15 жовтня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/1000/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Моцьору В.В. у справі
за позовом: ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ,
Відповідач-1: ОСОБА_2
АДРЕСА_2 ,
Відповідач-2: ОСОБА_3
АДРЕСА_3 ,
Відповідач-3 : ОСОБА_4
АДРЕСА_3 ,
Відповідач-4 : ОСОБА_5
АДРЕСА_4 ,
Відповідач-5 : ОСОБА_6
АДРЕСА_5 .
Відповідач-6 : ОСОБА_7
АДРЕСА_6 .
про стягнення 821 000,00 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Фізичною особою ОСОБА_1 подано позов до відповідачів: 1. ОСОБА_2 , 2. ОСОБА_3 , 3. ОСОБА_4 , 4. ОСОБА_5 , 5. ОСОБА_6 , 6. ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором безпроцентної цільової позики у розмірі 20 000 доларів США (821 000,0 грн).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2025 справу № 927/1000/25 передано на розгляд судді Моцьору В.В.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.10.2025 позовну заяву залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
14.10.2025 ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді Моцьору В.В. у справі № 927/1000/25.
В обґрунтування даної заяви заявник посилається на порушення суддею норм ст.187Цивільного процесуального кодексу України, яка регламентує строки прийняття позовної заяви до розгляду. Заявник зазначає, що з дати надходження та реєстрації позовної заяви суддею Моцьором В.В. не було винесено жодної ухвали. На думку заявника, в діях судді Моцьора В.В. вбачається неправомірне затягування розгляду позовної заяви та персональна зацікавленість у результаті розгляду справи на користь відповідачів.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Моцьора В.В. від розгляду справи № 927/1000/25, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, виходячи з наступного.
Статтями 38, 42 Господарського процесуального кодексу України закріплені права та обов'язки учасників справи, серед яких, право подавати заяви, зокрема і про відвід судді.
Статтею 35 ГПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема, є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").
Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").
Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.
При цьому, особиста безсторонність суду, як суб'єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).
ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Фактично доводи заявника, наведені у заяві про відвід судді Моцьора В.В. зводяться до порушення судом норм процесуального законодавства України, зокрема ст.187 Цивільного процесуального кодексу України, що не може свідчити про існування упередженості судді в розгляді відповідної справи та бути підставою для його відводу з огляду на імперативні приписи ч. 4 ст. 35 ГПК України.
Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).
Згідно з ч.1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Статтею 174 ГПК України встановлено строк для постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Так, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала Господарського суду Чернігівської області про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху у справі №927/1000/25 постановлена судом 13.10.2025, тобто у встановлений ст.174 ГПК України строк.
Повний текст ухвали підписано 14.10.2025 у зв'язку з відсутністю електропостачання в Господарському суд Чернігівської області з 14:20 до 17:00, про що складено акт №289-25 від 14.10.2025.
З огляду на зазначене, доводи заявника про порушення суддею Моцьором В.В. порушення судом норм процесуального законодавства України при розгляді позовної заяви у справі №927/1000/25 є безпідставними.
Отже, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Моцьора В.В. від розгляду справи № 927/1000/25, суд дійшов висновку, що доводи заявника є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства, не містять об'єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об'єктивності або неупередженості судді та могли б бути підставою для відводу у розумінні статей 35, 36 ГПК України.
Відповідно до ч.3 ст.39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
У зв'язку із вказаним, згідно зі ст. 39 ГПК України, заява ОСОБА_1 про відвід судді Моцьора В.В. від розгляду справи № 927/1000/25 підлягає передачі для визначення судді в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 ГПК України.
Керуючись ст. 32, 35, 36, 38, 39, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Моцьора В.В. у справі № 927/1000/25 визнати необґрунтованою.
2. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Моцьора В.В. у справі № 927/1000/25 передати для визначення судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повний текст ухвали підписано 15.10.2025.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор