23 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/11308/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Губенко Н. М.
за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А.В.,
за участю представників учасників справи:
позивача - Івченка А. В. (адвоката), Хорунжого Ю. А. (адвоката)
відповідача - Горбаня Б. Ю. (адвоката)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Софт Атлас"
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025
(суддя Блажівська О. Є.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2025
(головуюча - Яценко О. В., судді: Коробенко Г. П., Хрипун О. О.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Софт Атлас"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "Тека Ньюс"
про захист ділової репутації.
Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1. У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тех-Софт Атлас" (далі - позивач, скаржник) подало до Господарського суду міста Києва позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "Тека Ньюс" (далі - відповідач), в якому просило суд:
- визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію позивача інформацію, що викладена ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті на вебсайті відповідача за посиланням в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_2, під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_3" в україномовній, англомовній та російськомовній версії вебсайту;
- зобов'язати відповідача вилучити статтю за посиланням в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_4, під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_3" в україномовній, англомовній та російськомовній версії веб-сайту.
2. Позов обґрунтовано тим, що вказана в статті інформація містила неперевірену, неправдиву, недостовірну, перекручену інформацію стосовно ТОВ "Тех-Софт Атлас", яка своїм негативним змістом завдає істотної шкоди діловій репутації позивача, останній звернувся до відповідача з вимогою про заборону поширення недостовірної інформації шляхом її виключення з вище вказаних публікацій з їх вебресурсу. Вказана вимога була проігнорована власником вебресурсу, що й зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.
Фактичні обставини справи, установлені судами
3. Позивач є суб'єктом господарювання приватного права, належним чином створеним та зареєстрованим згідно з чинним законодавством України 13.03.2019 та з цього часу протягом більше ніж 5 років здійснює власну господарську діяльність у якості фінтехкомпанії, що надає технологічні послуги, у тому числі, учасникам платіжного ринку у повній відповідності до положень чинного законодавства України.
4. Згідно з Повідомленням Національного банку України від 10.06.2021 за № 27-0019 /52083 ТОВ "Тех-Софт Атлас" внесено до Реєстру платіжної інфраструктури у якості Технологічного оператора платіжних послуг, що має право надавати наступні послуги: процесинг; кліринг; здійснення операційних, інформаційних та інших технологічних функцій, що забезпечують здійснення переказу коштів; здійснення операційних, інформаційних та інших технологічних функцій, що забезпечують використання електронних грошей.
5. ІНФОРМАЦІЯ_1 року на вебсайті Національного антикорупційного порталу "Антикор" за посиланням в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5 було оприлюднено статтю в україномовній, англомовній та російськомовній версії, під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_3".
6. Позивач 23.07.2024 звернувся з листом (вих. № 23-07/2024-3) до Національного антикорупційного порталу "Антикор", наступного змісту: "Вимагаємо заборонити в строк до 26.07.2024 поширення недостовірної інформації стосовно позивача, що міститься у статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_6", оприлюдненої на вебсайті https://www.nta.ua/ "Пряма мова Львів" Приватного підприємства "НТА-Незалежне Телевізійне Агентство" за посиланням в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_7 - шляхом виключення вказаної публікації з ресурсу. У разі невиконання вищевказаної вимоги у встановлений строк, позивач буде вимушений звертатися за захистом свого порушеного права до суду. Звертаємо увагу, що обов'язок доведення правдивості інформації покладається на особу, яка таку інформацію поширила. У випадку - доведення справи до суду на Приватне підприємство "НТА-Незалежне Телевізійне Агентство" будуть покладені усі витрати, пов'язані із судовим розглядом, що складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу. Крім того, позивачем буде поставлено питання щодо відшкодування моральної шкоди внаслідок завдання шкоди діловій репутації".
7. Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді, що й зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рух касаційної скарги
8. 05.03.2025 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
9. 26.06.2025 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
10. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що:
- наявними у матеріалах справи документами підтверджується те, що щодо ТОВ "Білл Лайн" у кримінальному провадженні № 42021100000000283 від 23.04.2021 вчинялися процесуальні дії, зокрема, шляхом накладення арешту на банківські рахунки;
- спірна стаття не містить даних про те, що ТОВ "Тех-Софт Атлас" (ТОВ "Біл Лайн") або посадові особи компанії здійснили незаконні дії та не зазначено про їх процесуальний статус. Зміст даної статті лише містить дані, що вказана юридична особа згадується в ухвалі суду у кримінальному провадженні;
- у судовому засіданні 05.03.2025 під час дослідження доказів представником позивача підтверджено, що 06.10.2021 було змінено найменування позивача, а саме з ТОВ "Біл Лайн" на ТОВ "Тех-Софт Атлас". Представником позивача також підтверджено, що станом на час зміни найменування юридичної особи, її засновником керівником та бенефіціарним власником був ОСОБА_1 . 22.07.2021 ОСОБА_1 вийшов з засновників ТОВ "Тех-Софт Атлас" та його засновником став ОСОБА_2 , який в подальшому став керівником та бенефіціарним власником ТОВ "Тех-Софт Атлас". Вказане свідчить про те, що зміна найменування позивача та його керівних осіб знайшла своє підтвердження під час розгляду даної справи;
- інформація наведена в спірній статті, яка є предметом судового оскарження, була зроблена автором з посиланням на офіційні дані веб сайту Єдиного державного реєстру судових рішень, вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_8 та веб сайту ІНФОРМАЦІЯ_9. Щодо зазначення в статті про невиключення повторних арештів рахунків компанії "Тех-Софт Атлас" та затримання її керівників, зокрема, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були в курсі махінацій, то це є оціночними судженнями автора статті, які ґрунтуються на його особистому трактуванні отриманої з інших джерел інформації;
- в свою чергу, згідно з даними вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_10 ТОВ "Тех-Софт Атлас" є власником торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_11" (свідоцтво на торговельну марку № НОМЕР_1 ). Також згідно з даними вказаного вебсайту ОСОБА_5 04.12.2019 був заявником на торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_11" (№ заявки m201931814);
- нормами статті 43 Закону України "Про медіа", якою врегульоване право на відповідь і спростування інформації, оприлюднених у засобах масової інформації, передбачено, що заява про спростування або реалізацію права на відповідь, серед іншого, має містити обґрунтування щодо недостовірності поширених відомостей та заподіяної шкоди честі, гідності чи діловій репутації особи, проте заява позивача на адресу відповідача не містить обґрунтування щодо недостовірності поширених відомостей та заподіяної шкоди честі, гідності чи діловій репутації особи та спростування. У даній заяві позивач лише зазначає, що інформація, яка поширена з порушенням даної вимоги, визнається недостовірною.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу. Рух справи
11. 16.07.2025 позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
12. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив випадок, передбачений пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу.
13. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.08.2024 у справі № 910/8562/22, від 05.09.2024 у справі № 911/994/23, від 19.08.2020 у справі № 446/1953/16-ц, від 14.02.2024 у справі № 754/6964/21, від 04.06.2025 у справі № 490/1923/23, від 05.06.2024 у справі № 756/14771/21 (щодо вирішення дифамаційних спорів), від 15.04.2021 у справі № 484/2781/19-ц (щодо заборони інформувати про фігурантів кримінальних справ до визнання їх підозрюваними чи обвинуваченими). Скаржник також зазначає, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, надали неналежну оцінку шкоді, завданій немайновим правам скаржника (із врахуванням виду господарської діяльності позивача) та безпідставно відхили належні докази такої шкоди, в тому числі, безпідставно відхилили висновок судової семантико-лінгвістичної експертизи від 09.12.2024 № ЕС-1710-14-2204.24, і не врахували усталеної судової практики, викладеної у постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 1140/3197/18, від 12.07.2021 у справі № 766/12142/16-а та від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18.
14. Верховний Суд ухвалою від 01.08.2025 відкрив касаційне провадження у справі та призначив до розгляду касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
15. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
16. Здійснюючи касаційне провадження, Суд зазначає таке.
17. Відповідно до статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК.
18. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням. Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
19. При вирішенні спору про визнання недостовірною та спростування інформації підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору має бути встановлено не лише наявність підстав визнання недостовірною та спростування інформації, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20).
20. Розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (пункт 6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18).
21. Це означає, що достовірна інформація, тобто така, що відповідає дійсності та викладена правдиво, не може бути спростована, навіть у випадку, коли вона порушує особисті майнові права.
22. Згідно з правовою позицією, яка викладена у пункті 6.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
23. У постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 910/15148/17 та від 19.07.2018 у справі № 910/5117/17 сформовано, висновок про те, що за відсутності хоча б однієї з наведених обставин, підстав для задоволення позовних вимог немає.
24. Тобто для розгляду даної категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.
25. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
26. Згідно з частинами першою, другою статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
27. Отже, за своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об'єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
28. Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт сам по собі є категорією об'єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
29. Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів.
Отже, чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, так як вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.
Оціночні судження не підлягають спростуванню. Позивач має можливість захистити свої права через надане йому законодавством право на відповідь. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 359/8847/16-ц.
30. Як встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи міститься копія ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 26.07.2021 по справі № 754/11312/21 (провадження № 1-кс/754/2245/21), з якої слідує, що даною ухвалою накладено арешт на видаткові операції з грошовими коштами, які знаходяться, в тому числі на рахунках позивача (до жовтня 2021 року ТОВ "Біл Лайн").
31. Судами встановлено обставини, які свідчать про вчинення процесуальних дій щодо ТОВ "Білл Лайн" у кримінальному провадженні № 42021100000000283 від 23.04.2021, зокрема, шляхом накладення арешту на банківські рахунки.
32. Водночас, за встановленими судами обставинами спірна стаття не містить даних про те, що ТОВ "Тех-Софт Атлас" (ТОВ "Біл Лайн") або посадові особи компанії здійснили незаконні дії та не зазначено про їх процесуальний статус. Зміст даної статті лише містить дані, що вказана юридична особа згадується в ухвалі суду у кримінальному провадженні.
33. При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовано скаржником, у судовому засіданні 05.03.2025 під час дослідження доказів представником позивача підтверджено, що 06.10.2021 ТОВ "Біл Лайн" змінило назву на ТОВ "Тех-Софт Атлас", а також підтверджено, що станом на час зміни найменування юридичної особи, її засновником керівником та бенефіціарним власником був ОСОБА_1 . 22.07.2021 ОСОБА_1 вийшов з засновників ТОВ "Тех-Софт Атлас" та його засновником став ОСОБА_2 , який в подальшому став керівником та бенефіціарним власником ТОВ "Тех-Софт Атлас".
34. Отже, зміна найменування позивача та його керівних осіб також знайшла своє підтвердження під час розгляду даної справи.
35. Також, поширена інформація відповідачем щодо позивача була зроблена автором з посиланням на офіційні дані вебсайту Єдиного державного реєстру судових рішень, вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_8 та вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_9.
36. Щодо зазначення в статті про невиключення можливості повторних арештів рахунків компанії "Тех-Софт Атлас" та затримання її керівників, зокрема, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були в курсі махінацій, то за встановленими судами обставинами це є оціночними судженнями автора статті, які ґрунтуються на його особистому трактуванні отриманої з інших джерел інформації.
37. Щодо посилань позивача на те, що власником торгівельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_12" є ТОВ "Тех-Софт Атлас", пан ОСОБА_1 подавав заявку як керівник товариства на дату звернення із заявою про реєстрацію торгівельної марки та не є власником ТМ, а тому інформація в статті про те, що "Власником ТМ ІНФОРМАЦІЯ_11 також є ОСОБА_1" не відповідає дійсності, судами встановлено та не спростовано скаржником, що відповідачем у поданому до суду відзиві зазначено, що під час написання матеріалу, автором дійсно була допущена неточність. У подальшому після перевірки викладених у статті тверджень, вона була змінена, і статус ОСОБА_6 у контексті реєстрації торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_11" був виправлений на "заявник".
38. Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов'язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 20.03.2019 у справі № 758/14324/15-ц).
39. Судами окремо зауважено на тому, що позивачем не надано жодних доказів того, що вказана інформація порушує його особисті немайнові права, тобто/або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, проте доведення вказаного є необхідною умовою для задоволення позовних вимог у цій справі.
40. Також, судами встановлено, що позивачем до матеріалів справи надано висновок ТОВ "Судова незалежна експертиза України" № ЕС-1710-14-2204.24 від 09.12.2024 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, в якому зазначено, що у тексті публікації "ІНФОРМАЦІЯ_13", поширеної ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті "Антикор", міститься інформація негативного характеру стосовно ОСОБА_6 та керівництва ТОВ "Тех-Софт Атлас", викладена у формі фактичних тверджень.
41. За змістом статті 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
42. До того ж при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 520/8073/16, від 12.02.2020 у справі № 457/906/17, від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17, від 07.06.2022 у справі № 916/302/16).
43. Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
44. Висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17, від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17 та від 16.07.2024 у справі № 910/7328/23.
45. Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
46. Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
47. Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
48. Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
49. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
50. Відтак, з огляду на досліджені докази та встановлені фактичні обставини у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено наявності у діях відповідача юридичного складу правопорушення, що в свою чергу могло б бути підставою для задоволення позову.
51. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
52. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
53. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні правовідносини).
54. Водночас, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.
55. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
56. До того ж алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
57. Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, надали неналежну оцінку шкоді, завданій немайновим правам скаржника та безпідставно відхилили належні докази такої шкоди, в тому числі безпідставно відхилили висновок судової семантико-лінгвістичної експертизи від 09.12.2024 № ЕС-1710-14-2204.24, і не врахували усталеної судової практики, викладеної у постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 1140/3197/18, від 12.07.2021 у справі № 766/12142/16-а та від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, оскільки вказані аргументи скаржника фактично зводяться до намагання встановити нові обставини, здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
58. Щодо доводів скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.08.2024 у справі № 910/8562/22, від 05.09.2024 у справі № 911/994/23, від 19.08.2020 у справі № 446/1953/16-ц, від 14.02.2024 у справі № 754/6964/21, від 04.06.2025 у справі № 490/1923/23, від 05.06.2024 у справі № 756/14771/21 щодо вирішення дифамаційних спорів, колегія суддів зазначає наступне.
У вказаних постановах Верховного Суду предметом розгляду були спори про захист ділової репутації; про визнання інформації недостовірною та зобов'язання вчинити дії; визнання недостовірною інформації; про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
Проаналізувавши зміст наведених постанов Верховного Суду (на які посилається скаржник), за критеріями подібності, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку про подібність предметів спору у вказаних справах справ за змістовним критерієм.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі № 756/14771/21 зазначив про те, що проаналізувавши зміст висловлювань, які є предметом розгляду в цій справі, колегія суддів Верховного Суду вважає, що в таких висловлюваннях міститься інформація про причетність позивача до вчинення кримінальних правопорушень (зокрема, щодо організації рейдерського захвату, погроз журналістам, членам садового товариства), яку можна перевірити на предмет її дійсності.
У постанові від 04.06.2025 у справі № 490/1923/23 Верховний Суд зазначив про те, що поширені відповідачем відомості не є оціночними судженнями, оскільки зазначена інформація стосується звинувачення у вчиненні протиправних дій, отже, може бути перевірена на предмет дійсності. Верховний Суд погодився із визначенням характеру поширеної відповідачем інформації саме як тверджень про факти, яку у подальшому не було підтверджено.
У постанові від 05.09.2024 у справі № 911/994/23 Верховний Суд зазначив про те, що висловлювання, які містяться у тексті публікації, мають стверджувальний характер, містять основні думки та тези, в яких автор інформує читачів як про доконаний факт про діяльність компанії "UPG" та її зв'язок із особами, пов'язаними з позивачем відносинами контролю зазначеними у статті, вказує на існування певних фактів та констатує їх, викладаючи текст свого повідомлення у вигляді оповіді про певні обставини, та робить висновки з цих фактів.
Розглядаючи вказані справи суди, надавши відповідну оцінку доводам сторін та доказам у справах дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.
У постанові від 14.02.2024 у справі № 754/6964/21 Верховний Суд зазначив про те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження дійсності поширеної відповідачами інформації про причетність позивача до вчинення кримінальних правопорушень, внаслідок чого існують підстави вважати що вона може бути недостовірною, негативною і такою, що завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача, оскільки призводить до формування у суспільства негативного враження про нього і створює уявлення про те, що він причетний до протиправних дій на території України.
У вказаній постанові суд касаційної інстанції дійшов висновку про направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У постанові від 08.08.2024 у справі № 910/8562/22 Верховний Суд зазначив про те, що суд апеляційної інстанції, дослідивши наведені вислови відповідача у корелятивному взаємозв'язку зі змістом публікації в цілому, врахувавши загальний тон висловлювань, при цьому зазначивши, що останный має експресивно емоційний характер, та контекст, в якому вони були викладені, дійшов висновку про те, що така інформація є оціночними судженнями відповідача, вираженими у формі припущень, направлених на заохочення читачів зі змісту публікації надати оцінку описаним у ній діям позивача. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що негативний характер такої публікації, яка є оціночним судженням відповідача не свідчить, що така інформація є фактичним твердженням відповідача про зв'язок позивача з країною агресором, оскільки в публікації відповідача відсутні висловлювання - твердження щодо співпраці та/або підтримки позивачем країни агресора.
У постанові від 19.08.2020 у справі № 446/1953/16-ц Верховний Суд зазначив про те, що у порушення норм матеріального права та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, апеляційний суд належним чином не дослідив та не розрізнив фактичні твердження і оціночні судження. При цьому суди без будь-якого фактичного й правового мотивування послалися лише на те, що поширена інформація про позивача не є оціночним судженням, а є твердженням про факт. Отже, висновки судів ґрунтуються на припущеннях, що є порушенням вимог частини шостої статті 81 ЦПК України.
Розглядаючи вказані справи суди, надавши відповідну оцінку доводам сторін та доказам у справах дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
З наведеного вбачається, що у вказаних справах судами було ухвалено рішення як про задоволення позову, так і про направлення на новий розгляд та про відмову у задоволенні позову.
Вказані висновки сформовано судами з урахуванням дослідження різних доказів та встановлення різних фактичних обставин у кожній окремій справі.
Як уже було зазначено, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.
Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
Відтак, дослідивши зміст наведених постанов, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість тверджень скаржника, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій в цьому випадку правильно застосували норми матеріального та процесуального права, відповідні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, а висновки судів ґрунтуються на встановлених обставинах, які в цьому випадку формують зміст правовідносин у справі та відповідні висновки суду.
Відтак, на висновки у наведених постановах Верховного Суду скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у справі № 910/11308/24 доказів та встановлених фактичних обставин.
59. З огляду на викладене, доводи скаржника визнаються судом безпідставними та необґрунтованими.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
60. Пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
61. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).
62. З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі № 910/11308/24 без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.
Судові витрати
63. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Софт Атлас" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі № 910/11308/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
Н. Губенко