Справа № 134/1067/25
2/134/449/2025
Іменем України
03 жовтня 2025 року с-ще Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Кантонистої О.О.
за участю секретаря судового засідання Балух О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
07 липня 2025 року до Крижопільського районного суду Вінницької області через систему «Електронний суд» надійшов позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявленого позову представник позивача вказує, що 25.12.2022 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі - ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 6211793 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents.
Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 15000 грн.; строк кредитування становить 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах всього строку кредитування; знижена процентна ставка - 0,199 % в день. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (20.12.2023) вказуються в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього Договору.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 15000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 .
У період з 25.12.2022 по 24.09.2023 відповідачкою здійснено платіж на рахунок ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» в розмірі 5195,50 грн., з яких: 4300 грн. зараховано на оплату тіла кредиту; 895,50 грн. - на оплату процентів за користування грошовими коштами.
Враховуючи неналежне виконання відповідачкою своїх боргових зобов'язань перед кредитором, 25 вересня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу № 25.09/23-Ф, відповідно до умов якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором № 6211793 від 25.12.2022 в загальному розмірі 29863,70 грн., з яких: 10700 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 19163,70 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило відповідачку шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначену при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення.
Також в межах строку дії кредитного договору № 6211793 від 25.12.2022, після набуття права вимоги за вказаним кредитним договором, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» нарахувало проценти за користування кредитними коштами за 87 календарних днів за період з 25.09.2023 року по 20.12.2023 року включно в розмірі 18524,91 грн.
Як передбачено ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому інфляційні втрати і 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України.
Як передбачено частинами десятою, одинадцятою статті 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Оскільки відповідачка в добровільному порядку не виконала своїх зобов'язань за кредитним договором, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
З огляду на викладене, позивач просить:
- стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 6211793 від 25.12.2022 в розмірі 48388,61 грн., з яких: 10700 грн. - заборгованість за основним боргом; 37688,61 грн. - заборгованість за процентами (19163,70 грн. - проценти нараховані первісним кредитором + 18524,91 грн. - проценти нараховані позивачем), а також понесені судові витрати;
- в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, нараховувати інфляційні втрати і 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І - сума інфляційних втрат, si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків; розрахунок 3 % річних: С* З: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу, З - 3% річних, 100 - переведення відсотків, 365 - кількість днів у році, Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з відповідачки на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»;
- роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 18 липня 2025 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, вирішено питання про витребування доказів.
Ухвалою Крижопільського районного суду від 08 вересня 2025 року розгляд справи було відкладено в зв'язку з першою неявкою в судове засідання належним чином повідомленої відповідачки.
В судове засідання 03 жовтня 2025 року сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Представник позивача - адвокат Столітній М.М. у позовній заяві просив розглянути справу у відсутності сторони позивача. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, у визначений судом строк відзив на позов не подала.
Ухвалою Крижопільського районного суду від 03 жовтня 2025 року постановлено провести по справі заочний розгляд.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Згідно ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 25 грудня 2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачкою ОСОБА_1 в електронній формі було укладено Договір № 6211793 про надання споживчого кредиту, згідно якого товариство зобов'язується надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Вказаний договір відповідачка підписала 25.12.2022 о 13:10:53 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «С305507», про що свідчить п. 10 Договору.
Сторони кредитного договору № 6211793 від 25.12.2022 погодили наступні умови: сума кредиту (загальний розмір) - 15000 грн.; строк кредитування - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору; тип процентної ставки - фіксована, за користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується в межах всього строку кредитування, знижена процентна ставка становить 0,199 % в день та застосовується, якщо споживач до 24.01.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше першого платежу, визначеного Графіком платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту (п. п. 1.3., 1.4., 1.5. Договору).
Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на поточний рахунок споживача за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 2.1. Договору).
Також сторони передбачили право товариства укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов'язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення (п. 4.1. Договору).
Додатком № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 6211793 від 25.12.2022 сторони погодили Графік платежів та загальну вартість кредиту для споживача - 122460 грн., з яких 107460 грн. складатиме сума процентів за користування кредитом.
Паспорт споживчого кредиту, який відповідачка підписала 25.12.2022 о 13:10:53 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «С305507», містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, де зазначено, зокрема, що загальні витрати за кредитом в розмірі 15000 грн., який надається на строк 360 днів, за стандартною процентною ставкою (1,99 % в день) будуть становити 107460 грн., а з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки (0,199 % в день) - 99400,50 грн.
Таким чином, сторони погодили строк дії кредитного договору № 6211793 від 25.12.2022 року у 360 днів. До вказаного строку сторони передбачили і право нараховувати відсотки за користування кредитом у розмірі 1,99 % в день.
Фінансова установа виконала свої зобов'язання за кредитним договором та надала відповідачці кредитні кошти згідно умов договору, однак остання свої зобов'язання за договором належним чином не виконала, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором.
Судом також встановлено, що 25 вересня 2023 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (яке на той час мало найменування - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА») уклали Договір факторингу № 25.09/23-Ф, за умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» прийняло належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Перелік боржників, підстави виникнення прав грошової вимоги до боржників, суми грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід'ємною частиною Договору.
Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта приймання-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідна права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 25.09.23-Ф від 25 вересня 2023 року ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (№ з/п в Реєстрі боржників 8261) за кредитним договором № 6211793 від 25.12.2022 в загальному розмірі 29863,70 грн., з яких: 10700 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 19163,70 грн. - заборгованість за відсотками.
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило відповідачку шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення.
З моменту отримання права вимоги до відповідачки позивачем нараховані проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування за 87 календарних днів за період з 25.09.2023 року по 20.12.2023 року в розмірі 18524,91 грн.
Також установлено, що рішенням єдиного учасника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» № 251124/1 від 25.11.2024 року змінено найменування товариства з ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».
Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Враховуючи підписання відповідачкою електронного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, суд вважає, що укладення кредитного договору № 6211793 від 25.12.2022 відбулось, що узгоджується зі ст. ст. 6, 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
При цьому, факт отримання відповідачкою кредитних коштів в сумі 15000 грн. підтверджується повідомленням АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 28.07.2025 № 20.1.0.0.0/7-250722/77130-БТ, яке надійшло до суду 06.08.2025 на виконання ухвали від 18 липня 2025 року, згідно якого банківська картка № НОМЕР_2 емітована на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ); на вказану картку 25.12.2022 року було здійснено переказ коштів в сумі 15000 грн.
Крім того, згідно повідомлення ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» № 20231010-4 від 10.10.2023, яке є платіжним провайдером ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» на підставі договору про організацію переказу грошових коштів № 160222-1 від 16.02.2022 року, кошти в сумі 15000 грн. було успішно перераховано 25.12.2022 о 13:11:03 на платіжну картку № НОМЕР_1 .
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до статей 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Отже, позивач правомірно набув право вимоги до відповідачки щодо виконання нею зобов'язань за кредитним договором № 6211793 від 25.12.2022.
Із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 6211793 від 25.12.2022, зробленого первісним кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», вбачається, що відповідачка 24.01.2023 року здійснила платіж на суму 5195,50 грн., з яких: 4300 грн. зараховано на оплату основного боргу, 895,50 грн. - на оплату процентів.
Враховуючи викладене, оскільки відповідачка у визначений кредитним договором строк не повернула в повному обсязі отримані кредитні кошти, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та кредитному договорі, підлягають задоволенню і з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10700 грн. за кредитним договором № 6211793 від 25.12.2022.
Що стосується розміру процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором № 6211793 від 25.12.2022, які позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь, то суд зважає на наступне.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що заборгованість по процентам, яку просить стягнути позивач, складається із заборгованості в сумі 19163,70 грн., яка утворилась за період з 25 грудня 2022 року по 24 вересня 2023 року включно, а також із заборгованості в сумі 18524,91 грн., яка нарахована позивачем за 87 календарних днів за період з 25 вересня 2023 року по 20 грудня 2023 року включно.
Для розрахунку заборгованості по процентам первісним кредитором застосовувалася стандартна процентна ставка 1,99 % в день, з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 0,199 % в день (з 25.12.2022 по 23.01.2023), що узгоджується з умовами кредитного договору. Розмір заборгованості за процентами за період з 25.12.2022 по 24.09.2023 включно становить 19163,70 грн.
Із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 6211793 від 25.12.2022, зробленого ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», вбачається, що за період з 25.09.2023 по 20.12.2023 включно нараховано 18524,91 грн. процентів за користування кредитом. Для розрахунку застосовувалася стандартна процентна ставка 1,99 % в день. Нарахування процентів здійснено позивачем в межах строку дії кредитного договору.
Розмір заборгованості за кредитним договором не спростований відповідачкою.
Таким чином, з відповідачки на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 6211793 від 25.12.2022 в загальному розмірі 48388,61 грн., з яких: 10700 грн. - заборгованість за основним боргом; 37688,61 грн. - заборгованість за процентами (19163,70 грн. - проценти нараховані первісним кредитором за період з 25.12.2022 по 24.09.2023 включно + 18524,91 грн. - проценти нараховані позивачем за період з 25.09.2023 по 20.12.2023 включно).
З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо решти вимог позивача, то суд враховує наступне.
Як передбачено частинами 10, 11 статті 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу. Вказані положення ЦПК кореспондуються з нормами частин 11, 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у рішенні суду.
Зокрема, врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Правила частин 10, 11 статті 265 ЦПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з'ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.
Правова мета приписів частин 10, 11 статті 265 ЦПК України передусім полягає у наданні суду повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як було ухвалено судове рішення.
Формулювання вказаних норм процесуального права визначають право, а не обов'язок суду, зазначити в рішенні про таке нарахування, відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин 10, 11 статті 265 ЦПК України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року в справі № 910/14524/22.
Отже, положення ч. 10 та ч. 11 ст. 265 ЦПК України передбачають, що суд може зазначити в рішенні про нарахування саме відсотків або пені, натомість позивач просить нарахувати інфляційні втрати та 3 % річних, відповідно до статті 625 ЦК України, що в розумінні Цивільного кодексу України є різними поняттями.
Суд також зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Кредитний договір № 6211793 укладений його сторонами 25 грудня 2022 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на теперішній час.
З огляду на викладене, судом не встановлено підстав для застосування у даній справі положень частин 10 та 11 ст. 265 ЦПК України, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ч. 1, п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При звернення до суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Оскільки позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені в повному обсязі, а позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, з урахуванням ціни позову (48388,61 грн.), відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Разом з тим, для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Такий висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» здійснював адвокат Столітній М.М. на підставі Договору № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року та ордеру на надання правничої допомоги серії АІ № 1917934 від 16.06.2025 року.
Відповідно до п. 4.8. Договору, клієнт здійснює оплату гонорару адвоката згідно узгодженого та підписаного Акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішенням суду по справі законної сили.
На підтвердження наданих адвокатом послуг позивач надав: Заявку № 8917 від 19 травня 2025 року на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, згідно якої клієнт доручає, а адвокат зобов'язується надати послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції про справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6211793 від 25.12.2022, укладеним між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 .
З Акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 8917 від 16 червня 2025 року згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року вбачається, що сторони погодили виконання адвокатом Столітнім М.М. наступних робіт (наданих послуг): 1) зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз'яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства - 0,5 год. (вартість 440 грн.); 2) дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи - 1 год. (вартість 840 грн.); 3) аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства - 0,5 год. (вартість 440 грн.); 4) підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту прав та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом - 1 год. (вартість 840 грн.); 5) письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів - 1 год. (вартість 840 грн.); 6) проведення адвокатом заходів, спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та направлення адвокатських запитів - 1 год. (вартість 840 грн.); 7) складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6211793 від 25.12.2022 року, укладеним між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , - 2 год. (вартість 1640 грн.); 8) складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви - 1 год. (вартість 840 грн.); 9) складання та оформлення процесуальних документів (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів тощо) - 2 год. (вартість 1640 грн.); 10) представництво інтересів клієнта під час здійснення розгляду справи судом, в тому числі участь у судових засіданнях - 2 год. (вартість 1640 грн.). Загальна вартість наданих послуг - 10000 грн.
Відповідачка клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до суду не подавала.
Разом з тим, суд вважає, що розмір заявлених стороною позивача витрат на правничу допомогу є завищеним, оскільки дана справа незначної складності, наявна стала судова практика щодо вирішення спорів, пов'язаних зі стягненням кредитної заборгованості, у справі було два засідання, які проводилися у відсутності учасників справи.
Зважаючи на обсяг наданих правничих послуг та виконаних робіт, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності правничих послуг, а також розумності їхнього розміру, враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до 5000 грн. Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду, є справедливим та обґрунтованим, співмірним із складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 268, 141, 280-282 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 6211793 від 25.12.2022 в розмірі 48388,61 грн. (сорок вісім тисяч триста вісімдесят вісім гривень, 61 копійка), з яких: 10700 грн. - заборгованість за основним боргом; 37688,61 грн. - заборгованість за процентами.
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. (п'ять тисяч гривень).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822.
Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повне рішення складено 08 жовтня 2025 року.
Суддя: