65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про розгляд подання приватного виконавця
"08" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 923/1493/15
Господарський суд Одеської області у складі судді Райчевої Світлани Іванівни,
при секретарі судового засідання Богдановій М.В.
дослідивши матеріали подання (3-818/25 від 12.09.2025р.) приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Д.С. про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами
у справі
за заявою: Херсонської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області
до боржника: Приватної фірми "Тавріда", м. Херсон
про банкрутство
Учасники у судове засідання не з'явились.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 30.05.2019р. у справі №923/1493/15 частково задоволено заяву ліквідатора Приватної фірми "Тавріда" арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його засновників та керівників у зв'язку з доведенням до банкрутства Приватної фірми "Тавріда". Покладено субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням до банкрутства Приватної фірми "Тавріда" на колишнього засновника та керівника боржника ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватної фірми "Тавріда" 554 180, 43 грн. субсидіарної відповідальності, у зв'язку з доведенням до банкрутства Приватної фірми "Тавріда".
На виконання вказаної ухвали видано наказ.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Д.С. від 01.08.2019р. відкрито виконавче провадження №59698598 з примусового виконання вказаного судового наказу.
12.09.2025р. приватний виконавець виконавчого округу Херсонської області Манікін Д.С. звернувся до Господарського суду Одеської області із поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, та виділення частки зі спільної сумісної власності.
У вказаному поданні приватним виконавцем зазначено, на рахунках Боржника грошові кошти для повного виконання рішення відсутні; транспортний засіб, який належить Боржнику, постановою від 03.09.2019р. оголошено у розшук, однак, станом на даний час місцезнаходження транспортного засобу не встановлено. Також, приватний виконавець повідомив суду, що постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.08.19р. звернуто стягнення на пенсійні виплати в розмірі 20 відсотків. За час перебування виконавчого провадження на виконанні приватного виконавця з пенсійних виплат боржника стягнуто 4183,65 грн. на погашення заборгованості, стягнутої судовим рішенням. Таким чином, станом на даний час судове рішення у повному обсязі не виконано.
Ухвалами Господарського суду Одеської області розгляд подання призначався на від 22.09.2025р. та 03.10.2025р.
З метою додаткового повідомлення колишнього засновника та керівника боржника ОСОБА_1 та співвлісника майна ОСОБА_2 про дату час та місце проведення судового засідання у справі №923/1493/15, господарський суд розміщував відповідне оголошення/повідомлення про виклик на сторінці Господарського суду Одеської області (у розділі "Громадянам"/"Оголошення про виклик") на офіційному веб-порталі "Судова влада України" в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua.
Відповідно до положень ст. 335 Господарського процесуального кодексу України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги подання, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду подання, суд прийшов до наступних висновків.
З матеріалів справи судом встановлено, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Д.С. перебуває відкрите виконавче провадження № 59698598 з виконання судового наказу по справі № 923/1493/15. Судовий наказ видано 30.07.2019 року Господарським судом Херсонської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватної фірми "Тавріда" 554 180, 43 грн. субсидіарної відповідальності у зв'язку з доведенням до банкрутства Приватної фірми "Тавріда". Так, 01.08.2019 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття ВП №59698598.
В рамках ВП № 59698598 приватним виконавцем були винесені постанови про: відкриття виконавчого провадження, арешт коштів боржника, оголошення майна у розшук, арешт майна боржника.
З матеріалів справи також вбачається, що в ході примусового виконання рішення суду, приватний виконавець для встановлення джерел доходів та майна боржника витребував інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта та щодо об'єкта нерухомого майна, направляв запити до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Пенсійного фонду України, банківські установи
Згідно отриманої інформації, майна та джерел доходів у ОСОБА_1 на території України було виявлено грошові кошти та звернуто стягнення на пенсійні виплати (20%). Загалом з боржника за виконавчим документом стягнуто 4719,69 грн.; рішення у повному обсязі не виконано.
Під час виконавчого провадження іншого майна, зареєстрованого за ОСОБА_1 , не встановлено.
В клопотанні зазначена інформація, яка підтверджується відомостями з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , 16 липня 1977 року укладений шлюб. Відомості про його розірвання в Державного реєстру актів цивільного стану громадян відсутні.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав, з Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 на праві власності зареєстровані наступні об'єкти нерухомого майна: - квартира трикімнатна, за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельна ділянка площею 0,0714 га, кадастровий номер 6520386000:07:001:0118, для індивідуального садівництва, місцезнаходження: Херсонська обл., Білозерський р., с/рада Садівська; Документ сформований в системі «Електронний суд» 12.09.2025 4 - домоволодіння, самочинно побудовані літ. П, літ. В - реконструкція із збільшенням габаритних розмірів (0,87х4,9) + (0,7х9,37), за адресою: Херсонська область, м. Херсон, вул. Петренка, буд. 39.
Питання спільної сумісної власності подружжя врегульовано положеннями Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Частиною третьою статті 368 ЦК визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, статтею 64 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як стосовно майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. У свою чергу, статтею 57 Сімейного кодексу України встановлено, що зокрема, не може бути спільною сумісною власністю майно, набуте на підставі договору дарування, в порядку спадкування або ж набуте за кошти, які належали одному із них особисто. Таке майно є особистою приватною власністю дружини та чоловіка.
Право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 набула на підставі договору дарування №192 від 21.02.2014, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Комаренко А.М.
Земельну ділянку, кадастровий номер 6520386000:07:001:0118 ОСОБА_2 набула у власність на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ВТМ №624473 від 05.10.2013, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Палієнко У.О.
Також ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності набула 10/100 частку домоволодіння, самочинно побудовані літ. П, літ. В, за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до договору дарування від 01.07.2010, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Палієнко У.О.
Враховуючі, що шлюб між боржником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений 16 липня 1977 року та не розірвано до даного моменту, то вище перелічені об'єкти нерухомого майна набуті ОСОБА_2 під час перебування в шлюбі з боржником. Однак враховуючи набуття права на квартиру та 10/100 частки домоволодіння, самочинно побудованого, шляхом укладання договору дарування, вказані об'єкти майна є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , а не спільною сумісною власністю з ОСОБА_1 , у зв'язку з чим подання приватного виконавця у даній частині задоволенню не підлягає.
Щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6520386000:07:001:0118, яка набута ОСОБА_2 у власність на підставі договору купівлі-продажу. Господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судових рішень у господарських справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 6 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Відповідно до ч. 4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 дійшла висновків, що розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами ст. 335 ГПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.
Стаття 335 ГПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом в порядку позовного провадження.
Обов'язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України «Про виконавче провадження» покладено на компетентні органи, уповноважені Державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від Держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу.
Повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в тому числі з одним із подружжя, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 3 ст. 4 ГПК України).
Спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна. Після відкриття провадження за позовною заявою виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, боржник набуває статусу позивача (абз.1 ч. 5 ст. 56 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає.
За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до ч. 1 ст.368ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).
У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до ч. 1 ст.356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (ч. 1 ст. 366 ЦК України).
Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2813/18).
При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності, свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові роз'яснила свою позицію шляхом уточнення своїх висновків: «в разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу V «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах» ГПК України. В останньому випадку суд має або закрити провадження (якщо порушені правила про юрисдикцію спору), або залишити заяву (подання) без розгляду (якщо правила про юрисдикцію спору не порушені)».
Отже, суд визначився з характером подання приватного виконавця Манікіна Д.С. та дійшов висновку, що останній звернувся до суду для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні (земельної ділянки, кадастровий номер 6520386000:07:001:0118), яким боржник володіє спільно зі своєю дружиною, статус цього майна є спільним сумісним майном подружжя, відтак, право спільної часткової власності у співвласників майна не виникало, що є спором про право, який належить, за усталеною судовою практикою, вирішувати в позовному провадженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, про наявність правових підстав для відмови у задоволені подання приватного виконавця про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, та виділення частки зі спільної сумісної власності.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 335 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікін Д.С. про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, та виділення частки зі спільної сумісної власності - відмовити.
Ухвала набрала законної сили 08.10.2025р. та може бути оскаржено у порядку ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена 13.10.2025р.
Копію ухвали надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": приватному виконавцю виконавчого округу Херсонської області Манікіну Д.С.; Товариству з обмеженою відповідальністю "НІКО-ТАЙС".
Суддя С.І. Райчева