?
14 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/9762/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Вронської Г. О., Губенко Н. М.,
за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А. В.,
за участю представників сторін:
позивача - Сахнова Д. А. (адвоката),
відповідача - Драчової М. С. (адвоката),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024
(суддя Сівакова В. В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025
(головуючий - Кравчук Г. А., судді: Коробенко Г. П., Андрієнко В. В.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 45 850 818,15 грн.
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" (далі - ТОВ "Енера Суми") звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "Укренерго") про стягнення 45 850 818,15 грн, з яких: 45 134 281,38 грн основного боргу, 493 853,88 грн інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 222 682,89 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог послалося на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період квітень-липень 2024 року і не сплатив борг.
3. Відповідач зі свого боку заперечував проти позову з посиланням на те, що борг виник унаслідок недостатності коштів на рахунку, позаяк він здійснює виплати пропорційно на недискримінаційній основі у межах залишку коштів на відповідному рахунку, тоді як законодавство передбачає використання коштів лише за призначенням; позивач безпідставно нарахував інфляційні втрати та 3 % річних, позаяк відповідач не користується коштами, які мали бути сплачені на користь позивача; вина відповідача у затримці оплати наданих позивачем послуг відсутня.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. 25.07.2019 ТОВ "Енера Суми" як постачальник послуг і Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго", правонаступником якого є ПрАТ "Укренерго", як замовник уклали договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0154-09021, а також додаткові угоди до нього, згідно з умовами якого з метою забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із закупівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає замовнику послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Замовник зобов'язався сплатити постачальнику вартість цих послуг.
5. У пунктах 2.1, 6.1 договору сторони домовилися, що вартість і порядок оплати послуг визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг. Під час виконання умов договору, а також вирішення питань, що не обумовлені ним, сторони керуються чинним законодавством України, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії".
6. У пункті 3.1 договору і додатковій угоді № 9 до нього обумовлені обов'язки постачальника здійснювати розрахунок вартості послуги, виходячи з фактичних обсягів купівлі виробленої електричної енергії за "зеленим" тарифом відповідно до Порядку; затверджувати вартість послуги у Регулятора відповідно, зокрема, до глави 15 Порядку, а у пункті 3.3 - замовника своєчасно оплачувати послуги, розраховані постачальником і затверджені Регулятором, протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором їх вартості.
7. У період з квітня по липень 2024 року позивач надав відповідачу обумовлені цим договором послуги, вартість яких останній мав оплатити за квітень 2024 року в сумі 25 637 843,71 грн у строк до 31.05.2024 включно; за травень 2024 року в сумі 32 164 797,61 грн у строк до 01.07.2024 включно; за червень 2024 року в сумі 24 029 835,17 грн у строк до 05.08.2024 включно; за липень 2024 року в сумі 22 178 747,02 грн у строк до 06.09.2024 включно. Сторони склали відповідні акти приймання-передачі.
8. Оскільки відповідач не сплатив позивачу повністю вартість цих послуг, то останній звернувся до суду з цим позовом.
9. ПрАТ "Укренерго" клопотало про зменшення інфляційних втрат і 3 % річних на 99%, а ТОВ "Енера Суми" зі свого боку заперечувало проти цього.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
10. 19.11.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025, про часткове задоволення позову, присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 41 907 445,95 грн основного боргу, 493 853,88 грн інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 222 682,89 грн, відстрочивши виконання цього рішення до 19.02.2025, а також на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) закрив провадження у справі у частині стягнення 3 226 835,43 грн основного боргу, оскільки після відкриття провадження у цій справі відповідач частково сплатив позивачу борг у цьому розмірі.
11. Судові рішення мотивовані тим, що позивач підтвердив факт неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати наданих послуг за названим вище договором у заявленому періоді. Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні клопотання ПрАТ "Укренерго" про зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних з посиланням на те, що це не передбачено чинним законодавством, зокрема статтею 625 ЦК України. Адже 3 % річних й інфляційні втрати входять до складу основного боргу, тоді як зменшувати суму основного боргу суд не має права.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
12. ПрАТ "Укренерго" звернулося з касаційною скаргою про скасування цих судових рішень у задоволених частинах та просить ухвалити у цих частинах нове рішення про відмову у позові. Підставами касаційного оскарження визначило пункти 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
13. На переконання скаржника, суди неправильно застосували норми частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду стосовно зменшення розміру господарських санкцій, викладені у пунктах 8.32-8.33 постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постанові від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц.
