07 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/8653/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Антіпов Є. В.,
відповідачів - Сметанюк Р. М., Станкевич В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агри-Трейд"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 (судді: Михальська Ю.. Б. - головуючий, Мальченко А. О., Тищенко А. І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 (суддя Головіна К. І.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агри-Трейд"
до відповідачів: 1) Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, 2) Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві
про стягнення 28 624 669,53 грн,
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агри-Трейд" (далі - ТОВ "Агри-Трейд") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві) про стягнення з Державного бюджету України через ГУ Державної казначейської служби України у місті Києві шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю, в сумі 28 624 669,53 грн, а саме матеріальну шкоду у сумі 23 624 669,53 грн та моральну шкоду у сумі 5 000 000,00 грн.
1.2. Позовні вимоги з посиланням на положення Податкового кодексу України, статей 1166, 1173 Цивільного кодексу України та статті 25 Бюджетного кодексу України обґрунтовані тим, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.07.2020 у справі № 2а-5813/12/2670 підтверджено протиправність бездіяльність ГУ ДПС у м. Києві щодо невжиття заходів зі своєчасного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на користь ТОВ "Агри-Трейд", що спричинило реальні збитки товариству, а саме неможливість належного виконання позивачем своїх кредитних зобов'язань. Такі дії також завдали моральної шкоди у вигляді приниження ділової репутації позивача перед іноземними кредиторами.
1.3. ГУ ДПС у м. Києві у відзиві на позовну заяву просило відмовити в її задоволенні, вказуючи, зокрема, на тому, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю контролюючого органу та виникнення у позивача збитків через невиконання ним кредитних зобов'язань. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав вважати, що ТОВ "Агри-Трейд" мало намір здійснювати погашення кредитної заборгованості за рахунок бюджетного відшкодування ПДВ.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, ГУ ДПС у м. Києві зазначало про ненадання позивачем доказів на підтвердження того, що саме через дії ГУ ДПС у м. Києві сталося припинення підприємницької діяльності та настала критична фінансова неплатоспроможність ТОВ "Агри-Трейд".
Також ГУ ДПС у м. Києві у відзиві на позовну заяву просило застосувати наслідки пропуску позовної давності, оскільки позивач до суду звернувся у 2024 році, тобто більше ніж через 10 років з дати виникнення збитків (15.12.2013).
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025, відмовлено у задоволенні позову.
2.2. Суди попередніх інстанцій виходили із встановлених обставин стосовно того, що позивач не довів належними, допустимими та вірогідними доказами наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою (бездіяльністю) податкового органу та завданими позивачу збитками. Отже, є недоведеною наявність усього складу цивільного правопорушення як необхідної передумови для настання відповідальності у виді відшкодування шкоди відповідно до статей 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України, що зумовлює відмову у задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди.
Також суди установили, що позивач не довів обставин, які б свідчили про приниження його честі, гідності, ділової репутації або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації, внаслідок дій відповідача.
Щодо позовної давності, суди попередніх інстанцій вказали про відсутність підстав для застосування позовної давності, оскільки позивачем не доведено факту порушення його охоронюваних законом прав.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 та рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2025, ТОВ "Агри-Трейд" у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення в повному обсязі позовних вимог ТОВ "Агри-Трейд" про стягнення матеріальної та моральної шкоди з Державного бюджету України. У разі наявності лише порушень норм процесуального права, передбачених частинами 1, 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, на які міститься посилання у цій касаційній скарзі, скаржник просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Касаційну скаргу обґрунтовано посиланням на пункти 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.1.1. Так, оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, заявник касаційної скарги вказує на прийняття судом апеляційної інстанції постанови з порушенням норм процесуального права, закріплених у статтях 2, 13, 86, 209, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах всупереч висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 910/11621/16.
3.1.2. Посилаючись як на підставу оскарження судових рішень на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник також не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, оскільки вони прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, закріплених у статті 1174 Цивільного кодексу України, щодо застосування яких в частині визначення методології установлення нормативного аспекту причинного зв'язку у подібних правовідносинах, пов'язаних з вимушеною сплатою платником податків саме договірних виплат на обслуговування кредиту у разі неможливості виплати основного зобов'язання за період вчасного неповернення суми бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ, відсутній висновок Верховного Суду.
3.1.3. Щодо підстав оскарження судових рішень, передбачених пунктом 4 частини 2 статті частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Агри-Трейд" зазначає, що відповідно до пунктів 1, 3 частини 3 статті 310 вказаного Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Заявник касаційної скарги вважає, що в рішеннях судів не вмотивовано відхилення заявлених позивачем доводів про встановлення обставин щодо підстав цивільно-правової відповідальності, що є критично важливими для правильного вирішення справи, а також не надано оцінку підтверджуючим кожну з цих обставин доказам, чим порушено вимоги частину 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України в частині відсутності оцінки як кожного доказу (групі однотипних доказів), так і зібраних у справі доказам в цілому, а також мотивів їх відхилення.
Крім того, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Так, скаржник вважає постанову суду апеляційної інстанції протиправною, оскільки в порушення вимог частини 7 статті 270 Господарського процесуального кодексу України він був позбавлений судом можливості прийняти участь у судових дебатах, а також належним чином не був повідомлений про дату, час і місце їх проведення.
Крім того, на думку заявника, оцінюючи висновок експерта від 03.06.2024 № 04-24 суди зазначили про його недопустимість лише в частині обґрунтування дослідницької частини відповіді на 8 питання в контекст наявності причинно-наслідкового зв'язку, проте не надали оцінки доказам, які зафіксовані у цьому висновку при наданні відповіді на інші питання, тобто в порушення вимог статті 104 Господарського процесуального кодексу України у судових рішеннях не вмотивовано відхилення висновків експертизи з 1 по 7 питання, якими позивач доводив 8 недосліджених обставин.
Також, оцінивши з підстав відсутності нотаріального посвідчення як недопустимий доказ показання свідка ОСОБА_1 , який є директором ТОВ "Агри-Трейд", які містились у її власноручно підписаній заяві від 11.09.2024, та якими також доводились відповідні обставини, апеляційний суд порушив вимоги частини 3 статті 88 Господарського процесуального кодексу України, оскільки цей свідок є представником позивача - ТОВ "Агри-Трейд", а тому її підпис на заяві не вимагає нотаріального посвідчення.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві просить відмовити в її задоволенні, зазначаючи, що правовідносини у справі, яка розглядається та у справі, на неврахування висновку в якій посилається скаржник, не є подібними, а тому не підлягали врахуванню судами. Водночас, відповідач акцентує увагу на тому, що судами було враховано висновки Великої Палати Верхового Суду викладені у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.
ГУ ДПС у м. Києві у відзиві на касаційну скаргу наголошує на тому, що, з доводів позивача та матеріалів справи не вбачається жодних об'єктивних підстав вважати, що ТОВ "Агри-Трейд" мало намір здійснити погашення кредитної заборгованості за рахунок бюджетного відшкодування ПДВ. В матеріалах справи відсутні будь-які документи, свідчення посадових осіб, листування чи договори між ТОВ "Агри-Трейд" з Банком, що свідчать про реальну наявність намірів у ТОВ "Агри- Трейд" здійснити такий платіж. В матеріалах справи відсутні будь-які документи, свідчення посадових осіб, листування чи договори між ТОВ "Агри-Трейд" з первісним кредитором - Kreaton.S.A. та новим кредитором - VARA GMBX, які свідчать про реальну наявність намірів у ТОВ "Агри-Трейд" здійснити такий платіж. При цьому покази свідка ОСОБА_1 (директора позивача) не можуть бути розцінені як об'єктивні, якщо вони не підтверджуються іншими доказами, оскільки свідок є напряму матеріально заінтересованою особою у вирішенні справи на користь позивача.
Отже, ГУ ДПС у м. Києві зазначає таке:
- між виникненням нібито майнової шкоди у ТОВ "Агри-Трейд" та несвоєчасним відшкодуванням ПДВ з бюджету контролюючим органом відсутній причинно-наслідковий зв'язок, оскільки останній обумовлений виключно усвідомленими діями позивача та первісного кредитора - Kreaton.S.A., та новим кредитором - VARA GMBX;
- відсутність відшкодування ПДВ з Державного бюджету України не має викликати в ТОВ "Агри-Трейд" майнових очікувань від держави;
- відсутність об'єктивних підстав вважати, що ТОВ "Агри-Трейд" мало намір здійснити погашення кредитної заборгованості за рахунок бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки жодних доказів щодо таких намірів позивачем не було надано.
Відповідач також вказує на те, що наданий позивачем висновок експертизи не відповідає вимогам допустимості доказів, оскільки отриманий з порушенням норм права, тому що експертом надано оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами, та з'ясовано питання права позивача на таке відшкодування і законність та правомірність заявлених ним позовних вимог.
ТОВ "Агри-Трейд" не було доведено жодними належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами завдання йому моральної шкоди діями ГУ ДПС у м. Києві та існування будь-якого причинного зв'язку між діями і спричиненою шкодою, що встановлено судами попередніх інстанцій.
3.3. ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві у відзиві на касаційну скаргу також просить відмовити в її задоволенні, а судові рішення у справі залишити без змін, зазначаючи, зокрема, що: у цьому випадку заборгованість, яка утворилась між двома юридичними особами у приватному порядку, не може вважатися ні збитками, ні шкодою в розумінні положень статей 22 та 1173 Цивільного кодексу України; товариство як суб'єкт підприємницької діяльності самостійно визначає джерела фінансування своєї господарської діяльності та несе відповідальність за свої комерційні рішення та ризики господарської діяльності самостійно; задоволення позовних вимог у цьому випадку порушить принципи бюджетної системи, визначені у статті 7 Бюджетного кодексу України, та призведе до нецільового використання бюджетних коштів і збитків для Державного бюджету.
Також у відзиві відповідач вказує на те, що наданий позивачем висновок експерта містить правову оцінку, він не може бути використаний як належний доказ у даній справі. Експерт не має права вирішувати питання, які належать до виключної компетенції суду, зокрема щодо правової кваліфікації фактів, тлумачення норм права та встановлення юридично значених обставин.
Щодо заяви свідка ОСОБА_1 , яка є директором ТОВ "Агри Трейд", то свідок - це юридично незацікавлена особа, а тому оскільки ОСОБА_1 самостійно у своїй заяві, яку було долучено до матеріалів справи під час розгляду справи у першій інстанції, зазначає, що вона перебуває на посаді та виконує обов'язки директора позивача з 01.07.2011 по теперішній час, а до її обов'язків входить представництво підприємства без довіреності в судах всіх інстанцій та юрисдикцій, така особа є зацікавленою у вирішенні спору на користь ТОВ "Агри Трейд".
ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві також посилається на те, що інші доводи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не відповідають дійсності з підстав, наведених у відзиві.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в межах касаційної скарги, та у розумні строки, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:
- у період з січня 2010 року по вересень 2011 року за результатами проведених Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва документальних позапланових виїзних перевірок діяльності ТОВ "Агри-Трейд" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, податковим органом була встановлена та підтверджена правомірність заявленого товариством бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 8 821 043,00 грн. Зазначена сума бюджетного відшкодування була узгодженою та підлягала поверненню ТОВ "Агри-Трейд" з бюджету;
- фактично ТОВ "Агри-Трейд" було повернуте бюджетне відшкодування за вересень 2011 року в сумі 90 789,00 грн, а залишок невідшкодованих сум ПДВ склав 8 730 254,00 грн, у зв'язку з чим ТОВ "Агри-Трейд" звернулося до адміністративного суду з позовом про стягнення бюджетної заборгованості у сумі 8 730 254,00 грн;
- рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2013 у справі № 2а-5813/12/2670, яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Агри-Трейд" про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ було відмовлено з тих підстав, що податковий орган не отримав на той час підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ "Агри-Трейд" з його контрагентом - нерезидентом Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Еліт" (російська федерація) щодо відповідності виду і обсягу експортних операцій з постачання м'яса яловичини замороженого 1-ї категорії в напівтушах;
- у подальшому, після зміни обставин щодо підтвердження реальності експортних операцій з постачання м'яса покупцю -Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК Еліт" та зміни з 01.07.2017 нормативно-правового регулювання правовідносин щодо порядку відшкодування ПДВ, ТОВ "Агри-Трейд" звернулось з позовом до адміністративного суду про визнання протиправної бездіяльності Державної податкової служби України та ГУ ДПС у м. Києві щодо не включення до 01.02.2017 у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомостей про узгоджену суму бюджетного відшкодування ТОВ "Агри-Трейд" за період січень 2010 року - вересень 2011 року в сумі 8 730 254,00 грн та стягнення цієї суми на користь товариства;
- рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2020 у справі № 640/583/20, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо не включення до 01.02 2017 у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомостей про узгоджену суму бюджетного відшкодування ТОВ "Агри-Трейд" за період січня 2010 року - вересня 2011 року в розмірі 8 730 254,00 грн. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової служби України та ГУ ДПС у м. Києві щодо не подання до органу Державної казначейської служби України до 01 квітня 2017 року висновку із зазначенням суми ПДВ у розмірі 8 730 254,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ "Агри-Трейд". Стягнуто з Державного бюджету України через ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ "Агри-Трейд" заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 8 730 254,00 грн та пеню в розмірі 4 714 480,67 грн, нараховану на суму такої заборгованості за період з 11.03.2017 по 09.01.2020;
- 19.01.2021 на підставі виконавчого листа від 07.12.2020 № 640/583/20 заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ в сумі 8 730 254,00 грн була сплачена на розрахунковий рахунок ТОВ "Агри-Трейд", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки по банківському рахунку позивача за період з 18.01.2021 по 19.01.2021.
4.3. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги ТОВ "Агри-Трейд" до ГУ ДПС у м. Києві та ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення з Державного бюджету України матеріальної шкоди у сумі 23 624 669,53 грн та моральної шкоду у сумі 5 000 000,00 грн, з посиланням на положення статей 1166, 1173 Цивільного кодексу України та статті 25 Бюджетного кодексу України, у зв'язку із встановленням рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.07.2020 у справі № 2а-5813/12/2670 обставини щодо протиправності бездіяльності ГУ ДПС у м. Києві щодо невжиття заходів зі своєчасного відшкодування ПДВ на користь ТОВ "Агри-Трейд", що спричинило реальні збитки товариству, а саме неможливість належного виконання позивачем своїх кредитних зобов'язань, а також завдало моральної шкоди у виді приниження його ділової репутації перед іноземними кредиторами.
4.4. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
У пунктах 8.49.-8.51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство "Імпульс Плюс" до ГУ ДПС та Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про стягнення збитків у сумі 1 236 916,80 грн, правовий висновок в якій враховано судом першої інстанції під час розгляду справи, зазначено таке:
"Щодо відшкодування шкоди, завданої контролюючим органом
Стосовно умов відповідальності держави
8.49. У пунктах 6.8-6.16 постанови від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 Велика Палата Верховного Суду виклала висновки про умови цивільної відповідальності держави за шкоду, завдану протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючого органу, які є застосовними також у цій справі.
8.49.1. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
8.49.2. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
8.49.3. Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
8.49.4. Статті 1173, 1174 ЦК України передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є необхідними для доказування у спорах про стягнення збитків.
8.49.5. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
8.49.6. Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконане боржником.
8.49.7. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
8.49.8. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.
8.50. Відповідно до пункту 114.1 статті 114 ПК України особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.
Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.
8.51. Стосовно висновку про неправомірність рішень, дій або бездіяльності контролюючого органу як умови деліктної відповідальності Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у підпункті 9.9 постанови від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20, та відзначає, що ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) контролюючого органу (його посадових (службових) осіб) не є необхідним для вирішення іншої справи, у якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування збитків (шкоди), завданих такими діяннями, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів".
4.5. Суди попередніх інстанцій установили, що 05.02.2008 між ТОВ "Агри-Трейд" (позичальник, підприємство) та Kreaton, S.A. (кредитор) була укладена кредитна угода № 1, за умовами якої кредитор зобов'язується надати підприємству кредит у розмірі 500 000 доларів США строком до 15.03.2012 під 11% річних, а позичальник зобов'язується використовувати кредит згідно з цільовим призначенням та повернути його у визначений цією угодою строк. Цільове призначення кредиту - поповнення обігових коштів. Дана угода набирає чинності з моменту реєстрації її Національним банком України та діє до повного виконання сторонами взятих на себе обов'язків.
До вказаної кредитної угоди вносились зміни щодо розміру надання кредиту та строків його повернення, зокрема, згідно з додатком від 29.07.2013 № 3 у пункті 1.1. кредитної угоди визначено, що кредитор зобов'язується надати кредит підприємству у сумі 1 500 000 доларів США, а додатком від 16.12.2016 № 6 сторони погодили, що у пункті 5.1 кредитної угоди строк повернення кредиту та відсотків за його використання встановлюється до 01.02.2019 з можливістю дострокового погашення.
На виконання кредитної угоди ТОВ "Агри-Трейд" у період з 2008 по 2013 роки отримало траншами грошові кошти в сумі 963 195,00 доларів США, що підтверджується виписками з рахунку товариства.
01.02.2019 у зв'язку з несплатою ТОВ "Агри-Трейд" кредитної заборгованості між Kreaton, S.A. (первісний кредитор), Vara Cmbh (новий кредитор) та ТОВ "Агри-Трейд" (боржник) укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до боржника за кредитною угодою в порядку і в обсязі, що визначені цим договором. За змістом пункту 1.3 договору станом на день його укладення з боку боржника наявні зобов'язання за кредитною угодою: з повернення тіла кредиту у розмірі 963 195,00 доларів США; зі сплати процентів у розмірі 928 934,32 доларів США, а всього 1 892 129,32 доларів США.
Згідно з довідкою від 13.10.2023 № 81-22/16907, наданою Райфайзен Банк, ТОВ "Агри-Трейд" заборгованість за кредитною угодою від 05.02.2008 № 1 на користь нерезидента Vara Gmbh сплатило частково.
4.6. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що за приписами чинного законодавства необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.
У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 28.01.2020 у справі № 925/101/19).
4.7. ТОВ "Агри-Трейд", звертаючись з позовом до суду про стягнення матеріальної та моральної шкоди, обґрунтовувало свої вимоги тим, що за рахунок отриманих кредитних коштів товариство здійснювало свою господарську діяльність, здійснювало операції, які включали сплату податку на додану вартість, та розраховувало на бюджетне відшкодування податку на додану вартість з метою погашення кредитної заборгованості. Рішенням адміністративного суду у справі № 2а-5813/12/2670 підтверджено протиправну бездіяльністю ГУ ДПС у м. Києві щодо не вжиття заходів зі своєчасного відшкодування ПДВ на користь товариства, що спричинило реальні збитки ТОВ "Агри-Трейд" через неможливість належного виконання позивачем своїх кредитних зобов'язань, а також завдала моральної шкоди позивачу у виді приниження його ділової репутації перед іноземними кредиторами.
Обґрунтовуючи розмір матеріальної та моральної шкоди ТОВ "Агри-Трейд" надало до суду дані фінансових звітів та балансів товариства за 2014-2020 роки та висновок експерта від 03.06.2024 № 04-24, складений за результатами судово-економічної експертизи.
