8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2843/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.
розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/2843/25
за позовом Комунального підприємства "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" (61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11; код ЄДРПОУ: 31557119),
до відповідача Фізичної особи-підприємця Клізуба Артема Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ),
про стягнення заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 317 391,60 грн, -
Позивач, Комунальне підприємство "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", через систему «Електронний Суд» звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. № 2843/25 від 18.08.2025) до відповідача, Фізичної особи-підприємця Клізуба Артема Сергійовича, в якій просить суд стягнути заборгованість за невиконання зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 317 391,60 грн, за період: грудень 2021 - березень 2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, а також позивач посилається на преюдиційність обставин, встановлених рішенням господарського суду Харківської області від 27.09.2024 по справі № 922/2575/24.
Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 809,00 грн.
20 серпня 2025 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду позовну заяву Комунального підприємства "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" (вх. № 2843/25 від 18.08.2025) та відкрито провадження у справі № 922/2843/25. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Суд констатує про те, що сторони скористалися своїм правом на подання заяв по суті справи, а саме:
1) відповідачем надано:
- відзив на позов (вх. № 21470 від 17 вересня 2025 року);
- заперечення на відповідь на відзив (вх. № 22688 від 30 вересня 2025 року);
2) позивачем надано:
- відповідь на відзив (вх. № 22052 від 23 вересня 2025 року).
Таким чином, сторонам надані рівні можливості для реалізації своїх прав, а судом дотримано принцип змагальності сторін.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, всебічно та повно перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.
Як зазначено у позові, Фізичній особі-підприємцю Клізуб А.С. (відповідач) на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 4711-ВЄ від 01.08.2011 належать на праві власності нежитлові приміщення підвальної частини №№ 37-:-43, 60-:-65 житлового будинку літ. «А-5» загальною площею 228,3 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, пр-т Героїв Харкова, 202.
Як стверджує позивач, відповідно до розпоряджень Харківського міського голови в опалювальних сезонах: 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 здійснював постачання теплової енергії у приміщення відповідача.
На офіційному сайті Позивача www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором складається з: - плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначено відповідно до законодавства; - плати за абонентське обслуговування, гранічний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.
Оскільки, нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, м. Харків, пр-т Героїв Харкова, 202 розташовані в житловому будинку, починаючи з 01.12.2021 надання послуги з постачання теплової енергії Відповідачу за цією адресою здійснюється на підставі Договору. Відповідно до положень п. 51 Договору, він набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Факт отримання теплової енергії підтверджується актами про підключення опалення на початку опалюваних сезонів, а також, актами про відключення опалення наприкінці опалюваних сезонів. Сам факт отримання Відповідачем послуги з постачання теплової енергії у опалювальних періодах 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 є фактом приєднання Відповідача до умов Договору (акцептування договору).
Як зазначено у позові, станом на подання позовної заяви по особовому рахунку Відповідача (17201-1352) обліковується заборгованість по Договору за спожиту теплову енергію на потреби опалення в сумі 317 391,60 грн., яка утворилася за період: грудень 2021 - березень 2024.
Додатково позивач повідомляє, що рішенням господарського суду Харківської області від 27.09.2024 по справі № 922/2575/24 стягнуто з Відповідача на користь Позивача 134 108,57 грн. заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період: грудень 2021 - квітень 2023; 225,68 грн. заборгованості з абонентської плати за період: грудень 2021 - вересень 2023 за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії; 2 801,24 грн. заборгованості за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за період: липень 2022 - вересень 2023. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 73 332,32 грн. заборгованості за використану теплову енергію без укладання договору за період: грудень 2018 - листопад 2021 відмовлено.
Розрахунок вартості спожитої Відповідачем теплової енергії на потреби опалення при поданні позовної заяви по справі № 922/2575/24 здійснювався Позивачем розрахунковим способом згідно з нормативним документом “Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204 України 244- 94.
Однак, постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2024 у справі № 922/2575/24 скасовано в частині задоволення позовних вимог Позивача про стягнення з Відповідача 134 108,57 грн. заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період: грудень 2021 - квітень 2023 та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог. Відмовляючи в позові Східний апеляційний господарський суд зазначив, що: «…до встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії обсяг споживання теплової енергії у будівлі визначається відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 № 315 (надалі - «Методика № 315»).
Таким чином, скасування Східним апеляційним господарським судом від 23.12.2024 рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2024 у справі № 922/2575/24 в частині позовних вимог про стягнення 134 108,57 грн обгрунтовано тим, що Позивач при здійсненні розрахунків заборгованості не застосовував Методику № 315.
Тому, як зазначає позивач, в поданій позовній заяві він здійснив нарахування заборгованості Відповідача за період: грудень 2021 - березень 2024 відповідно до вимог Методики № 315, тобто, за іншими підставами.
17 вересня 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 21470). Відповідач в повному обсязі заперечує проти задоволення позовних вимог.
Так, відповідач зазначає, що частину із заявлених у цій справі вимог, а саме вимоги позивача про стягнення з нього заборгованості за невиконання зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31 жовтня 2021 року за періоди: грудень 2021 - квітень 2022; листопад 2022 - квітень 2023 року вже були розглянуті господарськими судами при вирішенні справи № 922/2575/24.
Відповідач вважає, що подання позивачем до відповідача нового позову про той же предмет і з тих же підстав, з яких ухвалено судове рішення у справі №922/2575/24, яке набрало законної сили, фактично свідчить про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності. У цій частині відповідач просить закрити провадження.
Щодо інших періодів заборгованості, а саме з жовтня 2023 року по березень 2024 року, відповідач зазначає, що через його приміщення проходить транзитний трубопровід внутрішньої системи опалення та відсутні будь-які інші опалювальні прилади. Транзитний провід заізольований, що підтверджується актами обстеження систем теплопостачання об'єкту.
Відповідач стверджує, що належні йому приміщення відносяться до категорії окремих приміщень з транзитними мережами опалення, яким Методикою №315 надано окреме визначення та регулювання.
Враховуючий такий особливий статус належних Відповідачу приміщень, останній вважає, що позивачем невірно застосовано формулу, передбачену Методикою № 315, а саме застосовано загальну формулу розрахунку обсягу спожитої теплової енергії, однак, до відповідача має бути застосована формула 3 та 15, що передбачена Методикою № 315.
У зв'язку із тим, що на думку відповідача має бути застосована інша формула під час визначення обсягу спожитої теплової енергії, відповідач надає свій контррозрахунок у відповідності до якого заборгованість відповідача за період з жовтня 2023 року по березень 2024 року складає 31 445,42 грн.
23 вересня 2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 22052). Позивач зазначає, що не може погодитися із висновками відповідача.
Позивач зазначає, що скасування Східним апеляційним господарським судом від 23.12.2024 рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2024 у справі № 922/2575/24 в частині позовних вимог про стягнення 134 108,57 грн обґрунтовано тим, що Позивач при здійсненні розрахунків заборгованості не застосовував Методику № 315. Саме тому, Позивачем в даній позовній заяві здійснено нарахування заборгованості Відповідача за період: грудень 2021 - березень 2024 відповідно до вимог Методики № 315, тобто, за іншими підставами.
Таким чином, позивач не вбачає підстав для відмови в задоволенні позову.
30 вересня 2025 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 22688).
Відповідач не погоджується із правовою позицією позивача, який як на зміну підстав позову посилається на те, що заявлений у цій справі позов, на відміну від заявленого позову у господарській справі № 922/2575/24, ґрунтується на нових розрахунках заборгованості за теплову енергію, які, на відміну від розрахунків, що були предметом дослідження у господарській справі № 922/2575/24, проведені хоча за ті ж самі періоди, але в інший спосіб, а саме - у відповідності до Методики № 315.
Відповідач вважає, що підстави позову у цій справі, як і у справі №922/2575/24, одні й ті ж самі - неналежне виконання з його сторони зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31 жовтня 2021 року, що призвело до виникнення заборгованості, а не обставини її розрахунку.
Відповідач також звертає увагу, що позивач у відповіді на відзив не навів жодних міркувань з приводу викладених відповідачем у відзиві на позов заперечень щодо правильного застосування Методики №315 при розрахунку заборгованості за теплову енергію.
У запереченнях відповідача зазначено, що обсяг розподілу теплової енергії на опалення належного відповідачу підвального нежитлового приміщення, яке за визначенням Методики № 315 відноситься до категорії окремих приміщень з транзитними мережами опалення, визначається як: 1) частка спожитої у будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби (тобто як частка витрат на опалення усіх приміщень будинку, окрім квартир); та 2) теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення, що прокладені у цих приміщеннях.
Натомість наведений позивачем розрахунок обсягу споживання теплової енергії є невірним, оскільки позивач при його обрахунку безпідставно здійснив розподіл теплової енергії не тільки за визначеними п. 3 розділу ІІІ Методики № 315 складовими, але ще й додатково здійснив розподіл загального обсягу спожитої у будинку теплової енергії на опалення квартир, що не передбачено приписами Методики № 315.
Як зазначає відповідач, означене призвело до того, що за розрахунками позивача він (відповідач) має щомісячно в опалювальний сезон за опалення підвального приміщення площею 228,3 кв.м, яке не обладнане опалювальними приладами, по якому лише проходить ізольована частина трубопроводів, сплачувати в середньому по 20 000,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.
У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
У силу положень ч.ч.1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України унормовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відносно обставин, що встановлені в межах іншої справи (№ 922/2575/24), і мають значення для розгляду цієї справи (№ 922/2843/25).
У відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Сторони посилаються на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23 грудня 2024 року у справі № 922/2575/24.
Так, цією постановою встановлені обставини, які мають значення для розгляду цієї справи (№ 922/2843/25) та мають бути враховані судом під час вирішення по суті справи № 922/2843/25.
Апеляційним судом встановлено, що Фізичній особі-підприємцю Клізуб Артему Сергійовичу на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 4711-ВС від 01.08.2011 належать на праві власності нежитлові приміщення підвальної частини №№ 37-:-43, 60-:-65 житлового будинку літ. "А-5" загальною площею 228,3 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, пр-т Героїв Харкова, 202, що підтверджується відповідним договором, Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
На підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальному сезоні 2021-2022 Позивач здійснював постачання теплової енергії у будівлю, де розташоване приміщення Відповідача.
В матеріалах справи № 922/2575/24, як в матеріалах справи № 922/2843/25 наявний акт обстеження системи теплоспоживання об'єкту № 172/2542 від 01.10.2021, № 172/2563 від 08.12.2021, з якого вбачається проходження у проміщенні Відповідача транзитного ізольованого трубопроводу.
На підставі ч.5 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1023), на офіційному сайті КП "Харківські теплові мережі" www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01.12.2021. Даний договір укладений з урахуванням ст.ст.633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
За приписами ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором, який є публічним договором приєднання, складається з:
- плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначено відповідно до законодавства;
- плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.
Оскільки нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, пр-т Героїв Харкова, 202 розташовані в житловому будинку, починаючи з 01.12.2021 надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу за цією адресою здійснюється на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до положень п.51 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Згідно з п.4 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги. Відповідно до п.5 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Згідно з п.30 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, плати за абонентське обслуговування.
Відносно висновків Східного апеляційного господарського суду, що здійснені у постанові від 23 грудня 2024 року у справі № 922/2575/24.
Східний апеляційний господарський суд розглядаючи апеляційні скарги в межах справи № 922/2575/24 за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Фізичної особи-підприємця Клізуб Артема Сергійовича про стягнення, зокрема, 134108,57 грн заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період грудень 2021; січень 2022; лютий 2022; березень 2022; квітень 2022; листопад 2022; грудень 2022; січень 2023; лютий 2023; березень 2023; квітень 2023 прийшов до висновку, що обсяг споживання теплової енергії за опалення Позивачем здійснено відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінетів Міністрів України від 03.10.2007 №1198, хоча, як встановлено апеляційним судом у п. 42.1. цієї ж постанови, всі розрахунки щодо споживання теплової енергії проводяться у відповідності до Методики №315, яка є обов'язковою для Позивача при проведені нарахувань та перерахунків.
Застосування Правил користування тепловою енергією замість Методики № 315 стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 134108,57 грн заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період грудень 2021; січень 2022; лютий 2022; березень 2022; квітень 2022; листопад 2022; грудень 2022; січень 2023; лютий 2023; березень 2023; квітень 2023 з мотивів недоведеності розміру таких вимог.
Апеляційний суд прийшов до висновку про недоведеність розміру заявлених вимог, оскільки:
- Позивачем до матеріалів справи не було надано належних доказів на підтвердження показників, які мали бути використані у розрахунку обсягів споживання теплової енергії за належною формулою, передбаченою Методикою №315 - для можливості їх самостійного розрахунку судом;
- само по собі розміщення приміщення Відповідача у опалюваному житловому будинку та наявність у цьому приміщені відповідного трубопроводу хоча і передбачає можливість споживання тепла, але не дозволяє визначити обсяг грошових зобов'язань перед Позивачем з оплати такого тепла за наявними у матеріалах справи документами у розмірі заявлених позовних вимог, доведення яких є обов'язком Позивача, тоді як відомості особових рахунків, представлені Позивачем є похідними від тих параметрів, які мають бути доведеними належними доказами і розрахованими у відповідності до Методики №315 для придатності для їх подальшої верифікації судом (як про це вірно було зазначено місцевим судом відносно попереднього періоду формування стягуваної заборгованості - п. 41 цієї постанови).
Отже, апеляційний суд прийшов до висновку, що підстави позову, а саме посилання та застосування Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінетів Міністрів України від 03.10.2007 №1198, визначені позивачем невірно, що і стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відносно відсутності підстав для закриття провадження.
Відповідач посилається на ту обставину, що у позові в межах справи № 922/2843/25 за період стягнення грудень 2021 - квітень 2023 року є таке, що набрало законної сили, рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме постанова Східного апеляційного господарського суду від 23 грудня 2024 року у справі № 922/2575/24, що є підставою для закриття провадження.
