Справа № 304/2324/25 Провадження № 1-кс/304/834/2025
10 жовтня 2025 року м. Перечин
Слідча суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання заступника начальника СВ відділення поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 , подане на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 12025071130000189 від 09 жовтня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мукачево, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого,
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Слідчий звернувся до слідчої судді з клопотанням, погодженим прокурором, поданим на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 12025071130000189 від 09 жовтня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 .
Клопотання мотивує тим, що у невстановлений час та в невстановленому місці у невстановленої особи на ім'я ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення через державний кордон України осіб призовного віку 23-60 років, яким обмежено виїзд, всупереч вимогам законодавства, з корисливих мотивів. Так, невстановлена особа на ім'я ОСОБА_8 розробила злочинну схему, відповідно до якої особи призовного віку 23-60 років за її сприяння, що виразилося у наданні усних інструкцій, порад та вказівок, а також в організації доставки до місць незаконного перетину державного кордону України мали потрапити до країн Європейського Союзу.
Слідчий вказує, що для реалізації зазначеного умислу особа на ім'я ОСОБА_8 залучила за грошову винагороду ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , роль якого полягала у доставці осіб до кордону зі Словацькою Республікою, з проїздом поза пунктами пропуску ДПСУ, інструктажем, сприянням порадами і вказівками, наданням засобів та безпосереднім супроводом до лінії державного кордону. Зокрема, діючи умисно, як організатор, з корисливих мотивів, за грошову винагороду, невстановлена особа на ім'я ОСОБА_8 підшукала ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , пообіцявши 7 000 доларів США. Надалі, керуючи його діями шляхом надання вказівок і порад, наказала ОСОБА_9 прибути до м. Мукачево, поселитися в готелі та очікувати подальших вказівок, що останній і зробив. Так, 18 вересня 2025 року він поселився в готелі «Зірка» за адресою: м. Мукачево, пл. Кирила і Мефодія, 10-12. Також та сама невстановлена особа на ім'я ОСОБА_8 , діючи як організатор, підшукала ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , пообіцявши 9 000 доларів США, і керуючи його діями через месенджер «Telegram» наказала прибути до м. Ужгород та очікувати подальших вказівок.
Слідчий також указує, що 15 вересня 2025 року ОСОБА_10 поселився в орендованій ним квартирі за адресою: АДРЕСА_4 . Восьмого жовтня 2025 року ОСОБА_4 за допомогою месенджера «Telegram» повідомив ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про необхідність бути готовими 09 жовтня 2025 року до виїзду для подальшої доставки до місця незаконного перетину державного кордону України. 09 жовтня 2025 року близько 02.00 год ОСОБА_4 на заздалегідь замовленому Артуром автомобілі таксі «Skoda Rapid», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який не був обізнаний із злочинними намірами ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , прибув до готелю «Зірка» в м. Мукачево, де повідомив ОСОБА_9 виходити з готелю та сісти в автомобіль, що останній і зробив. Близько 02.30 год ОСОБА_4 прибув за адресою: АДРЕСА_4 , де проживав ОСОБА_10 , та повідомив останньому вийти і сісти в автомобіль, після чого вони попрямували в напрямку м. Перечин Ужгородського району. Під час руху ОСОБА_4 провів інструктаж, повідомивши, що довезе їх до околиць кордону Словацької Республіки, де необхідно буде за допомогою «кусачок» перерізати дріт та перейти на бік Словацької Республіки, після чого здатися поліції та повідомити, що вони біженці з України.
Слідчий зазначає, що вказані особи безперешкодно проїхали пункт пропуску в с. Оноківці Ужгородського району та прибули на парковку магазину «АТБ» за адресою: м. Перечин, пл. Незалежності, 7, звідки ОСОБА_4 , діючи за отриманими від ОСОБА_8 геолокаціями і картами, наказав рухатися за ним пішки через стадіон у напрямку лісового масиву до державного кордону. Того ж дня ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у супроводі ОСОБА_4 були виявлені на відстані близько 4 000 метрів до кордону в районі прикордонного знака 200 і затримані працівниками правоохоронних органів.
10 жовтня 2025 року органом досудового розслідування повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Ініціатор клопотання указує, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, підозрюваний ОСОБА_4 , з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України); усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення даного злочину може незаконно впливати на свідків, шляхом їх підкупу, умовляння або залякування (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інші кримінальні правопорушення (п. 5 ст. 177 КПК України).
Отже, враховуючи викладене, сторона обвинувачення вважає, що підозрюваному ОСОБА_4 слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави, тому просить клопотання задовольнити.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав повністю та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в ньому. При цьому просив визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив у задоволенні такого відмовити, при цьому вказав на те, що підозрюваному слід обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, а саме цілодобовий домашній арешт. Проте у випадку якщо слідча суддя дійде до переконання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, то просив визначити заставу в мінімальному розмірі, ніж той, який просив прокурор у судовому засіданні, оскільки такий є непомірним.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Слідча суддя, заслухавши учасників процесу, вивчивши надані матеріали клопотання, дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Згідно з ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: 4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім цього, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Стосовно обґрунтованості підозри
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Слідча суддя враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, але, зважаючи на вимоги, закріплені в статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд ураховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Так, у п. 32 справи «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, Series А, № 182) від 30 серпня 1990 року зазначено, що обґрунтована підозра це коли існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21 квітня 2011 року). Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27 листопада 1997 року, § 57). Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (п. 55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».
У судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження № 12025071130000189 від 09 жовтня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, що підтверджується наданим витягом з кримінального провадження.
09 жовтня 2025 року о 15.10 год ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
10 жовтня 2025 року в рамках кримінального провадження № 12025071130000189 від 09 жовтня 2025 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру щодо вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке цього ж дня об 11 годині 00 хвилин отримав підозрюваний ОСОБА_4 .
Слідча суддя застосовує стандарт переконання (доведення) обґрунтованої підозри при обранні запобіжного заходу.
Зокрема, обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, стверджується об'єктивними відомостями, які перевірені під час судового розгляду, та які спонукають неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою, а саме:
-рапортом працівника поліції відділення поліції № 1 ОСОБА_12 від 09 жовтня 2025 року;
-повідомленням в. о. заступника начальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальника головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_2 прикордонного загону ОСОБА_13 про виявлення кримінального правопорушення № 05./3/1055 від 09 жовтня 2025 року;
-повідомленням щодо виявлення кримінального правопорушення № 58/5р-2441 від 09 жовтня 2025 року;
-протоколом огляду від 09 жовтня 2025 року;
-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 09 жовтня 2025 року;
-протоколом допиту підозрюваного від 09 жовтня 2025 року;
-протоколами допиту свідка від 09 жовтня 2025 року;
-протоколами огляду предмета від 09 жовтня 2025 року;
-протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09 жовтня 2025 року з фото таблицями до них;
-довідками про осіб, які зображені на фотокартках, що пред'являються для впізнання від 09 жовтня 2025 року.
На думку слідчої судді, обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Слідча суддя під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу обмежена у вирішенні того обсягу питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Встановлення наявності складу злочину на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів та їх оцінка з точки зору належності, достатності та допустимості здійснюється виключно на стадії судового розгляду.
Дослідивши в судовому засіданні надані органом досудового розслідування докази, слідча суддя дійшла висновку про те, що вони є такими, що обґрунтовують підозру ОСОБА_4 у інкримінованому йому злочині, так як надані слідчим докази свідчать, що останній міг вчинити правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України.
При цьому, слідча суддя звертає увагу на те, що вказані докази досліджувалися в судовому засіданні в межах розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу для оцінки обґрунтованості підозри та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Суд не досліджує зміст вказаних доказів для встановлення винуватості.
Стосовно наявності ризиків
При обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідча суддя враховує такі ризики.
Так, ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років.
Слідча суддя керується презумпцією невинуватості, але разом із цим ураховує можливість застосування реальної міри покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років, що дає можливість зробити висновок про те, що покарання за кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі на такий строк може бути розцінена підозрюваним більш небезпечною, ніж переховування та втеча.
