65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"07" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2440/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.
при секретарі судового засідання Барбанягра К.Е.
за участю представників сторін:
від позивача: Молодецький Р.А.;
від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «КСІМЕКС» (65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140-В, код ЄДРПОУ 01295813) до відповідача Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» (65481, Одеська область, м. Південне, вул. Заводська, 3, код ЄДРПОУ 00206539) про стягнення 973 513,44грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «КСІМЕКС» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» про стягнення 973 513,44грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «КСІМЕКС» посилається на неналежне виконання Акціонерним товариством «Одеський припортовий завод» умов укладеного між сторонами договору поставки №11/ВГЕ від 12.04.2021.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2025 відкрито провадження у справі №916/2440/25, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.07.2025 о 11:30.
В підготовчому засіданні від 15.07.2025 було оголошено перерву на 05.08.2025 о 10:40 про що зазначено в протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 викликано учасників справи у підготовче засідання.
Однак, у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 04.08.2025 підготовче засідання 05.08. не відбулося.
Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 11.08.2025 призначено підготовче засідання на 09.09.2025 о 11:00 та викликано учасників справи у підготовче засідання.
В підготовчому засіданні від 09.09.2025 було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2025 закрито підготовче провадження у справі №916/2440/25, призначено справу до розгляду по суті на 07.10.2025 о 11:20 та викликано учасників справи у судове засідання.
В судовому засіданні від 07.10.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/2440/25.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Як вказує позивач, 12.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн «КСІМЕКС» (позивач, Постачальник) та Акціонерним товариством «Одеський припортовий завод» (відповідач, Покупець) було укладено договір поставки товарів № 11/ВГЕ (далі договір).
Позивач зазначає, що згідно із видатковою накладною №КК000000365, складеною та підписаною 12.07.2021 сторонами, відповідачем було отримано від позивача товар, який відповідає узгодженій Специфікації. Поставка була здійснена у повному обсязі, а претензій щодо якості та/або кількості від покупця заявлено не було. Однак, порушуючи власні зобов'язання з оплати поставленого товару, відповідач оплату товару не здійснив. У зв'язку з цими обставинами, позивач вимушений був звернутися 28.10.2021 до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом про стягнення належних йому сум за договором. За наслідком судового розгляду рішенням Господарського суду Одеської області від 13.01.2022 по справі №916/3270/21 позов було задоволено у повному обсязі, було встановлено правомірне нарахуванням сум штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та суму боргу та 3 відсотків річних станом на 03.12.2021 та зобов'язано відповідача сплатити на користь позивача 9 912 000,00грн боргу, 527 101,15грн пені, 94 503,45грн сплати 3 % річних, 188 980,05грн інфляційних та 160 838,77грн судового збору. Добровільно відповідач рішення суду не виконав та після передання наказу до примусового виконання рішення також не було виконане, оскільки виконавче провадження було зупинено за п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» (знаходження суб'єкта у списках приватизації).
Як зазначає позивач, що все це відбулось ще до того, як в Україні був введений воєнний стан і будь-яких обґрунтованих підстав для невиконання умов договору у відповідача не було. З огляду на ігнорування відповідачем заявлених вимог та неотриманням позивачем коштів навіть після судового розгляду та відкриття виконавчого провадження, суттєвих інфляційних процесів в економіці, ТОВ «КОНЦЕРН «КСІМЕКС» вимушене було знову звертатись до суду задля відновлення порушених прав та відшкодування завданих збитків підприємству, у тому числі інфляційних втрат, пені, 3% річних без урахування грошових сум, вже присуджених за рішенням від 13.01.2022 по справі №916/3270/21 внаслідок чого хронологічно було подано ще три позовні заяви. Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.10.2022 у справі №916/1609/22 позовна заява ТОВ «КОНЦЕРН «КСІМЕКС» задоволена частково і стягнуто пеню, 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу із розрахунку до 12.07.2022. Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 у справі №916/3698/22 позовна заява ТОВ «КОНЦЕРН «КСІМЕКС» задоволена і стягнуто 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу із розрахунку до 13.02.2023. Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.11.2024 у справі №916/2623/24 позовна заява ТОВ «КОНЦЕРН «КСІМЕКС» задоволена і стягнуто 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу із розрахунку до 11.06.2024.
Позивач вказує, що у 2024 році та після подання позовної заяви №916/2623/24 відповідач здійснив лише дві оплати по 1 млн. грн кожна в рахунок погашення боргу - 23.07.2024 та 28.08.2024 року. Таким чином сума основного боргу з 29.08.2024 та до теперішнього часу складає 4 912 000,00грн.
Позивач зазначає, що як було встановлено Господарським судом Одеської області по справі №916/3270/21 наявність боргу відповідача на суму 9 912 000,00грн є доведеною, так само як й правильність розрахунків нарахувань на суму боргу за порушення станом на 03.12.2021. Правильність розрахунків нарахувань інфляційних та 3% річних за період до 12.07.2022 підтверджено господарським судом у рішенні по справі №916/1609/22, правильність розрахунків нарахувань інфляційних та 3% річних за період 13.07.2022 - 13.02.2023 підтверджено господарським судом у рішенні по справі №916/3698/22, правильність розрахунків нарахувань інфляційних та 3% річних за період 14.02.2023 - 11.06.2024 підтверджено господарським судом у рішенні по справі №916/2623/24. Отже, вказані обставини мають характер преюдиційних, тобто таких, що вже встановлені в рамках господарських справ №916/3270/21, №916/1609/22, №916/3698/22 та №916/2623/24. А відтак питання доведення наявності заборгованості та доведення обґрунтованості розрахованих штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних станом до 11.06.2024 року не ставиться у цій позовній заяві як таке, що вже було вирішене компетентним судом та щодо якого є рішення, які набрали законної сили.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача 158 990,77грн 3% річних та 814 522,67грн інфляційних нарахувань за період 12.06.2024 - 16.06.2025.
Відповідач в засідання суду не з'явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а як встановлено у ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як видно з матеріалів справи, 12.04.2021 між позивачем та відповідаем було укладено договір поставки товарів № 11/ВГЕ. Згідно із видатковою накладною №КК000000365, складеною та підписаною 12.07.2021 сторонами, відповідачем було отримано від позивача товар, який відповідає узгодженій Специфікації. Поставка була здійснена у повному обсязі, а претензій щодо якості та/або кількості від покупця заявлено не було.
Враховуючи невиконання відповідачем умов договору щодо оплати поставленого товару, позивач вимушений був звернутися 28.10.2021 до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом про стягнення належних йому сум за договором. За наслідком судового розгляду рішенням Господарського суду Одеської області від 13.01.2022 по справі №916/3270/21 позов було задоволено у повному обсязі, було встановлено правомірне нарахуванням сум штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та суму боргу та 3 відсотків річних станом на 03.12.2021 та зобов'язано відповідача сплатити на користь позивача 9 912 000,00грн боргу, 527 101,15грн пені, 94 503,45грн сплати 3 % річних, 188 980,05грн інфляційних та 160 838,77грн судового збору. Добровільно відповідач рішення суду не виконав та після передання наказу до примусового виконання рішення також не було виконане, оскільки виконавче провадження було зупинено за п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» (знаходження суб'єкта у списках приватизації).
Як зазначає позивач, що все це відбулось ще до того, як в Україні був введений воєнний стан і будь-яких обґрунтованих підстав для невиконання умов договору у відповідача не було. З огляду на ігнорування відповідачем заявлених вимог та неотриманням позивачем коштів навіть після судового розгляду та відкриття виконавчого провадження, суттєвих інфляційних процесів в економіці, ТОВ «КОНЦЕРН «КСІМЕКС» вимушене було знову звертатись до суду задля відновлення порушених прав та відшкодування завданих збитків підприємству, у тому числі інфляційних втрат, пені, 3% річних без урахування грошових сум, вже присуджених за рішенням від 13.01.2022 по справі №916/3270/21 внаслідок чого хронологічно було подано ще три позовні заяви.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.10.2022 у справі №916/1609/22 позовна заява ТОВ «КОНЦЕРН «КСІМЕКС» задоволена частково і стягнуто пеню, 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу із розрахунку до 12.07.2022.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 у справі №916/3698/22 позовна заява ТОВ «КОНЦЕРН «КСІМЕКС» задоволена і стягнуто 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу із розрахунку до 13.02.2023.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.11.2024 у справі №916/2623/24 позовна заява ТОВ «КОНЦЕРН «КСІМЕКС» задоволена і стягнуто 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу із розрахунку до 11.06.2024.
