15 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/19617/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.01.2024 (13.01.2025) (суддя Головіна К.І.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 (колегія суддів: Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.)
за заявою Державної казначейської служби України (далі - Держказначейство)
про виправлення помилки у наказі
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопласт" (далі - ТОВ "Трубопласт")
до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра)
про стягнення 2 935 292,43 грн.
1. Судовими рішеннями по суті спору позов було задоволено частково та присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Трубопласт" певну суму грошових коштів.
2. На виконання вказаного рішення суд видав наказ, у якому боржником вказав Держказначейство (вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37567646).
3. Держказначейство (не учасник справи) звернулося із заявою про виправлення помилки у наказі, в якому просило замість неправильного найменування божника - Держказначейство (код ЄДРПОУ 37567646) вказати правильно - Держава Україна без коду ЄДРПОУ.
4. Суд першої інстанції, вважаючи, що заява подана неуповноваженою особою (особою, яка не є стороною у справі), повернув її заявнику без розгляду. Суд апеляційної інстанції залишив відповідну ухвалу без змін.
5. Держказначейство звернулося з касаційною скаргою.
6. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання щодо наявності у Держказначейства повноважень подати заяву про виправлення помилки у наказі.
7. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, виходячи з таких мотивів.
8. ТОВ "Трубопласт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Держгеонадра про стягнення збитків у сумі 2 935 292,43 грн.
9. Господарський суд міста Києва рішенням від 21.09.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024, позов задовольнив частково: стягнув з Державного бюджету України на користь ТОВ "Трубопласт" грошові кошти в сумі 2 935 213,38 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та судовий збір у сумі 44 028,20 грн, в іншій частині позовних вимог - відмовив.
10. 15.04.2024 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/19617/21, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024, суд першої інстанції видав наказ такого змісту:
"Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопласт" (79000, місто Львів, площа Міцкевича, будинок 8, ідентифікаційний код 30478052) грошові кошти в сумі 2 935 213 (два мільйона дев'ятсот тридцять п'ять тисяч двісті тринадцять) грн 38 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та судовий збір у сумі 44 028 (сорок чотири тисячі двадцять вісім) грн 20 коп.
Стягувач: найменування: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трубопласт"; місцезнаходження: 79000, місто Львів, площа Міцкевича, будинок 8, ідентифікаційний код 30478052
Боржник: найменування: Державна казначейська служба України; місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37567646.
Наказ дійсний для пред'явлення до виконання до 12.03.2027 (включно)."
11. Верховний Суд постановою від 12.06.2024 залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі №910/19617/21.
12. До Господарського суду міста Києва від Держказначейства надійшла заява про виправлення помилки у наказі, в якій заявник/скаржник просив суд виправити помилку допущену у наказі, виданому 15.04.2024 Господарським судом міста Києва у справі №910/19617/21, а саме, замість неправильного найменування божника - Держказначейство (код ЄДРПОУ 37567646) вказати правильно боржником - Держава України без коду ЄДРПОУ.
13. Ця заява мотивована тим, що за судовим рішення у цій справі кошти стягнуто з Державного бюджету України, тому боржником у зобов'язанні зі сплати таких коштів у цій справі є Держава України, а не Держказначейство як окрема юридична особа.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
14. Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.01.2024 (13.01.2025), залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025, повернув заяву Держказначейства про виправлення помилки у наказі заявнику без розгляду.
15. Суд першої інстанції виходив з того, що заява про виправлення помилки у наказі подана особою, яка не є стороною у справі - Держказначейством, а відтак, ця заява подана неуповноваженою особою.
16. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
- спір між сторонами у цій справі стосується відшкодування матеріальної шкоди, завданої позивачу діями відповідача як державного органу, у зв'язку з чим на користь ТОВ "Трубопласт" було присуджено до стягнення з Державного бюджету України грошові кошти в сумі 2 935 213,38 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди;
- в матеріалах справи відсутні докази того, що виконавчий документ повернуто без виконання;
- суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, який повернув заяву Держказначейства про виправлення помилки у наказі заявнику без розгляду; доводи, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції як підстави для скасування оскаржуваної ухвали;
- інші твердження апеляційної скарги, які зводяться до цитування норм права, не містять обґрунтувань і конкретизації порушень зі сторони суду першої інстанції, які б мали бути враховані судом апеляційної інстанції, в зв'язку із чим до уваги не приймаються як такі, що мають декларативний характер.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
17. 23.07.2025 Держказначейство через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025, в якій просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
18. Держказначейство в касаційній скарзі в обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме ч.4 ст.170, абз.1 ч.1 ст.328 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
19. У касаційній скарзі Держказначейство зазначає, зокрема, таке:
- норма ч.4 ст.170 ГПК є відсилочною та для з'ясування підстав для її застосування слід проаналізувати приписи частин 1 та 2 ст.170 ГПК; ч.2 ст.170 ГПК не встановлює такої вимоги як "подання заяви лише учасниками справи";
- заява Держказначейства про виправлення помилки у наказі суду відповідала чинним вимогам ч.2 ст.170 ГПК, а саме, була підписана особою, яка забезпечує самопредставництво Держказначейства, до заяви були додані докази надсилання (надання) її іншим учасникам справи; суд безпідставно повернув заяву про виправлення помилки у наказі суду, помилково посилаючись на норму ч.4 ст.170 ГПК;
- суд апеляційної інстанції проявив надмірний формалізм, оскільки в силу ст.328 ГПК мав взяти до уваги відомості про боржника за виконавчим документом, а не посилатись винятково на факт належності заявника до складу учасників справи.
20. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
21. Верховний Суд ухвалою від 25.09.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Держказначейства, розгляд касаційної скарги призначив у порядку письмового провадження.
22. 06.10.2025 матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Щодо наявності у Держказначейства повноважень подати заяву про виправлення помилки у наказі
23. Як було зазначено, Держказначейства подало заяву про виправлення помилки у наказі, у якій просило замість неправильного найменування божника - Держказначейство (код ЄДРПОУ 37567646) вказати правильне - Держава Україна без коду ЄДРПОУ.
24. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний господарський суд, відповідну заяву повернув заявнику без розгляду з мотивів того, що останній не є стороною у справі, а відтак, не має повноважень на її подання.
25. На думку скаржника, суди, ухвалюючи відповідні рішення, порушили норми процесуального права, а саме ч.4 ст.170, абз.1 ч.1 ст.328 ГПК. Отже, предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду про повернення заяви скаржнику без розгляду.
26. Верховний Суд погоджується зі скаржником та вважає висновки судів попередніх інстанцій помилковими, виходячи з таких мотивів.
27. Відповідно до ст.1 ГПК цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
28. Частинами 1, 2 ст.2 ГПК передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
29. Частина 1 ст.4 ГПК гарантує право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку.
30. Також, відповідно до ч.11 ст.11 ГПК забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
31. Згідно з приписами ст.41 ГПК у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
32. Права та обов'язки учасників справи закріплені у ст.42 ГПК до яких, зокрема, відноситься право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
33. Стаття 170 ГПК закріплює загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.
34. Письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, що подається на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження) з урахуванням положень ст.42 цього Кодексу (ч.2 ст.170 ГПК).
35. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до ч.6 ст.6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його (ч.4 ст.170 ГПК).
36. Як вже зазначалося, оскаржувані рішення у цій справі мотивовані тим, що Держказначейство не є стороною у справі, а відтак, не має повноважень на подання відповідної заяви.
37. Верховний Суд погоджується з тим, що заявник є особою, яка не брала участі у цій справі.
38. Разом з тим, 15.04.2024 суд першої інстанції видав наказ такого змісту:
"Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопласт" (79000, місто Львів, площа Міцкевича, будинок 8, ідентифікаційний код 30478052) грошові кошти в сумі 2 935 213 (два мільйона дев'ятсот тридцять п'ять тисяч двісті тринадцять) грн 38 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та судовий збір у сумі 44 028 (сорок чотири тисячі двадцять вісім) грн 20 коп.
Стягувач: найменування: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трубопласт"; місцезнаходження: 79000, місто Львів, площа Міцкевича, будинок 8, ідентифікаційний код 30478052
Боржник: найменування: Державна казначейська служба України; місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37567646.
Наказ дійсний для пред'явлення до виконання до 12.03.2027 (включно)".
39. Верховний Суд звертає увагу, що ст.170 міститься у пар.2 "Заяви з процесуальних питань" гл.1 "Письмові заяви учасників справи" розд.ІІІ "Позовне провадження", у той же час порядок подання заяв про виправлення помилки у виконавчому документі, регулюється розд.V "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах".
40. Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення (п.7 ч.3 ст.2 ГПК). Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси (ст.18 ГПК).
41. Відповідно до положень ст.326 ГПК судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
42. Згідно з ст.1 Закону "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
43. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення (частини 1, 2 ст.15 Закону "Про виконавче провадження).
44. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (частини 1, 3 ст.327 ГПК).
45. Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню (ч.1 ст.328 ГПК).
46. Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом (частини 4, 5 ст.328 ГПК).
47. Верховний Суд mutatis mutandis звертається до висновків, викладених у постановах від 27.09.2023 у справі №910/18480/20:
"38. В порушення вказаних вище вимог процесуального законодавства суди не звернули уваги на те, що вимоги ч.2 ст.170 пар.2 "Заяви з процесуальних питань" гл.1 "Письмові заяви учасників справи" розд.ІІІ "Позовне провадження" не регулюють порядок подання скарг, звернення з якими відбувається відповідно до розд.VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень".
39. Звернення до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавця є формою звернення за судовим захистом на стадії виконання судового рішення, тому до скарги, яка подається відповідно до ст.339 ГПК, застосовуються загальні вимоги (правила) щодо форми та змісту позовної заяви, а не правила, які процесуальний закон визначив для заяв з процесуальних питань (ст.169 ГПК).
40. Це пояснюється тим, що розд.VI ГПК "Судовий контроль за виконанням судових рішень" це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ, а тому до скарг, якими ініціюється початок провадження у справі щодо рішень, дій чи бездіяльності виконавця, застосовуються загальні положення позовного провадження, у тому числі, залишення скарги без руху, якщо є для цього підстави, а не її повернення.
41. Практика Верховного Суду з цього питання є усталеною. Подібні правові висновки щодо застосування положень ст.183 Цивільного процесуального кодексу України, які є тотожними тим, що містяться у ст.170 ГПК, викладені у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №569/13154/20, від 17.02.2021 у справі №569/13160/20, від 10.03.2021 у справі №766/17333/20-ц, від 21.04.2021 у справі №569/12949/20, від 21.04.2021 у справі №713/1972/20, від 14.07.2021 у справі №303/4390/20, від 28.07.2021 у справі №509/4648/14-ц, від 15.09.2021 у справі №761/16863/14-ц, від 27.10.2021 у справі №523/20035/20-ц, від 27.10.2021 у справі №713/1971/20, 04.05.2022 у справі №711/12038/14-ц, 23.11.2022 у справі №201/4132/19".
48. Верховний Суд неодноразово зазначав, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
49. Надмірний формалізм не сприяє реальному вирішенню спору та суперечить завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (постанова Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №757/6159/19)
50. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії", заява №28090/95).
51. Враховуючи ту обставину, що суд в наказі визначив Держказначейство у якості боржника, а також положення Закону "Про виконавче провадження" (згідно з якими сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник) та розд.V "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах" (якими стягувача або боржника уповноважено подавати заяву про виправлення помилки в наказі) Верховний Суд вважає, що повернення заяви без розгляду є проявом надмірного формалізму.
52. Верховний Суд доходить до висновку, що у Держказначейства у цій справі були наявні повноваження подати заяву про виправлення помилки у наказі.
53. Натомість суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, необґрунтовано повернув заяву без розгляду, керуючись при цьому формальними мотивами - відсутністю у заявника статусу учасника справи в розумінні ст.41 ГПК.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
54. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
55. Відповідно п.2 ч.1 ст.308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
56. За змістом частин 3 та 4 ст.304 ГПК касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
57. Згідно з ч.6 ст.310 ГПК підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
58. Враховуючи викладене, оскільки допущені судами попередніх інстанцій порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції зі стадії прийняття до розгляду заяви Держказначейства.
Судові витрати
59. Враховуючи, що справа направляється на розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.01.2024 (13.01.2025) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 у справі №910/19617/21 скасувати.
3. Справу №910/19617/21 направити до Господарського суду міста Києва на розгляд зі стадії прийняття до розгляду заяви Державної казначейської служби України про виправлення помилки у наказі.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді О. Кролевець
В. Студенець