Підтверджується і наявність ризику знищити, сховати або спотворити будь-які речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як органом досудового розслідування на час звернення до суду тривають заходи з локалізації та вилучення повного масиву інформації, пов'язаної з організацією незаконного переправлення - схеми маршрутів, інструкції, засоби комунікації, списки клієнтів, канали фінансування, у тому числі дані в електронному вигляді, хмарні облікові записи, резервні чати, а також інструменти на кшталт кусачок чи інших засобів подолання інженерних перешкод. Відтак перебуваючи не в умовах тримання під вартою, ОСОБА_4 зможе безперешкодно знищити такі речі та інформацію з метою перешкодити слідству довести його вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Слідча суддя констатує також наявність перестороги щодо можливості впливу ОСОБА_4 на свідків та на даний час невстановлену особу на ім'я ОСОБА_8 , які йому відомі, а тому слідча суддя не виключає можливості вчинення спроб незаконного впливу на таких. Більше того, допитані свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 надали викривальні покази щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
Ризик впливу на свідків з метою викривлення їх показань зберігається до моменту безпосереднього їх сприйняття у судовому засіданні під час судового розгляду, оскільки ст. 23 КПК України встановлює принцип безпосередності дослідження показань, за змістом якого суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Відтак слідчий обґрунтовано встановив наявність ризику, про що також указував і прокурор у судовому засіданні, незаконного впливу на свідка та інших співучасників вчинення злочину, з чим погоджується і слідча суддя.
Крім того, особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. Тому для встановлення ризику впливу на свідків чи інших співучасників вчинення злочину не є необхідним констатувати таку поведінку підозрюваного у минулому.
Разом із цим, ризик вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення стороною обвинувачення не доведено.
Відтак слідча суддя дійшла висновку, що прокурором доведено, а підозрюваним та стороною захисту не спростовано, що в цьому кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.
За встановлених обставин слідча суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та доведеним прокурором у судовому засіданні, а застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою у цьому конкретному випадку відповідатиме його особі, обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на початковому етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід уважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Крім того, вирішуючи питання щодо обрання запобіжного заходу, слідча суддя відповідно до ст. 178 КПК України враховує те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, докази про вчинення якого є вагомими, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні (позбавлення волі на строк до дев'яти років), стан його здоров'я, молодий вік, те, що підозрюваний є неодруженим, а також наявність інформації про розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення він підозрюється.
Отже, доводи захисника підозрюваного, на думку слідчої судді, не впливають на загальний висновок про неможливість обрання іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з ізоляцією.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 слід обчислювати з моменту його фактичного затримання
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, доведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, майнового та сімейного стану підозрюваного, необхідно визначити підозрюваному заставу у сумі 60 560 грн. Такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Також такий розмір застави відповідає позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов'язки. Слідчий суддя вважає, що такий розмір застави є суттєвим для його майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження та запобігання встановленим ризикам.
При цьому, у разі внесення застави, слідча суддя на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України покладає на підозрюваного обов'язки, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за кожною вимогою;
- утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні № 12025071130000189;
- не відлучатися з м. Мукачево без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у разі їх наявності.
Наведені слідчою суддею висновки свідчать, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 у межах кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025071130000189 від 09 жовтня 2025 року, - підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 177, 182, 183, 186, 193, 196, 197, 206, 309 КПК України, слідча суддя,
Клопотання слідчого, погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 07 грудня 2025 року (включно), але в межах строку досудового розслідування.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 обчислювати з моменту його фактичного затримання.
Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.
Застава може бути внесена підозрюваним або заставодавцем у будь-який момент у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, рахунок UA198201720355209001000018501, призначення платежу: застава № ухвали суду, П.І.Б. платника застави. Код ЄДРПОУ - 26213408).
У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд у залежності від стадії кримінального провадження.
З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за кожною вимогою;
- утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні № 12025071130000189;
- не відлучатися з м. Мукачево без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у разі їх наявності.
Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 строком на 2 місяці, який починається з моменту внесення застави.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Вручити копію ухвали підозрюваному та прокурору негайно після її оголошення.
На підставі ч. 2 ст. 376 КПК України повний текст ухвали складено 15 жовтня 2025 року.
Слідча суддя:ОСОБА_1