65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"15" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3349/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг»
до Управління Служби безпеки України в Одеській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача- Акціонерне товариство “ОДЕСАГАЗ»
про стягнення 13304,24 грн
за участю представників:
від позивача - Трофимчук С.
від відповідача - Безверхий А.
від третьої особи - не прибули
До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Управління Служби безпеки України в Одеській області про стягнення 13304,24 грн за договором постачання природного газу № 14-4327/23-БО-Т від 19.09.2023, з яких - 8785,59грн основного боргу, 1799,18грн пені, 504,32грн 3% річних та 2215,15грн інфляційних.
Ухвалою від 22.08.2025 суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без призначення засідання. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву та заяв з процесуальних питань (за наявності) - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач отримав ухвалу в електронному кабінеті 22.08.2025 після 17 години.
04.09.2025 у встановлений строк відповідач через підсистему Електронний суд подав заяву про розгляд справи в загальному позовному провадженні.
08.09.2025 відповідач подав відзив, яким просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що не оспорює постачання газу у вересні -листопаді 2023 року, а між сторонами є спір щодо обставин постачання природного газу у грудні 2023 року. Так, відповідач здійснив 15.12.2023 передплату в сумі 140709,05грн позивачу за природний газ, який планувалось спожити в грудні 2023 року в об'ємі 8,5 тис куб м. При цьому, коли були зняті показники лічильників 31.12.2023, то виявилось, що спожито відповідачем природного газу в грудні менше - 7,2924 тис куб м. Однак, АТ «Одесагаз» в січні 2024 року подав через інформаційну платформу неправильні (завищені) дані щодо споживання відповідачем природного газу в обсязі 9,09 тис куб м. Після виявлення зазначеної помилки, АТ «Одесагаз» двічі зверталось до позивача листами від 01.02.2024 № 08/433 та від 12.05.2025 № 04/428 з проханням відкорегувати відповідні дані, що не було зроблено позивачем.
12.09.2025 позивач подав відповідь на відзив, у якій наполягає на задоволенні позову.
Суд ухвалою від 08.09.2025 відмовив в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в загальному позовному провадженні, призначив судове засідання на 15.10.2025. Крім того, суд за клопотанням відповідача залучив до участі у справі третю особу. Третій особі встановлено строк надати суду письмові пояснення щодо позову протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Третя особа отримала ухвалу від 08.09.2025 в електронному кабінеті 08.09.2025. Письмових пояснень щодо позову третя особа не подала.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, суд
встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - Позивач, Постачальник) та Управління Служби безпеки України в Одеській області (далі - Відповідач, Споживач) 19.09.2023 укладено договір № 14-4327/23-БО-Т постачання природного газу (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ (далі- газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Строк договору до 31.12.2023 (п. 13.1).Відповідачем за умовами договору замовлено обсяг газу 14,550 тис куб м, , загальна вартість договору 240859,10грн (п. 2.1, 4.3).
Позивач в позові зазначає, що на виконання умов Договору, у вересні - грудні 2023р. Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 192 323,08 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, а саме:
- акт приймання - передачі природного газу від 12.10.2023 р. за вересень 2023 року на суму 66,22 грн;
- акт приймання - передачі природного газу від 14.11.2023 р. за жовтень 2023 року на суму 3 294,23 грн;
- акт приймання - передачі природного газу від 11.12.2023 р. за листопад 2023 року на суму 38 487,79 грн;
- акт приймання - передачі природного газу від 12.01.2024 р. за грудень 2023 року на суму 150 474,84 грн.
Оформлення приймання-передачі природного газу відбувається у відповідності до пунктів 3.1 - 3.6 Договору.
Згідно з п. 3.5. Договору, приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Підпунктом 3.5.2. пункту 3.5. Договору, передбачено, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписаний уповноваженим представником Постачальника.
Відповідно до підпункту 3.5.3. пункту 3.5. Договору, Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Згідно з підпунктом 3.5.4. пункту 3.5. Договору, у випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього Договору.
На виконання пп. 3.5.2 п. 3.5 Договору, Позивачем направлялися Відповідачу примірники актів приймання - передачі природного газу за вересень-грудень 2023р., підписані уповноваженим представником Позивача та скріплені печаткою підприємства. Станом на дату складання позовної заяви, Відповідач не повернув Позивачу підписані акти приймання-передачі природного газу за вересень-грудень 2023р. В той же час, вмотивованої відмови від підписання актів у письмовій формі на виконання вимог підпункту 3.5.3 пункту 3.5 Договору на адресу Позивача не надходило.
Окрім цього - згідно банківським випискам АТ «Ощадбанк», Відповідач при здійсненні оплат за Договором посилався на акти приймання-передачі природного газу, що в свою чергу підтверджує факт отримання Відповідачем актів приймання-передачі природного газу за вересень-грудень 2023р.
Так, за період постачання вересень-грудень 2023р Споживачем не підписано відповідні Акти приймання-передачі природного газу, у зв'язку з цим, враховуючи дані Інформаційної платформи щодо обсягів спожитого природного газу є встановленими, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в Договорі.
Разом із цим, відповідно до підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - «Кодекс ГТС»).
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:
- інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку Позивач та Відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень. (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Разом із цим, на Адвокатський запит представника Позивача, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» надано лист-відповідь від 19.05.2025 №ТОВВИХ-25-7950 щодо об'ємів спожитого Відповідачем природного газу у вересні-грудні 2023р. (відповідно до даних остаточної алокації).
З відповіді на адвокатський запит Оператора ГТС від 19.05.2025 №ТОВВИХ-25-7950 вбачається, що у вересні 2023 року Відповідачем спожито природний газ з ресурсу Позивача в обсязі - 4,00 куб. м., у жовтні 2023 року - 199,00 куб. м., у листопаді 2023 року - 2 325,00 куб. м., у грудні 2023 року - 9 090,00 куб. м., що відповідає обсягам, зазначеним Позивачем в актах приймання-передачі природного газу за вересень-грудень 2023 які не підписано з боку Відповідача.
Відповідно до пункту 4.1 Договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390,00 грн., крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.
Пунктом 5.1 Договору, встановлено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд враховує, що нас час звернення позивача з позовом - 20.08.2025 був чинний Господарський кодекс України.
Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до вимог частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно вимог статті 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Позивач в позовній заяві зазначає, що у період з вересня 2023 р. по грудень 2023р. Відповідач спожив природний газ на загальну суму 192 323,08 грн. При цьому, оплату за переданий газ Відповідач здійснив лише частково на суму 183 537,49 грн, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 5.1. Договору. Факт часткової оплати Відповідачем отриманого природного газу підтверджується банківськими виписками АТ «Ощадбанк» та з урахуванням Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.03.2025 №125/3/2-8682. Відповідач повністю розрахувався за поставку природного газу у вересні 2023р. - листопаді 2023р., частково розрахувався за поставку природного газу у грудні 2023р. Отже, позивач вважає, що розмір несплаченої суми основної заборгованості за поставлений природний газ складає 8 785,59 грн
Відповідач у відзиві зазначає, що між сторонами є спір щодо обставин постачання природного газу у грудні 2023 року. Так, відповідач здійснив 15.12.2023 передплату в сумі 140709,05грн позивачу за природний газ, який планувалось спожити в грудні 2023 року в об'ємі передбаченому договором 8,5 тис куб м. При цьому, коли були зняті показники лічильників 31.12.2023, то виявилось, що спожито відповідачем природного газу в грудні менше - 7,2924 тис куб м (вартість 120717,59грн) . Однак, АТ «Одесагаз» в січні 2024 року подав через інформаційну платформу неправильні (завищені) дані щодо споживання відповідачем природного газу в обсязі 9,09 тис куб м. Після виявлення зазначеної помилки, АТ «Одесагаз» двічі зверталось до позивача листами від 01.02.2024 № 08/433 та від 12.05.2025 № 04/428 з проханням відкорегувати відповідні дані, що не було зроблено позивачем.
Матеріалами справи підтверджується, що АТ «Одесагаз» двічі зверталось до позивача листами від 01.02.2024 № 08/433 та від 12.05.2025 № 04/428 з проханням відкорегувати обсяг спожитого відповідачем газу у грудні 2023 року.
Позивач посилається у відповіді на відзив, що позивач надав відповіді на ці листи АТ «Одесагаз». Так, листами від 11.03.2024 № 125/2/2/2-1713 та від 22.05.2025 № 125/2/2/2-16902 позивач повідомив АТ «Одесагаз», що підставою для коригування спожитого природного газу слугуватиме коригування остаточної алокації на Інформаційний платформі Оператора ГТС Оператором ГРМ АТ «Одесагаз» як відповідального підрозділу з обслуговування споживачів послуг розподілу природного газу по обсягам споживання природного газу, що не є побутовими споживачами.
Суд виходить з того, що позивач посилається на обсяги спожитого відповідачем природного газу, які були надані йому у відповідь на адвокатський запит Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» ще листом від 19.05.2025 (а.с. 25-28), позов подано до суду 20.08.2025, тобто майже через три місяці. Тобто позивач не перевірив, чи актуальні ці данні на час звернення з позовом.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що 20.05.2025 між відповідачем і АТ «Одесагаз» складено корегувальний акт № 008768/05 приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року (а.с.77), і відкореговано (зменшено) обсяг газу на 1798 куб. м. Отже вартість відкорегованого газу становить 29763,89грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за спожитий природний газ, тому позовні вимоги про стягнення 8785,59грн основного боргу не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач посилаючись на прострочення здійснення відповідачем оплати природного газу за договором просить стягнути 504,32грн 3% річних (поставку жовтня і грудня 2023 року) та 2215,15грн інфляційних (за поставку грудня 2023 року), нарахованих станом на 30.06.2025.
Оскільки суд відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу (заборгованості за поставку грудня 2023 року), то суд відмовляє і в стягненні інфляційних і 3% річних щодо цієї поставки.
Таким чином, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення 0,81 грн 3% річних за прострочення оплати відповідачем природного газу, поставленого в жовтні 2023 року.
Відповідно до ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 7.2 Договору, у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Позивач просить стягнути з відповідача 1799,18грн пені за прострочення оплати за поставку жовтня і грудня 2023 року.
Оскільки суд відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу (заборгованості за поставку грудня 2023 року), то суд відмовляє і в стягненні пені щодо цієї поставки.
Таким чином, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення 8,12 грн пені за прострочення оплати відповідачем природного газу, поставленого в жовтні 2023 року.
При цьому, суд враховує, що наразі існує переплата відповідача за природний газ. Так, відповідно до поданого позивачем розрахунку основного боргу, позивач за газ поставлений в грудні 2023 року (а.с. 8) сплатив 141689,25грн, а вартість спожитого ним газу з урахуванням коригування становить 120717,59грн. Отже, сума переплати становить 141689,25-120717,59=20971,66грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутня наразі і заборгованість зі сплати 8,12 грн пені і 0,81 грн 3% річних, оскільки сума переплати їх перевищує.
Залишок переплати після віднімання 8,12 грн пені і 0,81 грн 3% річних становить 20971,66-8,12-0,81=20962,73грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки суд дійшов висновку про відсутність заборгованості у відповідача.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на позивача.
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15 жовтня 2025 р.
Суддя В.В. Литвинова