14 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 924/401/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Укрпошта"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Василишин А. Р., Маціщук А. В., Філіпова Т. Л.
від 08.09.2025
за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛБУД ТРЕЙД"
про стягнення 300 551,97 грн,
Акціонерне товариство "Укрпошта" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛБУД ТРЕЙД" про стягнення 300 551,97 грн неустойки, яка складається з 163 090,22 грн штрафу та 137 461,75 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов'язань за договором № 171024-39Е від 21.10.2024.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.06.2025 у справі № 924/401/25 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛБУД ТРЕЙД" на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" 163 090,22 грн штрафу та 131 054,89 грн пені. У задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою від 08.09.2025 Північно-західний апеляційний господарський суд змінив рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.06.2025 у справі № 924/401/25 в частині стягнення 163 090,22 грн штрафу та 131 054,89 грн пені. Прийняв в цій частині нове рішення, яким присудив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛБУД ТРЕЙД" на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" 65 236,09 грн 7% штрафу, 52 421,96 грн пені та 3 529,74 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позову відмовив.
29 вересня 2025 року Акціонерне товариство "Укрпошта" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 та залишити в силі (без змін) рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.06.2025 у справі № 924/401/25.
Перевіривши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Справи, на які поширюється дія пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред?явленого позову та його предмета (постанова об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).
Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
Отже відповідно до пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справа № 924/401/25 є малозначною, оскільки ціна позову в ній не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на день подання позову (100 х 3 028,00 грн = 302 800,00 грн).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" від 23.10.1996; "Бруалья Гомез де ла Торре проти Іспанії " від 19.12.1997).
Отже Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
В своїй касаційній скарзі Акціонерне товариство "Укрпошта" зауважує, що Північно-західний апеляційний господарський суд помилково не застосував норми права та не врахував висновків Верховного Суду викладених у справах з тотожними/подібними/схожими правовідносинами, а тому "постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 року у справі № 924/401/25 підпадає під п/п. "а" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПУ України та повинна бути переглянута Верховним Судом.". По тексту касаційної скарги Акціонерне товариство "Укрпошта" наводить постанови Верховного Суду, які не врахував суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, а також норми матеріального та процесуального права, які неправильно застосовані/не застосовані/порушені судом апеляційної інстанції, висновок щодо застосування яких міститься у наведених постановах.
Розглянувши викладені скаржником доводи щодо наявності випадку, передбаченого пунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики), для касаційного оскарження судового рішення у малозначній справі, Суд вважає за необхідне наголосити на наступному.
Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування.
При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10.01.2024 у справі № 905/1840/21 зазначала, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Також в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів:
- кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності;
- якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.
Крім того, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему та стосуються питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати певні ознаки, зокрема, немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.
Водночас аргументи та доводи, викладені у касаційній скарзі, не відповідають вказаним вище критеріям, адже вони не містять жодних доказів кількісного та якісного виміру наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Акціонерне товариство "Укрпошта" не наводить обґрунтованих аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм права у подібних правовідносинах, а також не наводить обґрунтувань, які би дозволили дійти висновку, що при перегляді оскаржуваного судового рішення у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
При цьому, Суд звертає увагу, що зазначення скаржником того, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував/не застосував/порушив норму права та не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду, - то це є виключним випадком касаційного оскарження, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та не є належним обґрунтуванням випадку для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах в розумінні пункту "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Саме норми пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачають випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у малозначних справах. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що скаржник не навів обґрунтованих доводів, що касаційна скарга у справі № 924/401/25 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а отже Акціонерним товариством "Укрпошта" не дотримано умови допуску малозначної справи до касаційного оскарження, передбачені підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 у справі "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі та відсутність обставин, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 924/401/25 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укрпошта" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі у справі № 924/401/25 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укрпошта" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді Г. О. Вронська
І. Д. Кондратова