Також позивачем на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і спричиненими збитками було надано лист від 10.07.2013 вих. № 1 до позикодавця - KREATON, S.A. щодо неможливості вчасно погасити свої зобов'язання за кредитом до 15.12.2013 та заяву свідка - ОСОБА_1 , яка є директором ТОВ "Агри Трейд" від 11.09.2024.
4.8. За змістом частин 1, 2 статі 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
У статті 98 вказаного Кодексу наведені вимоги до висновку експерта та встановлено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (частини 1, 2 зазначеної норми).
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наданий позивачем висновок експерта не є допустимим доказом, оскільки судами встановлено, що з аналізу винесених на вирішення судово-економічної експертизи від 03.06.2024 № 04-24 питань та відповідей на них вбачається, що всупереч частині 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України та пункту 2.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, експерт вийшов за межі спеціальних знань, оскільки він з'ясовував правові питання та надавав оцінку проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами, зокрема, щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю ГУ ДПС у м. Києві та спричиненими позивачу збитками.
Суди установили, що зміст вказаного висновку експерта від 03.06.2024 № 04-24 безпосередньо свідчить про дослідження експертом правових питань, зокрема, щодо віднесення спірної суми до збитків у розумінні Цивільного кодексу України, встановлення причинно-наслідкових зв'язків між бездіяльністю ГУ ДПС у м. Києві та неможливістю ТОВ "Агри Трейд" виконати кредитні зобов'язання.
Висновок експерта ґрунтується на припущеннях, оскільки достеменно встановити, на що були б використані відповідні кошти неможливо і встановити на підставі яких відомостей експерт дійшов висновку про намір позивача перерахувати відшкодовану суму ПДВ в рахунок погашення боргу за кредитною угодою, зі змісту висновку не вбачається можливим, оскільки з документів, наданих позивачем для проведення експертизи, таких відомостей не вбачається.
При цьому, суди попередніх інстанцій установили, що як свідчать матеріали справи, позивачем не доведено, що невиконання кредитних зобов'язань ТОВ "Агри Трейд" перед іноземними кредиторами є безпосереднім наслідком неправомірних дій податкового органу.
Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
4.9. Суди попередніх інстанцій установили, що у цьому випадку ні кредитна угода, ні договір про відступлення права вимоги не містять умов, за якими вбачався би зв'язок між виконанням кредитних зобов'язань та отриманням позивачем бюджетного відшкодування.
За висновками судів кредитна заборгованість виникла внаслідок здійснення самостійної господарської діяльності ТОВ "Агри Трейд" (кредит відповідно до умов договору надавався для поповнення обігових коштів позичальника) і витрати позивача на обслуговування кредиту та курсових різниць є результатом комерційних рішень підприємства, а не діями податкового органу.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина 1 статті 12 вказаного Кодексу).
Господарський кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначав основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності (статті 1, 2).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
4.10. Суди попередніх інстанцій, установивши обставини стосовно того, що у цьому випадку ні кредитна угода, ні договір про відступлення права вимоги не містять умов, за якими вбачається зв'язок між виконанням кредитних зобов'язань та отриманням бюджетного відшкодування, а кредитна заборгованість виникла внаслідок здійснення самостійної господарської діяльності ТОВ "Агри Трейд" і витрати товариства на обслуговування кредиту та курсових різниць є результатом комерційних рішень підприємства, а не діями податкового органу, вказали на те, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.
При цьому суди визнали надані позивачем лист-повідомлення ТОВ "Агри Трейд" від 10.07.2013 № 1, адресований кредитору - Kreaton, S.A. про неможливість вчасного повернення кредиту та процентів за ним та заяву свідка ОСОБА_1 , яка є директором ТОВ "Агри Трейд", неналежними та вірогідними доказами у справі, які не спростовують висновків суду.
Суди установили, що жодними належними, допустимими та достовірними у розумінні статей 76-78 Господарського процесуального кодексу України доказами чи об'єктивними обставинами не доведено, що отриману суму бюджетного відшкодування ПДВ позивач дійсно мав намір перераховувати в якості часткового погашення кредитної заборгованості і що саме протиправні дії податкового органу призвели до порушення кредитного зобов'язання позивачем.
Також судами відхилені доводи позивача про те, що протиправні дії ГУ ДПС у м. Києві призвели до надкритичної неплатоспроможності, в результаті чого підприємство фактично зупинило свою господарську діяльність і не мало можливості з інших джерел виплатити свої грошові зобов'язання за кредитною угодою від 05.02.2008 № 1 та встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази того, що підприємство втратило доступ до іноземних запозичень та інвестицій через дії контролюючого органу, оскільки позивач міг продовжувати здійснювати господарську діяльність.
4.11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з ГУ ДПС у м. Києві моральної шкоди у сумі 5 000 000,00 грн, суди виходили із встановлення обставин щодо ненадання позивачем будь-яких належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, які б свідчили про приниження його честі, гідності, ділової репутації або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації внаслідок дій ГУ ДПС у м. Києві, а тому суди визнали факт понесення позивачем моральної шкоди непідтвердженим.
4.12. Як вже зазначалося, оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, заявник касаційної скарги вказує на прийняття судом апеляційної інстанції постанови з порушенням норм процесуального права, закріплених у статтях 2, 13, 86, 209, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах всупереч висновків, викладених у наступній постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року по справі № 910/11621/16.
Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскільки наведені висновки за своїм змістом є загальними вимогами процесуального та матеріального законодавства, певним алгоритмом дій суду та мають бути дотримані судами при розгляді будь-якого судового спору. Однак у наведеній скаржником справі, на неврахування висновку Верховного Суду в якій посилається заявник, ці норми та принципи застосовані з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів в межах конкретного предмету доказування. При цьому Верховний Суд зазначає, що цитування скаржником окремих висновків, наведених у зазначених ним постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а зміст зазначеної скаржником постанови не свідчить про застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у такій постанові.
У справі, в якій подано касаційну скаргу, фактичні обставини встановлені судами на підставі оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з урахуванням вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини, свідчать про те, що позивач не довів належними, допустимими та вірогідними доказами наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою (бездіяльністю) податкового органу та завданими позивачу збитками, а тому судами визнано недоведеним наявність усього складу цивільного правопорушення як необхідної передумови для настання відповідальності у виді відшкодування шкоди відповідно до статей 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України, що зумовило відмову у задоволенні позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди, натомість відповідно до імперативних положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутні повноваження вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Агри Трейд" на судові рішення у справі згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.
4.13. Щодо оскарження судових рішень у справі з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на те, що скаржник не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, оскільки вони прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, закріплених у статті 1174 Цивільного кодексу України, щодо застосування яких в частині визначення методології установлення нормативного аспекту причинного зв'язку у подібних правовідносинах, пов'язаних з вимушеною сплатою платником податків саме договірних виплат на обслуговування кредиту у разі неможливості виплати основного зобов'язання за період вчасного неповернення суми бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ, відсутній висновок Верховного Суду, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до приписів пункту 3 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту пункту 3 частини статті 287 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
Водночас у наведеному випадку скаржник не обґрунтував необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування загальних норм, а саме статті 1174 Цивільного кодексу України з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин на підставі дослідження всіх доказів у справі в їх сукупності, натомість аргументи заявника касаційної скарги фактично ґрунтуються на власних запереченнях висновків суду, покладених в основу судового рішення про відмову в позові та стосуються виключно незгоди з встановленими судами обставинами справи.
Проте з огляду на визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції переоцінка доказів та встановлення по новому обставин справи не належить до повноважень Верховного Суду, а отже, відповідні доводи не є належним обґрунтуванням необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Отже, зважаючи на викладене, а також межі розгляду справи судом касаційної інстанції та підстави для відмови у позові, колегія суддів визнає недоведеною наведену скаржником підставу касаційного оскарження, визначену у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
4.14. Щодо доводів скаржника про те, що у цьому випадку наявні підстави для скасування постанови на підставі пунктів 1, 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу або суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів зазначає таке.
За змістом частини 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, що виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 зазначеного Кодексу).
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 цього Кодексу).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Аналіз змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Одночасно статтею 86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Крім того у пунктах 1-3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Як вже зазначалося, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
Отже, доводи скаржника не можна визнати аргументованими, тому вони відхиляються колегією суддів як такі, що спрямовані на переоцінку доказів, наявних у справі, з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.
Суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, дослідив обставини справи та наявні у ній докази, надав оцінку всім доводам сторін та установив обставини щодо недоведеності позивачем у цьому випадку наявності повного складу цивільного правопорушення як необхідної передумови для настання відповідальності у виді відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а доводи скаржника зводяться до незгоди із судовими рішеннями.
4.15. Посилання заявника касаційної скарги на те, що постанова суду апеляційної інстанції протиправною, оскільки в порушення вимог частини 7 статті 270 Господарського процесуального кодексу України він був позбавлений судом можливості прийняти участь у судових дебатах, а також належним чином не був повідомлений про дату, час і місце їх проведення не беруться колегією суддів до уваги з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи згідно з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Агри Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 та призначено до розгляду на 15.04.2025.
У судовому засіданні 15.04.2025 відкладено розгляд справи до 20.05.2025, про що присутній у судовому засіданні представник ТОВ "Агри Трейд" був повідомлений під розписку та шляхом надіслання відповідної ухвали суду в електронний кабінет.
20.05.2025 ТОВ "Агри Трейд" були надані до суду додаткові пояснення у справі, а в судовому засіданні 20.05.2025 надано пояснення з приводу апеляційної скарги, про що свідчить протокол судового засідання від 20.05.2025.
У судовому засіданні 20.05.2025 протокольною ухвалою оголошено перерву у судовому засіданні до 10.06.2025, про що присутніх представників учасників справи повідомлено під розписку та шляхом надіслання до електронного кабінету.
10.06.2025 до суду надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, сформоване в системі "Електронний суд" 09.06.2025, в якому представник ТОВ "Агри Трейд" з посиланням на положення статті 270 Господарського процесуального кодексу України просив відкласти апеляційний розгляд справи у зв'язку із зайнятістю представника ТОВ "Агри Трейд" як захисника у невідкладних процесуальних діях у кримінальному провадженні.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Статтею 270 Господарського процесуального кодексу України встановлений порядок розгляду апеляційної скарги та у частині 11 передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання представника ТОВ "Агри Трейд" установив, що до клопотання про відкладення розгляду справи представником позивача не надано будь-яких доказів на підтвердження викладених у ньому обставин, а саме доказів зайнятості 10.06.2025 адвоката Антіпова Є. В. в якості захисника у невідкладних процесуальних діях у кримінальному провадженні.
При цьому суд апеляційної інстанції вказав на те, що у судовому засіданні 20.05.2025 представник позивача Антіпов Є.В. надав суду пояснення по суті спору, тобто висловив свою позицію у справі та щодо поданої апеляційної скарги.
Позиція та доводи ТОВ "Агри Трейд" також викладені ним в апеляційній скарзі та додаткових письмових поясненнях у справі.
У той же час, за змістом частини 1 статті 218 Господарського процесуального кодексу України у судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.
Отже, посилання ТОВ "Агри Трейд" у касаційній скарзі щодо порушення судом апеляційної інстанції статті 270 Господарського процесуального кодексу України не знайшли підтвердження і зводяться до незгоди скаржника із судовим рішенням.
Колегія суддів також звертає увагу на тому, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Явка представників сторін у судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 10.06.2025, обов'язковою не визнавалась.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ТОВ "Агри Трейд" не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані у справі судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що касаційне провадження у справі за касаційною скаргою, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід закрити, а з інших підстав - залишити судові рішення без змін без змін.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агри Трейд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 у справі № 910/8653/24, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агри Трейд" залишити без задоволення.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 у справі № 910/8653/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак