Справа № 147/1459/25
Провадження № 2/147/567/25
15 жовтня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Натальчук О.А.,
із секретарем Свистун А.П,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №3368412447/256683 від 04.03.2020 у розмірі 6699,60 грн та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.03.2020 року між відповідачем та ТОВ «Гоуфінгоу» було укладено кредитний договір №3368412447/256686 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису. На підставі даного договору відповідачу було надано грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язувалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
ТОВ «Гоуфінгоу» виконало свої зобов'язання перед відповідачем та надало кредит у сумі 2000 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на картку. В свою чергу відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 26.05.2025 становить 6699,60 гривень, а саме: 2000 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту та 4699,60 грн прострочена заборгованість за процентами.
31.05.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» було укладено договір факторингу №1-31/05/21 та було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №3368412447/256686. В подальшому, 03.06.2021 між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та позивачем було укладено договір відступлення права вимоги №1-03/06/2021, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №3368412447/256686 від 04.03.2020, заборгованість за яким не погашена.
На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 6699,60 грн та понесені судові витрати.
Ухвалою судді від 26.08.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу було надано 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позов, позивачу у 5-ти денний строк з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив, відповідачу у строк не пізніше 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати свої заперечення на відповідь на відзив.
У судове засідання представник позивача не з'явився. У позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Також, 24.09.2025 через систему «Електронний суд» представник позивача подав заяву про відшкодування витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, а саме судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 10500 грн.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі. Позов про стягнення суми боргу у розмірі 6699,60 грн, визнала. Однак просила зменшити витрати на правову допомогу, так як вважає їх надто завищеними.
З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов'язковість судового рішення.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст.627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що 04.03.2020 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №3368412447/256686, який підписано останньою електронним підписом, одноразовим ідентифікатором R33629 (а.с.18-21).
За умовами даного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 675,25% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,85 % (процентів) на добу.
Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 02.04.2020, в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. В реквізитах сторін ОСОБА_1 зазначила рахунок № НОМЕР_1 .
Як вбачається з довідки про ідентифікацію, ТОВ «Гоуфінгоу» підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір №3368412447/256686 від 04.03.2020 ідентифікована товариством, акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі www.gofingo.com.ua - одноразовий ідентифікатор R33629; дата відправки ідентифікатору позичальнику 04.03.2020; номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор 380689627608 (а.с.13).
Відповідно до повідомлення ТОВ «ПрофітГід», направленого на адресу ТОВ «Гоуфінгоу», між товариствами укладено договір на переказ коштів №ПГ-2 від 15.09.2018 та відповідно до зазначеного договору, 04.03.2020 було успішно здійснено переказ грошових коштів в сумі 2000 грн на рахунок отримувача - платіжну картку отримувача НОМЕР_1 , призначення переказу: видача кредиту №3368412447/256686 (а.с.29).
Також судом встановлено, що 31.05.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та фактором ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-31/05/21, згідно якого, на умовах, встановлених цим договором, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (Портфель Заборгованості) (а.с.22-25).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1-31/05/2021 від 31.05.2021, укладеного між ТОВ «Гоуфінгоу» та фактором ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 6699,60 грн (а.с.12).
03.06.2021 між кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» та новим кредитором ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір №1-03/06/2021 відступлення права вимоги (а.с.14-15).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №1-03/06/21 від 03.06.2021, ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права вимоги до відповідача на суму 6699,60 грн (а.с.11).
Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором №3368412447/256686 від 04.03.2020, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», станом на 26.05.2025 (включно) складає 6699,60 грн, а саме: - прострочена заборгованість за сумою кредиту - 2000 грн; - прострочена заборгованість за процентами 4699,60 грн (а.с.10).
Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, з тих підстав, що остання не виконує свої зобов'язання з повернення коштів, внаслідок чого утворилась вищезазначена заборгованість.
За змістом ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Із положень частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року №675-VІІІ (далі - Закон № 675-VIII), слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №675-VIII, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
За змістом частини шостої статті 11 Закону №675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтю 12 цього Закону.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (статті 12 Закону №675-VIII).
В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч.2 ст. 1054 ЦК України), позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 ст.526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, ч.1 ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до статей 1080, 1084 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Судом встановлено, що між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» було укладено кредитний договір в якому погоджено умови надання кредиту, строк та порядок його повернення, даний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
До позивача на підставі договору факторингу від 03.06.2021 перейшло право вимоги по стягненню із відповідача заборгованості, яка виникла за договором №3368412447/256686 від 04.03.2020.
На час розгляду справи судом, відповідачем не надано заперечень проти позову, контррозрахунку, доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, тощо.
Натомість, ОСОБА_1 визнала позовні вимоги ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», тим самим підтвердивши обставини, зазначені у позові і факт отримання кредитних коштів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню, шляхом стягнення з останньої на користь позивача заборгованості на загальну суму 6699,60 грн.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції №8321 від 30.07.2025, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір.
Позивач також просив суд стягнути з відповідача, понесені ним витрати в сумі 10500 грн на професійну правничу (правову) допомогу.
За змістом частин 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 грн представник позивача надав суду: договір про надання правової допомоги №11/07/2025 від 11.07.2025, укладений між адвокатом Пархомчуком С.В. та ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН»; акт про отримання правової допомоги від 15.09.2025 на загальну суму 10500 грн; платіжну інструкцію № 9540 від 15.09.2025 про сплату коштів в розмірі 10500 грн правничої допомоги, згідно договору про надання правової допомоги від 11.07.2025; рахунок від 15.09.2025.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивно складність цієї справи, предмет спору, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності та категорії справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 82, 89, 133, 137, 141, 206, 247, 258, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за кредитним договором №3368412447/256686 від 04.03.2020 в сумі 6699 (шість тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та 3 000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», код ЄДРПОУ: 44243120, місцезнаходження: 01042, вул.Саперне поле, 12, інше, не житлове приміщення 1008, м. Київ;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 15.10.2025.
Суддя О.А. Натальчук