Як встановлено судом, КП «Харківські теплові мережі» звертаючись з позовом від 18.08.2025 року (справа № 922/2843/25) заявляє до стягнення заборгованість за невиконання зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, в тому числі, за період з грудня 2021 - квітень 2023 року.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Судом встановлено, що позивачем змінено правову підставу позову, а саме: позивач посилається не на Правила користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінетів Міністрів України від 03.10.2007 №1198, як в межах справи № 922/2575/24, а на Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 № 315, в якості обґрунтування розміру заборгованості.
Беручи до уваги, що позивачем змінено правову підставу позову, а також враховуючи факт наявності фактичного споживання теплової енергії та встановлену оплатність цих послуг, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для закриття провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, адже відсутнє рішення суду, що набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме - на підставі Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 № 315 за період з грудня 2021 - квітень 2023 року.
Відносно фактичних обставин, що встановлені судом в межах справи № 922/2843/25, з урахуванням обставин, що встановлені в межах справи № 922/2575/24.
Під час аналізу матеріалів справи, судом встановлено наявність актів готовності до опалювального періоду 2021-2022 року № 172/5874 від 10.06.2021 року, 2022-2023 за № 172/7062 від 09.06.2022 року житлового будинку за адресою: м. Харків, пр. Московський (нова назва - пр. Героїв Харкова), буд. 202.
Факт постачання теплової енергії в житловий будинок за адресою м. Харків, пр. Московський (нова назва - пр. Героїв Харкова), буд. 202, у підвалі якого розташовані належні відповідачу нежитлові приміщення, підтверджується актами підключення/відключення споживача № 172/16821 від 29.10.2021 року, № 172/17615 від 10.11.2022 року, № 172/516 від 06.04.2023 року та розпорядженнями міського голови м. Харкова № 43 від 13.04.2022 року, № 24/1 від 20.10.2023 року, № 9/1 від 06.04.2023 року.
Також, в матеріалах справи наявний акт позивача про обстеження системи теплоспоживання об'єкту № 172/2542 від 01.10.2021 року у відповідності до якого вбачається, що приміщення відповідача, що розташоване за адресою: м. Харків, пр. Московський (нова назва пр. Героїв Харкова), 202 знаходиться в підвалі житлового будинку. В даному приміщенні проходить транзитний трубопровід внутрішньодомової системи опалення житлового будинку, заізольований. Виконана раніше ізоляція не пошкоджена.
Окрім того, у відповідності до акта позивача переддоговірного обстеження від 06.12.2021 року нежитлових приміщень відповідача за адресою м. Харків, пр. Московський (нова назва пр. Героїв Харкова), 202 у графі «Тип, кількість опалювальних приладів» зазначено лише трубопрововід внутрішньодомової системи системи опалення. Гаряче водопостачання відсутнє.
У відповідності до п. 2 розділу І «Загальні положення» Методики
розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 року окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії.
Беручи до уваги, що в акті позивача про обстеження системи теплоспоживання об'єкту № 172/2542 від 01.10.2021 року зазначено про проходження у приміщенні відповідача заізольованого транзитного трубопровіду внутрішньодомової системи опалення житлового будинку, відсутність інших централізованих опалювальних приладів, що підтверджено актом позивача переддоговірного обстеження від 06.12.2021 року та самим відповідачем, то суд прийшов до висновку, що за Методикою № 315 приміщення відповідача підпадають під визначення «окремого приміщення з транзитними мережами опалення».
При цьому, судом встановлено беззаперечний факт постачання теплової енергії в опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 в житловий будинок за адресою м. Харків, пр. Московський (нова назва - пр. Героїв Харкова), буд. 202, у підвалі якого розташовані належні відповідачу нежитлові приміщення, а отже про використання заізольованого транзитного трубопровіду внутрішньодомової системи опалення житлового будинку, що проходить у приміщенні відповідача.
За встановлених обставин та враховуючи матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для нарахування відповідачу плати за спожиту в окремому приміщенні з транзитними мережами опалення теплову енергію в опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024, але із застосування Методики № 315.
Про необхідність застосування Методики № 315 також наголошено і у постанові Східного апеляційного господарського суду від 23 грудня 2024 року у справі № 922/2575/24 (п. 42.1).
Відносно застосування Методики № 315.
Відповідно до п. 11 Індивідуального договору від 31 жовтня 2021 року узгоджено, що Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.
Згідно із ч. 1 розділу І «Загальні положення» Методики № 315 ця Методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Враховуючи, що нежитлові приміщення відповідача за Методикою № 315 класифікується як окремі приміщення з транзитними мережами опалення, то застосуванню підлягають положення Методики № 315, що регулюються визначення обсягів спожитої теплової енергії для окремого приміщення з транзитними мережами опалення.
У господарському процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» у відповідності до якого роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі й застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи встановлення судом відповідності нежитлових приміщень відповідача до визначення окремих приміщень з транзитними мережами опалення за Методикою № 315, на підставі принципу «jura novit curia» (суд знає закони), суд має визначити належні до застосування норми права для правильного вирішення спору по суті.
Так, згідно із п. 2 розділу ІІ «Базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг» Методики № 315 обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення (Qвідкл.і), розраховується за формулою: Qвідкл.і = 0,86 +10(-6) * q втр.транз * l транз * m опал.розр, Гкал, де: 0,86 * 10(-6) - перевідний коефіцієнт одиниць вимірювання фізичних величин, Вт*год у Гкал; qвтр.транз = 7 Вт/м - питомі теплові втрати ізольованих трубопроводів, які прокладаються в шахтах, каналах, штрабах, Вт/м; питомі теплові втрати трубопроводів, ізоляція на ділянках яких відсутня або порушена, збільшуються на 100 %; можуть застосовуватись питомі теплові втрати відповідно до проекту відокремлення (відключення) приміщення (за його наявності) або за результатами розрахунку організації, яка має на це відповідний дозвіл; l транз - довжина всіх транзитних трубопроводів у приміщенні з індивідуальним опаленням або окремому приміщенні з транзитними мережами опалення, м; m опал.розр - фактична кількість годин надання послуги з постачання теплової енергії у розрахунковому періоді, годин.
У відповідності до пп. 2 п. 5 розділу ІІІ «Визначення та розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень» обсяг розподіленої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення розраховується за формулою: Q відкл.пр = Q відкол.i + Q оп з.б.п * S відкол.пр.і/ У S оп.пр, де: Q відкл.і - обсяг спожитої теплової енергії у розрахунковому періоді на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, Гкал; - обсяг спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку у розрахунковому періоді, Гкал; S відкл.пр.і - площа приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, м-2; У S оп.пр - площа усіх опалювальних приміщень у будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення), окрім МЗК та допоміжних приміщень, м-2.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що позивачем невірно застосовано формулу у відповідності до Методики № 315 та безпідставно додатково здійснено розподіл загального обсягу спожитої у будинку теплової енергії включно з обсягом споживання квартир та надає свій контррозрахунок. В цій частині суд зазначає, що відповідачем правильно застосовано формулу, що передбачена Методикою № 315, і ця формула вже враховує обсяг спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку у розрахунковому періоді (Q оп з.б.п.), а отже додаткове включення обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будинку не потребується.
Однак, контррозрахунок відповідача представлений лише за період з жовтня 2023 року по березень 2024 року та є частково невірним, адже останній під час розрахунку виходив із максимальної кількості фактичних годин надання послуги з постачання теплової енергії у розрахунковому періоді (кількість днів у місяці помножував на 24 години). Натомість, позивачем у розрахунках представлено фактичну кількість годин надання послуги з постачання теплової енергії у розрахунковому періоді, що є меншою від розрахунку відповідача.
Отже, суд зазначає, що підлягає застосуванню формула № 3 та № 15 Методики № 315, а отже позивачем невірно визначено заборгованість за період з грудня 2021 року по березень 2024 року.
При цьому, суд зазначає, що у постанові Східного апеляційного господарського суду від 23 грудня 2024 року у справі № 922/2575/24 вказано, що за наявності показників, які мають бути використані у розрахунку обсягів споживання теплової енергії за належною формулою, передбаченою Методикою №315, суд може самостійно розрахувати заборгованість.
Беручи до уваги, що позивачем не застосовано вірну формулу для розрахунку заборгованості відповідача, враховуючи, що відповідач надав частково невірний розрахунок заборгованості та лише за частину періоду, а також на підставі наявних в матеріалах справи вихідних даних для самостійного розрахунку судом за належними формулами заборгованості, суд прийшов до висновку до наступних висновків.
Так, для розрахунку заборгованості за формулою № 15 Методики № 315, що застосовна для розрахунку обсягу розподіленої теплової енергії на опалення окремого приміщення з транзитними мережами опалення, є необхідність у визначенні складової Q відкл.і за формулою № 3 Методики № 315 (Qвідкл.і = 0,86 +10(-6) * q втр.транз * l транз * m опал.розр, Гкал), а після цього здійснити розрахунок за формулою № 15 Методики № 315:
- за грудень 2021 року (Qвідкл.і = 0,86 * 10?? * 7 * 38,39 м * 736,1 год = 0,170118 Гкал; Qвідкл.пр = 0,170118 Гкал + 34,73732 Гкал * 228,3 кв.м / 6189,30 кв.м = 1,451447 Гкал);
- за січень 2022 року (Qвідкл.і = 0,86 * 10?? * 7 * 38,39 м * 741,5 год = 0,171366 Гкал; Qвідкл.пр = 0,171366 Гкал + 33,6679 Гкал * 228,3 кв.м / 6189,30 кв.м = 1,413248 Гкал);
- за лютий 2022 року (Qвідкл.і = 0,86 * 10?? * 7 * 38,39 м * 672 год = 0,155304 Гкал; Qвідкл.пр = 0,155304 Гкал + 26,23334 Гкал * 228,3 кв.м / 6189,30 кв.м = 1,122953 Гкал);
- за березень 2022 року (Qвідкл.і = 0,86 * 10?? * 7 * 38,39 м * 744 год = 0,171944 Гкал; Qвідкл.пр = 0,171944 Гкал + 38,11555 Гкал * 228,3 кв.м / 6189,30 кв.м = 1,577883 Гкал);
- за квітень 2022 року (Qвідкл.і = 0,86 * 10?? * 7 * 38,39 м * 336 год = 0,077652 Гкал; Qвідкл.пр = 0,077652 Гкал + 17,68899 Гкал * 228,3 кв.м / 6189,30 кв.м = 0,730132 Гкал);
- за листопад 2022 року (Qвідкл.і = 0,86 * 10?? * 7 * 38,39 м * 390 год = 0,090132 Гкал; Qвідкл.пр = 0,090132 Гкал + 18,73431 Гкал * 228,3 кв.м / 6189,30 кв.м = 0,781170 Гкал);
- за грудень 2022 року (Qвідкл.і = 0,86 * 10?? * 7 * 38,39 м * 551,5 год = 0,127456 Гкал; Qвідкл.пр = 0,127456 Гкал + 23,17725 Гкал * 228,3 кв.м / 6189,30 кв.м = 0,982378 Гкал);
- за січень 2023 року (Qвідкл.і = 0,86 * 10?? * 7 * 38,39 м * 695,1 год = 0,160643 Гкал; Qвідкл.пр = 0,160643 Гкал + 30,52386 Гкал * 228,3 кв.м / 6189,30 кв.м = 1,286553 Гкал);
- за лютий 2023 року (Qвідкл.і = 0,86 * 10?? * 7 * 38,39 м * 653,3 год = 0,150983 Гкал; Qвідкл.пр = 0,150983 Гкал + 28,96143 Гкал * 228,3 кв.м / 6189,30 кв.м = 1,219261 Гкал);
- за березень 2023 року (Qвідкл.і = 0,86 * 10?? * 7 * 38,39 м * 661 год = 0,152762 Гкал; Qвідкл.пр = 0,152762 Гкал + 24,1347 Гкал * 228,3 кв.м / 6189,30 кв.м = 1,043000 Гкал);
- за квітень 2023 року (Qвідкл.і = 0,86 * 10?? * 7 * 38,39 м * 120 год = 0,027733 Гкал; Qвідкл.пр = 0,027733 Гкал + 5,29854 Гкал * 228,3 кв.м / 6189,30 кв.м = 0,223176 Гкал);
- за жовтень 2023 року (Qвідкл.і = 0,86 * 10?? * 7 * 38,39 м * 125,5 год = 0,029004 Гкал; Qвідкл.пр = 0,029004 Гкал + 3,8099 Гкал * 228,3 кв.м / 6189,30 кв.м = 0,169535 Гкал);
- за листопад 2023 року (Qвідкл.і = 0,86 * 10?? * 7 * 38,39 м * 704,13 год = 0,162730 Гкал; Qвідкл.пр = 0,162730 Гкал + 28,0213 Гкал * 228,3 кв.м / 6189,30 кв.м = 1,196330 Гкал);
- за грудень 2023 року (Qвідкл.і = 0,86 * 10?? * 7 * 38,39 м * 720,5 год = 0,166513 Гкал; Qвідкл.пр = 0,166513 Гкал + 29,37906 Гкал * 228,3 кв.м / 6189,30 кв.м = 1,250196 Гкал);
- за січень 2024 року (Qвідкл.і = 0,86 * 10?? * 7 * 38,39 м * 744 год = 0,171944 Гкал; Qвідкл.пр = 0,171944 Гкал + 33,8394 Гкал * 228,3 кв.м / 6189,30 кв.м = 1,420146 Гкал);
- за лютий 2024 року (Qвідкл.і = 0,86 * 10?? * 7 * 38,39 м * 696 год = 0,160851 Гкал; Qвідкл.пр = 0,160851 Гкал + 25,61156 Гкал * 228,3 кв.м / 6189,30 кв.м = 1,105565 Гкал);
- за березень 2024 року (Qвідкл.і = 0,86 * 10?? * 7 * 38,39 м * 508 год = 0,117403 Гкал; Qвідкл.пр = 0,117403 Гкал + 22,00536 Гкал * 228,3 кв.м / 6189,30 кв.м = 0,929098 Гкал).
Надалі, отриманий обсяг спожитої теплової енергії (Qвідкл.пр) треба помнижити на тариф, що діяв у відповідному місяці: тариф у грудні 2021 року 3583,16 грн за Гкал; тариф у січні 2022 року до 05.01.2022 = 3583,16 грн, а з 06.01.2022 = 5655,21 за Гкал; тариф у лютому - квітні 2022 року 5655,21 за Гкал; тариф у листопаді 2022 - квітні 2023 року 5655,21 за Гкал; тариф у жовтні 2023 року - січні 2024 року 6960,99 за Гкал; тариф у лютому 2024 року 6960,99 за Гкал по 26.02.2024, а з 27.02.2024 року 4158,82 грн за Гкал; тариф у березні 2024 року за 4158,82 грн за Гкал.
На підставі затверджених тарифів та розрахунку спожитої теплової енергії, суд приходить до висновку, що відповідачем спожито обсяг теплової енергії, вартість якої становить:
- за грудень 2021 року (Qвідкл.пр = 1,451447 Гкал * 3583,16 грн/Гкал = 5 200,77 грн);
- за січень 2022 року (Qвідкл.пр = 1,413248 Гкал * 5/31Ч3583,16+26/31Ч5655,215/31 * 3583,16 + 26/31 Ч 5655,215/31Ч3583,16+26/31Ч5655,21 грн/Гкал = (0,227943 Гкал * 3583,16 = 816,76 грн) + (1,185305 Гкал * 5655,21 = 6 703,15 грн) = 7 519,90 грн);
- за лютий 2022 року (Qвідкл.пр = 1,122953 Гкал * 5655,21 грн/Гкал = 6 350,54 грн);
- за березень 2022 року (Qвідкл.пр = 1,577883 Гкал * 5655,21 грн/Гкал = 8 923,26 грн);
- за квітень 2022 року (Qвідкл.пр = 0,730132 Гкал * 5655,21 грн/Гкал = 4 129,05 грн);
- за листопад 2022 року (Qвідкл.пр = 0,781170 Гкал * 5655,21 грн/Гкал = 4 417,68 грн);
- за грудень 2022 року (Qвідкл.пр = 0,982378 Гкал * 5655,21 грн/Гкал = 5 555,55 грн);
- за січень 2023 року (Qвідкл.пр = 1,286553 Гкал * 5655,21 грн/Гкал = 7 275,73 грн);
- за лютий 2023 року (Qвідкл.пр = 1,219261 Гкал * 5655,21 грн/Гкал = 6 895,18 грн);
- за березень 2023 року (Qвідкл.пр = 1,043000 Гкал * 5655,21 грн/Гкал = 5 898,38 грн);
- за квітень 2023 року (Qвідкл.пр = 0,223176 Гкал * 5655,21 грн/Гкал = 1 262,11 грн);
- за жовтень 2023 року (Qвідкл.пр = 0,169535 Гкал * 6960,99 грн/Гкал = 1 180,13 грн);
- за листопад 2023 року (Qвідкл.пр = 1,196330 Гкал * 6960,99 грн/Гкал = 8 327,64 грн);
- за грудень 2023 року (Qвідкл.пр = 1,250196 Гкал * 6960,99 грн/Гкал = 8 702,60 грн);
- за січень 2024 року (Qвідкл.пр = 1,420146 Гкал * 6960,99 грн/Гкал = 9 885,62 грн);
- за лютий 2024 року (пропорційно дням: 26/29 і 3/29)
Qвідкл.пр=1,105565 Гкал / 0,991196 Гкал (до 26.02) + 0,114369 Гкал (з 27.02); 0,991196 Ч 6960,99 = 6 899,71 грн; 0,114369 * 4158,82 = 475,64 грн; Разом: 7 375,35 грн);
- за березень 2024 року (Qвідкл.пр = 0,929098 Гкал * 4158,82 грн/Гкал = 3 863,95 грн).
На виконання постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв'язку із зміною ціни природного газу» від 10.11.2021 року № 1209 та на підставі зміни ціни постачання природного газу треба здійснити перерахунок розміру нарахувань за спожиту теплову енергію за наступною формулою: (К - 1) * П, де К - це коефіцієнт перерахунку, а П - визначена у попередньому пункті плата за теплову енергію.
Враховуючи коефіцієнт, визначений постановою КМУ № 1209 від 10.11.2021 року, вартість теплової енергії становить:
- за грудень 2021 року (П = 5 200,77 грн; К = 1,0794 > (1,0794?1)*5200,77+5200,77 = 5 613,71 грн);
- за січень 2022 року (П = 7 519,90 грн; пропорційно дням:
- до 05.01: (1,9255?1)*816,76+816,76 = 1 572,67 грн; - з 06.01: (1,2941?1)*6 703,15+6 703,15 = 8 674,55 грн; Разом: 10 247,22 грн);
- за лютий 2022 року (П = 6 350,54 грн; (0,8613?1)*6 350,54+6 350,54 = 5 469,72 грн);
- за березень 2022 року (П = 8 923,26 грн; (0,5129?1)*8 923,26+8 923,26 = 4 576,74 грн);
- за квітень 2022 року (П = 4 129,05 грн; (0,5129?1)*4 129,05+4 129,05 = 2 117,79 грн);
- за жовтень 2023 року (П = 1 180,13 грн; (0,7502?1)*1 180,13+1 180,13 = 885,33 грн);
- за листопад 2023 року (П = 8 327,64 грн; (0,7418?1)*8 327,64+8 327,64 = 6 177,44 грн);
- за грудень 2023 року (П = 8 702,60 грн; (0,7124?1)*8 702,60+8 702,60 = 6 199,73 грн);
- за січень 2024 року (П = 9 885,62 грн; (0,6979?1)*9 885,62+9 885,62 = 6 899,17 грн);
- за лютий 2024 року (П = 7 375,35 грн; пропорційно дням: - до 26.02: (0,6844?1)*6 899,71+6 899,71 = 4 722,16 грн; - з 27.02: (1,0035?1)*475,64+475,64 = 477,30 грн;
Разом: 5 199,46 грн);
- за березень 2024 року (П = 3 863,95 грн; (0,9774?1)*3 863,95+3 863,95 = 3 776,62 грн).
Отже, загальна вартість спожитої теплової енергії у відповідності до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по березень 2024 року складає 88 467,56 грн, з них: - за грудень 2021 року 5 613,71 грн; - за січень 2022 року 10 247,22 грн; - за лютий 2022 року 5 469,72 грн; - за березень 2022 року 4 576,74 грн; - за квітень 2022 року 2 117,79 грн; - за листопад 2022 року 4 417,68 грн; - за грудень 2022 року 5 555,55 грн; - за січень 2023 року 7 275,73 грн; - за лютий 2023 року 6 895,18 грн; - за березень 2023 року 5 898,38 грн; - за квітень 2023 року 1 262,11 грн; - за жовтень 2023 року 885,33 грн; - за листопад 2023 року 6 177,44 грн; - за грудень 2023 року 6 199,73 грн; - за січень 2024 року 6 899,17 грн; - за лютий 2024 року 5 199,46 грн; - за березень 2024 року 3 776,62 грн.
Суд зазначає, що розрахунки за період травень - жовтень 2022 року, травень - вересень 2023 року не здійснювалися, адже позивачем за цей період не нараховувалися до стягнення суми заборгованості.
Беручи до уваги, встановлені постановою Східного апеляційного господарського суду від 23 грудня 2024 року у справі № 922/2575/24 обставини, що мають значення для розгляду цієї справи; наявність факту постачання позивачем теплової енергії в житловий будинок за адресою м. Харків, пр. Московський (нова назва - пр. Героїв Харкова), буд. 202, у підвалі якого розташовані належні відповідачу нежитлові приміщення, які у відповідності до Методики № 315 є окремим приміщенням з транзитними мережами опалення та, як встановлено судом, зазначено відповідачем та не спростовано позивачем, у відповідача відсутні інші прилади опалення; враховуючи частково вірний контррозрахунок відповідача, а також представлені позивачем вихідні дані; на підставі висновків Східного апеляційного господарського суду, що наведені у постанові від 23 грудня 2024 року у справі № 922/2575/24, щодо можливості суду самостійно здійснити розрахунок обсягів споживання теплової енергії за належною формулою, передбаченою Методикою №315, застосовуючи формулу № 3 та № 15 Методики № 315, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за невиконання зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період грудень 2021 - березень 2024 року у розмірі 88 467,56 грн
Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Клізуба Артема Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" (61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11; код ЄДРПОУ: 31557119; р/р НОМЕР_2 в філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 351823) заборгованість за невиконання зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період грудень 2021 - березень 2024 року у розмірі 88 467,56 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 1061,61 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за невиконання зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії у розмірі у розмірі 228 924,04 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256,257 ГПК України.
Повний текст рішення складено і підписано 15.10.2025 року.
Суддя Н.А. Новікова