Позивач вказує, що у 2024 році та після подання позовної заяви №916/2623/24 відповідач здійснив лише дві оплати по 1 млн. грн кожна в рахунок погашення боргу - 23.07.2024 та 28.08.2024 року. Таким чином сума основного боргу з 29.08.2024 та до теперішнього часу складає 4 912 000,00грн.
Як було встановлено Господарським судом Одеської області по справі №916/3270/21 наявність боргу відповідача на суму 9 912 000,00грн є доведеною, так само як й правильність розрахунків нарахувань на суму боргу за порушення станом на 03.12.2021. Правильність розрахунків нарахувань інфляційних та 3% річних за період до 12.07.2022 підтверджено господарським судом у рішенні по справі №916/1609/22, правильність розрахунків нарахувань інфляційних та 3% річних за період 13.07.2022 - 13.02.2023 підтверджено господарським судом у рішенні по справі №916/3698/22, правильність розрахунків нарахувань інфляційних та 3% річних за період 14.02.2023 - 11.06.2024 підтверджено господарським судом у рішенні по справі №916/2623/24.
Отже, вказані обставини мають характер преюдиційних, тобто таких, що вже встановлені в рамках господарських справ №916/3270/21, №916/1609/22, №916/3698/22 та №916/2623/24. А відтак питання доведення наявності заборгованості та доведення обґрунтованості розрахованих штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних станом до 11.06.2024 року не ставиться у цій позовній заяві як таке, що вже було вирішене компетентним судом та щодо якого є рішення, які набрали законної сили.
Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, його порушення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.
У постановах від 05.08.2020 р. у справі № 906/282/16, від 13.08.2019 р. у справі № 910/11164/16, від 12.06.2018 р. у справі № 927/976/16, від 29.04.2020 р. у справі № 906/557/19 викладені висновки Верховного Суду щодо застосування ст.75 ГПК України, відповідно до яких обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту. Преюдиціальність обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.
Частиною 3 ст.14 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно із правовим висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 10.12.2019р у справі №912/2750/18 правовий аналіз положень ст.ст.526,599,611,625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Зазначена позиція підтверджена, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 р. у справі № 916/190/18.
У кредитора згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020р у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 р. у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18.
Враховуючи, що станом на день розгляду справи рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2022 по справі №916/3270/21 не виконані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 158 990,77грн за період 12.06.2024 - 16.06.2025, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 158 990,77грн.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань у сумі 814 522,67грн за період 12.06.2024 - 16.06.2025, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні нарахування у сумі 814 522,67грн.
Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «КСІМЕКС» до відповідача Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» про стягнення 973 513,44грн у тому числі 158 990,77грн 3% річних та 814 522,67грн інфляційних нарахувань за період 12.06.2024 - 16.06.2025, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 11 682,16грн покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «КСІМЕКС» (65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140-В, код ЄДРПОУ 01295813) до відповідача Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» (65481, Одеська область, м. Південне, вул. Заводська, 3, код ЄДРПОУ 00206539) про стягнення 973 513,44грн - задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» (65481, Одеська область, м. Південне, вул. Заводська, 3, код ЄДРПОУ 00206539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «КСІМЕКС» (65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140-В, код ЄДРПОУ 01295813) 158 990,77грн 3% річних та 814 522,67грн інфляційних нарахувань за період 12.06.2024 - 16.06.2025, 11 682,16грн судового збору.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повне рішення складено 15 жовтня 2025 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Степанова