ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.10.2025Справа № 910/10070/25
Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу № 910/10070/25
за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЙЧ-ФАРМ"
про стягнення 812 981,14 грн,
Державне підприємства "Медичні закупівлі України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЙЧ-ФАРМ" про стягнення 812 981,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань, визначених підпунктами 7.1.1., 7.1.2. пункту 7.1. Договору про закупівлю № 09/633-12/2024 від 23.12.2024, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 812 981,14 грн, нарахований на підставі пп. 8.3.1. п. 8.3. вказаного Договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10070/25 та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
08.09.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, зазначаючи про відсутність в діях відповідача вини щодо своєчасного надання реєстраційного посвідчення, оскільки останній своєчасно звернувся із відповідною заявою для проведення експертизи в установленому порядку.
Крім того, 08.09.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов та відповідь на відзив.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
23.12.2024 за результатами проведення публічної закупівлі № UA-2024-11-29-015649-a між Державним підприємством "Медичні закупівлі України" (за договором - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОЙЧ-ФАРМ" (за договором - Постачальник) був укладений Договір про закупівлю № 09/633-12/2024, за умовами п. 1.1. якого Постачальник бере на себе зобов'язання поставити Замовнику фармацевтичну продукцію, асортимент, ціна та обсяг якої вказується в Специфікації (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього Договору, а Замовник прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Вказаний договір, а також додаток № 1 до нього (Специфікація) підписані уповноваженими представниками сторін за допомогою електронних цифрових підписів, а також скріплені електронною печаткою Товариства.
Згідно з пунктом 2.1. договору, поставка продукції здійснюється відповідно до Incoterms 2020.
За пунктом 3.1. вказаного правочину його загальна ціна й ціна за одиницю продукції вказується в специфікації (додаток № 1) та складає 4 064 905,69 грн з ПДВ.
Якщо інше не передбачено цією угодою, за загальним правилом оплата продукції здійснюється замовником на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства й нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати (пункт 3.4. договору).
Пунктом 4 додатку № 1 до договору (Специфікації) (в редакції Додаткової угоди № 1 від 02.06.2025) передбачений обов'язок постачальника відповідно до пункту 4.1. вказаного правочину здійснити поставку продукції у строк до 31 липня 2025 року включно.
За пунктом 5.1. вказаного правочину постачальник не менше ніж за 14 робочих днів до дати запланованої відправки продукції в пункт призначення зобов'язаний надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим договором, скановані копії документів, зокрема реєстраційного посвідчення та усіх наявних вкладок до нього (за наявності), яке видається Міністерством охорони здоров'я України (далі - Міністерство) для кожного виду продукції, що постачається, а у випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством - документ, що підтверджує реєстрацію продукції у Сполучених Штатах Америки, Швейцарській Конфедерації, Японії, Австралії, Канаді, або реєстрацію компетентним органом Європейського Союзу за централізованою процедурою та застосування на території однієї з таких країн.
У підпункті 7.1.1. договору сторони погодили, що у разі, якщо на дату укладення цього правочину продукція є незареєстрованою в Україні та не має реєстраційного посвідчення, свідоцтва про державну реєстрацію (крім випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством), постачальник зобов'язується належним чином зареєструвати продукцію в Україні та на підтвердження цього не пізніше ніж протягом 60 календарних днів з дати укладення договору (або не пізніше строку, передбаченого у пункті 5.1. договору, якщо цей строк настане раніше) надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим договором, скановану копію реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством для кожного виду продукції, що постачається.
Пунктом 8.1. договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, що виникають з цього правочину, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.
У підпункті 8.3.1. вказаного правочину сторони погодили, що у разі недотримання постачальником вимог підпунктів 7.1.1., 7.1.2. пункту 7.1. цього договору, з постачальника крім пені та/або штрафу, зазначених у пункті 8.2. договору, стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості непоставленої (неприйнятої) продукції.
Пунктом 6 додатку № 1 до договору (Специфікації) (в редакції Додаткової угоди № 1 від 02.06.2025) визначено, що відповідно до пункту 10.1. договору останній діє до 30 серпня 2025 року включно, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, зокрема в частині штрафних санкцій та поставки продукції - до повного виконання.
З наявної у матеріалах справи копії платіжної інструкції від 24.12.2024 № 9002 убачається, що позивач на виконання умов договору здійснив попередню оплату погодженого сторонами товару на суму 4 064 905,69 грн.
Зважаючи на порушення відповідачем, установленого пунктом 7.1.1 Договору, 60-денного строку для подання сканованої копії реєстраційного посвідчення продукції, яке видається Міністерством, позивач, на підставі пункту 8.2. договору, нарахував відповідачу штраф у сумі 812 981,14 грн та звернулося до останнього з претензією від 15.07.2025 за вих. № 05/2843-07/2025 про сплату вищевказаної суми неустойки за договором.
Пунктом 8.4. Договору визначено, що у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов'язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику, оскільки відповідач своїх обов'язків зі сплати штрафу не виконав, позивач звернувся з даним позовом до суду.
У свою чергу, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про відсутність в його діях вини щодо своєчасного надання реєстраційного посвідчення, оскільки останній своєчасно звернувся із відповідною заявою для проведення експертизи в установленому порядку. Так, 07 січня 2025 року листом на адресу позивача направлено повідомлення та копії листа-прийняття зави про проведення державної реєстрації лікарського препарату «Юджіа-Сунітініб 12,5 мг». Листом від 28 липня 2025 року повідомлено позивача, що 03 червня 2025 року Міністерство охорони здоров'я України на підставі експертизи Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» зареєструвало та надало реєстраційне посвідчення на використання лікарського препарату «Юджіа-Сунітініб 12,5 мг». Отже, за загальними засадами цивільного та господарського права, порушник зобов'язань, у даному випадку відповідач, не може вважатися винуватим, якщо правомірний варіант поведінки не був йому об'єктивно доступний, у зв'язку з чим просить в позові відмовити повністю.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори й інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовано факту неналежного виконання взятих на себе за договором спірних зобов'язань.
Оскільки матеріали справи не містять доказів надання відповідачем ДП «Медзакупівлі України» у строк, встановлений пунктом 5.1. договору, сканованих копій документів, зокрема реєстраційного посвідчення та усіх наявних вкладок до нього, суд дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку 60-денного календарного строку саме з дати укладення спірного правочину.
Відтак, з огляду на положення пункту 7.1.1. договору, Товариству необхідно було надати позивачу скановану копію реєстраційного посвідчення на продукцію до 21 лютого 2025 року включно.
Однак, судом установлено, що відповідачем вказане зобов'язання у визначений договором строк не виконало й скановану копію реєстраційного посвідчення у визначеному порядку позивачу у вказаний строк не надано.
При цьому, пропуск установленого строку на подання сканованої копії реєстраційного посвідчення на продукцію та на саму поставку продукції у відзиві Товариством фактично не заперечувався.
Водночас, суд звертає увагу, що відповідач, підписуючи спірний договір, був обізнаний з усіма його положеннями та умовами, зокрема щодо необхідності звернення до Міністерства для отримання реєстраційного посвідчення на продукцію та відповідальності за порушення договірних умов, що підтверджується листом-згодою з проектом договору про закупівлю за вих. №6081/12/2024 від 06.12.2024, наданого ТОВ «ДОЙЧ-ФАРМ» на адресу ДП «Медзакупівлі України».
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Ураховуючи факт невиконання відповідачем зобов'язань з подання сканованої копії реєстраційного посвідчення на продукцію та своєчасної поставки товару в установлений договором строк, а також те, що заявлена позивачем до стягнення сума штрафу є арифметично вірною, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Щодо заперечень відповідача, суд також зауважує, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 року в справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Водночас, як свідчать матеріали справи, при укладенні Договору відповідач був обізнаний щодо необхідності подання у 60-денний строк реєстраційного посвідчення на продукцію, а також повинен був усвідомлювати всі ризики настання несприятливих обставин, у разі неналежного виконання вказаної умови Договору.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Підсумовуючи наведене, ураховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення більш вірогідних доказів на їх спростування, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 812 981,14 грн, нарахованого на підставі пп. 8.3.1. п. 8.3. вказаного Договору.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЙЧ-ФАРМ" (вул. Євгена Сверстюка, 21, кімн. 506, м. Київ, 02002; код ЄДРПОУ 40581739) на користь Державного підприємства "Медичні Закупівлі України" (вул. Грушевського Михайла, 7, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 42574629) штраф у розмірі 812 981 грн 14 грн та судовий збір у розмірі 9755 грн 78 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено та підписано: 15.10.2025.
Суддя А.І. Привалов