, який набрав чинності 09 квітня 2025 року цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його публікування. Положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.
Цими ж перехідними положеннями внесено зміни і до норм ст.ст.177, 185, 265 ЦПК України.
З системного аналізу норм даного закону і його прикінцевих, і перехідних положень можна дійти висновку, що якщо положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, тобто норми ст.390 ЦК України, то в даному випадку необхідно застосовувати і норми ст.ст.177, 185, 265 ЦПК України, чинні на час розгляду таких справ в суді першої інстанції відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України. При цьому в разі незастосування даних норм ЦПК України буде неможливо застосувати та виконати при вирішенні даного спору вимоги ст. 390 ЦК України в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна.
Своє розуміння зворотної дії закону в часі Конституційний Суд України виклав у Рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99, зазначивши, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Крім того, Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (рішення КСУ від 12.07.2019 року № 5-р(I)/2019).
Правовідносини щодо розгляду в суді поданого Тячівською окружною прокуратурою позову справді виникли до набрання чинності положеннями Закону №4292-ІХ від 12.03.2025 року, однак вони продовжують існувати і після його ухвалення, а тому повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.
Суд зауважує, що з 09.04.2025, тобто з моменту набрання чинності вищевказаних змін до ст.ст. 177, 185 ЦПК України, вони підлягають виконанню всіма учасниками процесу, при цьому положення ч.11 ст.187 ЦПК України вимагають приведення позовної заяви у відповідність ст.ст.175, 177 ЦПК України після відкриття провадження по справі на будь-якій стадії судового провадження та не залежать від наявності відповідних вимог до позовної заяви на момент відкриття провадження по справі.
Чинним законодавством не передбачена можливість невиконання судом вимог ч.11 ст. 187 ЦПК України у зв'язку з тим, що відповідні вимоги до позовної заяви не були передбачені на стадії відкриття провадження у справі або складнощами позивача щодо приведення позовної заяви у відповідність до вимог ст.ст.175, 177 ЦПК України.
При цьому, відкладення судом провадження по справі на невизначений строк для виконання прокурором вимог чинного законодавства не передбачено цивільним процесуальним законодавством, не відповідає завданням та основним засадам цивільного судочинства та створює умови правової невизначеності.
Суд звертає увагу, що чітке додержання вимог цивільного процесуального законодавства після їх зміни є запорукою справедливого та своєчасного судового розгляду, при цьому в даному випадку виконання абзацу 2 частини 4 ст.177 ЦПК України є безумовною запорукою додержання судом вимог ч.5 ст.390 ЦК України при ухваленні судового рішення.
Також, суд бере до уваги правові позиції Верховного Суду, що відображені у постановах від 30 квітня 2025 року у справі №686/14711/21, 07 травня 2025 року у справі №128/680/21, від 21 травня 2025 року у справі №678/1280/21 щодо обов'язковості врахування положень Закону України від 12 березня 2025 року №4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» після набрання ними чинності під час подальшого судового провадження.
Згідно з ч.2 ст.185 ЦПК України якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму.
Як вбачається зі змісту цієї позовної заяви прокурора останнім застосовані правові конструкції, які зводяться до необхідності повернення спірної земельної ділянки, тобто витребовування її у добросовісного набувача.
Поміж тим, будь-яких тверджень щодо недобросовісності набуття відповідачем спірної земельної ділянки позов не містить.
Відповідно до вимог ч.5 ст.12 ЦК України добросовісність учасників цивільних правовідносин презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки протилежне не буде встановлено рішенням суду, про що також зазначено у постанові ВП ВС від 20.11.2018 у справі № 907/50/16.
З урахуванням вищевикладеного, виконання вимог абзацу 2 частини 4 статті 177 ЦПК України при витребуванні прокурором (державним органом) майна у особи за відсутності судового рішення щодо визнання цієї особи недобросовісним набувачем, є обов'язковими та не залежать від суб'єктивної думки прокурора чи позивача.
Враховуючи вищевикладене, внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості витребуваної земельної ділянки відповідно до експертно-грошової оцінки на депозитний рахунок суду є обов'язковою умовою для розгляду заявлених позовних вимог.
Вищевказані зміни до норм процесуального закону підлягають застосуванню з моменту набрання ними чинності.
Судом встановлено, що прокурором при зверненні до суду з вказаним позовом сплачено судовий збір в сумі 12112 гривень, враховуючи оціночну вартість земельної ділянки, яка з відповідно до витягу з нормативно грошової оцінки земельної ділянки №НВ-9951273052025 від 07.03.2025, визначена у розмірі 443,88 станом на 07.03.2025. Експертно-грошова оцінка спірної земельної ділянки, чинна на дату подання позовної заяви, у матеріалах даної справи відсутня.
Поміж тим, документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка спірної земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, яка чинна на дату подання позовної заяви, до позовної заяви не додані.
Таким чином, після відкриття провадження у справі судом встановлено недоліки позовної заяви, які перешкоджають судочинству, оскільки відповідно до ч.5 ст.390 ЦК України умовою вирішення даного спору є попереднє внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду.
Суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали (ч.11 ст.187 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене, позивачу у встановлений строк необхідно долучити докази, що підтверджують ринкову вартість спірної земельної ділянки (звіту експертно-грошової оцінки майна) на день звернення до суду, тобто 26.03.2025 (дата подачі позову), а також надати докази внесення Тячівською окружною прокуратурою або Закарпатською обласною державною адміністрацією (Закарпатською обласною військовою адміністрацією), в інтересах якої поданий даний позов, грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0492 на депозитний рахунок для зарахування коштів, внесених у вигляді застави (частки майна, попередньо визначеної суми судових витрат тощо) - код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408, банк отримувача ДКСУ м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA198201720355209001000018501, та у разі невідповідності суми сплаченого збору вартості позову, слід відповідно доплатити суму судового збору відповідно до ціни позову.
Суд звертає увагу, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права на доступ до правосуддя з огляду на усталену практику Європейського суду з прав людини, оскільки положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків, однак право на суд не є абсолютним і воно може бути обмежено, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. У пункті 55 рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (заява №28249/95) зазначено про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
За таких обставин, позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу - Тячівській окружній прокуратурі чи Закарпатській обласній державній адміністрації (Закарпатській обласній військовій адміністрації) слід надати семиденний строк для усунення недоліків.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суд
Позовну заяву Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області, подану в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про визнання недійсним наказу, скасування державних реєстрацій та повернення земельної ділянки у державну власність - залишити без руху, надавши позивачу, для усунення недоліків, семиденний строк з дня отримання ним ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Повідомити позивача, що в разі невиконання ухвали про залишення позовної заяви без руху у встановлений суддею строк, суддя у відповідності до ч.5 ст.185 ЦПК України, не пізніше п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків повертає позовну заяву і додані до неї документи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Рахівського районного суду: М.О. Марусяк