15 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/393/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради
на рішення Господарського суду Харківської області від 16.06.2025 та
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2025
у справі за позовом Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія планета буд",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс ПМК",
про зобов'язання вчинити певні дії,
Спеціалізоване комунальне підприємство "Харківзеленбуд" Харківської міської ради (далі - СКП "Харківзеленбуд", позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія планета буд" (далі -ТОВ "Інжинірингова компанія планета буд", відповідач), про зобов'язання усунути дефекти (недоліки, недоробки) 10 (десяти) опор паркових з одним кронштейном, 10 (десяти) опор паркових з трьома кронштейнами, 18 (вісімнадцяти) опор паркових з п'ятьма кронштейнами, установлених під час виконання робіт за договором від 25.11.2019 № 629, шляхом їх заміни.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, зокрема, що:
- між СКП "Харківзеленбуд" та ТОВ "Інжинірингова компанія планета буд" укладено договір від 25.11.2019 № 629 (далі - договір);
- на виконання умов договору відповідач виконав роботи: "Зовнішнє освітлення. Додаткові роботи. Зовнішні інженерні мережі. Електрообладнання та електропостачання. Зовнішнє освітлення (Локальний кошторис на будівельні роботи № 04-001-002 в редакції додаткової угоди від 28.12.2020 № 3), в межах яких було установлено: 10 (десять) опор паркових з одним кронштейном, 11 (одинадцять) опор паркових з трьома кронштейнами, 18 (вісімнадцять) опор паркових з п'ятьма кронштейнами;
- відповідно до пункту 2.2, 6.3.2 договору, а також частини першої статті 884 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відповідач зобов'язувався забезпечити якість опор паркових, які установлені під час виконання робіт за договором, протягом гарантійного строку;
- відповідно до дефектного акта від 22.10.2024 під час огляду вказаних опор паркових виявлені дефекти (недоліки, недоробки), які узгоджуються із висновком експертів Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" за результатами проведення експертного дослідження матеріалів, речовин та виробів за заявою СКП "Харківзеленбуд" від 25.01.2024 № 25267/25352 (далі - висновок експертів від 25.01.2024) за результатами проведення експертного дослідження матеріалів, речовин та виробів;
- відповідач всупереч статті 884 ЦК України, пункту 108 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 (далі - Загальні умови), пункту 6.3.3.10 договору, у строк, встановлений дефектним актом від 22.10.2024, відповідні дефекти (недоліки, недоробки) не усунув.
Господарський суд Харківської області рішенням від 16.06.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2025, відмовив у задоволенні позову.
Суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача усунути дефекти (недоліки, недоробки) 10 (десяти) опор паркових з одним кронштейном, 10 (десяти) опор паркових з трьома кронштейнами, 18 (вісімнадцяти) опор паркових з п'ятьма кронштейнами, установлених під час виконання робіт за договором, саме шляхом їх заміни, не узгоджується з умовами пункту 6.3.3.10 договору.
Водночас Господарський суд Харківської області зазначив, що у висновку експертів від 25.01.2024 не встановлена неможливість використання спірних опор за їх призначенням та необхідність їх заміни. Разом з тим господарський суд дійшов висновку, що позивач обрав неправильний спосіб захисту своїх прав та обраний спосіб є неефективним.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, враховуючи умови укладеного між СКП "Харківзеленбуд" та ТОВ "Інжинірингова компанія планета буд" договору та додатки до нього (зокрема, договірну ціну, в якій передбачено у тому числі витрати з придбання та доставки устаткування, що монтується), зазначила про змішаний характер договору, оскільки правовідносини сторін містять у собі елементи різних договорів: поставки та підряду.
При цьому суд апеляційної інстанції послався на усталену практику Верховного Суду, відповідно до якої договір, за умовами якого підрядник виконує роботи та надає свої матеріали або здійснює поставку обладнання та за умовами якого підрядник приступає до виконання робіт за цим договором після отримання від замовника відповідного письмового розпорядження (дозволу) на початок виконання робіт, є змішаним та містить елементи договору поставки та договору будівельного підряду (постанови Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 910/6975/18; від 18.08.2021 у справі № 910/1798/20; від 26.01.2021 у справі № 910/15152/19; від 18.02.2020 у справі № 911/728/18; від 12.09.2019 у справі № 911/2360/18; від 29.08.2019 у справі № 911/2454/18; від 23.07.2019 у справі № 911/2076/18; від 18.06.2019 у справі № 910/6975/18).
Судова колегія зауважила, що згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі 922/2297/20, від 11.12.2024 у справі № 924/33/24, з огляду на приписи частини другої статті 884, частини першої статті 883 ЦК України саме на підрядника законодавець покладає обов'язок доведення тієї обставини, що виявлені недоліки або дефекти при експлуатації об'єкта виникли саме не з його вини. Водночас наведене не звільняє позивача від обов'язку доведення обставин (фактів), що обґрунтовують його вимоги до підрядника про усунення недоліків.
В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції вказав, що "В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 04.09.2025 під час з'ясування питання щодо долученого позивачем до матеріалів справи висновку експерта та можливості ідентифікації таких конструкцій як опор паркових, що були встановлені відповідачем саме в межах спірного договору № 629 від 25.11.2019 за наявності інших аналогічних договорів, представник позивача надав пояснення, що висновок експертів № 25267/25352 від 25.01.2024 було складено попередньо до складання дефектного акту за договором № 629, він не стосується тих опор, що є предметом спору у даному провадженні та тих дефектів якими обґрунтовуються позовні вимоги саме за договором № 629 від 25.11.2019, проте виявлені дефекти з ним узгоджуються; щодо інших договорів в межах даного спору вимоги не заявляються".
Суд апеляційної інстанції вважає позицію позивача непослідовною, а його дії такими, що не відповідають засадам добросовісності, оскільки ним зазначено висновок експертів від 25.01.2024 в дефектному акті від 22.10.2024 на підтвердження виявлених недоліків за договором, а також в позовній заяві та запереченнях на клопотання відповідача про призначення експертизи, додано цей висновок до матеріалів справи як доказ на підтвердження своїх доводів щодо наявності недоліків/дефектів в опорах паркових, що не узгоджується з принципом venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).
Залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем не дотриманий порядок виявлення та фіксації недоліків робіт, які виникли протягом гарантійного періоду відповідно до умов пункту 6.3.3.10 договору та пункту 107 Загальних умов, що має передувати виникненню зобов'язання підрядника (відповідача) щодо усунення таких недоліків.
Колегія суддів вказала, що обраний позивачем спосіб захисту усунення недоліків/дефектів шляхом заміни конструкцій опор паркових відповідно до вимог частини другої статті 678 ЦК України та висновків Верховного Суду щодо застосування вказаної норми вимагає доведення того, що виявлені недоліки є істотними. Однак дефектний акт від 22.10.2024 не містить відомостей про істотний характер виявлених недоліків опор паркових та висновків щодо неможливості їх подальшої експлуатації, а позивач не довів під час розгляду справи, що зазначені в цьому акті недоліки є істотними.
СКП "Харківзеленбуд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 16.06.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2025, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову та стягнути з відповідача судові витрати.
Скаржник посилається на помилкове застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положень частини п'ятої статті 858, статей 678, 679 ЦК України за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).
СКП "Харківзеленбуд" в касаційній скарзі вказує, що за результатами касаційного розгляду вважає за необхідне формування Верховним Судом таких висновків:
"1. Гарантійні зобов'язання за договором будівельного підряду врегульовані спеціальними нормами, передбаченими ст. 884 ЦК України, п. 103- 108 Загальних умов, а також умовами договору будівельного підряду.
2. До правовідносин, які виникають з приводу гарантійних зобов'язань за договором будівельного підряду не підлягають застосуванню загальні положення за договором підряду (ст. 859 ЦК України) та за договором купівлі-продажу (ст. 678, 679 ЦК України).
3. Для встановлення обов'язку підрядника усунути недоліки (дефекти) за договором будівельного підряду суд має встановити факт складання акту про їх усунення в порядку, передбаченому п. 105, 107 Загальних умов, у строки, передбачені ч. 1 ст. 884 ЦК України та п. 103, 104 Загальних умов, за відсутності обставин, передбачених ч. 2 ст. 884 ЦК та п. 106 Загальних умов.
4. Порядок та спосіб усунення виявлених замовником недоліків (дефектів) визначається виключно актом про їх усунення згідно з п. 108 Загальних умов, якщо інше не передбачено договором.
5. У разі невиконання підрядником обов'язку щодо усунення недоліків (дефектів) у порядку та строки, передбачені актом про їх усунення, належним та ефективним способом захисту порушених прав замовника є вимога про зобов'язання підрядника усунути недоліки (дефекти) або про стягнення з підрядника витрат, пов'язаних із їх усуненням своїми силами або із залученням третіх осіб у порядку, визначеному договором, якщо інше не передбачено договором".
Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає поверненню з огляду на таке.
Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі СКП "Харківзеленбуд" зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання про застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Колегія суддів зазначає, що положення цієї статті спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, своїм обґрунтуванням стосовно відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 884 ЦК України, пунктів 103- 108 Загальних умов, скаржник фактично намагається спонукати Верховний Суд додатково перевірити докази у справі та встановити обставини, зокрема, належного повідомлення відповідача про виявлені недоліки у закінчених роботах за договором, дотримання порядку складення дефектного акта від 22.10.2024 та інше, і залежно від цього сформувати висновок щодо застосування цих норм права на користь скаржника, що суперечить приписам статті 300 ГПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
При цьому формування правового висновку не може ставитися в пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
Так, частина друга статті 300 ГПК України імперативно вказує на відсутність у суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У касаційній скарзі скаржник не наводить аргументованого обґрунтування щодо необхідності формування висновку Верховного Суду про застосування зазначених ним норм права в сукупності в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судами обставин справи. При цьому доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів, до необхідності встановлення інших обставин, ніж встановлені судом, та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку .
Саме лише прагнення скаржника здійснити переоцінку наявних у матеріалах справи доказів та перевірку обставин цієї справи з урахуванням його власних висновків щодо поданих доказів не є достатньою підставою для перегляду судових рішень, ухвалених першою та/або апеляційною інстанцією, у касаційному порядку, оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
У пунктах 7.6- 7.8 Рішення Конституційного Суду України від 22.11.2023 у справі № 10-р(ІІ)/2023 вказано, що Європейський суд з прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та вирішенні спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі (Цивільному процесуальному кодексі України) підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою вирішення Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовчої практики.
З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник не обґрунтував належним чином підстав для оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, а доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, фактично зводяться до питання щодо оцінки судами попередніх інстанцій доказів та фактичних обставин у справі.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 292 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, зокрема, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи викладене вище, касаційна скарга СКП "Харківзеленбуд" вважається неподаною і повертається скаржнику.
Керуючись статтями 234, 235, 290 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Повернути касаційну скаргу Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 16.06.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 у справі № 922/393/25 скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський