14 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/5831/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,
представників учасників справи:
позивача - Ясочко Ю. О.,
відповідача - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Васильченко Т. В.
від 23.01.2025 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Євсіков О. О., Алданова С. О., Корсак В. А.
від 09.06.2025
за позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В"
про визнання недійсним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
1. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В", в якому просила:
- визнати недійсним з моменту прийняття та скасувати рішення правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" від 31.07.2020 щодо накладення штрафних санкцій на квартиру НОМЕР_2 за порушення Правил утримання житлових будинків шляхом підвищення внеску на утримання будинку в 5 разів з 01.08.2020 до моменту усунення порушень, що оформлене як питання № 3 порядку денного протоколу № 14 засідання членів правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" від 31.07.2020;
- зобов'язати правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" скасувати нараховані ОСОБА_1 штрафні санкції, накладені з 01.08.2020.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначає, що на підставі додаткової угоди до договору купівлі-продажу майнових прав №78-С2 від 27.05.2016 їй було надано погодження на встановлення біля квартири у місці загального користування шафи, тоді як протоколом засідання членів правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку у зв'язку із встановленням такої шафи на неї (позивачку) було накладено штрафні санкції за порушення Правил утримання житлових будинків. Позивачка вважає, що рішення загальних зборів та правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку прийняті з порушенням чинного законодавства та з перевищенням наданих повноважень, оскільки жодними нормативно-правовими актами не передбачено право відповідача встановлювати штраф у 5-ти кратному розмірі суми внеску співвласника на утримання будинку. ОСОБА_1 також зауважує, що встановлена шафа за своїм призначенням фактично є шафою для інженерних комунікацій, у якій розміщені системи глибокого очищення води для її квартири; встановлення цієї шафи та майнові права на неї були узгоджені із замовником будівництва багатоквартирного будинку за АДРЕСА_2 як первісним балансоутримувачем у додатковій угоді. На думку позивачки, додаткового узгодження з Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку як новим балансоутримувачем в силу спеціального Закону не вимагається, а тому нарахування штрафних санкцій на підставі рішення Правління, які відображені у квитанціях на сплату внесків на утримання будинку, є протиправними діями відповідача.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
27.05.2016 між ОСОБА_2 (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "І.В. Трейд" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №78-С2 (далі - договір), за умовами пункту 2.1 якого продавець продає, а покупець купує майнові права на об'єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та відповідно до норм Цивільного кодексу України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж.
Сторони домовились, що об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є квартира, розташована в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , з наступними характеристиками: кількість кімнат - 3, секція - ІІ, загальна площа - 82,87 кв. м, поверх - 22, в будівельних осях або будівельний номер квартири - 241. Об'єкт нерухомості також позначається на плані поверху об'єкта капітального будівництва, що є додатком №1, а також додається план квартири, що є додатком №2 до даного договору та підписується сторонами, та додаток №3 - характеристика технічного стану квартири після введення в експлуатацію (пункт 2.2 договору).
Згідно із пунктом 2.3 договору загальна площа об'єкта нерухомості, вказана в пункті 2.2 договору, є проектною та підлягає уточненню за даними технічного паспорту, оформленого БТІ згідно з договором.
30.05.2016 між ОСОБА_2 (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "І.В. Трейд" (продавець) було укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу майнових прав №78-С2 (далі - додаткова угода), за умовами пункту 1 якої продавець дає згоду на те, щоб покупець встановив біля своєї квартири, майнові права на яку придбає згідно із даним договором, шафу розміром не більше 1,3 м х 0,5 м, в якій будуть знаходитися комунікації з очищення води в квартиру на безоплатній основі без обмеження терміну використання. Розташування шафи повинно бути таким, щоб не перешкоджало пересуванню сусідів. Покупець додатково може за власним бажанням отримати згоду прилеглих сусідів на 22 поверсі на влаштування шафи.
Пунктом 2 додаткової угоди сторони погодили, що у разі створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та передачі будинку на обслуговування до такого Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку згода, викладена в пункті 1 даної додаткової угоди, та згода сусідів будуть мати чинність.
Ця додаткова угода вступає в дію з дня її підписання та є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу майнових прав №78-C2 від 27.05.2016.
04.04.2018 між ОСОБА_2 (покупець), ОСОБА_1 (новий покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "І.В. Трейд" (продавець) було укладено договір про відступлення прав вимоги та зміну сторони в договорі №78-С2 купівлі-продажу майнових прав від 27.05.2016 (далі - договір відступлення), за умовами пункту 1.1 якого згідно із статтями 512, 520 Цивільного кодексу України сторони домовились змінити сторону в договорі купівлі-продажу, а саме змінити покупця на нового покупця.
Відповідно до пункту 1.2 договору відступлення покупець передає, а новий покупець приймає всі права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу, а продавець не заперечує проти цього.
Згідно із пунктом 1.3, 1.4 договору відступлення у зв'язку з укладенням даного договору новий покупець, з моменту відступлення прав та обов'язків за договором купівлі-продажу, стає стороною в договорі купівлі-продажу та іменується в ньому "покупець", а покупець відповідно втрачає статус сторони в договорі купівлі-продажу. Відступлення прав та обов'язків вважається здійсненим з моменту сплати ціни даного договору.
24.09.2018 за договором купівлі-продажу №606 ОСОБА_3 (чоловік позивачки, свідоцтво про шлюб, серії НОМЕР_1 від 28.07.2007) придбав у Фізичної особи - підприємця Срібного Д. В. водоочисне обладнання, яке складається з: механічного фільтру Pentek, США; пом'якшувала Ecowater eVolution 300; системи вугільної фільтрації CWFST; УФ-лампи Vigua; системи зворотного осмосу Bluewater Cleon + Мінралізатор; структури затору води Grander WFLX.
02.11.2018 видано сертифікат відповідності серії ІУ №163183060462, на підставі якого введено в експлуатацію об'єкт капітального будівництва, щодо якого було укладено договір купівлі-продажу майнових прав.
27.05.2019 ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "І.В. Трейд" уклали додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу майнових прав №78-С2 від 27.05.2016 (далі - додаткова угода №1), у пункті 1 якої дійшли згоди викласти пункт 1.1 договору в редакції: "1.1 Об'єкт капітального будівництва - Будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями нежитлового призначення на АДРЕСА_2 2 черга. Секція 2, підземний паркінг, ТП (Трансформаторна підстанція), право на спорудження якого виникло у продавця на підставі договору про інвестування в будівництво, укладеного 21.08.2004 з Національною академією внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08751177), та Дозволу на виконання будівельних робіт, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві №КВ 11417031155 від 22.08.2011".
Відповідно до пункту 2 додаткової угоди №1 у зв'язку із введенням в експлуатацію об'єкта капітального будівництва на підставі сертифікату відповідності серії ІУ №163183060462 від 02.11.2018 та у зв'язку із завершенням обмірів Бюро технічної інвентаризації сторони дійшли згоди уточнити технічні характеристики квартири, виклавши п. 2.2 договору в наступній редакції: "2.2 Сторони домовились, що об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є квартира, розташована в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , з наступними характеристиками: адреса будинку: АДРЕСА_2; кількість кімнат в квартирі: 3 (три); загальна площа квартири після обмірів БТІ: 83,60.
08.06.2019 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на зазначену квартиру, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав та не заперечується учасниками справи.
27.08.2019 ОСОБА_1 отримала згоду власників квартир НОМЕР_3-НОМЕР_4 на розміщення шафи розміром 1,2м х 0,4м біля своєї квартири НОМЕР_2 на 22-му поверсі, в якій встановлена система для очищення водопостачання в квартиру.
28.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "І.В. Трейд" як балансоутримувач та ОСОБА_1 як власник квартири НОМЕР_2 склали акт про проведення огляду шафи для інженерних комунікацій біля квартири НОМЕР_2 , яким зафіксовано, що ОСОБА_1 встановила біля квартири НОМЕР_2 шафу, в якій знаходяться інженерні комунікації, що забезпечують водопостачання в квартиру НОМЕР_2 з розміщенням системи очищення води в квартиру відповідно до змісту додаткової угоди до договору купівлі-продажу майнових прав №78-C2 від 27.05.2016. Шафа не перевищує розміри, встановлені в додатковій угоді до договору купівлі-продажу майнових прав №78-C2 від 27.05.2016, та не перешкоджає пересуванню сусідів.
У подальшому власники квартир, нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" створили Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В".
06.09.2019 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було здійснено державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В", номер запису 10731020000040989.
Відповідно до пункту 2.1 статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В", затвердженого протоколом №1 установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" (далі - статут), метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників та дотримання ними своїх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна об'єднання, своєчасного надходження коштів від співвласників/мешканців багатоквартирного будинку для сплати всіх необхідних платежів, передбачених законодавством та цим статутом.
Предметом діяльності об'єднання є, зокрема, встановлення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласниками, у тому числі відрахувань до резервного і ремонтного фондів (пункт 2.3 статуту).
Згідно із пунктом 3.4 статуту об'єднання доручає правлінню в межах повноважень, визначених статутом, зокрема робити співвласникам та особам, що проживають у багатоквартирному будинку, попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання, накладати штрафні санкції, пені; вимагати від співвласників (власників) приміщень своєчасної та у повному обсязі сплати всіх установлених законом, статутом та рішеннями правління платежів, зборів і внесків, штрафів та пені, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів.
Співвласник зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; сплачувати належні штрафи та пеню (пункт 10.2 статуту).
25.09.2019 загальні збори співвласників багатоквартирного будинку, в якому створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В", прийняли оформлене протоколом №1 від 11.10.2019 рішення.
Зазначеним рішенням з питання порядку денного 6.6 "Про систему штрафних санкцій" ухвалено: "Прийняти систему штрафних санкцій щодо співвласників квартир, нежитлових приміщень та паркомісць, які: змінили фасад будинку шляхом встановлення будь-яких конструкцій, або їх елементів у непередбачених для цього місцях (не стосується двох кондиціонерів в одному кошику або якщо розмір кондиціонера більший за розмір кошика); встановили будь-які конструкції та елементи, у тому числі стіни, перегородки, кладові, вішалки тощо у місцях загального користування без попереднього погодження з правлінням Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку". У разі виявлення вище перерахованих порушень правлінню зобов'язати таких співвласників демонтувати конструкції та елементи і відновити фасад будинку у строки, визначені правлінням Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. В разі невиконання припису правління у встановлені строки, а також у випадку залишення будівельного або іншого сміття у місцях загального користування розмір внеску на утримання будинку для таких співвласників збільшується у 5 разів до моменту усунення порушень".
31.07.2020 засіданням членів правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" прийнято рішення, оформлене протоколом №14 (далі - рішення правління від 31.07.2020), зокрема з питання про порушення Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території власниками, в т. ч. квартири НОМЕР_2 .
З вказаного питання вирішено: за порушення Правил утримання житлових будинків накласти штрафні санкції в т. ч. на квартиру НОМЕР_2 шляхом підвищення внеску на утримання будинку у 5 разів з 1 серпня до моменту усунення порушень, на підставі пункту 3.4 статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" та рішення загальних зборів співвласників будинку від 25.09.2019.
14.08.2020 ОСОБА_1 , як власник квартири НОМЕР_2 , звернулась до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" зі зверненням, у якому просила надати згоду на розміщення шафи 1,2 м х 0,4 м, яка була встановлена біля її квартири на 22-му поверсі на підставі додаткової угоди від 30.05.2016 до договору купівлі-продажу майнових прав №78-С2 від 27.05.2016 та звернення до мешканців (сусідів) 22 поверху від 27.08.2019.
Листом від 08.09.2020 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" на звернення ОСОБА_1 повідомило, що правління прийняло рішення не створювати прецедентів для подальшого самозахвату місць загального користування, а тому у задоволенні звернення відмовлено. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" наголосило, що встановлення шафи було можливо до моменту створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" та прийняття загальними зборами рішення від 25.09.2019, після вказаних подій всі встановлені шафи та/або комори у місцях загального користування підлягають демонтажу.
30.11.2020 ОСОБА_1 звернулася до голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" з листом, у якому просила зупинити нарахування встановлених рішенням правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" від 31.07.2020 штрафних санкцій на квартиру НОМЕР_2 до вирішення спору по суті та набрання чинності рішенням Солом'янського районного суду міста Києва.
Листом від 08.12.2020 у відповідь на зазначений лист ОСОБА_1 . Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" повідомило, що саме звернення до суду жодним чином не зупиняє прийняте загальними зборами та правлінням Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" рішення щодо накладення штрафних санкцій відносно квартири НОМЕР_2 , а тому правових підстав для зупинення нарахування немає.
3. Короткий зміст судових рішень
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 у справі № 910/5831/24 позов задоволено частково. Визнано недійсним з моменту прийняття та скасовано рішення правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" від 31.07.2020 в частині щодо накладення штрафних санкцій на квартиру НОМЕР_2 за порушення Правил утримання житлових будинків, а саме підвищення внеску на утримання будинку в 5 разів з 01.08.2020 до моменту усунення порушень, що оформлене як питання № 3 порядку денного протоколу № 14 засідання членів правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" від 31.07.2020. Присуджено до стягнення з правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
- спірне рішення правління не містить посилання на пункти Правил, які порушенні позивачем, у той же час, як вбачається з наданих відповідачем пояснень, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" вбачає порушення позивачем пунктів 3.1.13 та 3.7.18 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 №76 . Відтак, дослідженню у даній справі підлягають обставини порушення позивачем Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 №76, в частині, що стосується правомірності встановленої позивачем шафи;
- відповідно до пункту 3.1.13 Правил використання допоміжних приміщень для розміщення майстерень, комор та інших завдань не допускається. Під маршем сходів у першому і цокольному поверхах допускається обладнання тільки приміщень для вузлів управління центрального опалення, водомірних вузлів і електрощитів, що захищаються неспаленними перегородками. З наявних в матеріалах справи доказів, а саме додаткової угоди, договору купівлі-продажу водоочисного обладнання №606 від 24.09.2018 та фотознімків, вбачається, що встановлений об'єкт є вбудованою шафою, а відтак вказаний пункт не може застосовуватися до правовідносин, що виникли, що свідчить про безпідставність посилання відповідача на порушення позивачем пункту 3.1.13 Правил;
- згідно із пунктом 3.7.18 Правил з метою організації пожежної безпеки не дозволяється, зокрема улаштовувати у загальних коридорах комори і вбудовані шафи, за винятком шаф для інженерних комунікацій. Отже, з огляду на зміст пункту 3.7.18 Правил, з'ясуванню підлягає чи є вбудована шафа, шафою для розміщення інженерних комунікацій. Встановлена шафа в загальному коридорі біля кв. 241 житлового будинку №20-В на вул. Солом'янська, м. Київ, є шафою для інженерних комунікацій, оскільки вона облаштована після точки приєднання до інженерної мережі водопостачання, а її функціональне призначення зводиться до захисту та можливості належного обслуговування системи водопостачання та вмонтованої системи водоочищення. Враховуючи наведене ОСОБА_1 не було порушено Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 №76, що виключає можливість застосування до неї штрафних санкцій за їх порушення;
- замовник будівництва надав згоду на монтування системи водоочищення, а відповідно до Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", така згода зберігає свою обов'язковість для нового управителя багатоквартирного будинку, незалежно від зміни суб'єкта управління. Отже, відповідач, як новий балансоутримувач багатоквартирного будинку зобов'язаний враховувати надану раніше згоду та не може переглядати чи заперечувати її дію та дійсність без законних підстав, відповідач, як наступник попереднього балансоутримувача, зобов'язаний дотримуватися принципу правової визначеності та виконувати обов'язки, що виникли на підставі раніше прийнятих рішень;
- враховуючи вищенаведене, суд, з огляду на встановлені обставини, дійшов висновку, що вимога позивача про визнання недійсним з моменту прийняття та скасування рішення правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" від 31.07.2020 в частині накладення штрафних санкцій квартирі НОМЕР_2 за порушення Правил утримання житлових будинків, а саме підвищення внеску на утримання будинку у 5 разів з 1 серпня до моменту усунення порушень, що оформлене як питання №3 порядку денного Протоколу №14 засідання членів правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" від 31.07.2020, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню;
- водночас, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача в частині зобов'язання правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" скасувати нараховані позивачу штрафні санкції, які були накладені з 01.08.2020, оскільки заявлена вимога у повній мірі поглинається задоволеною судом вимогою про визнання недійсним рішення правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" в частині, що стосується позивача, а тому нараховані штрафні санкції у період з прийняття рішення правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" до моменту його скасування в частині, що стосується позивача, є недійсними та скасованими, тобто такими, що не можуть породжувати позивачу будь-яких юридичних наслідків, в тому числі, щодо їх сплати.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 у справі № 910/5831/24 в частині визнання недійсним з моменту прийняття та скасування рішення правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" від 31.07.2020 в частині щодо ухвалення накладення штрафних санкцій квартирі НОМЕР_2 за порушення Правил утримання житлових будинків, а саме підвищення внеску на утримання будинку в 5 разів з 01.08.2020 до моменту усунення порушень, що оформлене як питання № 3 порядку денного протоколу № 14 засідання членів правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" від 31.07.2020 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити; стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" понесені судові витрати.
Постановою від 09.06.2025 Північний апеляційний господарський суд змінив рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 у справі № 910/5831/24, виключивши із абзацу другого резолютивної частини слова "та скасувати". В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 у справі № 910/5831/24 залишив без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- оскаржуване рішення правління не містить посилання на конкретний пункт Правил, який був порушений в цьому випадку позивачкою;
- рішення загальних зборів співвласників від 25.09.2019 визначає певну послідовність дій, які має вчинити правління, у разі виявлення порушень Правил утримання житлових будинків власниками квартир. Матеріали справи не містять доказів дотримання правлінням відповідача встановленого ним самим у вказаному вище рішенні від 25.09.2019 порядку, зокрема, в частині встановлення наявності порушення, передбаченого Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, визначення суті такого порушення (конкретний пункт Правил або іншого нормативного документа), та зобов'язання співвласника (у цьому випадку ОСОБА_1 ) усунути таке порушення;
- замовник будівництва надав згоду на монтування системи водоочищення, а відповідно до Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" така згода зберігає свою обов'язковість для нового управителя багатоквартирного будинку, незалежно від зміни суб'єкта управління;
- Товариство з обмеженою відповідальністю "І.В. Трейд" підтвердило свою згоду на встановлення шафи, а також відсутність порушень при її встановленні в акті про проведення огляду шафи також у статусі балансоутримувача будинку після введення його (будинку) в експлуатацію;
- відповідач, як новий балансоутримувач багатоквартирного будинку, зобов'язаний враховувати надану раніше згоду та не може переглядати чи заперечувати її дію та дійсність без законних підстав, відповідач як наступник попереднього балансоутримувача зобов'язаний дотримуватися принципу правової визначеності та виконувати обов'язки, що виникли на підставі раніше прийнятих рішень;
- встановлення окремому співвласнику розміру внеску на утримання будинку у 5-кратному розмірі на певний період (до припинення визначеного правлінням відповідача порушення) дійсно має характер штрафної санкції, при цьому - каральної, а не відновлювальної чи компенсаційної;
- стаття 198 Житлового кодексу України та стаття 29 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" чітко вказують, що відповідальність співвласника (цивільна, адміністративна або кримінальна) встановлюється виключно законом. При цьому і Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", і Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" чітко встановлюють лише один відповідальності (цивільної) - відшкодування шкоди, і ніде не вказують на такий вид цивільної відповідальності співвласника як штрафні санкції;
- за відсутності між позивачкою та відповідачем договірних відносин, які встановлювали б штрафні санкції за чітко визначені правопорушення, а також за відсутності такого виду відповідальності співвласника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, встановленого саме цивільним законом, унеможливлює його правомірне застосування у межах цивільних правовідносин. За наведених підстав апеляційний суд розцінює рішення загальних зборів членів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку від 25.09.2019 "Про систему штрафних санкцій" як нікчемне;
- у рішення правління відповідача від 31.07.2020 зазначено про порушення власницею квартири НОМЕР_2 ( ОСОБА_1 ) Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України від 17.05.2005м № 76 (без вказівки на конкретний пункт). Адміністративна відповідальність за порушення цих правил встановлена статтею 150 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої порушення правил користування жилими приміщеннями, санітарного утримання місць загального користування, сходових кліток, ліфтів, під'їздів, придомових територій, порушення правил експлуатації жилих будинків, жилих приміщень та інженерного обладнання, безгосподарне їх утримання, а також самовільне переобладнання та перепланування жилих будинків і жилих приміщень, використання їх не за призначенням, псування жилих будинків, жилих приміщень, їх обладнання та об'єктів благоустрою - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Водночас справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 150 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розглядають адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад за відповідним поданням (стаття 218 Кодексу України про адміністративні правопорушення);
- враховуючи все наведене вище у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вимога позивача про визнання недійсним з моменту прийняття рішення правління відповідача від 31.07.2020 в частині накладення штрафних санкцій квартирі НОМЕР_2 за порушення Правил утримання житлових будинків, а саме підвищення внеску на утримання будинку у 5 разів з 1 серпня до моменту усунення порушень, що оформлене як питання №3 порядку денного протоколу № 14 засідання членів правління відповідача від 31.07.2020, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню;
- водночас колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення правління відповідача, адже таке рішення не може бути одночасно визнане недійсним та скасоване. Так, за своєю правовою суттю вимоги про "визнання рішення недійсним" та "скасування рішення" є альтернативними, оскільки мають різні правові наслідки, зокрема, через різницю в часі дії такого акта (рішення). Наслідки скасування рішення не тотожні правовим наслідкам його недійсності. Визнання рішення недійсним означає, що воно не створює правових наслідків з моменту його прийняття. Скасування означає втрату чинності на майбутнє. Скасування рішення означає, що воно позбувається чинності з дати прийняття судом або іншим компетентним органом рішення про скасування. За таких підстав рішення місцевого суду підлягає зміні шляхом виключення з абзацу 2 резолютивної частини слова "та скасувати".
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 у справі № 910/5831/24; ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
У якості підстави касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 у справі № 910/5831/24 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" зазначило наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Так, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" в своїй касаційній скарзі зауважило, що:
- суди застосували частину 9 статті 10, частину 2 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 910/6471/18, та висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.07.2024 у справі № 914/2347/23, у подібних правовідносинах із посиланням, що аналогічний висновок викладено також у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 679/49/16-ц;
- суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.09.2020 у справі № 757/48652/15-ц щодо застосування частини 2 статті 369 Цивільного кодексу України, а також висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.09.2020 у справі № 906/884/19 щодо застосування статті 322 Цивільного кодексу України.
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
5. Позиція Верховного Суду
За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.
У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21 постанови).
У статті 287 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1).
Касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Наведене узгоджується із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.
При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд також неодноразово зазначав, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.
Так, у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:
- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);
- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями (пункт 25 постанови);
- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб'єкти, однаковий вид об'єкта й однакові права та обов'язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);
- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).
Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування статті 322, частини 2 статті 369 Цивільного кодексу України, частини 9 статті 10, частини 2 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", викладені у постановах Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 910/6471/18, від 18.07.2024 у справі № 914/2347/23, від 06.03.2019 у справі № 679/49/16-ц, від 02.09.2020 у справі № 757/48652/15-ц, від 02.09.2020 у справі № 906/884/19, з огляду на таке.
Так, у справі № 910/6471/18, яка переглядалась Великою Палатою Верховного Суду, предметом спору були вимоги про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів від 1 жовтня 2017 року в частині встановлення розміру загальних внесків. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що встановлення рішенням загальних зборів різних розмірів внесків співвласників на утримання та обслуговування будинку для власників житлових та нежитлових приміщень порушує його права як власника нежитлового приміщення. Позивач вважав, що розмір щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території, визначений оскаржуваним рішенням у протоколі загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, суперечить порядку визначення часток співвласників у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна, який закріплений у статті 20 Закону України від 29 листопада 2001 року № 2866-III «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», у зв'язку з чим фактично за однакові послуги частина співвласників будинку сплачує більше, що є по суті привілеєм власників житлової нерухомості, яка надається за рахунок власників нежитлових приміщень. Велика Палата Верховного Суду, приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів про встановлення розміру щомісячних внесків на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території для співвласників нежитлових приміщень, виходила з того, що за відсутності відповідного нормативного застереження щодо встановлення однакового розміру внесків для власників квартир та нежитлових приміщень, рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не можна вважати прийнятим з порушенням норм чинного законодавства.
У справі № 914/2347/23, яка переглядалась Верховним Судом, предметом спору були вимоги про визнання протиправним та скасування рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку щодо встановлення з 01 серпня 2020 по липень 2021 року включно додаткових обов'язкових щомісячних внесків з кожної квартири. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку на мешканців будинку покладено обов'язок з оплати внесків в розмірі 1800 грн, однак не враховано те, що кожен співвласник володіє квартирами різної площі. Позивач вважає таке рішення дискримінаційним, оскільки не дотримано принципу «справедливої рівноваги», тому рішення створило надмірний майновий тягар та спричинило негативні майнові наслідки для позивача без об'єктивного і розумного обґрунтування. Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у позові, виходив з того, що: - оскаржуваним рішенням загальних зборів, враховуючи нагальну потребу у проведенні робіт по реставрації сходинок фойє та по відновленню опорядження під'їздів, встановлено з 01 серпня 2020 року по липень 2021 року включно додаткові обов'язкові щомісячні внески з кожної квартири в розмірі 1800 грн; - питання про визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників, а рішення про встановлення з 1 серпня 2020 року по липень 2021 року включно додаткових обов'язкових щомісячних внесків з кожної квартири у розмірі 1800 грн прийнято достатньою кількістю голосів співвласників. Крім того, Верховним Судом враховано, що відповідачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження виконання робіт за внески співвласників. Водночас, Верховний Суд звернув увагу, що визнання недійсними рішень Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку щодо затвердження розміру внесків в судовому порядку через значний проміжок часу після їх прийняття має негативні наслідки для діяльності Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, адже створює ситуацію правової невизначеності для всіх співвласників і самого Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
У справі № 679/49/16-ц, яка переглядалась Верховним Судом, предметом спору були вимоги про визнання недійсним рішення зборів представників об'єднання щодо збільшення тарифу статутних внесків для власників та співвласників нежитлових приміщень. Позов обґрунтовано тим, що рішення про збільшення розміру статутних внесків для власників та співвласників нежитлових приміщень є незаконними, оскільки позивачка не отримувала жодного повідомлення про проведення загальних зборів членів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку; картки поквартирного голосування пропозиції, надані на загальних зборах, надіслані/отримані не всім/всіма членам/членами Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та не відповідають вимогам статуту об'єднання; відповідач не надав доказів надсилання карток поквартирного голосування всім членам Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, а у протоколі не зазначено про кількість надісланих та повернутих карток, кількість карток, визнаних недійсними. Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у позові, виходив з того, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що відповідно до вимог статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку рішення про встановлення розміру внесків власників нежитлових приміщень на утримання будинків прийняте шляхом письмового опитування членів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, введене у дію зборами представників ОСББ «Шевченківський-26», що оформлено відповідними протоколами, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваних протоколів недійсними. При цьому Верховний Суд зазначив, що посилання заявника у касаційній скарзі на статтю 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на час виникнення оспорюваних правовідносин), положення Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869, є безпідставними та пов'язані із помилковим ототожненням заявником внесків (зборів, платежів) на утримання будинку, визначених загальними зборами Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, із тарифом на житлово-комунальну послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який відповідно до статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» підлягає встановленню органами місцевого самоврядування.
У справі № 757/48652/15-ц, яка переглядалась Верховним Судом, предметом спору були вимоги про усунення перешкод в реалізації права власності шляхом знесення самочинно побудованої конструкції в допоміжних приміщеннях багатоквартирного будинку та приведення приміщення в первісний стан. Позов обґрунтовано тим, що: тим, що позивач є власником квартири НОМЕР_2; відповідачем, який є власником АДРЕСА_2, було встановлено металеву конструкцію для облаштування сходів та окремого входу до другого рівня своєї квартири; позивач як співвласник допоміжних приміщень, у тому числі горища під'їзду № 1, згоди на вчинення таких дій не давав, також вказані дії відповідач не погоджував з Держархбудінспекцією, ЖЕД «Хрещатик», що свідчить про те, що відповідач здійснює будівельні роботи без належних дозвільних документів і у порушення права власності інших співвласників нерухомого майна та завдаючи шкоди об'єкту культурної спадщини, яким є будинок. Судом першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково - зобов'язано відповідача привести сходову клітину між 4 поверхом та горищем під'їзду № 1 житлового будинку АДРЕСА_2 в попередній стан згідно з поверховим планом забудови будинку, що є місцем загального користування. Верховний Суд, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, виходив з того, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, на підставі належним чином оцінених доказів, встановивши, що сходова клітина між 4 поверхом та горищем у житловому багатоквартирному будинку перебуває у спільній сумісній власності усіх власників квартир цього житлового будинку, та врахувавши, що до початку здійснення будівельних робіт, у тому числі і влаштування металевих сходів на сходовій клітині між 4 поверхом та горищем, відповідач повинен був отримати згоду всіх співвласників будинку, зокрема і під'їзду № 1, де розташовані сходи, а також балансоутримувача будинку, дійшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню.
У справі № 906/884/19, яка переглядалась Верховним Судом, предметом спору були вимоги про спонукання до укладення договору відносин власників (орендарів) нежитлових приміщень та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що умовами договору оренди від 20.03.2019 №290 на позивача покладено обов'язок укладення прямого договору про сплату внесків на утримання орендованого майна з Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, як балансоутримувачем будинку. Проте відповідач ухиляється від укладення такого договору в редакції позивача, що в свою чергу унеможливлює виконання останнім своїх зобов'язань за договором оренди від 20.03.2019 №290. Судами попередніх інстанцій у задоволенні позову відмовлено. Верховний Суд мотивувальні частини рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції змінив, виключивши з них висновки про те, що положення статуту та рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є обов'язковими для орендарів приміщень у багатоквартирному будинку, а в інших частинах рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін. Верховний Суд виходив з того, що: - рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком, є обов'язковими для Житомирської міської ради, як власника нежитлових приміщень, який в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна та зобов'язаний виконувати прийняті відповідно до статуту рішення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. При цьому у разі відмови співвласника сплачувати встановлені внески і платежі об'єднання має право звернутися до суду; - що ж стосується орендаря вказаних приміщень - позивача, то частиною 4 статті 12 Закону №417-VIII дійсно передбачено, що зобов'язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень. У той же час Верховний Суд констатує, що визначаючи зобов'язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов'язання, у тому числі механізму захисту прав об'єднання співвласників, зокрема не встановлює для Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна. За таких обставин Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги та доходить висновку про те, що, з урахуванням приписів статті 511 Цивільного кодексу України, прийняті відповідно до статуту рішення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є обов'язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов'язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна. Відповідно, висновки судів попередніх інстанцій щодо обов'язковості для орендарів рішень загальних зборів відповідача та положень статуту останнього зроблені внаслідок неправильного застосування вищевказаних норм матеріального права; - виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (стаття 11 Цивільного кодексу України), відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, або шляхом встановлення обов'язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна. Тобто обов'язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, виникає тільки у разі передбачення такого обов'язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з власником майна або з Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку. У зв'язку з чим позивач, як орендар нежитлового приміщення, зобов'язаний сплачувати внески на утримання орендованого ним приміщення тільки за умови, якщо такий обов'язок встановлений відповідним правочином (договором). У даному випадку умовами договору оренди не встановлено обов'язку орендаря з відшкодування орендодавцю (власнику майна) понесених останнім витрат на утримання об'єкта оренди у розмірі, встановленому рішенням Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, а у пункті 6.8 цього договору міститься лише загальна вимога про обов'язок здійснення таких витрат з одночасною вказівкою про укладення орендарем окремого договору з балансоутримувачем на оплату послуг з управління об'єктом оренди. Отже, за відсутності погодження порядку сплати (відшкодування) та розміру внесків в договорі оренди та не досягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо укладення окремого договору на оплату внесків, обов'язок зі сплати таких платежів несе власник приміщень - Житомирська міська рада, для якого положення статуту та рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є обов'язковими в силу закону. При цьому, Верховний Суд також звернув увагу, що за обставинами даної справи позивач фактично визнає свій обов'язок щодо сплати внеску на утримання орендованого майна, проте між ним та відповідачем існує спір щодо розміру такого внеску. Однак у силу меж перегляду справи судом касаційної інстанції та повноважень останнього, Верховний Суд не розглядав на те вирішував існуючий між сторонами спір щодо розміру належного до сплати внеску на утримання багатоквартирного будинку, в якому утворено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Натомість, у справі № 910/5831/24, що переглядається, предметом спору є вимоги про визнання недійсним рішення правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку щодо накладення штрафних санкцій на ОСОБА_1 за порушення Правил утримання житлових будинків, а саме за розміщення шафи розміром 1,2м х 0,4м біля своєї квартири №241 на 22-му поверсі, в якій встановлена система для очищення водопостачання в квартиру, і згоду на розміщення такої шафи було надано попереднім балансоутримувачем до створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в оскаржуваному рішенні правління відповідача зазначено про порушення власницею квартири № 241 ( ОСОБА_1 ) Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76 (без вказівки на конкретний пункт).
Тобто, у справі, що переглядається № 910/5831/24, на відміну від справ №№ 910/6471/18, 914/2347/23, 679/49/16-ц, 757/48652/15-ц, 906/884/19, зовсім інші предмет, підстави позову, зміст позовних вимог, матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та встановлені фактичні обставини.
Отже, проаналізувавши зміст постанов Верховного Суду (на які посилається скаржник), за критеріями подібності, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ за змістовним критерієм. Відтак, правовідносини у справах № № 910/6471/18, 914/2347/23, 679/49/16-ц, 757/48652/15-ц, 906/884/19, на які посилається скаржник, та у справі, що переглядається, не є релевантними за критеріями подібності.
Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржником у касаційній скарзі не зазначено.
З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/5831/24 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому колегія суддів зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/5831/24 за касаційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025.
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційне провадження у справі № 910/5831/24 за касаційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська 20-В" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді Г. О. Вронська
І. Д. Кондратова