8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2806/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ"
доГромадської організації "ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА СПІЛКА СІМЕЙ ВОЇНІВ ЗАГИБЛИХ (ПОМЕРЛИХ) ТА ВЕТЕРАНІВ, ІНВАЛІДІВ, УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ В АФГАНІСТАНІ ТА ІНШИХ ЛОКАЛЬНИХ ВІЙНАХ"
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ГО "ХОССВЗА", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача:
- 2.365,66 грн - заборгованість за Договором від 01.08.2003 №10170 за період з жовтня 2021 по листопад 2021;
- 81.571,71 грн - заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 за період з грудня 2021 по квітень 2023;
- 365,62 грн - абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 за період з грудня 2021 по вересень 2023;
- 1.472,40 грн - заборгованість по Договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності від 01.07.2022 за період з липня 2022 по вересень 2023, а також судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.08.2025 у справі №922/2806/25 позовну заяву КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.08.2024 з урахуванням малозначності справи №922/2806/25 в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Частиною п'ятою статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана за місцезнаходженням відповідача № поштового відправлення 0610276051019), проте повернулася на адресу суду з відміткою поштового відділення "Одержувач відсутній за вказаною адресою".
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17).
При цьому, виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/2654/22).
Враховуючи факт направлення судом ухвали про відкриття провадження у справі на дійсну адресу відповідача та повернення такої ухвали з відміткою поштового відділення "Одержувач відсутній за вказаною адресою", суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя статті 13 ГПК України).
Відповідно до частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.
Між КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" (енергопостачальна організація) та ГО "ХОССВЗА" (споживач) був укладений Тимчасовий договір про постачання теплової енергії від 01.08.2003 №10170 (надалі - Тимчасовий договір). Згідно з його умовами енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячої воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Споживач теплової енергії зобов'язується, зокрема, виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором (підпункт 3.2.2. пункту 3.2. Тимчасового договору).
Згідно з пунктом 5.1. Тимчасового договору облік теплової енергії проводиться розрахунковим способом.
Розрахунком періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт на відпуск-получення теплової енергії. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду (пункти 6.2., 6.3. Тимчасового договору).
Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (пункти 10.1., 10.4. Тимчасового договору).
У відповідності до Актів від 21.07.2021 №174/10430 та від 15.07.2022 №174/11804 система опалення житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Чернишевського, 90, визнана готовою до опалювальних періодів 2021-2022, 2022-2023.
Позивач зазначає, що на підставі актів підключення/відключення споживача від 19.10.2021 №174/34349, від 25.10.2022 №174/36859, від 06.04.2023 №174/843, а також розпорядження Харківського міського голови "Про припинення опалювального сезону в місті Харкові" від 13.04.2022 №43 здійснював постачання теплової енергії до житлового будинку по вул. Чернишевського, 90 у м. Харкові, в т.ч. до нежитлового приміщення, котрим користується відповідач.
На виконання умов Тимчасового договору в період жовтень-листопад 2021 позивачем була поставлена теплова енергія на загальну суму 2.365,66 грн, про що свідчать виставлені КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" рахунки-фактури від 08.11.2021 №17400-4577, від 08.12.2021 №17400-4577, від 14.01.2022 №17400-4577.
Окрім цього позивач зазначає, що на підставі частини п'ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1023), на офіційному сайті КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 було розміщено Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Індивідуальний договір). Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01.12.2021 та укладений з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.
Оскільки об'єкт теплоспоживання відповідача розташований у житловому будинку по вул. Чернишевського, 90 у м. Харкові, починаючи з 01.12.2021 надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу за цією адресою здійснюється на підставі Індивідуального договору-1.
Згідно умовами Індивідуального договору КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" як виконавець зобов'язався надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Відповідно до пункту 4 Індивідуального договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги. Положеннями пункту 51 Індивідуального договору-1 передбачено, що він набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Відповідно до пункту 32 Індивідуального договору плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно. Згідно з пунктом 31 Індивідуального договору-1 споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, плати за абонентське обслуговування.
На виконання умов Індивідуального договору позивачем були надані відповідачу послуги з постачання теплової енергії в період з грудня 2021 по березень 2022 та з жовтня 2022 по квітень 2023 на загальну суму 81.571,71 грн, про що свідчать виставлені позивачем рахунки-фактури.
Як зазначає позивач, по особовому рахунку відповідача (№17400-4577) обліковується заборгованість за Індивідуальним договором, а саме: за послуги з постачання теплової енергії в загальному розмірі 81.571,71 грн та за абонентською платою за період з грудня 2021 до вересень 2023 у загальній сумі 365,62 грн.
Також, відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з 01.07.2022 набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності (далі - Договір з технічного обслуговування), який укладається з урахуванням статей 11, 633, 634, 641, 642 ЦК України та опублікований на офіційному сайті Позивача в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 01.06.2022. За умовами якого КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" як виконавець зобов'язується надати споживачу послуги з технічного (у тому числі аварійного) обслуговування та поточного ремонту внітрішньобудинкових систем теплопостачання, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплатити виконавцю надані послуги за затвердженою вартістю в строки та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з пунктом 13 Договору з технічного обслуговування, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги сплачується споживачем виконавцю щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Позивач зазначає, що по особовому рахунку відповідача (№17400-4577) обліковується заборгованість за Договором з технічного обслуговування в сумі 960,30грн за період з липня 2022 по вересень 2023 у розмірі 1.472,40 грн.
Враховуючи невиконання відповідачем зобов'язань за Тимчасовим договором, Індивідуальним договором та Договором з технічного обслуговування позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно зі статтею 1 вказаного Закону, комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи в забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
За приписами статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором, який є публічним договором приєднання, складається з:
- плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначено відповідно до законодавства;
- плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до обов'язків споживача належить, зокрема, оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Разом із тим суд зазначає, що з інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача ГО "ХОССВЗА" (код ЄДРПОУ 06718336) вбачається, що остатній здійснює такі види діяльності: "94.99 Діяльність інших громадських організацій, н. в. і. у. (основний)", розмір статутного капіталу останнього становить 0,00 грн. Також з відкритих джерел в мережі інтернет, зокрема сайту Opendatabot (https://opendatabot.ua/c/06718336) встановлено, що юридична особа ГО "ХОССВЗА" отримала статус "неприбуткова організація" 01.09.2017 в категорії "громадськi об'єднання".
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 21 Закону України "Про громадські об'єдання" громадське об'єднання зі статусом юридичної особи має право: здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об'єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
При цьому, судом встановлено, що основним видом економічної діяльності відповідача ГО "ХОССВЗА" є "діяльність інших громадських організацій, н. в. і. у." (КВЕД 94.99), тобто відповідач є неприбутковою організацією.
Статтею 20 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що органи державної виконавчої влади, місцеві органи державної виконавчої влади і самоврядування, у межах своєї компетенції надають ветеранським організаціям фінансову підтримку, кредити з коштів відповідних бюджетів, а також безплатно надають будинки, приміщення, обладнання та інше майно, необхідне для здійснення їх статутних завдань.
Вказаною нормою також передбачено, що ветеранські організації звільняються від плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання (надання), телефоном у приміщеннях та будинках, які вони займають.
Частиною першою статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Оскільки ГО "ХОССВЗА" є неприбутковою добровільною, громадською організацією, об'єднує сімей воїнів загиблих (померлих) та ветеранів, інвалідів, учасників бойових дій в Афганістані та інших локальних війнах, тобто має статус ветеранської організації місцевого рівня значення, а отже на відповідача поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Водночас, стаття 20 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачає пільги за користування комунальними послугами для ветеранських організацій незалежно від масштабу їх діяльності (всеукраїнські чи місцеві), а тому Громадська організація «Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) має право на пільги, передбачені вказаним Законом.
Даний Закон є спеціальним у спірних правовідносинах, так як Закон України «Про теплопостачання» покладає на споживачів загальний обов'язок оплати споживання теплової енергії, а Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» унормовує реалізацію такого обов'язку з боку ветеранів війни та організацій таких ветеранів.
Отже, відповідач відповідно до статті 20 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» звільняється від плати за користування комунальними послугами в межах середніх норм споживання (надання), у приміщеннях, які він займає, то позивач має право заявляти до стягнення заборгованість за спожиті комунальні послуги понад такі середні норми споживання (надання) комунальних послуг.
Проте із доданих до позовної заяви розрахунків заборгованості за спожиту теплову енергію по рахунку за спірні періоди, не вбачається, що позивачем враховано спеціальний статус відповідача при здійсненні нарахувань за надане тепло, абонентську плату та технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності у спірних періодах.
Позивач не надав жодних доказів на підтвердження середніх норм споживання комунальних послуг централізованого опалення у приміщенні, яке займає відповідач, а відтак не довів, що заявлена ним до стягнення сума заборгованості за теплову енергію, яка постачалася за Тимчасовим та Індивідуальним договорами, а також абонентської плати та заборгованості за Договором з технічного обслуговування є нарахованою сумою понад середні норми споживання цих послуг відповідачем (надання цих послуг позивачем) у спірний період.
Таким чином, позивач не довів, що у межах даного спору порушуються його права саме відповідачем, оскільки від плати за користування комунальними послугами в межах середніх норм споживання (надання), у приміщення, яке займає відповідач, останній звільнений на підставі статті 20 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Враховуючи вищевикладене та оскільки відповідач звільнений від плати за користування комунальними послугами в межах середніх норм споживання (надання), у приміщенні, котре займає останній, та приймаючи до уваги не доведення позивачем належними та допустимими доказами споживання останнім більше середніх норм, заявлені КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" вимоги в частині стягнення заборгованості за Тимчасовим договором за період жовтень-листопад 2021 у розмірі 2.365,66 грн, заборгованості за Індивідуальним договором за період з грудня 2021 по квітень 2023 у розмірі 81.571,71 грн, абонентської плати за Індивідуальним договором за період з грудня 2021 по вересень 2023 у сумі 365,62грн, а також заборгованості за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за Договором з технічного обслуговування в сумі 1.472,40 грн за період з липня 2023 по вересень 2023 є належним чином недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Відповідно до статті ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.=
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити повністю.
2. Витрати зі сплати судового збору залишити за Комунальним підприємством "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "15" жовтня 2025 р.
Суддя Н.С. Добреля