14. ПрАТ "Укренерго" наполягає на необхідності відступити від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, про відсутність у суду права зменшувати розмір інфляційних втрат, тоді як право зменшувати розмір 3 % річних Велика Палата Верховного Суду у названій справі передбачила. Відповідач вважає, що такий підхід суперечить принципам розумності і справедливості, закріпленим у пункті 6 частини першої статті 3 і статті 625 ЦК України та міжнародним нормативним актам. На переконання відповідача, суд за певних обставин може також зменшити і розмір інфляційних втрат, адже правова природа 3 % річних й інфляційних втрат однакова, а тому за наявності у суду права зменшувати розмір 3 % річних не може існувати розумних заперечень проти зменшення розміру інфляційних втрат.
15. Скаржник також просить сформулювати висновок щодо застосування частини першої статті 614, частини другої статті 625 ЦК України з урахуванням пріоритетності норм абзацу 1 частини восьмої статті 33, частини сьомої статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії". Адже стверджує, що відсутність належного забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на виконання спеціальних обов'язків виключає наявність вини цього учасника ринку електричної енергії у простроченні виконання грошових зобов'язань і можливість притягнення його до відповідальності, передбаченої статтями 614, 625 ЦК України.
16. Узагальнено доводи ПрАТ "Укренерго" зводяться до того, що чинне законодавство виключає будь-яку його вину у несвоєчасних розрахунках і не передбачає можливості сплатити грошові кошти поза лімітом, передбаченим тарифом на передачу електричної енергії для виконання оператором системи передачі спеціальних обов'язків на ринку, оскільки використання коштів на цілі або у розмірах, не передбачених встановленою структурою тарифу, є нецільовим використанням коштів. Установлення витрат відповідача на виконання спеціальних обов'язків в іншому розмірі, аніж це передбачено структурою тарифу, Законом України "Про ринок електричної енергії", не передбачено, як і не передбачено покриття витрат оператора системи передачі на виконання спеціальних обов'язків з інших джерел, аніж із тарифу на послуги з передачі електричної енергії та поза розміром, ніж установлений у затвердженому Регулятором тарифі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
17. ТОВ "Енера Суми" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій, які не задовольнили клопотання ПрАТ "Укренерго" про зменшення розмірів інфляційних втрат і 3 % річних. Зауважило на відсутності доказів на підтвердження вжиття ПрАТ "Укренерго" усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язань за названим вище договором, тоді як відсутність його вини у порушенні своїх зобов'язань за договором не звільняє його від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Позиція Верховного Суду
18. Предметом позову у справі, що розглядається, є стягнення боргу, інфляційних втрат та 3 % процентів річних у зв'язку з неналежним виконанням ПрАТ "Укренерго" зобов'язань за договором.
19. ПрАТ "Укренерго" не згодне із судами попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги у заявлених розмірах, окрім вимог, за якими борг сплачений.
20. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
21. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 цього ж Кодексу).
22. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
23. Положеннями статті 629 цього ж Кодексу визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
24. Як зазначалося раніше, суди попередніх інстанцій установили, що між сторонами склалися договірні правовідносини, пов'язані з наданням послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. У період з квітня по липень 2024 року позивач надав відповідачу обумовлені цим договором послуги, вартість яких останній повністю не оплатив. З урахуванням часткової оплати вартості цих послуг після відкриття провадження у цій справі суди присудили до стягнення з ПрАТ "Укренерго" на користь ТОВ "Енера Суми" вартість послуг, яка не оплачена, а також інфляційні втрати та 3 % річних.
25. У касаційній скарзі ПрАТ "Укренерго", оскаржуючи судові рішення у задоволених частинах позову, як на підстави їх касаційного оскарження у частинах інфляційних витрат і 3 % річних, посилається на пункти 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України і просить повністю відмовити у позові у цих частинах. При цьому стверджує про неправильне застосування судами норм частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України і неврахування ними висновків Великої Палати Верховного Суду стосовно зменшення розміру господарських санкцій, викладених у пунктах 8.32-8.33 постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постанові від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц. Просить відступити від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
26. Суд апеляційної інстанції установив, що ПрАТ "Укренерго" не заперечувало щодо здійснених ТОВ "Енера Суми" розрахунків сум інфляційних втрат і 3 % річних і контррозрахунку цих сум не надавало. У суді першої інстанції клопотало лише про зменшення їх розмірів на 99 %, але суд не знайшов підстав для цього, оскільки чинним законодавством, зокрема статтею 625 ЦК України, не передбачено такого права суду. Адже інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу основного боргу.
27. У цій справі не йдеться про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, на яких наполягає ПрАТ "Укренерго", і вимоги касаційної скарги ПрАТ "Укренерго" про відмову ТОВ "Енера Суми" повністю у задоволенні заявлених сум інфляційних втрат і 3 % річних не узгоджуються з його аргументами і нормами права, на які воно посилається, що регулюють питання зменшення розміру неустойки.
28. Крім того, не йдеться про неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції Великої Палати Верховного Суду стосовно зменшення розміру господарських санкцій, викладеної у наведених ПрАТ "Укренерго" постановах, у тому числі, у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від висновків у якій ПрАТ "Укренерго" просить відступити.
29. Так, у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку. Адже законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи. Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних. При вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
30. У постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
31. Задля усунення сумнівів скаржника у правильності застосування судами попередніх інстанцій у цій справі приписів статті 625 ЦК України і відсутності у суду права зменшення заявлених до стягнення розмірів інфляційних втрат і 3 % річних, колегія суддів звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.
32. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що 3 % річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання, і він не підлягає зменшенню судом, а компенсація кредитору інфляційних втрат є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг, вони не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, а входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу, а тому також не можуть бути зменшені.
33. Оскільки у цьому контексті (стосовно відсутності права суду зменшувати розмір інфляційних втрат і 3 % річних) правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 є останнім, то наразі відсутні підстави вирішувати питання відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у раніше зробленій постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, на яку посилається ПрАТ "Укренерго", або стверджувати про неврахування судами висновків, викладених у постанові від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц.
34. Стосовно вимог ПрАТ "Укренерго" про необхідність формування висновку щодо застосування частини першої статті 614, частини другої статті 625 ЦК України з урахуванням пріоритетності норм абзацу 1 частини восьмої статті 33, частини сьомої статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії".
35. У цьому аспекті ПрАТ "Укренерго" намагається переконати суд, що відсутність належного забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на виконання спеціальних обов'язків виключає наявність вини цього учасника ринку електричної енергії у простроченні виконання грошових зобов'язань і можливість притягнення його до відповідальності, передбаченої статтями 614, 625 ЦК України.
36. Утім колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій про те, що ані умови договору, ані положення Порядку та наведені постанови Регулятора про затвердження розміру вартості послуг у спірні періоди, на які послалися суди, не ставлять у залежність своєчасність здійснення замовником оплати за отримані послуги від включення відповідних витрат до структури тарифу на передачу електричної енергії зі сторони Регулятора. Адже відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунки з позивачем, а відсутність належного обсягу витрат на оплату послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел у структурі тарифу на послуги з передачі електричної енергії, на що посилається скаржник, не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань за названим договором.
37. Положення статті 625 ЦК України не передбачають можливості звільнення боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, якщо він не має необхідних коштів.
38. Верховний Суд неодноразово виснував, що у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів, адже це не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання (стаття 607 ЦК України) або відсутністю вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17).
39. Отже, відсутність вини ПрАТ "Укренерго" у простроченні виконання грошового зобов'язання (стаття 614 ЦК України) не впливає на обсяг його обов'язків як боржника, що прострочив грошове зобов'язання, та не вважається випадком відсутність у нього необхідних коштів.
40. З огляду на установлені судами обставини про те, що ПрАТ "Укренерго" порушило строки оплати послуг зі збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що надавалися ТОВ "Енера Суми" у квітні-липні 2024 року, тоді як відсутність належного забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на виконання спеціальних обов'язків не є підставою для звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які правильно застосували норми матеріального права, на які посилається скаржник.
41. Тому вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
42. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
43. Згідно з вимогами статті 309 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Судові витрати
44. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі № 910/9762/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
Н. Губенко